Справа № 524/2311/26
Провадження №2/524/2964/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
28.09.2026 року м.Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:
головуючого - судді Алексашиної Н.С.,
за участю: секретаря судового засідання - Григор Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовує тим, що 06.01.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №1218222 про надання споживчого кредиту, за яким остання отримала кредит у розмірі 10000 грн. строком на 360 днів шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
20.01.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно якого сума кредиту збільшена до 13000 грн.
29.07.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу №29/07/24, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 1218222 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.01.2024 перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».
Відповідачка ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту, у зв`язку з чим станом на 29.07.2024 року у неї виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 78500 грн., яка складається з наступного: 13000 грн. - заборгованість за кредитом; 65500 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 78500 грн., судові витрати у розмірі 2662 грн. 40 коп. та 10000 грн. витрат на правову допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена за зареєстрованим місцем проживання, судова кореспонденція повернулася без вручення з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а тому вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки. (Пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, Постанови ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17)
Отже, відповідачка вважається такою, що про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Відповідачка своїм правом на подачу відзиву не скористалася.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідачки на підставі матеріалів наявних у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню
Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 06.01.2024 року ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом, уклала з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» договір про надання коштів у розмірі 10000 грн. строком на 360 днів, з періодичністю сплати кожні 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом: 2,50% за день за стандартною ставкою, періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, /а.с.14-18, 22/
Після цього 20.01.2024 року ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом, з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» уклала додатковий договір до договору №121822 про надання додаткових коштів на умовах споживчого кредит 3000 грн. Строк кредиту та процентна ставка залишились без змін. /а.с.25-26/
Суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно п.12 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Враховуючи, що кредитний договір підписаний ОСОБА_1 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, такий правочин слід вважати укладеним.
Про допустимість такої форми укладення правочинів також зазначено у численних правових позиціях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20,у постанові від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20.
Факт отримання позичальником кредитних коштів в сумі 3000 грн. від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» про переказ коштів в сумі 10000 грн. та 3000 грн., на карту № НОМЕР_2 . /а.с.24, 27/
Крім того на виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Додатково АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію, що по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 10000 грн. за 06.01.2024 р., а також зарахування коштів на суму 3000 грн. за 20.01.2024 р., а також виписку у додатку по рахунку за період з 20.01.2024 -25.01.2024 р.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1218222 заборгованість відповідачки за період з 06.01.2024 року до 29.07.2024 року становить 78500 грн. /а.с.28-31/
До складу заборгованості входить13000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 65500 грн. заборгованості за процентами.
Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення.
29.07.2024 між TOB «СЕЛФІ КРЕДИТ» та TOB «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 29/07/24. /а.с.35-37/
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №29/07/24 від 29.07.2024 ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1218222 від 06.01.2024 в розмірі 78500 грн., із них 13000 грн. заборгованість за сумою кредиту, 65500 заборгованість по нарахованим процентам.
Подібне відступлення права вимоги відповідає положенням чинного цивільного законодавства, зокрема, статті 1077 ЦК України, згідно якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, ТОВ «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» на законних підставах набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Заборгованість залишається непогашеною.
Разом з тим, враховуючи, що метою отримання кредиту є споживчі цілі, щодо нарахування процентів за користування кредитом суд виходить з наступного.
22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), пунктом 5 якого внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - не більше 1,5%, з 20.08.2024 року - не більше 1%.
Разом з тим, відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Тобто, законодавцем застосована, так звана, ультраактивна форма дії нормативно-правового акта у часі шляхом встановлення перехідного періоду. При цьому, цей перехідний період поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24.12.2023).
В інших випадках закон за загальним правилом має безпосередню (негайну) дію у часі.
Так, згідно з висновками Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відтак, аналіз вказаних норм та передумов їх прийняття дозволяє дійти висновку, що на договори укладені після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» поширюються обмеження максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %.
Наведене відповідає задекларованій меті вказаної законодавчої ініціативи - запровадження закріпленої законом гарантії ефективного захисту найуразливішої категорії споживачів від високоризикового кредитування. (вказане зазначено у висновку комітету з питань фінансів, податкової та митної політики до проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг)
Згідно пояснювальної записки до вказаного законопроекту встановлення обмеження максимального рівня ставки буде відповідати світовій практиці, оскільки згідно з дослідженням Світового банку обмеження максимального рівня процентної ставки станом на 2020 рік існувало у 63 країнах світу.
Зважаючи на те, що у цій справі кредитний договір з відповідачкою укладено 06.01.2024 року, після набрання чинності вказаними змінами до ЗУ «Про споживче кредитування» (24.12.2023 року), процентна ставка за користування наданим кредитом не повинна перевищувати 1%. Натомість умовами кредитного договору встановлено стандартну процентну ставку на рівні 2,5% на день.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню частково, із застосуванням денної процентної ставки, яка не перевищує 1%.
Як убачається з наданого розрахунку заборгованості денна процентна ставка у розмірі 2,5% застосовувалась з 06.01.2024 року по 29.07.2024 року.
Відтак сума процентів за користування кредитом за період з 06.01.2024 року до 20.01.2024 року з урахуванням законодавчих обмежень процентної ставки становитиме 1500 грн. (10000 грн. х 1%/100%х15 днів=1500 грн.). Після отримання додаткових кредитних коштів за період з 21.01.2024 року до 29.07.2024 року з урахуванням законодавчих обмежень процентної ставки становитиме 26780 грн. (з розрахунку: 13000 грн. х 1%/100х206 днів = 26780 грн.). Загальна сума процентів за договором становить таким чином 28280 грн.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявленого позову, стягнувши з відповідача 13000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 28280 грн. заборгованості за нарахованими процентами, а всього 41280 грн. 00 коп. У задоволенні позовних вимог в часині стягнення решти процентів в сумі 37220 грн. слід відмовити.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог ст.141 ЦПК України.
Зважаючи на те, що розмір задоволених позовних вимог становить 52,58% від заявленої ціни позову, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1399,88 грн. (з розрахунку: 2662 грн. 40 коп. х 52,58/100=1399,88 грн.)
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн. суд виходить з наступного.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано договір №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 року. /а.с.40-41/
Факт надання юридичних послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №116 від 02.08.2024 та витягом з реєстру №1 до вказаного акту. /а.с.42, 43, 44 /
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини 6 вказаної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Враховуючи наведене, виходячи з принципів пропорційності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не є унікальним за своєю суттю, не представляє значної складності, є типовим та має шаблонний характер з огляду на вид діяльності позивача. Те, що подібні позови є непоодинокими випливає зі змісту договору про надання правничої допомоги, який не має конкретно визначеного предмету. Щодо порядку розрахунків за договором визначено, що вартість послуг становить 10 000 грн. за складання позовної заяви, без градації залежно від складності. Згідно акту-приймання передачі та платіжної інструкції убачається, що послуги надані та оплачені за низку позовних заяв. За таких обставин суд доходить висновку про непропорційність та нерозумність заявленої вартості витрат на правову допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ -ФІНАНС», з 10000 грн. до 3000 грн.
Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю « Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС» 41280 гривень заборгованості за кредитним договором №1218222 від 06.01.2024 року.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення решти нарахованих процентів в сумі 37220 гривень, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС» 1399 грн. 88 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС» витрати на правничу допомогу в сумі 3000 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС», місцезнаходження - місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4 ЄДРПОУ 41915308;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Алексашина Н.С.