01.10.2026
ЄУН № 337/3805/26
Провадження 2о/337/148/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року Хортицькоий районний суд міста Запоріжжя
у складі головуючого судді Кучерука І.Г.
за участю секретаря Роман Д.В.
заявниці ОСОБА_1
представника заявниці Кузнєцова Д.О. (в режимі відеоконференції)
заінтересованої особи ОСОБА_2
представниці заінтересованої особи Кравченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
в с т а н о в и в :
Представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Кузнєцов Д.О. звернувся до суду з заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа, щодо якого необхідно встановити обмежувальний припис, ОСОБА_2 .
Узагальненими доводами заяви зазначено, що вона з початку липня 2005 року проживала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з яким 15.11.2008 року був укладений шлюб. Від сумісного проживання народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.05.2024 року шлюб був розірваний. При розлученні вирішили, що вона з дітьми залишається жити в квартирі АДРЕСА_1 , а він переїхав жити до будинку за адресою: АДРЕСА_2 з якого її з дітьми вигнав і доступу не надає. Свої речі з квартири, які вважав за потрібне (в т.ч. техніку), він забрав ще при розлученні.
Після ухвалення судом рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, він почав погрожувати, вимагати щоб забрала свої речі та звільнила квартиру. Погрожуючи, він казав, що приїде зірве замки та самостійно викине всі її речі.
В квартирі разом зі нею проживають діти: ОСОБА_5 , 2008 р.н. та ОСОБА_6 , 2013 р.н. ОСОБА_5 зараз навчається в Польщі, відповідно під час навчання мешкає у гуртожитку, але він постійно 3-4 рази на рік приїжджає додому на канікули та свята, оскільки гуртожиток на цей час закривається і всі учні виїжджають. Літні канікули, які становлять два місяці він також проводить удома. Донька ОСОБА_6 є дитиною з інвалідністю, вона потребує постійного догляду, навчається за індивідуальною програмою, відповідно в основному перебуває удома.
19.12.2026 року приблизно о 20 годині вечора ОСОБА_2 зателефонував і сказав, що знаходиться біля вхідної двері квартири, та хоче терміново потрапити до квартири, вона запропонувала почекати так як з донькою не була вдома. Після цього він почав погрожувати, що буде зламувати замок та викидати речі, викликала поліцію. Коли повернулась додому разом з донькою, то потрапити безпосередньо до квартири не вдалось, бо в замки були вкладені металеві сторонні предмети.
Через незначний проміжок часу ОСОБА_2 знову прийшов до квартири тарабанив у двері і вимагати, щоб двері йому відчинили. Донька дуже злякалась відчиняти відмовилась та запропонувала йому піти. Після з`ясування питання з донькою він пішов, але потім надходили нові погрози. Ще через деякий час ОСОБА_2 вкотре прийшов до квартири коли заявниця була на роботі, поводив себе агресивно, стукав в двері, щоб донька відчинила, кричав, що виб`є двері, якщо дитина не відчинить. Ввечорі з донькою вирішили піти в гості до знайомих в інший район, однак, вийшовши з квартири, двері зачинити ми не змогли, бо в замковій щілині знову сторонні предмети.
1.03.2026 року після судового засідання ОСОБА_2 знов «завітав» були агресивні викрики з погрозами, гучне стукання у двері з вимогами відчинити. Після прибуття наряду поліції - заспокоївся та надавав пояснення на своє виправдання.
Погрози від ОСОБА_2 на її адресу сприймає серйозно, оскільки ще під час шлюбу він її бив і побиття відбувались на очах у доньки. Нещодавно випадково натрапила на листа, який був написаний донькою ще у 2023 році у якому донька виклала свої переживання з приводу агресії батька по відношенню до заявниці.
Погрози та домашнє насильство зі сторони ОСОБА_2 носить системний характер, він не припиняє своєї неправомірної поведінки. Така ситуація, негативно позначається на її фізичному та психологічному здоров`ї, викликає обґрунтовані побоювання за безпеку власного життя та здоров`я, побоювання за здоров`я дітей, емоційну невпевненість.
Просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав на шість місяців, а саме: Заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_1 ; Заборонити наближатися ближче, ніж на 200 метрів до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_1 ; Заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; Заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
09.06.2026 року ухвалою відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.
11.06.2026 року до суду від представниці заінтересованої особи надійшли заперечення узагальненими доводами який вказано, що заінтересована особа проти задоволення заяви заперечує, вважає заяву необґрунтованою. Твердження заявниці не відповідають фактичним обставинам справи.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує тривалий спір щодо поділу майна колишнього подружжя. В Хортицькому районному суді міста Запоріжжя перебувають на розгляді справи з предметом поділу майна, серед іншого, є квартира АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності, оскільки набута ним до реєстрації шлюбу у 2005 році.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 переїхав на дачу, залишивши квартиру в користування ОСОБА_1 та їхніх дітей, після чого колишня дружина змінила замки у квартирі та створила перешкоди ОСОБА_1 , як власнику квартири.
19.12.2025 року ОСОБА_2 за адресою квартири не приходив. Згідно з рапортом поліцейського УПП в Запорізькій області зазначено: направляючись на виклик нами було зателефоновано заявниці ОСОБА_1 , котра повідомила, що її колишній чоловік ОСОБА_2 , прийшов до її помешкання і вибиває двері. Остання знаходиться не вдома та буде, як вона повідомила на місці через годину. Прибувши на місце виклику, поліцейські нікого не виявили, матеріали відібрати не вдалося, оскільки на місці нікого не було; заяв та скарг не надходило.
Так само не відповідають дійсності твердження заявниці про вкладені металеві сторонні предмети, які завадили їй відкрити замок.
31.03.2026 після судового засідання, ОСОБА_2 приїхав до будинку АДРЕСА_4 для того, щоб забрати з поштової скриньки кореспонденцію. Одночасно з ним до під`їзду зайшла ОСОБА_1 і почала викликати поліцію. Він дочекався поліцейських, які з`ясувавши хто власник квартири, роз`яснили його колишній дружині, його право користуватися квартирою, а її право проживати у ній до досягнення дочкою 18 років.
Надалі ОСОБА_1 до поліції не зверталася, протоколи про адміністративне правопорушення за вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_2 не складалися, до будь-якого виду юридичної відповідальності за насильницькі дії він не притягувався.
Звернення ОСОБА_2 до колишньої дружини 17.12.2025 з проханням переїхати у квартиру, де заявниці на праві власності належить частка, та подальше листування у цей день, була зумовлена винятково безпековою ситуацією, відсутністю електроенергії води та опалення на дачі, розташованої у селі Лисогірка Запорізького району Запорізької області, яке знаходиться під постійними ворожими обстрілами.
Посилання заявниці на лист малолітньої ОСОБА_4 не є доказом домашнього насильства, адже інформація, зафіксована в цьому листі є сприйняттям дитиною десятирічного віку під час розлучення батьків, сімейних сварок і конфліктів.
Долучені до заяви відеозаписи також не підтверджують вчинення ОСОБА_2 насильства. домашнього На відеозаписах зафіксована словесна перепалка учасників справи щодо наявного між ними майнового спору та інший відеозапис має погану якість звуку, а тому є вочевидь неналежним.
Листування між учасниками справи підтверджує спір між ними, намагання ОСОБА_2 реалізувати свої правомочності власника квартири (проти чого заявниця безпідставно заперечує), спроби домовитися про мирне врегулювання цього спору.
Просить у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, відмовити повністю.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 підтримала свою заяву з мотивів викладених в ній просить її задовольнити. Також пояснила, що за останній час зі сторони колишнього чоловіка є погрози її життю і тероризування. З червня місяця після подання до суду заяви ніяких проявів не було, а до цього був жах. Приходила додому і у замку дверей були металеві пристрої і неможливо було зайти до квартири. Наразі відбувається поділ майна - квартири і у зв`язку з чим надходять постійні погрози. Був пошкоджений автомобіль, у паливний бак була залита оліфа, а тільки ОСОБА_2 мав доступ до автомобіля. З ОСОБА_2 розірвали шлюб два роки тому і відбувається судовий розгляд з приводу поділу майна. Після стягнення у судовому порядку аліментів ОСОБА_2 постійно наполягає щоб вона відмовилась від них. Наполягає щоб забрала свої речі з квартири або він їх викине. Вона проживає у квартирі з двома неповнолітніми дітьми, одна дитина з інвалідністю. ОСОБА_2 проживає на дачі де дуже добрі умови для проживання. Старша дитина проживає у Польщі і там навчається, але приїжджає додому на кілька місяців. ОСОБА_2 постійно її тероризує, надсилає повідомлення, неодноразово знаходила металеві пристрої у замку, вибивав у неї з рук телефон. Коли розлучалися він її бив при дітях, це було до травня 2024 року. До правоохоронних органів про побиття не зверталась, побої не знімала так як було далеко їхати і тоді вони ще були одружені. Також 19.12.2025 року він приходив до квартири дзвонив, казав, що буде вибивати двері, зверталась до поліції. Особисто на нього заяв не писала до поліції. ОСОБА_2 приходить і тероризує дитину, вимагає відчинити двері, дитина його боїться. Вказала, що отримує від ОСОБА_2 аліменти у загальному розмірі 18300 грн. щомісяця. ОСОБА_2 пропонував переоформити квартиру на дітей в рахунок сплати аліментів.
У судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 заперечував проти заяви вказавши, що заявниця не говорить правду. Він ніколи дітей не ображав і не принижував. До своєї квартири приходив забрати листування, донька повідомила їй, що матір заборонила відчиняти двері йому. Донька відкрила двері і він з нею нормально поспілкувався. Донька постійно казала, що мати забороняє відчиняти йому двері. На заявницю ніколи рики не піднімав. 19.12.2025 року він взагалі був відсутній у м. Запоріжжі і це все фантазії заявниці.
У судовому засіданні малолітня ОСОБА_4 у присутності психолога Губи Н.О. , представника органу опіки та піклування Тарасевич О.О. пояснила, що вона проживає разом з матір`ю у квартирі, ще є старший брат ОСОБА_5 який навчається і живе у Польщі та приїжджає на декілька місяців на канікули. Раніше проживали разом з батьком і бабусею, проживали нормально, але бувало сварилися. Батько з ними не проживає біля 5 років. Вона не дуже хоче спілкуватися з батьком так як той агресивна людина, обіцянки не виконує повністю, не в повній мірі виконує свій батьківські обов`язки. Коли вони з матір`ю були одружені він її бив, виганяв. Після розірвання шлюбу він казав матері щоб та пішла з квартири, не дає їй нормально жити. Після скандалу пошкодив автомобіль, вкладав сторонні предмети у замки квартири, це тільки припущення, але тільки у нього був доступ до автомобіля. Батько бувало приходив до квартири але вона не відчиняла двері, та той тарабанив у двері. Один раз відкрила, на порозі поспілкувалися з ним і він пішов. Батько поздоровляв її з днем народження і з ним не страшно було зустрітися так як з нею були ще дівчата. Також він казав матері, що продасть із квартири техніку і буде з цього сплачувати аліменти.
Вислухавши пояснення учасників, малолітнього свідка, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі зареєстрованому 15.11.2008 року Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 757.
Сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Медичного висновку № 844/13 від 26.09.2024 року про дитину - інваліда віком до 18 років, дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 має хронічні захворювання
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.05.2024 року шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до рішення суду ініціатором розірвання шлюбу виступав ОСОБА_2 .
Наданий до суду заявницею ОСОБА_1 . Звіт про оцінку майна від 14.01.2026 року, свідчить про оціночну вартість об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно до Талону - Повідомлення Єдиного обліку № 26491 про прийняття і реєстрацуію заяви(повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_1 звернулась до поліції із заявою про те, що 19.12.2025 о 19:59 за адресою: АДРЕСА_5 , буянить чоловік, виганяє заявницю з дітьми з квартири під час розмови повідомила що в квартирі нікого нема, прийшов колишній чоловік та зриває замки у квартиру заявниця тільки іде додому.
Згідно до Талону - Повідомлення Єдиного обліку № 5847 про прийняття і реєстрацуію заяви(повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_1 звернулась до поліції із заявою про те, що 31.03.2026 о 15:31 за адресою: АДРЕСА_5 , Заявниця повідомила що прийшов колишній чоловік ОСОБА_2 , виламує двері, погрожує, разом вони не мешкають.
Відповідно до інформації ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області 19.12.2025 о 20:00 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що о 19:59 за адресою: АДРЕСА_6 , буянить чоловік, виганяє заявницю з дітьми з квартири, під час розмови повідомила, що в квартирі нікого нема, прийшов колишній чоловік та зриває замки у квартиру, заявниця тільки іде додому. Заявник: ОСОБА_1 . Матеріал зареєстровано до бази НП № 26491 від 19.12.2025 року, списано в справу № 47.6-01 т. 290, стр. 32 (спрощена схема). Рапорт поліцейського УПП в Запорізькій області Сметанки Н. С. від 19.12.2025 20:39: «На момент отримання виклику знаходились за адресою: АДРЕСА_7 . Направляючи на виклик нами було зателефоновано заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає: АДРЕСА_6 , котра повідомила, що її колишній чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце мешкання не відомо, прийшов до її мешкання та вибиває двері. Остання знаходиться не вдома та буде, як вона повідомила на місці через годину. Даний конфлікт в них вже відбувається не вперше. У вище вказаних осіб йде судове розбирання згідно даного майна. Прибувши на місце виклику нами нікого виявлено не було. Двері кв.37 та кв. АДРЕСА_8 нам ніхто не відчинив. Відповідні матеріали відібрати не вдалось, так як нікого на місці не було. Заяв та скарг не надходило.
31.03.2026 о 15:32 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що о 15:31 за адресою: АДРЕСА_6 , Заявниця повідомила що прийшов колишній чоловік ОСОБА_2 , виламує двері, погрожує. разом вони не мешкають. Заявник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел.: НОМЕР_1 . Матеріал зареєстровано до бази ШПНП № 5847 від 31.03.2026 року, списано в справу №47.6-01 т. 49, стр. 107 (спрощена схема). Рапорт поліцейського управління поліції охорони в Запорізькій області Кравченко С. В. від 31.03.2026 16:03: «По прибутті на місце було виявлено ОСОБА_10 та ОСОБА_11 1981 р.н. Винник конфлікт за квартиру. 3 2024 року подружжя розлучились та проходять судові справи по розподілу майна. Проведено профілактичну бесіду, надано консультацію. Якщо буде потрібно, заявниця сама звернеться до ВП№ 5 для написання заяви».
Сторонами надані суду скріншоти переписки з яких вбачається наявність емоційних висловів стосовно суперечливих позицій з приводу користування квартирою, оплати за комунальні послуги, подальшого розв`язання судових справ.
Стороною заявниці ОСОБА_1 надані відеоматеріали з мережі Інтернет за різний час з місця проживання ОСОБА_2 на дачі, при огляді яких судом не встановлено будь яких зафіксованих на них фактах якіб свідчили про вчинення щодо заявниці домашнього психологічного або фізичного насильства.
Надані до суду заявницею ОСОБА_1 відеозаписи які зроблені на її мобільний пристрій свідчать про зафіксовану словесну перепалку щодо майнового спору, та один із них має неналежну якість.
Надана до суду заявницею ОСОБА_1 копія особистого листа малолітньої ОСОБА_4 від 15.10.2023 року вказує на стресову ситуацію для дитини через взаємовідносини між батьками, при якій остання не може визначитися і заплуталась між висловлюваннями батька матері і бабусі, описує своє ставлення до батька.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
У пункті 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до частини десятої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у разі порушення кримінального провадження у зв`язку із вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Таким чином, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.
Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суд має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 (провадження № 61-9498св23), зазначено, що «домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2022 року у справі № 216/4309/21 (провадження № 61-1199св22), вказано, що докази, що додають до заяви, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими. В якості доказів до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20 (провадження № 61-16103св20) вказано, що "оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22)) вказує, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Посилання заявниці, як доказ вчинення домашнього насильства на те, що заінтересована особа вставляє у замок дверей металеві пристрої, пошкодив автомобіль шляхом залиття до паливного баку сторонньої рідини, суд відхиляє так як належних і допустимих доказів будь-якої причетності ОСОБА_2 до вчинення даних дій суду не надано.
Відповідно до норм ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Долучені заявницею скріншоти листування не містить ознак вчинення заінтересованою особою психологічного насильства щодо заявниці. Сприйняття заявницею зазначеної у листуванні інформації як психологічного насильства не може бути належним та допустими доказом на підтвердження факту такого насильства.
З відтворених в судовому засіданні відеоматеріалів встановлено, що між сторонами наявний конфлікт з приводу користування майном, при цьому емоціне спілкування без висловлювання явних погроз, залякування чи словесних образ, не дають підстав вважати його таким, яке б викликало у заявниці побоювання за свою безпеку.
Досліджені судом доказів свідчать про наявність тривалого конфлікту між заявницею та заінтересованою особою, але не підтверджує факту того, що ОСОБА_2 вчиняє щодо заявниці домашнє психологічне або фізичне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Заявниця не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 постійного та безперервного домашнього насильства у розумінні Закону, а судом документально не встановлено випадків домашнього насильства стосовно заявниці, а також ризиків настання насильства у майбутньому.
Надані суду докази також свідчать про те, що існує спір з приводу поділу майна колишнього подружжя, визначення порядку користування майном.
Суд зазначає, що систематичне домашнє насильство, має бути доведено належними та допустимими доказами. Рішення суду, яке обмежує конституційне право особи, не може ґрунтуватися лише на припущеннях.
Крім того, суд не отримав жодних інших доказів притягнення заінтересованої особи до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, а факти звернення заявниці 19.12.2025 року та 31.03.2025 року до органів поліції не свідчать про вчинення домашнього насильства.
Судом встановлено, що усі конфліктні ситуації між заявницею та заінтересованою особою виникають на ґрунті соціально-побутових проблем, тому між ними постійно виникають сварки та суперечки.
Беззаперечних доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявницею до суду не надано, а тому підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявниці у зв`язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису відсутні.
З огляду на викладене, враховуючи не надання беззаперечних доказів на підтвердження вчинення систематичного домашнього насильства, а також не доведенням продовження настання ризиків вчинення насильства у майбутньому, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для видачі обмежувального припису.
Відповідно до ч.3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 229, 244, 258, 259, 263-265, 268, 350-6, 350-8, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Учасники справи:
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП. НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_9 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_5 тел. НОМЕР_3 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 , тел. НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складений 05.10.2026 року.
Суддя: І.Г.Кучерук