Справа № 317/2960/26
Провадження № 2/195/600/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.10.2026 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Колодіної Л.В.,
при секретарі судового засідання - Левкович Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Томаківка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», в інтересах якого діє представник - Донцова Євгенія Олександрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина.
Короткий зміст позовної заяви.
позивач АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулося до суду через свого представника Донцової Є.О. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 45816,88 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори, а саме:
- 15.02.2019 кредитний договір №2001246221101, на підставі якого позичальнику видано кредит у сумі 14800 грн.;
- 10.06.2019 кредитний договір №1001330433401, на підставі якого позичальнику видано кредит в сумі 15000 грн.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 19.03.2026 склала:
1) По кредитному договору від 15.02.2019 № 2001246221101 - 22901.89 (двадцять дві тисячі дев`ятсот одна гривня 89 копійок) грн., з яких: 13549.37 грн. - заборгованість за кредитом; 9352.52 грн. - заборгованість процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією;
2) По кредитному договору від 10.06.2019 № 1001330433401- 22914.99 (двадцять дві тисячі дев`ятсот чотирнадцять гривень 99 копійок) грн., з яких: 13118.98 грн. - заборгованість за кредитом; 7.71 грн. - заборгованість процентами; 9788.3 грн. - заборгованість за комісією.
Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 19.03.2026 склала 45816.88 грн.
Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема, заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №2001246221101 від 15.02.2019, сторони погодили, що позичальник зобов`язується сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Ці умови були узгоджені позичальником шляхом підписання відповідних документів.
Підписавши вказану заяву позичальник беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua.
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Аргументи учасників справи
Представником позивача АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» - Донцовою Є.О. в позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та за своєї відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача - адвокат Калінін С.К. надав суду відзив на позов згідно якого просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що надана позивачем Публічна пропозиція не містить підпису відповідача. Сам факт наявності у підписаних відповідачем документах посилання на публічну пропозицію, розміщену на вебсайті Банку, не дає можливості достовірно встановити зміст документа, з яким відповідач був ознайомлений на момент укладення відповідного кредитного договору. При цьому Публічна пропозиція є документом, який розробляється самим Банком та зміст якого може змінюватися Банком у різні періоди часу. Тобто позивач фактично посилається на документ, зміст якого залежить від дій самого позивача, однак не надає належного підтвердження того, що саме надана до матеріалів справи редакція Публічної пропозиції існувала на момент укладення відповідного договору та була погоджена відповідачем. Отже, саме позивач повинен довести не лише факт існування кредитних правовідносин, а й те, що конкретні умови, покладені ним в основу розрахунку заявленої до стягнення заборгованості, були належним чином погоджені відповідачем. За відсутності доказів ознайомлення відповідача саме з тією редакцією Публічної пропозиції, яка надана позивачем до матеріалів справи, її положення не можуть автоматично застосовуватися до спірних правовідносин лише на підставі тверджень самого Банку. Таким чином, при визначенні дійсного розміру зобов`язань відповідача суду необхідно виходити насамперед із умов, які безпосередньо містяться у документах, підписаних сторонами, а застосування інших умов, на які посилається позивач, можливе лише за умови надання належних та допустимих доказів того, що відповідні умови були доведені до відома відповідача та погоджені ним. Надана позивачем Публічна пропозиція не є достатнім доказом погодження відповідачем усіх умов, на які посилається Банк при обґрунтуванні заявленого до стягнення розміру заборгованості. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідно до графіка повернення кредиту останній платіж за кредитним договором встановлено 10.06.2021 року. Таким чином, саме вказана дата є кінцевим строком повернення кредиту, погодженим сторонами. Разом з тим, із наданого позивачем розрахунку процентної заборгованості вбачається, що банк продовжував нараховувати проценти на залишок кредитної заборгованості і після 10.06.2021 року, тобто після закінчення погодженого сторонами строку кредитування, у тому числі протягом наступних років. Таким чином, передбачені договором проценти за користування кредитними коштами є платою за правомірне користування кредитом протягом погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку кредитування та невиконання позичальником обов`язку з повернення кредиту правовідносини сторін змінюють свій характер, оскільки подальше користування неповернутими кредитними коштами є простроченням виконання грошового зобов`язання. Отже, враховуючи те, що відповідно до графіка платежів кінцевим строком повернення кредиту за Кредитним договором №1001330433401 від 10.06.2019 року є 10.06.2021 року, нарахування позивачем процентів після зазначеної дати не відповідає положенням ст. 1048 ЦК України. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до умов публічної пропозиції AT «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредит), розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредит), надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний період. Проте банк не надав належних та допустимих доказів того, що саме з цією редакцією публічної пропозиції AT «ПУМБ» був ознайомлений відповідач та погодився з нею, відтак відсутні підстави вважати, що сторони договору належним чином обумовили та визначили умови та порядок сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Умовами заяв на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 3,99%. Необхідність внесення плати (комісії) за обслуговування кредиту передбачена в розділі «Графік платежів». Однак у заявах на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 5 заяв на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У кредитному договорі, який укладений між сторонами, не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. За встановлених обставин, сума коштів, зарахованих банком на погашення плати за обслуговування кредиту, мала бути зарахована в рахунок погашення як тіла кредиту, так і відсотків за користування кредитними коштами у порядку, визначеному ст. 19 Закону України "Про споживче кредитування". По кредитному договору від 10.06.2019 № 1001330433401- 22914.99 грн., з яких: 13118.98 грн. - заборгованість за кредитом; 7.71 грн. - заборгованість процентами; 9788.3 грн. - заборгованість за комісією. Так, згідно виписки за рахунком за Кредитним договором №1001330433401 від 10.06.2019 року, відповідачем було сплачено наступні кошти в рахунок комісії за кредитним договором: Загальна сума сплаченої комісії: 1 795,50 грн. Так, позивачем було включено в Кредитний договір комісію за обслуговування кредитної заборгованості, вказані кошти списувались з рахунку Клієнта, що суперечить положенням Закону України "Про захист прав споживачів". Враховуючи, що комісію за обслуговування кредитного договору було встановлено незаконно, то заборгованість по комісії у розмірі 9788.30 грн. не підлягає сплаті. Крім цього, оскільки відповідачем було сплачено за період дії Кредитного договору 1795,50 грн., які банком було зараховано в сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, що є незаконним, то ці кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості по сумі кредиту та відсотках. Враховуючи що загальний розмір заборгованості за Кредитним договором № 1001330433401 від 10.06.2019 року без врахування комісії становить 13126,69 грн., та враховуючи, що Відповідачем було сплачено за період дії Кредитного договору 1795,50 грн., які Банком було зараховано в сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, що є незаконним, загальний розмір заборгованості повинен становити 11331,19 грн. 13126,69 грн. - 1795,50 грн = 11331,19 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 15.02.2019 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001246221101, відповідно до умов якого відповідачу відкрито рахунок та та надано кредитну картку з номером НОМЕР_1 зі встановленням кредитного ліміту в сумі 10000 грн., строк кредитування 12 місяців, реальна річна процентна ставка складає 48,88% річних.
Згідно з інформацією, викладеною у вказаній заяві, її підписання є беззастережним підтвердженням, що відповідачка приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості Банку).
10.06.2019 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001330433401, відповідно до умов якого відповідачем отримано споживчий кредит у сумі 15000 грн. строк кредиту 24 місяців, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%, розмір процентної ставки 0,01% річних.
Згідно з інформацією, викладеною у вказаній заяві, її підписання є беззастережним підтвердженням, що відповідачка приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості Банку).
Вказаний договір містить графік погашення заборгованості.
Свої зобов`язання за кредитним договором АТ «ПУМБ» виконало у повному обсязі, надавши відповідачці картку з кредитним лімітом. Факт користування відповідачкою кредитними коштами підтверджується виписками з рахунку про рух коштів.
Кредитний ліміт збільшувався упродовж користування відповідачкою кредитною картою, 19 червня 2019 року встановлено ліміт 14800,00 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором №2001246221101 від 15.02.2019 року станом на 19.03.2026 року становить 22901,89 грн., з яких: 13549,37 грн. - заборгованість за кредитом; 9352,52 грн - заборгованість по процентам.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором №1001330433401 від 10.06.2019 року станом на 19.03.2026 року становить 22914,99 грн., з яких: 13118,98 грн. - заборгованість за кредитом; 7,71 грн. - заборгованість по процентам, 9788,30 грн. - заборгованість за комісією.
Мотивувальна частина
Позиція суду та застосовані норми права
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76,77 ЦПК України).
За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 визначено, що виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
На підтвердження позовних вимог АТ «ПУМБ» надано заяву №2001246221101 від 15 лютого 2019 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розрахунок заборгованості за кредитним договором №2001246221101 від 15 лютого 2019 року та виписку по рахункам відповідача; заяву №1001330433401 від 10 червня 2019 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розрахунок заборгованості за кредитним договором №1001330433401 від 10 червня 2019 року, виписку по рахункам відповідача та платіжну інструкцію №TR.35682911.66488.8810 від 10.06.2019 року на перерахування 15000 грн.
З виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості.
Позивач АТ «ПУМБ» з метою досудового добровільного врегулювання спору на адресу позичальника 20.03.2026 року направляв письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 45816,88 грн., яка залишилась без реагування.
Таким чином, позовні вимоги АТ «ПУМБ» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №2001246221101 від 15.02.2019 року у розмірі 22901,89 грн., з яких: 13549,37 грн. - за тілом кредиту, 9352,52 грн. - заборгованість за процентами та за кредитним договором №1001330433401 від 10.06.2019 року у розмірі 13126,69 грн., з яких: 13118,98 грн. заборгованість за кредитом; 7,71 грн. заборгованість за процентами є обґрунтованими.
Стосовно за комісії за обслуговування за кредитного договору №1001330433401 від 10.06.2019 року у розмірі 9788,30 грн., слід зазначити наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року
№ 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача комісії за кредитним договором №1001330433401 від 10.06.2019 року у розмірі 9788,30 грн.
Враховуючи викладне, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2001246221101 від 15.02.2019 року у розмірі 22901,89 грн., з яких: 13549,37 грн. - за тілом кредиту, 9352,52 грн. - заборгованість за процентами та за кредитним договором №1001330433401 від 10.06.2019 року у розмірі 13126,69 грн., з яких: 13118,98 грн. заборгованість за кредитом; 7,71 грн. заборгованість за процентами, а в загальному підсумку суму 36028,58 грн.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
При зверненні позивача до суду ним заявлено позовні вимоги майнового характеру та сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
На підтвердження оплати позивачем судового збору надано Платіжну інструкцію №5 від 07.05.2026 року в сумі 2662,40 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог (78,63%), що становить 2093,44 грн.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У відзиві на позов представник відповідача - адвокат Каліні С.К., просить стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 6500 грн.
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви представник відповідача додав (в копіях):
- договір про надання професійної правничої допомоги № б/н/26 від 29.08.2026 року;
- прейскурант послуг АО «Калінін і партнери» №3/2018 від 17.07.2018;
- акт виконаних робіт (надання послуг) від 01.09.2026 року на суму 6500 грн.
- ордер на надання правничої допомоги серія ВІ №1424797 від 01.09.2026;
- копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Враховуючи, що позивач не надав доказів фактичної оплати вартості виконаних послуг з надання професійної правничої допомоги за договір про надання професійної правничої допомоги № б/н/26 від 29.08.2026 року у виді квитанції про сплату вартості послуг у заявленому розмірі, або платіжного доручення на перерахування обумовлених коштів, тому у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу в сумі 6500 грн. слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 526, 611, 629, 634, 638, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», в інтересах якого діє представник - Донцова Євгенія Олександрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, заборгованість у сумі 36028 (тридцять шість тисяч двадцять вісім) гривень 58 копійок, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2093 (дві тисячі дев`яносто три) гривні 44 копійок.
В стягненні понесених витрат на правову допомогу - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:
Позивач: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», код ЄДРПО: 14282829, місцезнаходження юридичної особи: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: Л. В. Колодіна