ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Полтава Справа № 440/7997/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 сплатити позивачеві ( ОСОБА_1 ) додаткову грошову винагороду в розмірі 773 333 грн за період у 232 дні стаціонарного лікування у зв`язку бойовим стресом, що призвело до іншого захворювання.
Під час розгляду справи суд
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1, ВЧ НОМЕР_1 ) , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 2, ПОТЦК та СП) про зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 23.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні); витребувано докази.
Ухвалою від 07.07.2026 року залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 в якості співвідповідача.
Ухвалою від 27.07.2026 року суд відмовив у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про залучення військової частини як другого відповідача НОМЕР_2 .
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він є колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» позивач вважав, що має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.
Позивач указував, що під час військової служби у військовій частині НОМЕР_1 він був відряджений до військової частини НОМЕР_3 , де у період з 13.10.2024 по 27.10.2024 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Зазначені обставини підтверджуються довідкою від 14.02.2025 №394.
За твердженням позивача, 20.10.2024 під час виконання бойового завдання він отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму без перфорації барабанної перетинки та цефалгічний синдром. Обставини отримання травми підтверджуються довідкою військової частини НОМЕР_3 про обставини травми від 09.10.2025 №5950, у якій зазначено, що травма отримана під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.
Позивач зазначав, що внаслідок отриманої травми у нього в подальшому виникло інше захворювання - тривожний розлад органічного ґенезу, асоційований із бойовим стресом, з наростаючим психоорганічним синдромом до рівня помірного, зі стійкою інсомнією. За його твердженням, зазначене захворювання перебуває у причинному зв`язку з отриманою під час захисту Батьківщини мінно-вибуховою травмою.
Позивач посилався на те, що у зв`язку зі зазначеним захворюванням він неодноразово проходив стаціонарне лікування. Зокрема, з 13.11.2024 по 27.12.2024 - протягом 45 днів у комунальному підприємстві «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради»; з 30.12.2024 по 12.02.2025 - протягом 45 днів у цьому ж закладі; з 15.03.2025 по 23.04.2025 - протягом 39 днів у цьому ж закладі; з 23.05.2025 по 16.07.2025 - протягом 55 днів у цьому ж закладі; з 26.09.2025 по 12.11.2025 - протягом 48 днів у цьому ж закладі. Загальна тривалість зазначених позивачем періодів стаціонарного лікування становить 232 дні.
Позивач вказував, що 17.11.2025 йому було проведено військово-лікарську комісію. Відповідно до довідки ВЛК №2025-1117-1220-2744-0 від 17.11.2025 у нього встановлено тривожний розлад органічного ґенезу, асоційований із бойовим стресом, з наростаючим психоорганічним синдромом до рівня помірного, з стійкою інсомнією. У висновку ВЛК щодо цього захворювання зазначено: «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».
Обґрунтовуючи право на спірну виплату, позивач посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та зазначав, що до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн включаються, зокрема, особи, які у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.
Позивач вважав, що встановлений ВЛК причинний зв`язок його захворювання із захистом Батьківщини та надані ним виписки з медичних карт стаціонарного хворого підтверджують наявність підстав для виплати йому додаткової винагороди за весь період стаціонарного лікування тривалістю 232 дні. Виходячи з розміру 100 000 грн за 30 календарних днів, позивач визначив належну йому суму додаткової винагороди за 232 дні у розмірі 773 333 грн.
04.03.2026 позивач звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату додаткової грошової винагороди. Зазначений рапорт було переадресовано до Міністерства оборони України, а в подальшому - до військової частини НОМЕР_1 .
Позивач зазначав, що 20.04.2026 військовою частиною НОМЕР_1 було направлено йому лист №2109/686, яким фактично відмовлено у виплаті додаткової винагороди. У подальшому, 18.05.2026, військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь №818/26 на звернення позивача щодо виплати такої винагороди.
Відповідач 1 обґрунтовував відсутність підстав для виплати тим, що, хоча довідкою ВЛК від 17.11.2025 підтверджено причинний зв`язок захворювання позивача із захистом Батьківщини, згідно з виписками з медичних карт стаціонарного хворого позивач лікувався з приводу захворювання «тривожно-депресивний розлад». У зв`язку із цим командир військової частини НОМЕР_1 дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди.
Позивач із такою позицією не погоджувався та наголошував, що його захворювання є наслідком мінно-вибухової травми, отриманої 20.10.2024 під час виконання бойового завдання, а його причинний зв`язок із захистом Батьківщини прямо встановлений військово-лікарською комісією. На думку позивача, перебування на стаціонарному лікуванні саме внаслідок такого захворювання є достатньою підставою для виплати передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткової винагороди.
У зв`язку з наведеним позивач просив зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні протягом 232 днів, що, за розрахунком позивача, становить 773 333 грн.
Відповідачі заперечували проти позову.
03 липня 2026 року до суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, у якому відповідач 1 заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень відповідач 1 зазначав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні є сукупність обставин: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, та перебування на стаціонарному лікуванні саме у зв`язку з таким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).
Відповідач 1 наголошував, що виплата додаткової винагороди за стаціонарне лікування захворювання позивача постановою Кабінету Міністрів України №168 не передбачена. На його думку, для набуття права на таку виплату недостатньо самого факту перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні та встановлення причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини, оскільки відповідні медичні документи мають підтверджувати, що стаціонарне лікування здійснювалося саме внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, пов`язаних із захистом Батьківщини.
Посилаючись на Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, відповідач 1 указував, що причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків із захистом Батьківщини встановлюється відповідною постановою військово-лікарської комісії про причинний зв`язок травми або висновком, зазначеним в акті проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми.
Відповідач 1 зазначав, що надані позивачем виписки з медичних карт стаціонарного хворого підтверджують проходження ним лікування з приводу захворювання, однак, на переконання відповідача, не підтверджують проходження стаціонарного лікування внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини. У зв`язку із цим відповідач вважав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що стаціонарне лікування у заявлені ним періоди відбувалося внаслідок отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.
З огляду на викладене військова частина НОМЕР_1 вважала відсутніми передбачені постановою Кабінету Міністрів України №168 підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за заявлені 232 дні стаціонарного лікування та просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
10 липня 2026 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на позовну заяву, у якому відповідач 2 заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю.
В обґрунтування заперечень відповідач 2 зазначав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні, здійснюється військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. На думку відповідача 2, необхідною умовою для такої виплати є перебування на стаціонарному лікуванні саме у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, а не у зв`язку із захворюванням.
Відповідач 2 зазначав, що під час військових дій позивач був відряджений військовою частиною НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 та в період з 13.10.2024 по 27.10.2024 брав безпосередню участь у забезпеченні оборони України, що підтверджується довідкою від 14.02.2025 №394. У цей період позивач отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму без перфорації барабанної перетинки та цефалгічний синдром, що підтверджується довідкою про обставини травми від 09.10.2025 №5950.
Водночас відповідач 2 указував, що у заявлені позивачем періоди з 13.11.2024 по 27.12.2024, з 30.12.2024 по 12.02.2025, з 15.03.2025 по 23.04.2025, з 23.05.2025 по 16.07.2025 та з 26.09.2025 по 12.11.2025 він перебував на стаціонарному лікуванні у комунальному підприємстві «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» внаслідок захворювання, а не у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом.
На переконання відповідача 2, поняття «захворювання» та «поранення, контузія, травма, каліцтво» не є тотожними, а чинне нормативно-правове регулювання не передбачає можливості виплати збільшеної додаткової винагороди за час стаціонарного лікування захворювання, навіть якщо таке захворювання пов`язане із захистом Батьківщини. У зв`язку із цим відповідач вважав, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні саме внаслідок захворювання не створює передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168 підстав для отримання спірної виплати.
Також відповідач 2 зазначав, що посилання позивача на довідку ВЛК від 17.11.2025 №2025-1117-1220-2744-0 про причинний зв`язок захворювання із захистом Батьківщини не підтверджує його права на додаткову винагороду за заявлені періоди. За позицією відповідача 2, така довідка підтверджує причинний зв`язок саме захворювання, тоді як для виплати додаткової винагороди за період стаціонарного лікування постанова Кабінету Міністрів України №168 вимагає лікування у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини.
Відповідач 2 вважав, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували проходження ним стаціонарного лікування у спірні періоди саме внаслідок отриманої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, а тому правові підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, за такі періоди відсутні. З огляду на наведене відповідач 2 просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядав справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
У період з 13.10.2024 по 27.10.2024 позивач був відряджений до військової частини НОМЕР_3 та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 від 14.02.2025 №394.
20.10.2024 позивач отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму без перфорації барабанної перетинки, цефалгічний синдром. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 про обставини травми від 09.10.2025 №5950 травму отримано в районі ведення бойових дій під час виконання бойового завдання; травма пов`язана із захистом Батьківщини.
Після отриманої травми у позивача виникли тривожний розлад органічного ґенезу, асоційований з бойовим стресом, з наростаючим психоорганічним синдромом до рівня помірного, та стійкою інсомнією.
У зв`язку зі зазначеним захворюванням позивач проходив стаціонарне лікування у комунальному підприємстві «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради»:
з 13.11.2024 по 27.12.2024 - 45 днів, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №9917 від 27.12.2024;
з 30.12.2024 по 12.02.2025 - 45 днів, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №11006 від 12.02.2025;
з 15.03.2025 по 23.04.2025 - 39 днів, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №1789 від 23.04.2025;
з 23.05.2025 по 16.07.2025 - 55 днів, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №3526 від 16.07.2025;
з 26.09.2025 по 12.11.2025 - 48 днів, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №6224 від 12.11.2025.
Загальна тривалість зазначених у позові періодів стаціонарного лікування становить 232 дні.
17.11.2025 позивачу проведено військово-лікарську комісію, за результатами якої оформлено довідку ВЛК №2025-1117-1220-2744-0. У довідці, серед іншого, зазначено діагноз «Органічний тривожний розлад, згідно чинного НК 025 та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): захворювання, ТАК, пов`язане(-і) із захистом Батьківщини». Також у довідці зазначено мінно-вибухову травму від 20.10.2024, акубаротравму та вказано: «Травми, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини».
04.03.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив виплатити йому додаткову винагороду за 232 дні стаціонарного лікування у розмірі 773 334 грн. До рапорту позивачем додано форму №100 від 21.10.2024, довідку про обставини травми №5950 від 09.10.2025, виписки з медичних карт стаціонарного хворого №9917, №11006, №1789, №3526, №6224 та довідку ВЛК №2025-1117-1220-2744-0 від 17.11.2025.
04.04.2026 позивач звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_4 до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо виплати додаткової винагороди. Вказане звернення було направлено за належністю до військової частини НОМЕР_1 .
20.04.2026 військовою частиною НОМЕР_1 за результатами розгляду звернення позивача направлено лист №2109/686, яким повідомлено про відмову у виплаті додаткової грошової винагороди. 18.05.2026 військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь №818/26 на звернення позивача.
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ).
Згідно частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно із пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено та він триває на час розгляду справи.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1-1 Постанови №168 (в редакції чинній на час отримання позивачем травми 16.03.2024) установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно п. 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260) також передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до п. 12 Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно пункту 13 Порядку № 260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
У п.1.1 гл.1 р. І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402) визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п. 21.5. Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.
Відповідно до п. 6.13 гл.6 р. ІІ Положення №402 на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.
Згідно з п.6.15 гл.6 р. ІІ Положення №402, відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
Під час вибуття військовослужбовця у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) довідка ВЛК видається йому на руки.
Висновки щодо правозастосування
З аналізу наведених положень Постанови №168 та Порядку №260 слідує, що право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні пов`язується із сукупністю таких обставин: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва); пов`язаність такого ушкодження із захистом Батьківщини; перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з таким ушкодженням.
При цьому наведені положення законодавства не містять вимоги щодо віднесення поранення (контузії, травми, каліцтва) до тяжкого для виплати додаткової винагороди за період стаціонарного лікування. Вимога щодо тяжкості поранення стосується іншої передбаченої Постановою №168 підстави для виплати додаткової винагороди - перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після поранення.
Матеріалами справи підтверджено наявність першої та другої зі зазначених умов.
Так, у період з 13.10.2024 по 27.10.2024 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 від 14.02.2025 №394. У цей період, 20.10.2024, позивач отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму без перфорації барабанної перетинки та цефалгічний синдром. Обставини її отримання зафіксовані у довідці військової частини НОМЕР_3 від 09.10.2025 №5950.
Причинний зв`язок отриманої травми із захистом Батьківщини також підтверджений результатами військово-лікарської експертизи.
Згідно з довідкою ВЛК від 17.11.2025 №2025-1117-1220-2744-0, підставою для прийняття постанови ВЛК, серед іншого, була довідка командира військової частини НОМЕР_3 про обставини травми від 09.10.2025 №5950. У цій же постанові щодо мінно-вибухової травми від 20.10.2024 та акубаротравми ВЛК сформульовано висновок: «Травми, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини». Одночасно щодо тривожного розладу органічного ґенезу, асоційованого з бойовим стресом, ВЛК встановлено: «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».
Вирішуючи питання про наявність третьої умови - проходження стаціонарного лікування у зв`язку з отриманою травмою, - суд враховує зміст медичної документації позивача в її сукупності, а не лише формальне найменування основного діагнозу як «захворювання».
Зокрема, у виписках із медичних карт стаціонарного хворого, складених за спірні періоди лікування, основний діагноз сформульовано як тривожно-депресивний розлад органічного походження зі зазначенням його післятравматичного компонента - мінно-вибухової травми від 20.10.2024 - та асоційованості з бойовим стресом. У медичних документах також послідовно відображено анамнез отримання позивачем 20.10.2024 мінно-вибухової травми під час перебування у зоні активних бойових дій та подальше виникнення і розвиток психічної симптоматики. Такі відомості містяться, зокрема, у виписках №9917, №11006, №1789, №3526 та №6224.
Отже, матеріали справи не свідчать про те, що у спірні періоди позивач проходив стаціонарне лікування з приводу самостійного захворювання, виникнення якого не пов`язане з отриманою ним бойовою травмою. Навпаки, з медичних документів простежується послідовний причинний зв`язок: участь у заходах із захисту Батьківщини - отримання 20.10.2024 мінно-вибухової травми - виникнення після неї психічних розладів, асоційованих із бойовим стресом - неодноразове стаціонарне лікування таких розладів.
Суд враховує, що Постанова №168 використовує формулювання «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) ... перебувають на стаціонарному лікуванні», а не встановлює вимоги, щоб у кожній виписці зі стаціонару поранення чи травма були визначені саме як основний діагноз. Порядок №260 також передбачає виплату за весь час перебування на такому лікуванні та визначає підставою для видання відповідного наказу довідку про обставини травми, яка містить інформацію про отримання військовослужбовцем травми під час захисту Батьківщини.
Тому саме по собі використання у медичних документах та постанові ВЛК терміна «захворювання» щодо стану здоров`я позивача не спростовує факту проходження стаціонарного лікування у зв`язку з наслідками бойової травми. Вирішальним для застосування Постанови №168 є не формальна назва патологічного стану, а встановлений медичними документами причинний зв`язок між травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, та необхідністю відповідного стаціонарного лікування.
Більше того, висновок ВЛК не суперечить змісту виписок зі стаціонару, а узгоджується з ними: ВЛК окремо підтвердила зв`язок із захистом Батьківщини як отриманих 20.10.2024 травм, так і тривожного розладу органічного ґенезу, асоційованого з бойовим стресом. При цьому постанову ВЛК прийнято з урахуванням довідки про обставини саме тієї травми, яка у медичній документації зазначається у структурі діагнозу та анамнезі захворювання.
За таких обставин доводи відповідачів про те, що позивач проходив лікування виключно з приводу «захворювання», а тому не має права на додаткову винагороду, ґрунтуються на відокремленому тлумаченні термінів без урахування фактичного причинного зв`язку, встановленого медичною документацією. Такий підхід фактично залишає поза увагою те, що діагностований у позивача розлад у медичних документах характеризується як післятравматичний, асоційований із бойовим стресом та пов`язується з мінно-вибуховою травмою від 20.10.2024.
Таким чином, з огляду на підтверджені матеріалами справи обставини отримання позивачем травми під час захисту Батьківщини, встановлений ВЛК причинний зв`язок травми із захистом Батьківщини, зміст медичних документів щодо післятравматичного характеру психічного розладу та фактичне перебування позивача на стаціонарному лікуванні з приводу такого стану, суд доходить висновку про наявність передбачених Постановою №168 та Порядком №260 умов для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у спірні періоди.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності своїх дій чи бездіяльності. Водночас відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами ані факту отримання позивачем 20.10.2024 мінно-вибухової травми під час виконання завдань із захисту Батьківщини, ані встановленого військово-лікарською комісією причинного зв`язку цієї травми із захистом Батьківщини, ані факту перебування позивача на стаціонарному лікуванні у заявлені періоди. Також відповідачем не спростовано відомостей медичної документації про післятравматичний характер діагностованого у позивача тривожно-депресивного розладу органічного походження, асоційованого з бойовим стресом, та його зв`язок із отриманою мінно-вибуховою травмою.
Таким чином, сукупність наявних у матеріалах справи доказів підтверджує дотримання передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 умов для виплати позивачу додаткової винагороди: отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, та подальше перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з наслідками такої травми. Формальне визначення відповідного стану у медичній документації як захворювання не спростовує зазначеного причинного зв`язку, оскільки медичними документами цей розлад характеризується як післятравматичний та асоційований із бойовим стресом, а ВЛК окремо встановлено зв`язок із захистом Батьківщини як отриманих позивачем травм, так і відповідного захворювання.
За таких обставин бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у спірні періоди є протиправною.
Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за 232 дні, а саме за періоди з 13.11.2024 по 27.12.2024, з 30.12.2024 по 12.02.2025, з 15.03.2025 по 23.04.2025, з 23.05.2025 по 16.07.2025 та з 26.09.2025 по 12.11.2025, з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум, та направити відповідні документи до ІНФОРМАЦІЯ_1 для здійснення виплати, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - виплатити позивачу нараховану військовою частиною НОМЕР_1 додаткову винагороду.
При цьому суд не вбачає підстав для визначення у судовому рішенні конкретної грошової суми додаткової винагороди, яка підлягає виплаті позивачу, оскільки визначення її розміру потребує здійснення відповідного нарахування військовою частиною НОМЕР_1 пропорційно часу перебування позивача на стаціонарному лікуванні, з урахуванням фактично нарахованих та виплачених за відповідні періоди сум, після чого нарахована сума підлягає виплаті ІНФОРМАЦІЯ_2 як органом, на фінансовому забезпеченні якого у спірний період перебувала військова частина НОМЕР_1 .
Отже, завданням суду в межах цього спору є встановлення наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди за спірні 232 дні стаціонарного лікування та покладення на військову частину НОМЕР_1 обов`язку здійснити її нарахування і направити необхідні для виплати документи до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а на останнього - обов`язку здійснити виплату нарахованої додаткової винагороди. Визначення конкретного розміру належної до виплати суми є наслідком виконання відповідачами зазначених обов`язків та не потребує здійснення судом відповідного розрахунку.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн.
Суд враховує, що обов`язок щодо оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, покладався на військову частину НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , на фінансовому забезпеченні якого перебувала військова частина НОМЕР_1 у спірний період, здійснював фінансування на підставі документів, поданих військовою частиною, та самостійно не вирішував питання щодо наявності у позивача права на відповідну виплату.
Таким чином, виникнення цього спору зумовлене саме невчиненням військовою частиною НОМЕР_1 дій, необхідних для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, тоді як участь ІНФОРМАЦІЯ_1 у механізмі виплати мала характер фінансового забезпечення.
З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог та враховуючи обставини, що стали підставою для виникнення спору, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за 232 дні, а саме за періоди з 13.11.2024 по 27.12.2024, з 30.12.2024 по 12.02.2025, з 15.03.2025 по 23.04.2025, з 23.05.2025 по 16.07.2025 та з 26.09.2025 по 12.11.2025.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за 232 дні, а саме за періоди з 13.11.2024 по 27.12.2024, з 30.12.2024 по 12.02.2025, з 15.03.2025 по 23.04.2025, з 23.05.2025 по 16.07.2025 та з 26.09.2025 по 12.11.2025, з урахуванням фактично нарахованих та виплачених сум, та направити відповідні документи до ІНФОРМАЦІЯ_1 для здійснення виплати.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 нараховану Військовою частиною НОМЕР_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за 232 дні, а саме за періоди з 13.11.2024 по 27.12.2024, з 30.12.2024 по 12.02.2025, з 15.03.2025 по 23.04.2025, з 23.05.2025 по 16.07.2025 та з 26.09.2025 по 12.11.2025, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков