Справа № 344/20429/25
Провадження № 22-ц/4808/1352/26
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Максюта
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Баркова В.М.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Насадюк А.І., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Савчука В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Рокетська Світлана Володимирівна, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Атаманюком Б.М. 26 травня 2026 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 04 червня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненим іпотечного договору,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненим іпотечного договору.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.05.2007 року між ОСОБА_1 та АТ Комерційний банк «ПриватБанк» укладено Кредитний договір № IFU0GA00000351, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит (позику) в розмірі 60 000,00 доларів США з терміном повернення до 10.05.2017 року, а також 6 000,00 грн на сплату страхових платежів.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, 10 травня 2007 року між АТ Комерційний банк «ПриватБанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, укладено Іпотечний Договір, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс Н.Р., реєстровий № Д0340, предметом якого є квартира під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 86,8 кв.м, складається з чотирьох житлових кімнат та належить ОСОБА_1 .
У зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань у січні 2015 року АТ «КБ «ПриватБанк» подано позов про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.02.2024 року по справі № 344/305/15-ц частково задоволено позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в сумі 33 977,77 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №IFU0GA00000351 від 10.05.2007 року в сумі 21 000,89 доларів США, з яких: 18 888,85 доларів США заборгованість за тілом кредитом, 1624,71 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 487,33 доларів США - пеня, а також 11 514,59 грн судового збору. В решті вимог позову - відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17.05.2024 року у справі № 344/305/15-ц, апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду від 27.02.2024 року змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання на те, що кредитні правовідносини між банком та ОСОБА_1 припинилися 22.12.2014 року. В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін.
Це рішення набрало законної сили. Тобто, АТ КБ «ПриватБанк» реалізував своє право на дострокове повернення всієї суми кредиту, а також сплати процентів, пені за порушення умов договору та комісії шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку. Звернувшись до суду з позовом про дострокове повернення всієї суми кредиту, кредитор фактично змінив порядок виконання основного зобов`язання, зокрема строк дії кредитного договору, періодичність здійснення платежів та порядок сплати процентів за користування кредитними коштами. Зазначені обставини враховані судами першої та апеляційної інстанцій, які, ухвалюючи відповідні рішення, погодилися з таким способом реалізації кредитором своїх прав.
Виконавчі листи, видані на підставі вказаного рішення суду, перебували на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М.
В рамках виконавчого провадження ВП № 75347576 та ВП № 75348438 позивачкою на користь АТ КБ "ПриватБанк" сплачено грошові кошти у розмірі гривневого еквіваленту 21 000,89 доларів США та 11 514,59 грн. судового збору.
01 серпня 2025 року приватний виконавець виніс постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №75347576 та ВП № 75348438 з підстав, передбачених п.9 ч.1 ст.39 та ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду згідно з виконавчими документами.
Отже, оскільки боржник виконав свої зобов`язання за кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення всієї суми кредитної заборгованості, то зобов`язання за цим договором та, відповідно, іпотека за іпотечним договором є припиненими.
Проте, незважаючи на звернення позивачки, АТ «КБ «ПриватБанк» відмовляється зняти іпотечне зобов`язання з об`єкта нерухомості, а саме квартири, реєстраційний номер 16496708, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та повернути їй оригінали правоустановчих документів на вищезазначений об`єкт нерухомості.
З урахуванням зазначеного, позивачка просила визнати припиненим іпотечний договір, укладений 10 травня 2007 року між АТ Комерційний банк «ПриватБанк», як іпотекодержателем, і ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс Н.Р., реєстровий № Д0340, та зобов`язати іпотекодержателя повернути іпотекодавцю оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду:
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненим іпотечного договору. Суд визнав припиненим іпотечний договір, що укладений 10 травня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателем і ОСОБА_1 як іпотекодавцем, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс Н.Р., реєстровий номер №Д0340, та зобов`язав іпотекодержателя повернути іпотекодавцю оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки. Також суд стягнув з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на корись ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги на рішення суду:
АТ Комерційний банк «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу у якій з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2026 року банк не погоджується. Зазначив, що це рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у їх сукупності, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки за рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.02.2024 року у справі №344/305/15-ц заборгованість, погашена в межах виконавчих проваджень №75347576 та №75348438, то основне кредитне зобов`язання є припиненим, а отже припинився й іпотечний договір. Проте такий висновок банк вважає передчасним та таким, що не враховує правову природу кредитних правовідносин виходячи з наступного.
Виконання рішення суду у справі №344/305/15-ц підтверджує лише погашення заборгованості у розмірі, визначеному цим судовим рішенням, яка була предметом розгляду у зазначеній справі. Водночас факт виконання такого рішення не є безумовним доказом припинення всіх зобов`язань сторін за кредитним договором, оскільки судом у межах цієї справи не встановлювався факт повного припинення кредитних правовідносин між сторонами.
Вважає, що судом не досліджено належним чином, чи виконані всі зобов`язання позичальника перед банком у повному обсязі, включаючи передбачені договором платежі та інші можливі зобов`язання, які виникли до моменту їх фактичного виконання.
Суд послався у рішенні на положення статті 599 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Проте, належне виконання зобов`язання передбачає повне, своєчасне та таке що відповідає умовам договору виконання всіх обов`язків боржника.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 року у справі №180/1735/16-ц, припинення зобов`язання виконанням можливе лише за умови належного виконання такого зобов`язання, тобто щодо належного предмета, у належному обсязі, способом та у строки, визначені договором. У даній же справі позивачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність будь-якої заборгованості перед банком за кредитним договором. Навпаки, банком надано розрахунок заборгованості станом на 16.12.2025 року, відповідно до якого за кредитним договором існувала заборгованість, зокрема за процентами та іншими платежами. Тому банк вважає, що суд першої інстанції фактично надав перевагу доказам позивача, не навівши належних мотивів відхилення доказів, поданих банком.
Іпотека є способом забезпечення виконання основного зобов`язання та має похідний характер від кредитного договору. Проте припинення іпотеки можливе лише після встановлення факту повного припинення основного зобов`язання. Банк вважає, що факт закінчення виконавчого провадження не є безумовною підставою для висновку про припинення всіх правовідносин між сторонами, оскільки виконавче провадження здійснюється лише щодо виконання конкретного виконавчого документа. Судом не встановлено, що між сторонами проведено остаточний розрахунок за кредитним договором та що банк втратив право вимагати виконання будь-яких інших передбачених договором зобов`язань.
З урахуванням наведеного, АТ Комерційний банк «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненим іпотечного договору.
Позиція інших учасників справи:
Відзив на апеляційну скаргу позивачкою не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду:
Представник особи, яка подала апеляційну скрагу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити цю скаргу з підстав наведених у ній.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Савчук В.Р. апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду залишити без змін.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника особи, яка подала апеляційну скрагу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Насадюк А.І. та представника позивача ОСОБА_1 адвоката Савчука В.Р., дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з таких підстав.
Встановлені обставини справи:
10.05.2007 року між ОСОБА_1 та АТ Комерційний банк «ПриватБанк» укладено Кредитний договір № IFU0GA00000351 за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредит (позику) в розмірі 60 000,00 доларів США з терміном повернення до 10.05.2017 року, а також 6 000,00 грн на сплату страхових платежів (а.с.11-15).
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищезазначеним Кредитним договором, 10 травня 2007 року між АТ Комерційний банк «ПриватБанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс Н.Р., реєстровий № Д0340, предметом якого є квартира під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 86,8 кв.м., що складається з чотирьох житлових кімнат та належить ОСОБА_1 (а.с.7-10, 16).
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.02.2024р. по справі № 344/305/15-ц частково задоволено позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в сумі 33 977,77 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №IFU0GA00000351 від 10.05.2007 року в сумі 21 000,89 доларів США, з яких: 18 888,85 доларів США заборгованість за тілом кредитом, 1624,71 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 487,33 доларів США-пені, а також 11 514,59 грн судового збору. В решті вимог позову - відмовлено (а.с.17-25).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17.05.2024 року у справі №344/305/15-ц, частково задоволено апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», рішення Івано-Франківського міського суду від 27.02.2024 року змінено, виключивши з його мотивувальної частини посилання на те, що кредитні правовідносини між банком та ОСОБА_1 припинилися 22.12.2014 року. В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов до висновку про те, суд першої інстанції помилково вважав припиненими кредитні правовідносини між сторонами з 22.12.2014 року, оскільки відповідно до п. 5.1. кредитного договору він діє до повного виконання своїх зобов`язань за цим договором. Дане рішення набрало законної сили та в касаційному порядку не скасовувалось (а.с.26-31).
Згідно постанов приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М. про закінчення виконавчого провадження ВП №75347576 від 01.08.2025 року та №75348438 від 01.08.2025 року виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №IFU0GA00000351 від 10.05.2007 року в сумі 21 000,89 доларів США, з яких: 18 888,85 доларів США заборгованість за тілом кредитом, 1624,71 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 487,33 доларів США- пені, та виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 11 514,59 грн. судового збору, виконано в повному обсязі. Вказані постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження стягувачем не оскаржувались (а.с.32-34).
Отже, основне зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» з повернення кредитних коштів виконане в повному обсязі, що підтверджується квитанцією, постановами приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М. про закінчення виконавчого провадження ВП №75347576 від 01.08.2025 року та №75348438 від 01.08.2025 року.
Відповідачем наданий розрахунок заборгованості по кредитному договору № IFU0GA00000351 станом на 16.12.2025 року в якому зазначено, що згідно даних АТ КБ «ПриватБанк» по даному кредитному договору за позивачкою числиться заборгованість в загальному розмірі 13 566,81 долар США, що складає еквівалент 573 131,25 грн, з яких: 10,40 доларів США (439,35 грн) - залишок заборгованості за процентами та 13 556,41 доларів США (572 691,90 грн) загальна сума нарахованої пені (а.с.73-76).
Правомірність нарахування пені в сумі 13 556,41 доларів США та процентів за користування кредитом, були предметом дослідження у справі № 344/305/15-ц, де суди дійшли до висновку про відмову в цій частині позову зазначивши про те, що звернення позивача у січні 2015 року до суду припиняє право позивача нараховувати проценти та пеню, передбачені умовами кредитного договору. При цьому, вказана у розрахунку сума пені в сумі 13 556,41 доларів США, повністю відповідає сумі пені яка вже досліджувалася судами, і спір з приводу стягнення вказаної суми пені вже вирішено по суті.
Щодо залишку заборгованості за процентами у сумі - 10,40 доларів США, то в ході розгляду справи така заборгованість сплачена, що підтверджується квитанцією № 5811-3214-3429-2740 від 20.03.2026 року (а.с.88).
Застосовані норми права та мотиви з яких виходить апеляційний суд:
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав є його виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
Такий підхід узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, відповідно до якого іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, а за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання припиняються як основне зобов`язання, так і іпотека як похідне від нього забезпечення.
У разі реалізації кредитором права на дострокове повернення кредиту шляхом звернення до суду та подальшого виконання позичальником судового рішення необхідно виходити із встановленого судом розміру заборгованості, яка підлягала стягненню. Після повного виконання такого рішення відповідне грошове зобов`язання припиняється належним виконанням. При цьому наслідкивиконання судового рішення слід визначати з урахуванням вимог, з якими кредитор звернувся до суду. Якщо банк вимагав дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, а суд визначив її розмір, то повне виконання цього рішення свідчить про виконання основного зобов`язання.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини щодо іпотеки, є Закон України «Про іпотеку».
Відповідно до статті 1 цього Закону іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, за яким іпотекодержатель у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
За змістом статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Пунктом 1 частини першої статті 17 цього Закону передбачено припинення іпотеки, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання.
При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця вчинення будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості, припиняється за фактом виконання основного зобов`язання.
У разі реалізації кредитором права на дострокове повернення всієї суми кредиту шляхом звернення до суду змінюється порядок виконання основного зобов`язання, а після повного виконання визначеної судом заборгованості підстави для подальшого існування відповідного зобов`язання відсутні. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 354/162/19, у якій суд виходив із того, що повне виконання судового рішення про дострокове стягнення заборгованості припиняє зобов`язання за кредитним договором, а відтак припиняється і забезпечувальна іпотека.
Таким чином, вирішальним для правильного вирішення спору є встановлення того, чи припинилося основне зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № IFU0GA00000351 від 10 травня 2007 року.
10 травня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № IFU0GA00000351, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 60 000 доларів США з терміном повернення до 10 травня 2017 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня між сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс Н.Р. за реєстровим № Д0340, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
У січні 2015 року банк звернувся з позовом до відповідача про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2024 року у справі № 344/305/15-ц позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 21 000,89 доларів США заборгованості за кредитним договором, у тому числі 18 888,85 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 1 624,71 доларів США процентів та 487,33 доларів США пені, а також 11 514,59 грн судового збору.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 травня 2024 року це рішення змінено лише в мотивувальній частині шляхом виключення висновку про припинення кредитних правовідносин між сторонами з 22 грудня 2014 року. В іншій частині рішення залишено без змін.
При цьому апеляційний суд у зазначеній справі виходив із того, що відповідно до пункту 5.1 кредитного договору його дія тривала до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Отже, остаточний розмір заборгованості, що підлягав стягненню з ОСОБА_1 на користь банку визначений судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Висновок апеляційного суду неозначає, що після повного виконання судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за позичальником продовжує існувати невизначений обсяг зобов`язань за кредитним договором. Умова договору про його дію до повного виконання зобов`язань означає, що після належного виконання визначеної судом заборгованості правові підстави для подальшого існування відповідного зобов`язання відсутні.
З матеріалів цієї справи вбачається, що зазначене рішення виконано ОСОБА_1 у повному обсязі. Зокрема, постановами приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М. від 01 серпня 2025 року виконавчі провадження № 75347576 та № 75348438 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням відповідних виконавчих документів.
Вказані постанови приватного виконавця стягувачем не оскаржувалися, а тому підтверджують факт повного виконання ОСОБА_1 визначеного судом грошового обов`язку.
Доводи апеляційної скарги про те, що виконання рішення суду свідчить лише про погашення заборгованості, визначеної у виконавчому документі, але не припиняє інших зобов`язань за кредитним договором, апеляційний суд відхиляє.
Банк не враховує те, що у справі № 344/305/15-ц він заявив саме вимогу про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, а не вимогу про стягнення окремого чергового платежу. За результатами розгляду цієї вимоги суд визначив конкретний склад і розмір заборгованості, який підлягав стягненню, а в іншій частині вимог банку відмовив. Тому після повного виконання визначеного судом грошового обов`язку банк не може посилатися на суми, у стягненні яких йому вже було відмовлено, як на невиконане основне зобов`язання позичальника.
Як убачається з наданого банком розрахунку заборгованості станом на 16 грудня 2025 року, за кредитним договором банк продовжував обліковувати за ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 13 566,81 доларів США, з яких 10,40 доларів США - проценти та 13 556,41 доларів США - пеня. Проте зазначені суми не підтверджують наявності невиконаного основного зобов`язання.
Так, сума пені у розмірі 13 556,41 доларів США відповідає сумі пені, питання щодо стягнення якої вже було предметом розгляду у справі № 344/305/15-ц. У задоволенні відповідної частини позовних вимог банку судом відмовлено. Відтак ця сума не може повторно обліковуватися банком як заборгованість позичальника, яка підлягає сплаті.
При цьому банк не довів, що зазначена сума пені виникла після ухвалення рішення у справі № 344/305/15-ц, має іншу правову підставу або не охоплюється предметом розгляду в указаній справі. Відображення цієї сумиу внутрішньому розрахунку банку не свідчить про наявність у ОСОБА_1 невиконаного зобов`язання перед банком.
Щодо 10,40 доларів США процентів, то ця сума сплачена ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи, що підтверджується квитанцією № 5811-3214-3429-2740 від 20 березня 2026 року.
Таким чином, на час вирішення спору судом апеляційної інстанції доказів існування у ОСОБА_1 невиконаного грошового зобов`язання перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором суду не надано.
Відповідно, посилання банку на наявність заборгованості повинно підтверджуватися не лише арифметичним розрахунком, а й належною правовою підставою для її виникнення та можливістю її стягнення з позичальника. Такої правової підстави щодо зазначених банком сум апеляційним судом не встановлено.
Посилання банку на те, що кредитний договір згідно його умов діє до повного виконання зобов`язань, не свідчить про продовження існування невиконаного грошового зобов`язання після повного виконання судового рішення. Вказана умова договору визначає момент припинення договірних правовідносин, проте не надає кредитору права після повного виконання судового рішення вимагати повторної сплати сум, у стягненні яких судом відмовлено.
Водночас відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи за участю тих самих осіб, якщо інше не встановлено законом.
У справі № 344/305/15-ц судами вже надано правову оцінку вимогам банку щодо складу та розміру заборгованості, у тому числі щодо процентів та пені, які банк заявляв до стягнення. Тому посилання банку на ті самі суми як на існуючу заборгованість у цій справі не може бути підставою для висновку про невиконання ОСОБА_1 основного зобов`язання.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до заперечення банком наслідків повного виконання судового рішення, проте не підтверджують наявностіу ОСОБА_1 іншого невиконаного зобов`язання перед банком.
Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що основне зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № IFU0GA00000351 від 10 травня 2007 року припинилося внаслідок його належного виконання.
Відповідно, з припиненням основного зобов`язання припинилася іпотека, яка має похідний характер від такого зобов`язання.
Проте апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині формулювання способу захисту.
Суд першої інстанції визнав припиненим іпотечний договір від 10 травня 2007 року. Проте припиненню у зв`язку з припиненням основного зобов`язання підлягає саме іпотека як спосіб забезпечення виконання зобов`язання, а не сам договір як правочин, яким таке забезпечення було встановлено. Інакше кажучи, юридичним наслідком припинення основного зобов`язання є припинення обтяження нерухомого майна іпотекою. Сам факт укладення сторонами іпотечного договору як правочину від цього не нівелюється, а тому в резолютивній частині рішення має бути відображено саме припинення іпотеки.
Тому належним формулюванням є визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 10 травня 2007 року, а не визнання припиненим самого іпотечного договору.
З огляду на припинення іпотеки відпала й правова підстава для подальшого утримання іпотекодержателем оригіналів правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, а тому вимога про їх повернення є похідною від основної вимоги та підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про припинення основного зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з його повним виконанням.
Виконання ОСОБА_1 рішення Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2024 року у справі № 344/305/15-ц у повному обсязі, що підтверджується постановами приватного виконавця від 01 серпня 2025 року про закінчення виконавчих проваджень № 75347576 та № 75348438 у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчих документів, свідчить про виконання визначеного судом грошового зобов`язання.
Наведені банком у розрахунку заборгованості суми пені та процентів не підтверджують наявності невиконаного основного зобов`язання, оскільки сума пені була предметом судового розгляду у справі № 344/305/15-ц, у її стягненні судом відмовлено, а залишок процентів у розмірі 10,40 доларів США під час розгляду цієї справи сплачено позивачкою.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення основного зобов`язання, що відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» має наслідком припинення іпотеки. Проте апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині формулювання способу захисту порушеного права.
Суд першої інстанції визнав припиненим іпотечний договір від 10 травня 2007 року. Однак з огляду на правову природу іпотеки та її похідний характер від основного зобов`язання, у разі припинення останнього припиняється саме іпотека як спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Іпотечний договір є правочином, яким встановлено відповідне забезпечення, а тому припинення основного зобов`язання не означає припинення договору як правочину. Наслідком припинення основного зобов`язання є припинення встановленої цим договором іпотеки. Отже, належним способом захисту права позивачки у цій справі є визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 10 травня 2007 року, а не визнання припиненим самого іпотечного договору.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для припинення іпотеки є правильним, проте відповідний спосіб захисту підлягає уточненню шляхом зміни формулювання резолютивної частини рішення у редакції викладеній апеляційним судом.
Інші висновки суду першої інстанції відповідають установленим обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для їх зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає.
З огляду на наведене апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2026 року змінити в частині формулювання способу захисту, виклавши абзац другий його резолютивної частини у редакції апеляційного суду, а в іншій частині рішення залишити без змін.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Рокетська Світлана Володимирівна, задовольнити частково. Змінити рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2026 року, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції в такій редакції:
«Визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 10 травня 2007 року, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» і ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франкіського міського нотаріального округу Фріс Н.Р., реєстраційний № Д0340. Зобов`язати іпотекодержателя Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» повернути іпотекодавцю ОСОБА_1 оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач І.О. Максюта
Судді: Л.В. Василишин
В.М. Барков
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.