ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/1253/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 (колегія суддів: Сибіга О. М. - головуючий, Гончаров С. А., Тищенко О. В.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 (суддя Пукшин Л. Г.)
за позовом керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Приватного підприємства "Орєст",
третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,
про розірвання договору та повернення земельної ділянки,
за участю:
прокуратури: Ковальчук О. І. (посвідчення)
відповідача: Друченко А. Ю. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 06.02.2026 Керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства (далі - ПП) "Орєст", в якому просив:
- розірвати договір оренди земельної ділянки, яка розташована на Дніпровській Набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером [номер приховано]:90:141:0006 площею 3,9616 га, укладений 25.06.2004 між Київською міською радою та ПП "Орєст", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З. 25.06.2004 та зареєстрований в реєстрі за № 636, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 23.07.2004 за № 63-6-00143;
- зобов`язати ПП "Орєст" повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, яка розташована на Дніпровській Набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером [номер приховано]:90:141:0006 площею 3,9616 га у стані, придатному для її подальшого використання.
1.2 Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач ухиляється від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а також не використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням (незабудова протягом встановлених договором строків), у зв`язку з чим наявні підстави для розірвання відповідного договору в судовому порядку та повернення земельної ділянки територіальній громаді міста Києва.
1.3 Також прокурор у позові послався на те, що відповідач порушує принцип добросовісності, ініціювавши у Державному земельному кадастрі внесення змін щодо коду цільового призначення орендованої земельної ділянки як призначеної для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури замість зони відпочинку.
1.4 Щодо підстав представництва вказав, що у цьому випадку мала місце необхідність невідкладного захисту інтересів держави, оскільки спір стосується земельної ділянки у тому числі водного фонду.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2026, позов залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.
2.2 Суд виходив з того, що прокуратура не підтвердила бездіяльності Київської міської ради щодо захисту інтересів держави, як і не надала доказів на підтвердження того, що Київська міська рада не здійснює захист своїх прав, здійснює їх неналежно, не має можливості звернутися до суду, що виключає можливість представництва інтересів прокурором. Рішення про розірвання договору оренди у встановленому законодавчо порядку Київська міська рада не приймала, а натомість її уповноважений орган вживав заходів для погашення заборгованості відповідача та розглядав питання її примусового стягнення. Крім того, спірна земельна ділянка вибула з фактичного володіння відповідача, оскільки перейшла в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
2.3 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 ухвалу місцевого суду було залишено без змін; апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду про недотримання прокурором вимог процесуального закону щодо необхідності виключних випадків для представництва, зокрема з тим, що Київська міська рада вживала заходи на усунення вказаних прокуратурою порушень і надала прокуратурі інформацію про вжиття заходів реагування цивільно-правового характеру щодо усунення порушень відповідача в частині сплати орендної плати. Окрім того, апеляційний суд вказав, що прокуратура не повідомляла Київську міську раду про використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що свідчить про недотримання прокуратурою порядку повідомлення про стверджувані порушення, тому Київська міська рада не могла самостійно на них відреагувати.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури просить наведені судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суди, порушуючи вимоги частини 4 статті 236 ГПК України, частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ухвалили судові рішення за неправильного застосування норм матеріального права (стаття 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 131-1 Конституції України), порушивши норми процесуального права (статті 13, 53, 55, 86, 226, 236 ГПК України).
3.3 Вказав, що наведені судами заходи реагування є внутрішніми процедурними кроками, а не вжиттям заходів на захист інтересів держави. Поза тим Київська міська рада є обізнаною про наявні порушення відповідача щонайменше із жовтня 2019 року, що підтверджується змістом проєкту рішення про розірвання договору і цьому документу, як і листу постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин від 15.01.2026 3 08/281-26, суди оцінку не надали. Вказане спростовує висновки судів щодо недотримання процесуальних вимог для представництва.
3.4 Наголосив, що несвоєчасне будівництво цих об`єктів порушує інтереси територіальної громади столиці та вже понад 22 роки позбавляє власника того, на що він розраховував при укладенні договору. Земельна ділянка тривалий час знаходиться у занедбаному стані, поросла чагарниками та деревами, що також наносить шкоду інтересам територіальної громади міста Києва.
3.5 У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки обставини у цій справі свідчать про вжиття органом місцевого самоврядування заходів реагування цивільно-правового характеру щодо усунення порушень відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати. При цьому прокуратурою недотримано порядку повідомлення ради про порушення орендарем зобов`язань за договором оренди (нецільове використання земельної ділянки), що унеможливило самостійно відреагувати на стверджувальні прокуратурою порушення інтересів держави.
3.6 Подані 04.09.2026 скаржником додаткові пояснення не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою з огляду на положення частини 1 статті 298 ГПК України, оскільки останні фактично є доповненням до касаційної скарги, а тому згідно з частиною 2 статті 118 ГПК України залишаються без розгляду.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що позовні вимоги прокурором обґрунтовані тим, що в ході здійснення нагляду за проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42023102020000027 від 21.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України, Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва встановлено порушення інтересів держави при використанні ПП "Орєст" комунальної земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:90:141:0006, а саме: систематичне ухилення орендаря від сплати в повному обсязі орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 25.06.2004, а також порушення умов вказаного договору щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, оскільки підприємство у порушення пункту 8.4 договору з 2004 року так і не приступило до забудови орендованої земельної ділянки.
4.2 В обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради прокурор у позовній заяві зазначив про те, що на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Дарницька окружна прокуратура міста Києва листами від 23.01.2024 № 46-409ВИХ-24, від 06.01.2025 № 46-63ВИХ-25 та від 03.12.2025 № 46-7372ВИХ-25 повідомила Київську міську раду про виявлені порушення вимог законодавства під час користування ПП "Орєст" спірною земельною ділянкою та недотримання орендарем вимог договору оренди.
4.3 Відповіді на вказані листи надано Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що є структурним підрозділом Київської міської ради (листи від 26.01.2024 № 05716-1159, від 23.01.2025 № 057-984, від 09.12.2025 № 057-16171), з яких, як вважав прокурор, вбачається, що Київською міською радою не вжито заходів цивільно-правового характеру щодо порушених у листах питань.
4.4 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.5 Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновкам якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що як у позові так і в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Київська міська рада не здійснює захист своїх прав, здійснює їх неналежним чином чи не має можливості звернутися до суду, оскільки:
- спірна земельна ділянка вибула з фактичного володіння відповідача, оскільки перейшла в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ухвала Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 757/32315/24-к);
- виконавчим органом Київської міської ради (Департаментом земельних ресурсів) було надіслано лист ПП "Орєст" від 13.11.2025 за № 057-14640 про необхідність сплати підприємством заборгованості з орендної плати за землю в розмірі 2285,9 тис. грн, яка виникла станом на 01.11.2025 відповідно до листа ГУ ДПС у м. Києві від 10.11.2025;
- ПП "Орєст" листом від 04.12.2025 за № 0412-01 надано відповідь Виконавчому органу Київської міської ради (Департамент земельних ресурсів) надано щодо причин тимчасової несплати орендних платежів та повідомлено про можливість погашення всієї заборгованості у термін до 01.04.2026;
- як вбачається з листа-відповіді від 09.12.2025 № 057-16171 Дарницьку окружну прокуратуру міста Києва повідомлено про фактично прийняте Департаментом земельних ресурсів рішення щодо передачі Управлінню захисту прав та інтересів територіальної громади міста Києва секретаріату Київської міської ради необхідні матеріали для розгляду питання щодо вжиття заходів претензійно-позовного характеру щодо примусового стягнення з підприємства заборгованості з орендної плати землю у випадку непогашення наявної заборгованості (у строк, вказаний відповідачем);
- рішення (волевиявлення) про розірвання договору мало бути прийнято безпосередньо Київською міською радою як стороною договору на пленарному засіданні в передбаченому законом та регламентом порядку. Проте матеріали справи не містять доказів прийняття відповідного рішення Київською міською радою. Рада є юридичною особою публічного права, наділеною повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади та має повну процесуальну можливість самостійно звертатися до суду за захистом своїх прав, у випадку їх порушення.
4.6 Крім того, суд апеляційної інстанції також у оскарженій постанові послався, зокрема, на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025). Зазначив про те, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову прокурора без розгляду ґрунтуються на невиконанні прокурором вимог процесуального закону.
4.7 Однак колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурор при звернення до суду з цим позовом не дотримався вимог процесуального закону з огляду на таке.
4.8 Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
4.9 Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
4.10 У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на неврахування якої, зокрема, посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
4.11 Можна погодитися з наведеними судами попередніх інстанцій аргументами про те, що захищати інтереси територіальної громади у цьому випадку повинне насамперед відповідний орган місцевого самоврядування, а не прокурор, однак поза увагою та без належного спростування залишилися доводи прокурора, що про стверджувані порушення Київська міська рада була обізнана протягом тривалого проміжку часу і відповідні заходи реагування, крім здійснення процедур внутрішнього характеру, не вживала. Так, лист ПП "Орєст" за № 057-14640 про необхідність сплати підприємством заборгованості з орендної плати за землю датовано 13.11.2025, хоча за доводами прокуратури, які суди не спростували, про порушення прокуратура повідомляла ще листом від 23.01.2024 № 46-409ВИХ-24.
4.12 Щодо висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність випадків для представництва прокуратурою інтересів держави у цих правовідносинах, то дійсно у пункті 7.1 Рішення від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024 (59/24) Конституційний Суд України зазначив таке:
«Вирішуючи цю справу, Конституційний Суд України зважає на те, що визначити законами України вичерпний перелік інтересів держави, які потребують захисту прокурорів у межах функції прокуратури, установленої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, практично неможливо. Інакше виник би ризик того, що окремі інтереси держави, які об`єктивно потребують утручання прокурора, залишаться незахищеними через відсутність їх у такому переліку.
Водночас Закон покладає на прокурора обов`язок під час звернення до суду в таких інтересах самостійно визначати та обґрунтовувати підстави для представництва (абзац другий частини третьої, абзац перший частини четвертої статті 23). Умовою такого представництва визначено порушення або загрозу порушення інтересів держави, що зумовлює обов`язок прокурора також указувати в позовній заяві, у чому саме вони полягають.
Крім того, Закон передбачає, що прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді лише після підтвердження судом підстав для цього (абзац другий частини четвертої статті 23). Тобто контроль за тим, чи діє прокурор в інтересах держави, що порушені чи загрожені, звертаючись до суду з відповідним позовом, покладено на суд.»
4.13 Поза тим, як вже зазначалося вище, наведені прокурором у позовній заяві аргументи на підтвердження підстав представництва та захисту інтересів держави (як то наприклад тривала бездіяльність органу місцевого самоврядування, належність частини земельної ділянки до земель водного фонду) суди не перевірили та не спростували в оскаржуваних рішеннях. Тому доводи касаційної скарги в цій частині також є обґрунтованими.
4.14 Наявність у органу місцевого самоврядування права на припинення договірних відносин у позасудовому порядку, на підставі власного рішення, не нівелює і не позбавляє можливості ініціювання процедури розірвання договору в судовому порядку за наявності для цього відповідних підстав, однак такі обставини можуть бути з`ясовані під час розгляду справи по суті та визначати результат для розгляду справи по суті, а не для залишення без розгляду позову
4.15 Також колегія суддів зазначає, що питання наявності чи відсутності правових підстав для задоволення позову з посиланням на те, що земельна ділянка вибула з фактичного володіння відповідача і передана в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ухвала Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у справі № 757/32315/24-к), мають досліджуватися під час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, оцінка вказаним доводам має надаватися судом з урахуванням усіх досліджених доказів, поданих учасниками судового процесу.
4.16 Згідно із положеннями частини 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
4.17 За вказаних вище обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4.18 Відповідно до приписів статті 129 частини 4 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті.
4.19 З цих підстав відповідно до положень статті 129 ГПК України суд касаційної інстанції не вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 240, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури у справі № 910/1253/26 задовольнити.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов