ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/6428/25 Номер провадження 22-ц/814/1060/26 Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
Суддів: Пікуля В.П., Обідіної О.І.
при секретарі Чемерис А.К.
за участю представника позивача адвоката Крекотня О.А.
представника відповідача адвоката Андрусенка К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Крекотня Олександра Анатолійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Чуванової А.М., повний текст рішення складено - 13 жовтня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» (колишня назва ПрАТ «СК «Провідна») про захист прав споживача, шляхом стягнення моральної шкоди за порушення споживчого договору,-
В С Т А Н О В И В :
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Зміст позовних вимог
У квітні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Крекотня О.А.звернувся до Шевченківського районного суду м. Полтави з вказаним позовом.
В позовній заяві просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за порушення прав споживача та споживчого договору в сумі 500 000,00 грн.
Позивач вказував, що йому було завдано значної моральної шкоди, яка виразилася у його «душевних стражданнях та моральних переживаннях» через невиконання відповідачем умов договору та «судової тяганини», знищення застрахованого майна, невиплатою страхового відшкодування. Внаслідок невиконання відповідачем умов споживчого договору та неналежного надання страхових послуг, зазнав значної моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях та душевних переживаннях через те, що він протягом строку існування спору між сторонами залишається без належного йому транспортного засобу Volvo S60, д.н.з. НОМЕР_1 , а також без страхового відшкодування
З огляду на викладені обставини ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» про захист прав споживача, шляхом стягнення моральної шкоди за порушення споживчого договору залишено без задоволення.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено та не надано належних доказів, що підтверджували б отримання ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок бездіяльності відповідача.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Крекотень О.А. оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 03.10.2025 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вважає зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Зазначає, що моральних страждань та душевних переживань позивач зазнав саме внаслідок протиправних дій з боку відповідача, які виразились в невиконанні ним умов договору та призвели до судової тяганини і не виплати страхового відшкодування протягом п`яти років . Вищевказаними протиправними діями відповідача позивачу було завдано значної моральної шкоди, яка виразилась у його душевних стражданнях та моральних переживаннях яких він зазнав у зв`язку зі знищенням його майна та невиплатою страхового відшкодування на яке розраховував, оскільки завжди вчасно та в повній мірі сплачував належні з нього страхові платежі.
Стверджує, що під час оскарження в судовому порядку протиправного рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідач постійно заперечував проти законних вимог позивача, подавав неправдиві експертизи, неправдиві докази, оскаржував рішення суду першої інстанції тим самим затягував розгляд справи на роки та змусив позивача понести додаткові моральні страждання та душевні переживання щодо результату розгляду справи та значного затягування у розгляді.
Протиправна поведінка відповідача яка виражається в повній його байдужості до подій що трапились, в його небажанні йти на компроміси та знаходити спільні шляхи вирішення даної проблеми а також категорична відмова відповідача відшкодувати позивачу збитки у вигляді судових витрат та виплати належної суми страхового відшкодування, відсутність навіть з боку відповідача погашення власної заборгованості, - також завдало позивачу значних душевних страждань та моральних переживань.
08.12.2025 року представник ПАТ «Провагроінвест» адвокат Андрусенко К.І. надав Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 03.10.2025 року без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів заслухавши, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 07.05.2024 року у справі №554/4525/21 позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного Товариства «Страхова Компанія «Провідна» про захист прав споживача, стягнення страхового відшкодування було задоволено та стягнуто з Приватного акціонерного Товариства «Страхова Компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 294 390 грн. (а.с.28-34).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05.03.2025 року у справі №554/4525/21 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» - залишено без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2024 року - залишено без змін (а.с.38-41).
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07.05.2024 року набрало законної сили.
Зазначеним вище рішенням, було встановлено, що 30.09.2020 року о 22:10 год. на 4 км автодороги Полтава-Гожули-Чорноглазівка ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «VOLVO S60», д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на дерево, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження.
Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 09.11.2020 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. 01.10.2020 року ОСОБА_3 подав до ПрАТ «СК «Провідна» заяву № [номер приховано] про факт настання події, зазначивши необхідні відомості і вимогу про виплату страхового відшкодування.
Розмір страхового відшкодування розрахований відповідно до п.12.9.4. частини 2 Договору становить: (РВ) 429 390 грн. (ринкова вартість ТЗ, визначена на дату настання страхового випадку) (Зн) 0 грн. (знос ТЗ оскільки відповідно до п.7.1. Договору ТЗ застраховано без урахування фізичного зносу) РВз 135 000 грн. (ринкова вартість ТЗ після настання страхового випадку (вартість залишків ТЗ) Фвик 0 грн. (передбачена Договором франшиза оскільки відповідно до п.7.1. Договору ТЗ застраховано з нульовою франшизою) СПчерг 0 грн. (оскільки відсутні суми чергових несплачених страхових платежів за Договором) = (429 390 -135 000)= 294 390 грн. З огляду на викладене суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 суми страхового відшкодування в розмірі 294 390 грн.
У даній справі ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., яка, як він вказує, спричинена невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором страхування, а саме спричинена невиплатою страхового відшкодування та судових витрат.
11.01.2025 року ПрАТ «СК «Провідна» змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Провагроінвест».
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Визначальним у вирішенні даного позову є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди .
Позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди за порушення споживчого догговору
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності з відшкодування завданої шкоди, є правопорушення, що включає складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20), від 11.01.2023 у справі № 591/8842/21 провадження № 61-9658 св 22.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, врахувавши вищевказані норми права, встановивши обставини справи, від яких залежить її правильне вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача.
Так, незгода відповідача з судовим рішенням не може бути підставою майнової відповідальності.
У свою чергу доказів невиконання судового рішення з вини відповідача ОСОБА_1 не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2025 року колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2025 року без змін.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крекотня Олександра Анатолійовича - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.
Головуючий суддя О.О. Панченко
Судді В.П. Пікуль
О.І. Обідіна