Справа № 442/1601/26 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О
Провадження № 22-ц/811/2039/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Д рогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
у лютому 2026 року позивач ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 липня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 укладено договір № 537546-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 29 000, 00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 29 000, 00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 537546-КС-003 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором на загальну суму 17 757, 20 грн.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у вдповідача станом на 15.02.2026 утворилась заборгованість за договором № 537546-КС-003 про надання кредиту в розмірі 77 383, 87 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 26 987, 40 грн; суми прострочених платежів по процентах - 34 003, 62 грн; суми заборгованості по штрафам - 0, 00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦКУ - 13 960, 25 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2 432, 60 грн.
Враховуючи вищенаведене, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 травня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №537546-КС-003 від 08.07.2025 у розмірі - 60 991, 02 грн та 2 098, 40 грн судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що суд не звернув уваги на те, що ТОВ «Бізнес позика» визнає факт здійснення відповідачем часткової оплати на виконання умов договору у розмірі 17757,20 грн.
Вказує, що з графіку платежів вбачається, що при здійсненні перших трьох платежів (22.07.2025, 05.08.2025, 19.08.2025) закладена позивачем сума на погашення основного боргу (тіла боргу) становить 0, 00 грн. Позивач спрямовував усі первинні платежі відповідача виключно на погашення відсотків (4 350, 0 грн та 4 060 грн) та комісії за надання кредиту (1600, 00 грн, 1 890, 00 грн та 1 890, 00 грн відповідно).
Вважає, що оскільки умови договору про стягнення комісії визнані судом нікчемними (тобто такими, що не створюють юридичних наслідків з моменту укладення), ТОВ «Бізнес позика» безпідставно зарахувало сплачені відповідачем 17 757, 20 грн на погашення в тому числі і цієї комісії, оскільки ці кошти мали бути зараховані суто на погашення реального тіла кредиту, після чого зміниться у сторону зменшення сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.
Просить рішення суду в частині стягнення заборгованості у розмірі 60 991, 02 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати ТОВ «Бізнес позика» провести повний та справедливий перерахунок заборгованості відповідача із обов`язковим цільовим зарахуванням фактично сплачених відповідачем 17 757, 20 грн виключно на зменшення реального тіла кредиту та законних відсотків, суттєво знизивши кінцеву суму стягнення.
17 липня 2026 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Такий мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог, при цьому врахував, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини внаслідок підписання електронного договору. Оскільки відповідач своїх зобов`язань щодо сплати тіла кредиту та відсотків за договором не виконав, суд дійшов висновку про їх стягнення в судовому порядку. При цьому суд не вбачав підстав для стягнення штрафу та комісії, яка за вимогами закону є нікчемною. У цій частині рішення суду сторонами не оскаржується, відтак відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини четверта та п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У даній справі належними та допустимими доказами доведено укладення кредитного договору в електронному вигляді з дотриманням вимог вище перелічених норм законодавства і ці обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 08.07.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 537546-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).
Відповідно до п. 2.1 договору № 537546-КС-003 про надання кредиту від 08.07.2025 кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 29 000, 00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».
Згідно п. 2.3 договору строк, на який надається кредит: 24 тижні.
Пунктом 2.4. договору визначено, що стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Згідно з п.2.5. комісія за видачу кредиту - 5 800, 00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 2.6. комісійна винагорода, яка стягується з позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги, під час здійснення платежів за договором через сайт кредитодавця або через особистий кабінет становить не більше 0, 65 % (нуль цілих шістдесят п`ять сотих відсотків) від суми платежу, що вноситься позичальником. При цьому кредитодавець забезпечує позичальнику можливість безкоштовного здійснення переказу коштів (без стягнення комісійної винагороди) способами оплати, визначеними кредитодавцем. Інформація про такі способи оплати розміщена на сайті кредитодавця за посиланням: https://my.tpozyka.com/pay. У разі, якщо позичальник здійснює оплату за договором іншими способами, не передбаченими цим пунктом договору, позичальник самостійно сплачує комісійну винагороду та інші збори, що стягуються установами, які надають платіжні послуги, а також вартість послуг з розрахунково-касового обслуговування у відділеннях банків під час здійснення позичальником платежів за договором, відповідно до тарифів, встановлених такими установами та банками.
Умовами п. 2.7. передбачено, що загальний розмір наданого кредиту: 29 000, 00 грн. 2.8. Строк дії договору: до 23.12.2025. 2.9. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 71659, 39 грн. 2.10. Загальні витрати за кредитом: 42 659, 39 грн. 2.11. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: Шість тисяч дев`ятсот двадцять сім цілих п`ятдесят три сотих процентів. 2.12. Денна процентна ставка: 0, 87 процентів.
Прийняття відповідачем пропозиції із запропонованими умовами підтверджує паперова копія Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання договору № 537546-КС-003 про надання кредиту від 08.07.2025 з аналогічними умовами, що містить відомості про підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8764 та кваліфікованим електронним підписом директора Гайворонської М.М.
Кредит надається шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, що наведений у розділі 12 договору № 537546-КС-003 про надання кредиту від 08.07.2025.
Відповідно до п. 4.1. цього договору, кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1. договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 12 договору.
Пункт 4.2 договору передбачає, що нарахування позичальну процентів здійснюється за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2 договору, починаючи з першого дня користування кредитом. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та непогашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 діб, починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.
Згідно із п. 4.3 договору кредит, проценти та будь-які інші платежі за договором підлягають сплаті позичальником у безготівковій формі, шляхом переказу коштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в розділі 12 договору, у строк, відповідно до графіку платежів. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів та інших платежів, передбачених умовами договору, вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в розділі 12 договору.
Розділ 12 Договору містить відомості про його підписання відповідачем ОСОБА_1 електронним одноразовим ідентифікатором UA-8764.
Паспорт споживчого кредиту відповідає умовам кредитного договору, також підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8764 та електронним підписом директора ОСОБА_3 .
Анкета клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи), окрім найменування позичальника, адреси реєстрації, РНОКПП, дати та місця народження, паспортних даних, містить номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів, а саме №4441-1111- 5167-0803.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти в кредит у розмірі 29 000, 00 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом станом на 16.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 537546-КС-003 про надання кредиту від 08.07.2025 становить 77 383, 87 грн, з яких заборгованість за кредитом - 26 987, 40 грн.; заборгованість по відсотках - 34 003, 62 грн, заборгованість по комісії - 2 432, 60 грн та заборгованість по відсотках за статтею 625 ЦКУ - 13 960, 25 грн.
Разом з тим у вказаному розрахунку зазначено, що всього ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору сплатив 17 757, 20 грн, з яких 6 2 012, 60 грн було зараховано на погашення заборгованості за кредитом, 11 837, 45 грн на погашення заборгованості за відсотками, 3 367, 40 грн на погашення заборгованості по комісії та 539, 75 грн на погашення заборгованості за відсотками за статтею 625 ЦКУ.
Вказаним розрахунком також встановлено, що 16.07.2025 ОСОБА_1 в рахунок оплати заборгованості за кредитним договором здійснив оплату в розмірі 5 950, 00 грн з яких 1 740, 00 грн зараховано в оплату заборгованості за кредитом, 2 610, 00 грн на погашення відсотків та 1 600, 00 грн на оплату комісії.
04.08.2025 ОСОБА_1 здійснив оплату в розмірі 5 602, 00 грн, з яких : 272, 60 грн зараховано на погашення кредиту, 5 179, 40 грн - на погашення відсотків та 150, 00 грн - на оплату комісії.
20.08.2025 ОСОБА_1 здійснив оплату в розмірі 6 205, 20 грн, з яких 4 048, 05 грн зараховано на погашення відсотків за користування кредитом, 1 617, 40 грн - на погашення комісії та 539, 75 грн - на погашення відсотків за статтею 625 ЦК України.
Враховуючи встановлені обставини справи, беручи до уваги максимальний розмір денної процентної ставки, строк дії кредитного договору та здійснені ОСОБА_1 платежі, з яких 3 367, 40 грн були зараховані на оплату комісії за надання кредиту, яка визнана судом нікчемною та 539, 75 грн, які були зараховані на погашення заборгованості за відсотками за статтею 625 ЦК України, що не відповідає вимогам Закону, розмір заборгованості за договором про надання кредиту становить 57 083, 87 грн. з яких: тіло кредиту - 26 987, 40 грн та відсотки за користування кредитом - 30 096, 47 грн.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту є вірними, а в частині та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією та відсотках відповідно до статті 625 ЦК України сторонами не оскаржується, то у цій частині рішення суду необхідно залишити без змін.
Оскільки висновки суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом лише частково відповідають обставинам справи, то у частині таке необхідно змінити, зменшивши суму стягуваної заборгованості за відсотками з 34 003, 62 грн до 30 096, 47 грн.
У зв`язку з цим абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції необхідно викласти в новій редакції.
Пункт 13 статті 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції і часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та стягнення на його користь заборгованості в розмірі 57 083, 87 грн, то на підставі пункту 13 статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, необхідно змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 1 963, 97 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , відтак з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на його користь підлягає стягненню 161, 40 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 травня 2026 року змінити, зменшивши суму стягуваних відсотків за користування кредитом з 34 003, 62 грн до 30 096, 47 грн.
Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 537546-КС-003 про надання кредиту від 08.07.2025 у розмірі 57 083, 87 грн, з яких: 26 987, 40 грн - заборгованість за тілом кредиту та 30 096, 47 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також 1963, 97 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції».
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 161, 40 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 жовтня 2026 року.
Головуючий: С. М. Копняк
Судді: С. М. Бойко
А. В. Ніткевич