ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2225/26 Справа № 932/5462/25 Головуючий у першій інстанції: Леміщенко О. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра у складі судді Леміщенко О.О. від 24 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та страхового відшкодування,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 22.01.2025 року сталася ДТП у м. Дніпрі на перехресті вул. Вартових Неба та вул. Січових Стрільців (Шевченківський район міста Дніпра) за участю автомобіля «Fiat Doblo» р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Peugeot 107» р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , яка при виїзді на нерегульоване перехрестя не надала переваги у русі автомобілю «Fiat Doblo», який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїла зіткнення. Автомобіль «Fiat Doblo», який належить позивачу, отримав механічні ушкодження, чим позивачу завдані збитки матеріального та морального характеру. ДТП сталося з вини водія автомобіля «Peugeot 107» р/н НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , що встановлено та підтверджується постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 09.04.2025 року, згідно із якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ №225508992 від 17.07.2024 року у ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА». Згідно із складеним судовим експертом висновком №5848, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Fiat Doblo» р/н НОМЕР_1 з урахуванням зносу становить 99317,81 грн, а вартість відновлювального ремонту автомобіля «Fiat Doblo» р/н НОМЕР_1 без урахування зносу становить 192032,54 грн. Згідно умов полісу №225508992, розмір франшизи становить 1000,00 грн. Оскільки умовами полісу передбачена франшиза у розмірі 1000,00 грн., то сума матеріального збитку, яку ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» повинна була виплатити на користь позивача, становить 98317,81 грн. 13.02.2025 року «Страхова компанія «УНІКА» виплатила страхове відшкодування у меншому розмірі - 54480,21 грн. З метою з`ясування суми виплати страхового відшкодування у розмірі 54480,21 грн позивач запросив у страховика документи по виплаті страхового відшкодування. В результаті страховиком було надано звіт №44-D/16/26 про визначення вартості матеріального збитку у розмірі 55580,21 грн. - 1000,00 грн. франшиза = 54480,21 грн. Не погодившись із даною сумою виплати страхового відшкодування і зробленим ФОП ОСОБА_4 на замовлення страховика звіту звіт №44-D/16/26 про визначення вартості матеріального збитку, в якому вартість матеріального збитку занижена і порахована лише у сумі 55480,21 грн., позивачем була подана заява про перегляд суми виплати страхового відшкодування та доплату страхового відшкодування від 25.03.2025 року. Після цього, 09.04.2025 року ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» здійснила доплату страхового відшкодування у розмірі 27943,12 грн. Загальна сума виплати страхового відшкодування склала 82423,33 грн, замість необхідної суми 98317,81 грн. У зв`язку з тим, що згідно ст. 29 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» страхова компанія відшкодовує витрати пов`язані із відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу, а також сума страхового відшкодування зменшується на розмір франшизи, то ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» недоплатила на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 15894,48 грн.
Позивач також зазначив, що з ОСОБА_1 , як винуватця ДТП та особи відповідальної за завданий збиток, повинна бути стягнута матеріальна шкода у розмірі, що є різницею між вартістю відновлювального ремонту автомобіля без урахування зносу, яка визначена судовим експертом і сумою належного розміру страхового відшкодування за вирахування франшизи, що в результаті складає 93714,73 грн. Додатково позивач наполягає на стягненні з ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн. на підставі того, що в наслідок ДТП позивачу була заподіяна моральна шкода, що полягає в душевних стражданнях. В результаті ДТП був суттєво пошкоджений автомобіль позивача, в нього виникли психотравматичні фактори, які призвели до погіршення здоров`я, депресії, порушення сну. Позивач втратив душевний спокій, тому що повинен був витрачати додатковий час, змінювати плани та відволікатися від своїх звичайних занять та роботи для врегулювання ситуації навколо ДТП.
Тому позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 93714,73 грн та моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн, а з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» страхове відшкодування у розмірі 15894,48 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 93714,73 грн та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 15894,48 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилався на те, зокрема, що суд першої інстанції не повідомив відповідачку належним чином про дату судового розгляду справи, що позбавило її можливості реалізувати своє право на захист.
Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення апелянтки про слухання справи судом першої інстанції заслуговують на увагу. Матеріали справи не містять доказів спростування наведеного твердження апелянта, не містять доказів належного своєчасного виконання місцевим судом положень статей 128-130 ЦПК України та повідомлення ОСОБА_1 про слухання справи судом першої інстанції 19 вересня 2025 року.
На аркуші справи 144 наявна судова повістка на ім`я ОСОБА_1 про дату судового засідання суду першої інстанції на 19 вересня 2025 року, яка повернулась без вручення адресату з відміткою поштового працівника причини повернення "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 146). Докази належного та своєчасного вручення ОСОБА_1 судової повістки, або повернення конверту з відміткою відмови в отриманні чи відсутності адресата за вказаною адресою, повідомлення вказаного відповідача про дату та час судового засідання на 19 вересня 2025 року іншими засобами зв`язку, у справі відсутні.
Враховуючи неналежне повідомлення апелянта про розгляд даної справи в суді першої інстанції; керуючись положенням п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України про те, що вказане порушення є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, - апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року та ухвалення нового судового рішення.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 22.01.2025 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Пежо» д/н НОМЕР_2 , знаходячись на перехресті вул. Вартових Неба та вул. Січових Стрільців у м. Дніпро, при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надала переваги у русі автомобілю «Фіат» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїла зіткнення з даним автомобілем. Внаслідок ДТП транспортні засоби пошкоджені. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила п. 16.11 Правил дорожнього руху України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України (а.с. 11, 12).
Постановою Бубушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року у справі №932/2146/25 ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП за вчинення дорожньо-транспортної пригоди 22 січня 2025 року (а.с. 11). Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 21.04.2025.
Також, у постанові від 09 квітня 2025 року у справі №932/2146/25, зокрема, зазначено, що у суді ОСОБА_1 свою провину визнала повністю та пояснила, що дійсно ДТП сталося при вищевказаних обставинах.
Власником автомобіля Fiat Doblo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 27.05.2014 центром ДАІ 1204 (а.с. 57 зворот - 58).
17 липня 2024 року між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_1 було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №410012/4440/0003449 строком дії до 16.07.2025 включно, згідно якого розмір франшизи становить 1000,00 грн., а розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160000,00 грн (а.с. 26, 57).
Відповідно до висновку експерта-автотоварознавця ОСОБА_5 №5848, складеного 07 березня 2025 року за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Fiat Doblo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , пошкодженого від ДТП, становить 99317,81 грн; ринкова вартість автомобіля на період попередній ДТП - 252297,70 грн; вартість відновлювального ремонту - 192032,54 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,7) - 99317,81 грн (а.с. 13-23).
Згідно листа ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» від 11 лютого 2025 року, ОСОБА_3 було погоджено страховиком здійснення страхової виплати у розмірі 54480,21 грн. на підставі звіту незалежного оцінювача (а.с. 27).
Виплата 13 лютого 2025 року ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» позивачу 54480,21 грн підтверджується копією довідки про рух коштів по картці, яка належить ОСОБА_3 , від 18 березня 2025 року (а.с. 28).
Не погодившись із сумою страхової виплати, представник ОСОБА_3 , адвокат Константинов Роман Дмитрович, звернувся із заявою до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» про перегляд суми виплати страхового відшкодування та доплату страхового відшкодування від 25 березня 2025 року (а.с. 29-30).
Згідно наданій позивачем довідки про рух коштів по картці від 14 квітня 2025 року, ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» здійснило доплату страхового відшкодування 09 квітня 2025 року у розмірі 27943,12 грн (а.с. 31).
Судом також було досліджено докази, подані ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» разом із відзивом на позовну заяву, та встановлено наступне.
Згідно з протоколом огляду транспортного засобу від 04 лютого 2025 року, у місті Дніпро на вул. Героїв Сталінграду було здійснено огляд автомобіля Fiat Doblo, номер кузову НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 , вказаний протокол було підписано особою, яка здійснювала огляд (прізвище не зазначено) та ОСОБА_3 .
На підставі вказаного огляду оцінювачем ОСОБА_4 , на замовлення ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», було видано звіт №44-D/16/26 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 11 лютого 2025 року. Згідно вказаного звіту та додатків до нього, оцінювачем були здійснені наступні розрахунки: вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 28860,00 грн., вартість необхідних для ремонту матеріалів становить 17799,00 грн., вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту становить 47150,82 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 608804,25 грн. з врахуванням ПДВ, та 55480,21 без урахування ПДВ (а.с. 32-34).
Згодом ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» отримала від представника позивача заяву про здійснення доплат за страховими виплатами, внаслідок чого ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» звернулися до оцінювача ФОП ОСОБА_4 .
Згідно (актуалізованого) звіту №74-D/16/82 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 01 квітня 2025 року, оцінювачем були здійснені наступні розрахунки: вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 27462,50 грн., вартість необхідних для ремонту матеріалів становить 25013,79 грн., вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту становить 140464,00 грн; вартість відновлювального ремонту - 192940,29 грн; коефіцієнт фізичного зносу - 0,7; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 94615,49 грн. з урахуванням ПДВ, та 83423,33 грн. без урахування ПДВ (а.с. 91-101).
09 квітня 2025 року від ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» було направлено позивачу листа про прийняття рішення про здійснені доплат у розмірі 27943,12 грн. згідно зі звітом незалежного оцінювача.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно положень ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV (тут і надалі, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц (провадження №14-80цс19)).
20.06.2024 набрав чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 21 травня 2024 року (Закон №3720-IX), який введено в дію з 01.01.2025, та на підставі набрання чинності якого втратив чинність попередній Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV.
Згідно з пунктом 6 розділу VI Закону №3720-IX, зокрема, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.
На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону (абзац 2 п. 6 розділу VI Закону №3720-IX).
Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (абзац шостий пункту 6 розділу VI Закону №3720-IX).
З огляду на дату укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №410012/4440/0003449 (17 липня 2024 року) до правовідносин сторін у справі застосуванню підлягають положення Закону від 01.07.2004 №1961-IV.
За ст. ст. 3, 6, п. 22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин)передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Таким чином Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальників - заподіювача шкоди; страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого; у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи; у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин)обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Згідно ст. 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин)виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.
Страховик, керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування, про що зазначено у пункті 36.1 статті 36 цього Закону.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Fiat Doblo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,7), становить 99317,81 грн; враховуючи часткову виплату страховиком винуватця ДТП грошових коштів позивачу у загальному розмірі 82423,33 грн, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_3 недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 15894,48 грн (ремонт з урахуванням зносу 99317,81 грн - 82423,33 грн виплачені страховою кошти - 1000,00 грн франшиза).
Оцінюючи надані докази щодо розміру матеріального збитку, апеляційний суд надає перевагу висновку експерта-автотоварознавця ОСОБА_5 №5848 від 07 березня 2025 року, складеному за результатами експертного дослідження, а не звітам оцінювача ОСОБА_4 , наданим страховою компанією. При цьому огляд транспортного засобу безпосередньо оцінювачем ОСОБА_4 не проводився, а його стаж роботи з червня 2017 року та кваліфікація оцінювача є меншими порівняно зі стажем експертної роботи ОСОБА_5 з 2009 року та наявною у нього кваліфікацією судового експерта. Крім того, складення оцінювачем ОСОБА_4 після звернення позивача із заявою про доплату страхового відшкодування актуалізованого звіту від 01 квітня 2025 року, висновки якого є наближеними до результатів експертного дослідження ОСОБА_5 , свідчить про зміну попередніх розрахунків та ставить під сумнів достовірність первісного звіту від 11 лютого 2025 року.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів вартості відновлювального ремонту автомобіля Fiat Doblo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, суду не представлено; клопотання про витребування відповідних доказів судом, призначення відповідної судової автотоварознавчої експертизи - суду не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Отже, правильним є покладання обов`язку на винного водія з відшкодування різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є більшими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 06 липня 2018 року у справі №924/675/17, від 05 грудня 2018 року у справі №752/19570/15-ц.
За положеннями статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля Fiat Doblo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 192032,54 грн, що перевищує та не покривається відповідальністю страховика. Також, з винуватця в ДТП підлягає стягненню сума франшизи (1000,00 грн), яка страховиком не відшкодовуються, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV.
Таким чином, встановивши, вину відповідача в ДТП, яка мала місце 22 січня 2025 року; враховуючи, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Fiat Doblo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 192032,54 грн; враховуючи, що обов`язок ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» щодо виплати страхового відшкодування обмежується загальною сумою 98317,81 грн (ремонт з урахуванням зносу 99317,81 грн - 1000,00 грн франшиза), - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача (винуватця ДТП) на користь позивача різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу та розміру відповідальності страховика у сумі 93714,73 грн (192032,54 грн - 98317,81 грн), до якої також увійшла сума франшизи 1000,00 грн.
Щодо посилань апелянтки на наявність у діях сторін вини обох учасників (водіїв) ДТП, колегія зазначає наступне.
Постановою Бубушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року у справі №932/2146/25 ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП за вчинення дорожньо-транспортної пригоди 22 січня 2025 року (а.с. 11).
Також, у постанові від 09 квітня 2025 року у справі №932/2146/25, зокрема, зазначено, що у суді ОСОБА_1 свою провину визнала повністю та пояснила, що дійсно ДТП сталося при вищевказаних обставинах.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана постанова №932/2146/25 не оскаржувалась відповідачем та набрала законної сили 21.04.2025.
Будь-яких доказів, що відносно ОСОБА_3 також було складено протокол про адміністративне правопорушення, у зв`язку із ДТП, яка мала місце 22 січня 2025 року, та який розглядався судом - відповідачем не представлено; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18)).
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 05 вересня 2019 року в справі №234/16272/15-ц Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок згідно з яким, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, вирішуючи цивільний позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Колегія суддів зауважує, що протилежний підхід фактично означав би можливість ревізії у цивільному судочинстві висновків судів у справах про адміністративне правопорушення щодо наявності/відсутності у діях особи, щодо якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Натомість доводи відповідачки фактично спрямовані на необхідність в межах цивільної справи повторно встановлювати наявність чи відсутність вини сторін у ДТП, діям яких вже надана правова оцінка судом у справі про адміністративне правопорушення.
Заперечуючи свою провину у ДТП та стверджуючи про провину позивача, ОСОБА_1 могла надавати відповідні докази, зокрема й висновки експертів, фото/відеоматеріали тощо, на підтвердження чи спростування цих обставин саме в межах справи про адміністративне правопорушення №932/2146/25, яка була розглянута судом у передбаченій законом процедурі.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 19 березня 2025 року у справі №761/4688/20.
В матеріалах справи наявна постанова суду про визнання відповідачки винною у скоєні зазначеного вище ДТП, яка набрала законної сили, та є підставою для відшкодування шкоди.
А тому колегія суддів не приймає до уваги складений на замовлення відповідачки та наданий після подання апеляційної скарги (14.11.2025) висновок експерта від 30 червня 2026 року №ЕД-19/104-26/23416-ІТ за результатами проведення автотехнічного дослідження обставин і механізму ДТП, вихідні дані для якого надані експерту зі слів відповідачки. Крім того, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо спільної вини обох учасників ДТП, яка мала місце 22 січня 2025 року.
Факт проведення огляду пошкодженого автомобіля експертом без участі винуватця ДТП ( ОСОБА_1 ) не є безумовною підставою для визнання висновку експерта недопустимим чи неналежним доказом.
Відповідачка під час розгляду справи не скористалась своїм правом заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, не надала жодних контррозрахунків і не спростувала належним чином обставин щодо розміру завданої шкоди позивачу.
За положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Судом встановлено, що внаслідок ДТП позивачу була заподіяна моральна шкода, що полягає в душевних стражданнях, адже в результаті ДТП був суттєво пошкоджений автомобіль позивача, він втратив душевний спокій, вимушений був витрачати додатковий час, змінювати плани та відволікатися від своїх звичайних занять та роботи для врегулювання ситуації щодо ДТП. Враховуючи обґрунтування позивача, надані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди із ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню та стягненню у розмірі 5000,00 грн, що, на думку суду, є достатньою сатисфакцією відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ДТП.
За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору (1396,09 грн), витрати на проведення експертного дослідження (6000,00 грн) та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу (15000,00 грн), пропорційно задоволеним до відповідачки позовним вимогам (22396,09грн х70,71%) у розмірі 15836,28 грн.
З ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору (1396,09 грн), витрати на проведення експертного дослідження (6000,00 грн) та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу (15000,00 грн), пропорційно задоволеним до страхової компанії позовним вимогам (22396,09 грн х 11,38%) у загальному розмірі 2548,68 грн.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) матеріальну шкоду в розмірі 93714,73 грн, моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн, а всього 98714 (дев`яносто вісім тисяч сімсот чотирнадцять) грн 73 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) страхове відшкодування у розмірі 15894 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн 48 коп.
У задоволені позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати у розмірі 15836 (п`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн 28 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати у розмірі 2548 (дві тисячі п`ятсот сорок вісім) грн 68 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді А.В. Гапонов
Л.П. Никифоряк