Ухвала № 140298905 у справі № 504/5182/25 від 18.06.2026

Справа №504/5182/25

Провадження №2-о/504/157/26

Доброславський районний суд Одеської області

УХВАЛА

18.06.2026 с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря - Ориник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще. Доброслав, цивільну справу за заявою адвоката Бурега Ігора Володимировича в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за участі заінтересованої особи - ОСОБА_2 , РНОКПП у справі відсутній, Доброславського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Визирська сільська рада Одеського району Одеської області, про встановлення факту батьківства, зобов`язання орган ДРАЦС внести змінити до актового запису про народження заявника, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою, якою просить, в порядку ст. 130 СК України, встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Адвокат Бурега І.В. діючи в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про призначення судової молекулярно - генетичної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ?

чи являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рідним по батькові братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ?

Окрім того, просить суд зобовязати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зявитися до Комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» (65005, м. Одеса, пров. Валіховський, 4) для відібрання біологічних зразків необхідних для проведення експертизи.

Учасники процесу повідомлені про дату, час та місце розгляду порушеного питання по суті.

Дослідивши матеріали справи суд першої інстанції дійшов до наступного висновку:

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги.

Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін.

Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду.

Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Разом з тим, суд зазначає, що у відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.ч. 1-4ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зазначений обов`язок кореспондується ч.1 ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Пунктом 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом розгляду даної справи є встановлення факту батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Порушені адвокатом питання стосуються встановлення біологічної спорідненості між ймовірними братами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто це питання перебуває за межами предмета доказування у справі, що розглядається судом першої інстанції.

Друге питання, чи є ОСОБА_2 братом ОСОБА_1 взагалі стосуються правового висновку, і не може бути віднесено на розсуд експерта.

Суд вважає доцільним звернути увагу на таке:

Верховний суд України у справі № 565/657/16-ц від 05.09.18 року вказав, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства, і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами.

Аналізуючи питання проведення судово-генетичної експертизи у цивільному процесі, варто відзначити, що у даній сфері наявні певні проблемні аспекти.

Так, перш за все, на нашу думку, негативним моментом є відсутність належного механізму правового регулювання проведення судово-генетичної експертизи.

Правову основу здійснення цієї експертизи у цивільному судочинстві становлять Цивільний процесуальний кодекс України, Сімейний кодекс України, Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень».

У законодавстві не регламентується процедура здійснення судово-генетичної експертизи.

Це не передбачено й Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень».

У справі, яка розглядається судом найбільш доцільно є призначення посмертної судової молекулярно- генетичної експертизи на вирішення якої слід би було поставити питання кровного споріднення заявника та померлої особи, в даному випадку - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Окрім того, слід звернути увагу на те, що заявник просить відібрати генетичний матеріал від заінтересованої особи, не маючи при цьому метричних документів на підтвердження родинних відносин між цими особами, та/чи кровного споріднення.

Отже це не може вважатись справедливим.

Тому суд вважає дане клопотання не обгрунтованим і не може його задовольнити.

Заявник не позбавлений можливості звернутись до суду із вказаним судом вище клопотанням.

Тому в цьому клопотанні слід відмовити.

На цій підставі слід оголосити перерву в розгляді справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 196-200, 258-260, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвокат Бурега І.В. діючи в інтересах ОСОБА_1 про призначення судової молекулярно - генетичної експертизи, - відмовити.

Оголосити перерву в судовому засіданні.

Розгляд справи призначити на 14 січня 2027 року о 11:30 год. в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області.

Рекомендувати заявнику сприяти суду у належному сповіщенні ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів від дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя В. К. Барвенко