ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8891/26 Справа № 214/9525/25 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання Лідовська А.А.,
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа Житлово-будівельний кооператив «Спутник-2»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2026 року, ухвалене суддею Черновою Н.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення не вказана,
ВСТАНОВИВ
У вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Житлово-будівельний кооператив «Спутник-2» (далі ЖБК «Спутник-2»), про визнання права власності в порядку спадкування за законом за правом представлення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_3 , яка заповіт не складала. Інших спадкоємців після смерті бабусі нема, оскільки донька спадкодавця ОСОБА_3 та мати позивачки - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто за життя своєї матері.
Позивачка прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріуса із відповідною заявою, у зв`язку з чим нотаріусом 08.02.2025 року була заведена спадкова справа. Їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з придбанням бабусею спадкового майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , в період шлюбу з ОСОБА_5 , а тому нотаріус вважає квартиру їх спільним майном.
Однак позивачка вважає квартиру особистою приватною власністю бабусі, оскільки ОСОБА_5 дійсно 05.10.1983 року отримав ордер № 3571 на кооперативну квартиру АДРЕСА_2 на себе та членів своєї сім`ї дружини ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 , сплатив первинний пайовий внесок ЖБК «Спутник-2» в сумі 3 630,42 грн. Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано 02.10.1986 року, однак станом на дату розірвання шлюбу пайовий внесок повністю сплачений не був. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 виїхав з кооперативної квартири та в жовтні 1991 року одружився з ОСОБА_2 , яка після смерті дідуся позивачки 13 листопада 2020 року прийняла всю спадщину.
Після розірвання шлюбу між бабусею та дідусем позивачки, пайові внески продовжувала сплачувати бабуся, дідусь з невідомих причин не був виключений з членів кооперативу та вибув лише 12.08.1999 року. На час виключення з членів кооперативу ОСОБА_5 , зі слів бабусі, пайовий внесок не було сплачено, вона сплатила його в грудні 1999 року, тому вважає, що дідусь втратив право користування кооперативною квартирою на підставі частини 2 статті 107 ЖК України.
За життя дідусь не звертався з вимогами про поділ майна подружжя щодо кооперативної квартири. Тому позивачка вважає, що, оскільки повний пайовий внесок внесла її бабуся, лише вона мала право особистої власності на спірну квартиру.
З метою захисту спадкових прав, позивачка ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,8 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Житлово-будівельний кооператив «Спутник-2», про визнання права власності в порядку спадкування за законом за правом представлення задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 44,8 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,8 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково, посилаючись на положення ст. 15 Закону України «Про власність», ст. 22 КпШС України, ст. 60 СК України, дійшов висновку, що повний пай за квартиру був набутий за спільні кошти дідуся та бабуся позивачки, та квартира є спільним майном подружжя.
Посилається, що суд не врахував, що з 1986 року дідусь ОСОБА_5 не вів сумісного господарства та не було спільного бюджету з бабусею ОСОБА_3 , що з 1986 року пайові внески вносила лише бабуся ОСОБА_3 . За таких підстав дідусь ОСОБА_5 мав право отримати у бабусі частину грошових коштів в паєнагромадженні, однак цього не зробив.
Суд також не врахував поведінку дідуся ОСОБА_5 , який після розірвання шлюбу не порушував питання про визнання за ним права власності на кооперативну квартиру. Не врахував поведінку спадкоємиці ОСОБА_2 , яка не просила нотаріуса видати їй свідоцтво про право власності на спірну квартиру. За таких обставин ні дідусь позивачки ОСОБА_5 , ні його спадкоємиця ОСОБА_2 не вважали, що частина спадкової квартири є власністю дідуся ОСОБА_5 .
Оскільки повний пайовий внесок за кооперативну квартиру внесла бабуся позивачки ОСОБА_3 , апелянт вважає, що лише вона має право особистої власності на вищевказану кооперативну квартиру. Поведінка дідуся свідчить про те, що квартира була особистою власністю бабусі ОСОБА_3 , тому позивачка має право в порядку спадкування не на 1/2 частину квартири, а на 1/1 частину квартири. Однак суд помилково визнав квартиру спільним майном подружжя та не врахував, що на час сплати пайового внеску шлюб був розірваний три роки. Внаслідок цього суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи позивачка ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_8 , яка в свою чергу є донькою ОСОБА_3 (а.с. 11,14,15).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_4 (а.с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 9.
Після смерті ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 08 лютого 2025 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом за правом представлення, однак постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Коваленко І.М. від 25 серпня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру загальною площею 44.8 кв.м., житловою площею 27.8 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її бабусі ОСОБА_3 , у зв`язку з неможливістю встановити склад спадкового майна, оскільки квартира належить померлій ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності з колишнім чоловіком ОСОБА_5 .
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, встановивши, що право позивачки на отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 за правом представлення не оспорюється, спір виник з приводу статусу спадкового майна, що пай за квартиру АДРЕСА_1 , внесений до ЖБК «Спутник-2» у період з 06.09.1983 року до 1999 року, що підтверджується відповідною довідкою ЖБК «Спутик-2», в тому числі у період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, тобто за рахунок спільних коштів подружжя і презумпція спільності права власності подружжя на набуте в період шлюбу спірне майно не спростована з огляду на відсутність відомостей про суми платежів та платників паю у спірний період, прийнявши до уваги виключення ОСОБА_5 з числа членів кооперативу лише 1999 року (в рік повного внеску паю), дійшов висновку про недоведеність факту належності спадкової квартири на праві особистої власності ОСОБА_3 , з огляду на відсутність відомостей особистої сплати нею пайових внесків, а отже і визнання права власності на цілу квартиру за позивачкою в порядку спадкування за законом за правом представлення.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та погоджується з доводами апеляційної скарги позивачки. При цьому виходить з наступного.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Наявними у справі письмовими доказами встановлено, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 05.10.1983 року в Саксаганському виконкомі м. Кривого Рогу отримав ордер на кооперативну квартиру АДРЕСА_2 пайовий внесок в ЖБК «Спутник-2» в розмірі 3 630,42 руб.
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був розірваний 02 жовтня 1986 року, на час розірвання шлюбу пайовий внесок у повному обсязі внесений не був.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 виїхав з кооперативної квартири та став проживати в квартирі АДРЕСА_4 , в жовтні 1991 року уклав шлюб з ОСОБА_2 .
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після його смерті спадщину прийняла лише ОСОБА_2 .
Після розірвання шлюбу з бабусею позивачки в жовтні 1986 року ОСОБА_5 виїхав на інше місце проживання, пайовий внесок на той час не був сплачений у повному обсязі. Позивач наполягає, та під час розгляду справи не спростовано, що з часу вибуття до іншого місця проживання ОСОБА_5 не сплачував щорічні пайові внески, пайові внески сплачувала ОСОБА_3 . Останній пайовий внесок сплачено в грудні 1999 року.
Оскільки правовідносини виникли в період часу до 01.01.2024 року, тобто до набуття чинності Цивільним кодексом України та Сімейним кодексом України, мають бути застосовані норми права, які діяли на той час.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Відповідно ст. 16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю.
Згідно ст. 22 КпШС України, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування житлово-будівельного кооперативу розпорядження цим майном.
Відповідно ч. 146 Житлового кодексу України поділ квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається вразі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього з подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а в разі відсутності згоди - за рішенням суду. Якщо поділити квартиру неможливо, один з колишнього подружжя, за яким визнано право на частину паєнагромадження, вправі вимагати від другого, який є членом житлово-будівельного кооперативу, виплати йму суми, що відповідає його частині паєнагромадження.
Відповідно до абз. 1 п. 53 Примірного статуту ЖБК особі, яка вибула з житлово-будівельного кооперативу, повертається внесена нею сума паєнагромадження.
В постанові Пленуму Верховного Суду України №0 від 18.09.1978 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» зазначено:
п. 6-и - до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні, а після завершення сплати - про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки у паєнагромадженні.
П. 6-1. Відповідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім`ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира, є спільною сумісною власністю членів сім`ї, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи права власності на пай не набувають і можуть претендувати лишу на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю.
З аналізу вищезазначених положень законодавства слідує, що право власності на кооперативну квартиру набувається лише після внесення повного пайового внеску за квартиру.
Під час розгляду справи поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був розірваний 02 жовтня 19896 року та після розірвання шлюбу ОСОБА_5 проживав з ОСОБА_2 , з якою мав спільний бюджет, за іншою адресою. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 не порушував питання про поділ майна подружжя, з 1986 року по час смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 не порушував питання про визнання за ним право власності на спірну кооперативну квартиру. Спадкоємиця ОСОБА_5 . ОСОБА_2 також не порушувала питання про прийняття у спадок спірну квартиру. Також після розірвання шлюбу в 1986 році ОСОБА_5 до суду позов про поділ майна подружжя не подавав, не просив в судовому порядку сплати частини грошових коштів в паєнагромадженні. Отже з наведеного вбачається, що ні ОСОБА_5 ні його спадкоємиця ОСОБА_2 не вважали, що частина спірної квартири є власністю дідуся позивачки ОСОБА_5 .
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що після сплати повного пайового внеску в 1999 році за кооперативну квартиру ОСОБА_3 набула права власності на спірну квартиру.
Після смерті ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 08 лютого 2025 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом за правом представлення, однак постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Коваленко І.М. від 25 серпня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру загальною площею 44.8 кв.м., житловою площею 27.8 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її бабусі ОСОБА_3 , у зв`язку з неможливістю встановити склад спадкового майна, оскільки квартира належить померлій ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності з колишнім чоловіком ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):
перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;
друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;
четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;
п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування). Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа (статті 1261-1265 ЦК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина перша статті 1266 ЦК України).
Спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц).
Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 700/468/24 (провадження № 61-1423св25) зауважив, що під спадкуванням за правом представлення розуміється специфічний порядок спадкування спадкоємців за законом за умови смерті до відкриття спадщини того з їх родичів, хто був би спадкоємцем. У такому випадку спадкоємець за правом представлення включається до відповідної вищої черги замість спадкоємця, який помер. Спадкування за правом представлення відбувається у разі смерті спадкоємців по прямій низхідній лінії ступенів без обмеження ступеня споріднення, а не внаслідок усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-цзроблено такі висновки:
«в основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини. На «зміну суб`єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 335/12781/19 зазначено, що «під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом (та деяких інших осіб), коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини нібито заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступенів, це означає, що у разі смерті до відкриття спадщини дітей спадкодавця, право на спадкування переходить до їхніх дітей (онуків спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини онуків спадкодавця, право на спадкування отримають їхні діти (правнуки спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини правнуків спадкодавця - їхні діти (праправнуки спадкодавця) і т. д. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18)».
Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 723/5455/21).
Частиною 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
В силу ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На підставі вищевикладених обставин та норм права, приймаючи до уваги, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, колегія суддів апеляційного суду, у відповідності до вимог закону, з`ясувавши всі обставини справи, надані докази, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки обставини, встановлені під час розгляду даної справи, унеможливлюють оформлення її спадкових прав у нотаріальному порядку.
Оскільки суд першої інстанції таким чином не повністю з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, то відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів скасовує оскаржене судове рішення повністю та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Житлово-будівельний кооператив «Спутник-2» (далі ЖБК «Спутник-2»), про визнання права власності в порядку спадкування за законом за правом представлення задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом в порядку представництва після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: