Справа № 345/1341/26
Провадження № 22-ц/4808/1738/26
Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.,
суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючої судді Сухарник І.І. у м. Калуш, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в:
26 лютого 2026 року представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором. Свої вимоги мотивував тим, що 13.08.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 335532440 на суму 5000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV36NF2. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, у тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Згідно з умовами Кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 5 000,00 шляхом перерахування через банк провайдер. Проте, надалі відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становила 9000,00 грн.
28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (Договір факторингу 1). Надалі до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 157 від 26.10.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
23.02.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23/0224-01 (Договір факторингу 2). ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е (Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 36736,83 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 36736,83 грн, яка складається з: 8999,48 грн - заборгованість по тілу кредиту; 27737,35 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Оскільки погасити заборгованість в добровільному порядку відповідач відмовляється, позивач звернувся до суду із цим позовом і просив суд стягнути з відповідача: заборгованість за Кредитним договором № 335532440 від 13.08.2021 у розмірі 36736,83 грн; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Крім того, разом з позовною заявою представником позивача було подано клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати в Банка-емітента АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та Банка-емітента АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо отримання відповідачкою кредитних коштів на її банківські рахунки. Представник позивача обґрунтував неможливість самостійного отримання цих доказів, оскільки зазначена інформація становить банківську таємницю.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 335532440 від 13.08.2021 у розмірі 36736,83 грн, яка складається з 8999,48 грн заборгованості за тілом кредиту та 27737,35 грн заборгованості за відсотками, 2662,40 грн судового збору та 4000,00 грн за надання професійної правничої допомоги.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, вважає його незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність факту укладення між сторонами кредитного договору та належного переходу права вимоги до позивача, не надавши належної оцінки достатності, допустимості та взаємному зв`язку поданих доказів
Сам по собі факт зазначення у матеріалах справи одноразового ідентифікатора, інформації про фінансовий номер телефону чи банківську картку не є безумовним підтвердженням того, що саме відповідач особисто здійснив усі необхідні дії для укладення кредитного договору. Позивач повинен був довести весь ланцюг укладення електронного правочину, зокрема факт ідентифікації особи, направлення одноразового ідентифікатора саме відповідачу, його використання відповідачем, отримання ним тексту договору та підтвердження волевиявлення саме цією особою.
Водночас суд фактично переклав обов`язок доказування на відповідача, зазначивши, що останній не довів відсутність отримання кредитних коштів, не надав виписки по рахунку та не підтвердив, що сторонні особи не користувалися її карткою. Такий підхід суперечить положенням статей 12, 13, 81 ЦПК України, відповідно до яких саме позивач повинен довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, а недоведеність таких обставин не може усуватися покладенням тягаря доказування на іншу сторону. Крім того, суд без належної перевірки визнав доведеним перехід права вимоги за декількома договорами факторингу, пославшись лише на договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги та акти приймання-передачі. Разом із тим самі договори факторингу встановлюють, що право вимоги переходить виключно після підписання відповідного реєстру (або реєстру боржників) та виконання сторонами передбачених договором умов. Отже, саме позивач мав довести безперервність переходу права вимоги від первісного кредитора до кожного наступного кредитора із наданням належних та достатніх доказів такого переходу.
У даній справі суд фактично обмежився формальним посиланням на наявність витягів із реєстрів, не перевіривши їх зміст, відповідність умовам договорів факторингу та достатність для підтвердження переходу права вимоги. Таким чином, висновки суду про належне укладення кредитного договору та доведеність переходу права вимоги зроблені без повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і ухвалення незаконного рішення.
Крім того суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не здійснивши його належної перевірки. Поданий позивачем розрахунок фактично являє собою лише таблицю із загальними сумами основного боргу та процентів без належного обґрунтування механізму їх формування. Зокрема, позивач не надав суду належних доказів, які б дозволяли перевірити: дату виникнення кожного окремого нарахування; залишок основної суми боргу, від якого здійснювалося нарахування процентів; конкретну процентну ставку, застосовану у кожному періоді; період, за який нараховувалися проценти; порядок урахування здійснених відповідачем платежів.
Позивач у позовній заяві зазначив, що після укладення кредитного договору відповідач нібито збільшив суму кредиту з 5 000 грн до 9 000 грн. Однак, зазначене твердження не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. До матеріалів справи не додано жодної додаткової угоди, заявки на збільшення кредитного ліміту, електронного документа, підписаного одноразовим ідентифікатором, журналів інформаційно-телекомунікаційної системи, підтвердження направлення та використання одноразового ідентифікатора, а також доказів фактичного перерахування відповідачу додаткових 4 000 грн. За відсутності доказів волевиявлення відповідача на зміну умов договору та доказів фактичного надання додаткових коштів суд не має правових підстав вважати доведеним факт збільшення суми кредиту до 9 000 грн. Із матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 5 000 грн, які, за твердженням позивача, у подальшому були збільшені до 9 000 грн. Водночас позивач просить стягнути 27 737,35 грн процентів, тобто суму, що більш ніж утричі перевищує розмір основного боргу.
У даній справі суд фактично звів перевірку доказів до констатації існування розрахунку позивача, не встановивши його відповідність умовам кредитного договору та нормам матеріального права.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем процентів після закінчення строку кредитування, не надавши належної оцінки умовам самого кредитного договору. Відповідно до пунктів 1.3, 1.6 та 1.7 кредитного договору, перший транш кредиту у розмірі 5 000 грн був наданий 13.08.2021, а поверненню підлягав до 20.08.2021. Саме цей строк сторони визначили як Дисконтний період, протягом якого позичальник мав право користуватися кредитом. Пунктом 1.8 договору передбачено, що продовження строку кредитування можливе виключно за сукупності таких умов: сплати всіх фактично нарахованих процентів; активації позичальником функції продовження строку в Особистому кабінеті. Отже, продовження строку кредитування не відбувалося автоматично, а потребувало вчинення позичальником конкретних дій, які мали бути підтверджені належними доказами. Разом із тим позивач не надав суду жодного доказу того, що відповідач звертався із заявкою про продовження строку кредитування; активував відповідну функцію в Особистому кабінеті; виконав умови пункту 1.8 договору щодо сплати всіх нарахованих процентів. Відсутні також будь-які технічні журнали інформаційної системи, електронні повідомлення, підтвердження активації функції продовження строку кредитування чи інші електронні докази, які б підтверджували зміну строку дії кредитної лінії. Навпаки, із наданого самим позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що після 20.08.2021 проценти продовжували нараховуватися щоденно, спочатку у розмірі 134,12 грн на день, а починаючи з 23.09.2021- 268,18 грн щоденно, незважаючи на відсутність будь-яких доказів продовження строку кредитування відповідно до умов договору. Фактично позивач здійснював нарахування процентів до 26.10.2021, тобто понад два місяці після спливу визначеного договором строку кредитування.
Фактично суд обмежився викладенням доводів позивача та дослівним відтворенням умов кредитного договору, після чого без належної правової оцінки зробив висновок про доведеність позовних вимог. При цьому мотивувальна частина рішення не містить аналізу причин, з яких суд відхилив заперечення відповідача, не містить оцінки належності, допустимості, достовірності та достатності кожного доказу окремо і в сукупності, як цього вимагає стаття 89 ЦПК України.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» відмовити повністю. Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.
Представник позивача подала відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що 13.08.2021 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідач уклали Кредитний договір у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV36NF2.
Доказами накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора є, зокрема, QR-код - матричний (двовимірний) штрих-код, який містить інформацію про підписанта електронного договору. Цей QR-код призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою або спеціального сканера штрихкоду, що дозволяє швидко та безпомилково ідентифікувати електронний договір, підтверджуючи особу позичальника та факт його волевиявлення щодо укладення договору. QR-код є невід`ємним елементом електронного підпису з одноразовим ідентифікатором і забезпечує юридичну достовірність та незмінність даних, внесених у договір. Додатково, доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є Довідка щодо дій позичальника. У цій довідці зафіксовано персональні дані позичальника, надані ним самостійно під час заповнення заявки на отримання грошових коштів. Таким чином, комбінація QR-коду та довідки є надійним доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджує дійсність електронного договору, особу підписанта та його добровільне волевиявлення щодо укладення договору. Укладення Кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора повністю відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Кредитного договору, первинний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 9000,00 грн. на картковий рахунок Відповідача. На підтвердження позовних вимог Позивачем надано платіжні доручення.
Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі первинним кредитором відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Кредитного договору.
Для повного та всебічного розгляду справи, відповідно до ст. 84 ЦПК України, позивач, користуючись своїм правом, разом з поданням позовної заяви, заявив клопотання про витребування первинних бухгалтерських документів оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». На підставі задоволення клопотання банк-емітент платіжної картки відповідача надав офіційну відповідь, з якої вбачається, що Первинним кредитором здійснено перерахування коштів у розмірі 9000,00грн на банківську карту відповідача. Вказані документи є первинними доказами, оскільки отримані безпосередньо від банку-емітента та фіксують фактичне здійснення фінансової операції. Дані первинні документи беззаперечно підтверджують факт отримання Відповідачем кредитних коштів та виникнення у нього зобов`язань за кредитним договором, встановлюючи правову підставу для виконання відповідачем умов договору та обов`язків, передбачених відповідним правочином.
Стверджує, що право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до позивача внаслідок послідовного укладення ланцюжка договорів факторингу: спочатку від Первинного кредитора (ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога») до ТОВ «Таліон Плюс» за рамковим Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (дію якого продовжено до 31.12.2024) на підставі Реєстру прав вимоги № 157 від 26.10.2021 на суму 22 791,47 грн; надалі від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за Договором факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 та Реєстром № 1 від 23.02.2024; і зрештою від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача за Договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 та Реєстром б/н від 15.07.2025. Відповідно до умов договорів право вимоги переходило безпосередньо в день підписання відповідних Реєстрів прав вимоги, що забезпечило чітку індивідуалізацію боргу конкретного відповідача. Передача прав вимоги, які виникли після укладення рамкового договору факторингу («майбутніх вимог»), повністю відповідає приписам ст. 1077, 1078, 656 Цивільного кодексу України та усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду. З огляду на презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), оскільки зазначені договори не визнані судом недійсними та не є нікчемними, позивач повністю довів належний та законний перехід до нього права вимоги до відповідача.
Щодо правомірності нарахування процентів за кредитним договором вказує, що відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит на суму 9000,00 грн строком на 7 днів. Однак, Відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту у встановлений Кредитним договором строк не виконав. Відтак, позивач вправі вимагати від відповідача повернення отриманих за Кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. З аналізу умов Кредитного договору вбачається, що сторони погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом: нарахування за дисконтною та базовою ставками. Проценти за користування кредитом поза межами встановленого Кредитним договором строку кредитування у розмірі 27 737,35 грн є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Водночас доводи скаржника ґрунтуються на неправильному тлумаченні умов Кредитного договору та норм чинного законодавства. Позивач здійснив нарахування заборгованості відповідно до погоджених сторонами умов Кредитного договору та вимог Цивільного кодексу України. Зокрема, договором прямо передбачено обов`язок боржника сплатити на користь кредитора проценти та інші платежі у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, що узгоджується з положеннями статті 625 ЦК України. Таким чином, твердження скаржника про неправомірність нарахування є безпідставними та спростовуються як умовами Кредитного договору, так і нормами чинного законодавства та усталеною судовою практикою. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до помилкового тлумачення правової природи спірних нарахувань та не спростовують правомірності заявлених позивачем вимог.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржене рішення залишити без змін.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 x 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Суд встановив, що 13.08.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 335532440 (Кредитний договір) на суму 5000,00 грн (з можливістю збільшення суми). Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV36NF2.
Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою укладення електронного договору, Позичальник заходить на Сайт, який надає доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) Товариства або в мобільний додаток Товариства або в програмне забезпечення партнерів Товариства, яке забезпечує обмін інформації з ІТС Товариства по захищеним каналам зв`язку, та у вбудованому калькуляторі вибирає бажану суму грошових коштів, яку він бажає отримати в кредит, та бажаний строк кредитування. Після натиснення кнопки «ОФОРМИТИ КРЕДИТ» Позичальник потрапляє на першу сторінку анкети («Заявка на кредит»), на якій він вводить свої персональні дані та іншу інформацію, яка дає можливість Товариству прийняти рішення про видачу кредиту. Заявкою на кредит є анкета встановленої Товариством форми, інтегрована в інформаційно-телекомунікаційну систему Товариства. Заповнивши першу сторінку Заявки, Заявник підтверджує: 1) ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі - «Правила»), затверджених Товариством, про які повідомлено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та 2) надання Згоди на обробку своїх персональних даних. Після натиснення кнопки «ПРОДОВЖИТИ», Позичальник потрапляє на другу сторінку Заявки на кредит, а інформаційно-телекомунікаційна система створює Особистий кабінет Позичальника, увійти до якого можна ввівши логін (email або номер мобільного телефону вказані у Заявці на кредит) та пароль. Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «ПРОДОВЖИТИ», Позичальник потрапляє на третю сторінку Заявки на кредит, де вказує адресу проживання. Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «ПРОДОВЖИТИ», Позичальник потрапляє на четверту сторінку Заявки на кредит, де вказує місце роботи, фінансову інформацію та додаткові контакти. Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «ПРОДОВЖИТИ», Позичальник потрапляє п`яту сторінку Заявки на кредит, на якій Позичальник вводить реквізити свого електронного платіжного засобу (банківської карти) на яку він бажає отримати кредит, а Товариство здійснює перевірку її дійсності. Шостим кроком отримання кредиту є підтвердження Позичальником введених в Заявку на кредит даних. Натиснувши кнопку «ЗМІНИТИ» Позичальник має право змінити суму та строк кредитування, що відповідає абзацу 3, ч. 8, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Одночасно з переходом на шосту сторінку Заявки, телефонний номер Позичальника направляється СМС-код підтвердження, ввівши який у відповідне поле Позичальник підтверджує дію з відправлення Заявки на кредит для аналізу інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства. У разі погодження Заявки на кредит (прийняття Товариством рішення надати Позичальнику кошти в кредит, на обраних ним умовах), Позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить у собі істотні умови договору.
Таким чином, при заповненні Заявки на кредит Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.
Особистий кабінет (відповідно до Правил) - сукупність захищених сторінок, що формуються Позичальнику в момент його реєстрації в Інформаційно-телекомунікаційній системі (особистий розділ Позичальника), за допомогою якого Позичальник здійснює повну взаємодію з Товариством, має постійний доступ до Електронного договору, додаткових угод до Електронного договору, свого Графіка розрахунків та до іншої інформації/документів, пов`язаних з наданням Товариством фінансових послуг. Доступ до Особистого кабінету здійснюється Позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету та має юридичне значення ідентифікації Позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства в розумінні ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Вчинення Відповідачем вказаних вище дій і внесення даних в систему Товариства є проставленням електронного підпису в Електронному Договорі Одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований Товариством Інформаційно-телекомунікаційній системі та був надісланий Відповідачу в СМС-повідомленні. Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальника.
Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV36NF2 направлено Відповідачу 13.08.2021 о 19:16:14 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 13.08.2021 о 19:46:01.
Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Враховуючи вищевикладене, Позивач надав беззаперечні докази того, що Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № f28dbcbb-ae8f-4ca4-bcde-3932eb38dbf8 від 13.08.2021, № d03eb97d-f588 4807-9ad9-712147ac5da5 від 15.08.2021, № 0b05c588-c466-46a0-93f9-c655800abee6 від 17.08.2021, № fd56abfd-1d70-44ea-a83d-ae60fd5f956e від 17.08.2021, № 05728a50-254a 46b2-901b-cbbf16c719ca від 18.08.2021, № 8dd9184b-8fa6-450b-9890-45c41fe62582 від 19.08.2021, № 805cd940-2ca8-4780-ade3-39001213fbdc від 19.08.2021, № 2a616421 0a81-4e76-8332-1beb34c9b374 від 20.08.2021, № fefa84f9-b757-4ae1-b742-aaf1bad0a778 від 20.08.2021, № 09ec8a9a-2c0f-4226-8d15-fe685d50bda8 від 14.09.2021, № 5f28dd1b de53-4813-890c-8480d249d5ba від 14.09.2021, № 4703a2b7-43cd-4a3a-a895 3a9c31ee9f58 від 14.09.2021, № c8b1f14a-0196-4e91-ac07-c3abdc574562 від 15.09.2021, № e1874677-c74b-41b7-90ee-1283e26c8125 від 17.09.2021, № b4d94b8d-7258-446c 9d39-2eba043d8af4 від 18.09.2021, № e24397de-4807-4392-9490-359ce1384ed1 від 18.09.2021, № 6162e5de-0c5c-4439-ad96-5cb96a1e527e від 18.09.2021, № 94db361a 163e-4e97-83c4-414e3e767ff5 від 18.09.2021, № 79f7fea1-0a02-4086-9ecd 1b385a0bc745 від 18.09.2021, № b88e003f-b876-46bc-be2e-92fdc57d8b8c від 18.09.2021 з відміткою Товариства. Надані платіжні інструкції містять підпис та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Крім того, листами АТ КБ "ПРИВАТБАНК" і АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», наданими на виконання ухвали суду про витребування документів, підтверджено, що фінансовий номер телефону НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
В листі АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано карту НОМЕР_4 . Фінансовий номер телефону НОМЕР_2 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Також додається виписка по рахунку за період 15.08.2021-23.09.2021, з якої вбачається, що по рахунку НОМЕР_4 були наступні зарахування коштів: 350,00 грн - 15.08.2021, 200,00 грн - 17.08.2021, 350,00 грн - 17.08.2021, 300,00 грн - 18.08.2021, 250,00 грн - 19.08.2021, 200,00 грн - 19.08.2021, 200,00 грн - 20.08.2021, 100,00 грн - 20.08.2021, 200,00 грн - 14.09.2021, 250,00 грн - 14.09.2021, 150,00 грн - 15.09.2021, 250,00 грн - 17.09.2021, 200,00 грн - 18.09.2021, 150,00 грн - 18.09.2021, 100,00 грн - 18.09.2021, 100,00 грн - 18.09.2021, 200,00 грн - 18.09.2021.
В листі АТ КБ "ПРИВАТБАНК" зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано карту НОМЕР_5 . Фінансовий номер телефону НОМЕР_2 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1. По рахунку НОМЕР_7 були наступні зарахування коштів: 5000,00 грн - 13.08.2021, 250,00 грн - 14.09.2021, 200,00 грн - 18.09.2021. Також додається виписка по рахунку за періоди 13.08.2021-18.08.2021 та 14.09.2021-23.09.2021.
Відповідно до п. 1.9.1 виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 704,45 (сімсот чотири цілих сорок п`ять сотих) процентів річних, що становить 1,93 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;
Відповідно до п.1.9.3. якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Сторінка 4 із 9 Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору
Відповідно до п. 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Згідно з п.1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;
Згідно з умовами п.4.3 Кредитного договору Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (копія долучена до позовної заяви). Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін. Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
26.10.2021 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №157 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 22791,47 грн (копія долучена до позовної заяви). Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. З урахуванням викладених обставин, можна зробити висновок, що Сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу.
Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" 26.10.2021, тобто після укладання Кредитного договору № 335532440.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 року, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Тобто предметом Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами. В той же час, відповідно до п.1.5. Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 встановлено, що Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору. Згідно п. 4.1. Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі установленій в Відповідному додатку. 23.02.2024 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 36736,83 грн (копія долучена до позовної заяви). Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. Отже, предметом даного договору, відповідно до його умов, є відступлення прав вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 4.1. договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору. Таким чином, згідно з п. 2.1 Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - прийняти їх та передати грошові кошти Клієнту на умовах договору. Відповідно до п. 1.3 та п. 1.5 цього договору, право вимоги стосується всіх прав Клієнта за Кредитними договорами і фіксується у Реєстрах прав вимоги. Витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 підтверджує, що право вимоги за Кредитним договором № 335532440 від 13.08.2021 відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на законних підставах, а передача права вимоги відбулося відповідно до умов Договору факторингу.
15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №15/07/25-Е. Відповідно до п.1.1. за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Ціна Продажу - сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту на умовах даного Договору, розмір якої встановлюється згідно з п.3.3. цього Договору. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору (п.1.1.). Витяг з Реєстру Боржників долучено до позовної заяви. Згідно п.1.2 Договору перехід від Клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до Фактора (Позивач) Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2. Відповідно до Договору Реєстр Боржників - це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою, встановленою в відповідному Додатку (форма Реєстру Боржників) до цього Договору. Таким чином, згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 36736,83 грн (додаток долучено до позовної заяви). Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 (копію долучено до позовної заяви).
Надані позивачем витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 23/0224-01 від 23.02.2024 та № 15/07/25-Е від 15.07.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Дані документи долучені разом з позовною заявою. Ці документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу.
Суд першої інстанції з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідачем істотно порушено умови укладеного кредитного договору № 335532440 від 13.08.2021 року, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашено кредит та проценти за користування ним, дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 335532440 від 13.08.2021 у розмірі 36736,83 грн, яка складається з 8999,48 грн заборгованості за тілом кредиту та 27737,35 грн заборгованості за відсотками.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не може в повному обсязі погодитися із рішенням.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження укладення договору ТОВ «ФК «ЕЙС» надало довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір № 335532440 від 13.08.2021 року був підписаний відповідачкою з використанням одноразового ідентифікатора MNV36NF2, направленого їй 13.08.2021року о 19:16:14 год, на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів (матеріали справи в підсистемі «Електронний суд»).
Отже, у матеріалах справи наявні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону, який вона сама зазначила.
На підтвердження надання кредитних коштів шляхом безготівкового зарахування грошей позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» надав копії електронних платіжних доручень (матеріали справи в підсистемі «Електронний суд»).
Крім того, факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено інформацією банків, наданою на виконання ухвали суду. У листі АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано карту НОМЕР_4 . Фінансовий номер телефону НОМЕР_2 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Також додається виписка по рахунку за період 15.08.2021-23.09.2021.
В листі АТ КБ "ПРИВАТБАНК" зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано карту НОМЕР_5 . Фінансовий номер телефону НОМЕР_2 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1. (матеріали справи в підсистемі «Електронний суд»).
Крім того, відповідачка брала участь в розгляді справи, подавала відзив, а тому мала об`єктивну можливість надати до суду довідку від банку про відсутність факту видачі їй банківської картки з номером НОМЕР_5 та (або) відсутність факту зарахування на її картковий (банківський) рахунок кредитних коштів.
Проте доказів на підтвердження заперечень отримання кредитних грошей відповідачка до суду не надала, таких доказів не подано і до суду апеляційної інстанції.
Тому, відповідні доводи і заперечення апелянта проти факту укладення кредитного договору і отримання за нею кредитних грошей спростовуються наданими позивачем доказами.
Крім того апеляційний суд перевірив та відхиляє доводи апелянта щодо того, що позивач не набув права вимагати сплати кредитних коштів за кредитним договором, врахувавши наступне.
У частині першій статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Отже, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору вчинення відповідного правочину у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1)предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2)зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3)відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4)форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання;5)наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01.
Відповідно до п. 2.1. Договору № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.
Згідно п.п. 1.3. Договору № 28/1118-01 у під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 8.2. Договору строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.
Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частино договору факторингу.
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру права вимог.
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023, якими було продовжено строк дії Договору до 31 грудня 2024 року.
06.12.2022 відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №157 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 22791,47 грн. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №23/0224-01.
23.02.2024 відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 до Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 36736,83грн.
15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №15/07/25-Е.
Таким чином, згідно з витягом з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 36736,83 грн. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025.
Копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах (матеріали справи в підсистемі «Електронний суд»).
Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що умовами укладених Договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги чи акта прийому-передачі реєстру боржників та не пов`язано з оплатою за Договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений Договором строк. Слід зазначити, що встановлений порядок оплати не впливає на перехід права вимоги за кредитним договором. Це також є ознакою договору відступлення права вимоги (цесії), передбаченого п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, і не свідчить про відсутність права вимоги у позивача, яке він набув на підставі вищевказаних Договорів, за якими право вимоги було передано на умовах відстрочення платежу, що, у свою чергу, відповідає правовим висновкам, висловленим у постановах ВП ВС від 11.09.2018 у справі №909/968/16 та від 08.08.2023 у справі №910/8115/19.
Таким чином, відповідач безпідставно вважає, що у позивача відсутнє право вимоги.
Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором є обґрунтованим, оскільки ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, виходив з того, що відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе за договором зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість.
Однак щодо розміру заборгованості за кредитним договором, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Статтею 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, апеляційний суд виснує, що проценти нараховані позивачем у відповідності до досягнутої в Договорі домовленості.
За умовами укладеного відповідачкою з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», товариство зобов`язалося надати кошти в розмірі кредитного ліміту на суму 9000 грн 00 коп строком на 7 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»), в цей період проценти нараховуються щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 704,45 процентів річних, що становить 1,93 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1.).
Відповідно до п.1.3. кредитодавець надав позичальниці перший транш за Договором в сумі 5000 грн 00 коп одразу після укладення Договору із зобов`язанням повернення до 20.08.2021 р.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, нарахування процентів здійснено у відповідності до умов Договору: за перші 7 днів застосовано знижену процентну ставку 1,93 % в день. Під час Дисконтного періоду позичальник надавав відповідачці додаткові транші у межах розміру кредитного ліміту, тому було збільшено тіло кредиту до суми 6950,00 грн
Після закінчення Дисконтного періоду 20.08.2021 року позичальниця продовжила користуватися Кредитом без своєчасної оплати процентів.
22.08.2021 року відповідачка сплатила 1036,00 грн, з яких 1035,48 грн було зараховано на погашення відсотків по кредиту, 0 грн 52 коп - на погашення тіла кредиту. Отже, тіло кредиту становило 6949,48 грн. Надання позичальниці додаткових траншів після закінчення Дисконтного періоду 14.09.2021 року у розмірі 700,00 грн, 15.09.2021 року у розмірі 150,00 грн, 17.09.2021 року у розмірі 250,00 грн та 18.09.2021 року на суму 950,00 грн не відповідає умовам Договору, оскільки відповідно до п. 1.12. сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за Договором
Крім того, п. 1.12. встановлено, що користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Згідно з п.1.13. проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником
Таким чином, здійснений позивачем розрахунок суми заборгованості за кредитом не відповідає умовам договору та підлягає перерахунку.
Як вже встановлено сума несплаченого тіла кредиту, з урахуванням часткового погашення, становить 6949,48 грн (6950,00-0,52), тому проценти, відповідно до умов Договору, мають бути нараховані на цю фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування таким. Вбачається, що Договір було укладено строком на 7 днів від дати отримання кредиту позичальником, що є Дисконтним періодом, який міг бути продовжений на 30 днів лише за умови сплати саме у цей період (до 20.08.2021 року) всіх нарахованих відсотків. Проте відповідачка внесла платіж, яким були погашені повністю лише нараховані відсотки після закінчення Дисконтного періоду 22.08.2021 року. Тому відповідно до п. 1.12 строк Договору продовжився, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду зі зміною процентної ставки. Після закінчення Дисконтного періоду становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Враховуючи вищенаведене, оскільки дисконтний період закінчився 20.08.2021 року, то починаючи з цієї дати кредитор мав право нараховувати 2,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним протягом 90 днів, тобто до 18.11.2021 року.
З наданих розрахунків заборгованості вбачається, що нарахування відсотків було здійснено до 17.12.2021 року, що суперечить умовам Договору.
Отже, судом першої інстанції при встановленні обставин, що мають значення для справи не було належним чином оцінено докази, зокрема умови укладеного Договору і не враховано те, що п.п. 1.12, 1.12.1, 1.12.2, 1.13 його передбачають у випадку не продовження позичальником дисконтного періоду (несплати ним протягом дисконтного та пільгового періоду всіх фактично нарахованих процентів) можливість продовження строку дії договору кредитної лінії на кожен наступний день, проте не більше як на 90 днів (продовження загального строку дії договору)з можливістю нарахування за ці дні відсотків за користування коштами за стандартною відсотковою ставкою.
Таким чином, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає перерахунку, виходячи із такого:
- 13.08.-14.08.2021 року - 5 000 грн х 1,93% х 2 дні = 193,00 грн;
-15.08-16.08.2021 року - 5350 грн х 1,93% х 2 дні = 206,51грн;
- 17.08.2021 року - 5900 грн х 1,93% = 113,87 грн;
- 18.08.2021 року - 6200 грн х 1,93% = 119,66 грн;
-19.08.2021 року - 6650 грн х 1,93% = 128,35 грн;
- 20.08.2021 року - 6950 грн х 1,93% = 134,14 грн;
- 21.08.2021 року - 6950 грн х 2,98% =207,11 грн;
- з 22.08.2021 року по 18.11.2021 року 6949,48 грн(враховуючи часткове погашення) х 2,98% х 89 днів = 18 431,41 грн. Також врахуванню на погашення відсотків підлягають внесені відповідачкою часткові оплати на суму 1155,48 грн. Отже, сума прострочених відсотків становить 17275,93 грн.
З огляду на встановлене позов ТОВ «Ейс» підлягає частковому задоволенню в розмірі 24225,41 грн, з яких 6949,48 грн заборгованість за тілом кредиту, 17275,93 грн заборгованість за відсотками.
Доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті не дав належної правової оцінки обставинам справи та дійшов помилкового висновку про стягнення усієї суми заборгованості.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, підлягає зміні в частині визначення розміру стягуваної заборгованості з відповідачки на користь позивача в розмірі 24225,41 грн, з яких 6949,48 грн заборгованість за тілом кредиту, 17275,93 грн заборгованість за відсотками.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК).
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 36736,83 грн, позов задоволено частково на суму 24225,41 грн, що становить 65,94%. Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 2662,40 грн судового збору. Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог стягненню з відповідачки в користь позивача підлягає 1755,59 грн судового збору за подачу позовної заяви. Відповідачкою за подачу апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн судового збору. Апеляційну скаргу було задоволено на 34,06%, тому пропорційно задоволеним апеляційним вимогам з позивача на користь відповідачки потрібно стягнути 1248,00 грн судового збору, сплаченого в апеляційному суді.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у суді першої інстанції позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. За наслідками розгляду позову суд першої інстанції ухвалив рішення, яким вказані витрати зменшив та стягнув з відповідача на користь позивача суму у розмірі 4000,00грн.
Позивач рішення суду першої інстанції в частині зменшення та розподілу судових витрат в апеляційному порядку не оскаржував.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду підлягає зміні, а розмір задоволених позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» зменшується, що становить 65,94% від первісно заявлених вимог, таким чином, з розрахунку пропорційності сума витрат на правничу допомогу становить 2637,60 грн (4000,00 * 65,94%).
За п. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З огляду на викладене, оскільки в порядку розподілу судових витрат з кожної зі сторін підлягає стягненню на користь іншої судові витрати, колегія суддів дійшла висновку, що за результатами здійснення взаємозаліку сум з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3145,19 грн ((1755,59 грн судовий збір за подання позову + 2637,60 витрати на правничу допомогу) - 1248,00 грн судовий збір за подання апеляційної скарги).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2026 року змінити в частині визначення суми загальної заборгованості та судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за Кредитним договором № 335532440 від 13.08.2021 в розмірі 24225 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять п`ять ) грн 41 коп, з яких 6949(шість тисяч дев`ятсот сорок дев`ять ) грн 48 коп заборгованість за тілом кредиту, 17275 (сімнадцять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 93 коп заборгованість за відсотками та судові витрати 3145 (три тисячі сто сорок п`ять ) грн 19 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.А. Девляшевський
В.М Луганська