ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8111/26 Справа № 215/1659/26 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
01 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді - Никифоряка Л.П.,
суддів - Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про захист невизнаних прав на оформлення трудової книжки як на позаштатного працівника та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
29 травня 2026 року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку апеляційну скаргу на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2026 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2026 року витребувано з Тернівського районного суду міста Кривого Рогу цивільну справу №215/1659/26.
16 червня 2026 року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2026 року цивільну справу передано до канцелярії Дніпровського апеляційного суду для визначення складу суду в порядку частини першої статті 33 ЦПК України для вирішення питання про відвід суддів - Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Гапонова А.В., Никифоряка Л.П. відмовлено.
22 червня 2026 року справу було повернуто судді Никифоряку Л.П.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2026 року залишено без руху.
06 липня 2026 року ОСОБА_1 повторно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2026року становить 3 328,00грн, що перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік у розмірі 1272грн та долучено довідку з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, в якій зазначені компенсаційні виплати позивачу за надання соціальних послуг за 2025рік.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2026 року у задоволенні повторного клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2026 року залишено без руху.
28 липня 2026 року копія вказаної ухвали була направлена на адресу скаржника, яка була вказана ним в апеляційній скарзі, проте поштове відправлення повернулось в конверті не врученим, без будь-яких відміток працівників пошти.
Після чого, 24 серпня 2026 року на адресу скаржника повторно була направлена копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, проте поштове відправлення знову повернулось не врученим з відміткою на конверті: "Адресат відсутній".
Відповідно до положень частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Заяв чи клопотань про зміну місця проживання від скаржника до суду не надходило.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні в справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
ОСОБА_1 , який подав апеляційну скаргу на судове рішення, протягом тривалого часу не цікавиться станом провадження у даній справі, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху не отримує.
Судом апеляційної інстанції вжиті всі наявні процесуальні заходи для скерування скаржнику копії ухвали про залишення його апеляційної скарги без руху, однак вона не була вручена йому за відсутності останнього за вказаною ним адресою проживання, таким чином у визначений судом строк вимоги ухвали не виконано.
Частиною другою статті 357 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Таким чином, враховуючи розумність строку розгляду справи, апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути скаржнику, роз`яснивши при цьому, що він не позбавлений права повторно звернутись з апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 357 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2026 року - визнати неподаною та повернути скаржнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Л.П. Никифоряк
Судді: А.В. Гапонов
О.В. Халаджи