Роздільнянський районний суд Одеської області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 1524/2-598/12
Номер провадження: 6/511/249/26
01.10.2026 Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Бобровська І. В.
за участю секретаря судових засідань - Кіндракевич В.Ф.,
представника боржника - адвоката Бондаренка І.О. (дистанційно),
представника стягувача - адвоката Рудницького Ю.І. (дистанційно),
приватного виконавця - Павлюка Н.В. (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Роздільна матеріали за заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -
В С Т А Н О В И В :
До Роздільнянського районного суду Одеської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява адвоката Бондаренка Ігоря Олеговича в інтересах боржника ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене щодо ОСОБА_2 ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 серпня 2026 року у справі №1524/2-598/12.
Заявник вказує, що ОСОБА_2 безпідставно обмежена у праві виїзду за межі України, що призводить до порушення її конституційних та встановлених міжнародними актами прав, з огляду на що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України має бути скасовано.
Посилається на те, що ОСОБА_2 жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду. Навпаки, поведінка боржниці свідчить про відсутність наміру перешкоджати виконанню рішення. Виконання кредитного зобов`язання було забезпечене іпотекою, предметом якої, зокрема, виступали земельні ділянки. Предмет іпотеки був реалізований; належне боржниці майно не приховувалося; вона не вчиняла дій, спрямованих на перешкоджання виконавчому провадженню; ОСОБА_2 не переховувалася від органів державної влади і протягом тривалого часу регулярно виїжджала за межі України та поверталася в Україну, маючи постійне місце реєстрації в Україні та здійснюючи відкриту і прозору діяльність, пов`язану з гуманітарною допомогою Україні. Отже, можливість виїзду боржниці за межі України має не приватний або виключно особистий характер, а безпосередньо пов`язана з виконанням гуманітарних та благодійних завдань. Позбавлення можливості перетинати державний кордон унеможливлює або істотно ускладнює виконання таких завдань. Разом із тим постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 фактично не отримувала. Відповідно, боржниці не було відомо про встановлений виконавцем строк для подання декларації, її конкретну вимогу та наслідки невиконання такої вимоги. Після отримання інформації про фактичні обставини виконавчого провадження боржниця не ухиляється від взаємодії з виконавцем та готова надати всю необхідну інформацію щодо свого майнового стану.
В судовому засіданні представник боржника заяву підтримав та просив скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Представник стягувача просив відмовити у задоволенні заяви, оскільки заявник не навів нових обставин, що виникли після встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, не обґрунтував необхідність скасування боржнику тимчасового обмеження. Також зазначає, що рішення суду про стягнення заборгованості не виконано, розмір заборгованості за рішенням суду тривалий час залишається незмінним. За весь період функціонування автоматизованій системі реєстрації гуманітарної допомоги з 01.12.2023 по вересень 2026 року, тобто понад два роки і дев`ять місяців, благодійна організація, на діяльність якої посилається боржник, офіційно не отримала і не завезла в Україну жодної одиниці гуманітарної допомоги. Це стосується і періоду після включення фонду до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги (з 19.03.2025), і періоду, що безпосередньо передував застосуванню обмеження та зверненню боржника до суду. Боржник не є керівником благодійної організації з серпня 2024 року. Твердження про участь в обміні військовополоненими та отримання «перепусток» не підтверджені жодним доказом. Наданий боржником паспорт громадянина України для виїзду за кордон з датою закінчення строку дії 02.07.2025, тобто на дату подання заяви є недійсним. Останні відмітки про перетин кордону в цьому паспорті датовані 14.12.2023 та 25.12.2023. Жодної відмітки за 2024-2026 роки немає. Передане в іпотеку майно ніколи не належало боржнику, його реалізація не є діями боржника, спрямованими на виконання рішення, боржник не надала жодного доказу добровільної сплати будь-якої суми на виконання рішення суду.
Приватний виконавець порти задоволення заяви заперечував. Зазначив, що боржник не вчинила жодної дії на виконання рішення з 21.05.2026, тобто з часу винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження № 81072264, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Копію постанови направлено боржнику за адресою її зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . 21.05.2026 накладено арешт на належну боржнику частку в розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ «СОНЯ ДЕЛОНЕ». На запити виконавця майна та коштів, достатніх для погашення заборгованості, не виявлено. Боржника викликано до виконавця, але боржник не з`явилася і про причини неявки не повідомила. На теперішній час декларацію про доходи та майно боржник не подала, жодних коштів на рахунок виконавця в рахунок погашення боргу не надходило, з пропозиціями щодо порядку чи графіка погашення заборгованості боржник або її представник до виконавця не зверталися. Отже, з моменту відкриття виконавчого провадження минуло понад чотири місяці, а з моменту застосування обмеження - понад півтора місяця. За весь цей час поведінка боржника не змінилася. Обставини, встановлені судом в ухвалі від 04.08.2026, залишаються незмінними й на дату розгляду заяви. Додані до заяви документи не свідчать про поточну потребу боржника виїжджати за кордон.
Згідно ч. 6 ст. 441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.
Дослідивши матеріали заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Назара Васильовича перебуває виконавче провадження № 81072264 з примусового виконання виконавчого листа №1524/2-598/12, виданого 29.01.2019 року Роздільнянським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 ,на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL2590 від 26.03.2008 року та Додатковою угодою № BL3147/К-1 від 26.03.2008 року в сумі 255 063, 47 доларів США та судових витрат.
Відповідно до актового запису про зміну імені №312 від 18.06.2015 року, виконаного відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Роздільнянському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 », а тому дане виконавче провадження приватним виконавцем відкрито щодо боржника ОСОБА_2 .
21.05.2026 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої скеровано рекомендованим поштовим відправленням боржнику до відома та виконання, що підтверджується трекінгом відправлень ДП «Укрпошта» № R067178959384.
Згідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Таким чином, боржник ОСОБА_2 вважається такою, що повідомлена про початок примусового виконання рішення.
На запит приватного виконавця до Державної податкової служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи із відповіді Державної податкової служби України встановлено, що юридичну особу або фізичну особу - підприємця знято з обліку у контролюючих органах та Інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи в Державному реєстрі відсутня.
21.05.2026 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна божника.
Згідно відповідей Міністерства внутрішніх справ України, остання №: 355740644 від 25.07.2026 встановлено, що боржнику на праві власності транспортні засоби не належать. Метою інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Відповідно до відомостей, які містяться в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за боржником об`єкти нерухомості на праві власності не зареєстровані. Звернення стягнення на нерухоме майно боржника є неможливим у зв`язку з його відсутністю. Таким чином в боржника відсутнє будь-яке майно, на яке можна звернути стягнення.
Згідно відповідей Державної фіскальної служби України - боржник не має відкритих розрахункових рахунків.
21.05.2026 року на підставі вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови приватного виконавця від 21.05.2026 року, якими накладено арешт на кошти боржника та скеровано в банки України. Постанови від банківських установ повернуто без виконання в зв`язку з відсутністю діючих рахунків.
21.05.2026 року приватним виконавцем було винесено постанову про ареши майна боржника, а саме арешт частки боржника в розмірі 100% в ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СОНЯ ДЕЛОНЕ" (ТОВ "СОНЯ ДЕЛОНЕ", ЄДРПОУ 38149767, адреса 01014, місто Київ, ВУЛИЦЯ МІЧУРІНА, будинок 16. Між тим, згідно отриманої інформації з ДПС України від 04.06.2026 року №6126/15-12-07-03 встановлено, що відповідно до інформаційних ресурсів ДПС у м.Києві, інформація щодо подання фінансової та податкової звітності ТОВ "СОНЯ ДЕЛОНЕ" відсутня.
30.06.2026 року приватним виконавцем скеровано запит до Головного управління ДМС у м. Києві та Київській області щодо надання інформації про видачу документу на право в їзду, виїзду за межі України боржнику. Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області встановлено, що за обліками ЄІАС УМП ДМС України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 « не значиться», адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 .
Загальна сума стягнення за виконавчим провадженням №81072264 складає заборгованість за кредитним договором 255 063, 47 доларів США та судові витрати в сумі 1798,50 грн.
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 серпня 2026 року у справі №1524/2-598/12 подання Приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Павлюка Назара Васильовича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон (без вилучення паспорта) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до повного виконання виконавчого листа № 1524/2-598/12, виданого 29.01.2019 року Роздільнянським районним судом Одеської області щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL2590 від 26.03.2008 року та Додатковою угодою № BL3147/K-1 від 26.03.2008 року в сумі 255 063, 47 доларів США та судових витрат в сумі 1798,50 грн по виконавчому провадженню №81072264.
Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем було здійснено ряд необхідних виконавчих дій з метою розшуку доходів боржника, а отже проведені всі необхідні виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.
Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбаченому законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.
Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».
За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.
Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.
Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналіз вищезазначених норм права свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов`язку.
Верховний Суд у постанові №331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію, яка полягає у наступному, «тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга №66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), скарга №32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)…».
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.
Разом з тим, як встановлено судом, на даний час борг не погашений.
Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Аналізуючи викладене, судом не встановлено наявність обставин для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання рішення суду не підтверджено належними доказами, відтак не можливо стверджувати про виконання рішення суду.
Окрім того, з моменту встановлення обмеження 04.08.2026 до звернення представника боржника з даною заявою про скасування обмеження 31.08.2026 жодних дій щодо погашення заборгованості або будь-якої комунікації з приватним виконавцем боржник не вчинив.
Обставини, встановлені судом в ухвалі від 04.08.2026, залишаються незмінними й на дату розгляду заяви представника боржника.
Щодо посилання заявника на те, що боргове зобов`язання було забезпечено іпотекою, то як вбачається з доданих самою боржником документів, земельні ділянки, що були предметом іпотеки, належали третій особі - ОСОБА_5 . Право власності на них ще 20.09.2021 перейшло до іпотекодержателя поза межами даного виконавчого провадження і це не є діями боржника з виконання рішення у даному виконавчому провадженні.
Фактично заява представника боржника зводиться до незгоди з ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 04.08.2026, якою встановлено обмеження, перевірка законності та обґрунтованості якої є компетенцією апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду від 04.08.2026 подана боржником до Одеського апеляційного суду, апеляційне провадження наразі не відкрито.
Твердження представника боржника про участь ОСОБА_2 в обміні військовополоненими не підтверджені жодним доказом.
Згідно з протоколом загальних зборів учасників БО «ВБФ «Ми допомагаємо» від 23.08.2024 ОСОБА_2 звільнена з посади директора 23.08.2024 за власною заявою, а директором з 26.08.2024 обрано ОСОБА_6 .
Благодійна організація «Всеукраїнський благодійний фонд «Ми допомагаємо» (код ЄДРПОУ 37955109) включена до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги лише 19.03.2025 (номер ЄР 12017). За результатами перевірки відомостей, наявних в АС ГД, інформація щодо отриманої гуманітарної допомоги зазначеною благодійною організацією в АС ГД відсутня.
Додані боржником документи не підтверджують ані її особистої участі в ввезенні гуманітарної допомоги, ані потреби у виїзді за кордон на цей час.
Твердження представника боржника, що боржниця не ухиляється від взаємодії з виконавцем та готова надати всю необхідну інформацію щодо свого майнового стану, не можуть слугувати підставою для скасування обмеження, оскільки жодних дій на реалізацію такого наміру боржником до теперішнього часу не вчинено. Між тим, ухилення може полягати не лише в активних діях, а й у пасивній поведінці - невжитті будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти.
Отже, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням підтверджується доказами, долученими до справи.
Так матеріали справи свідчать, що боржником жодних дій для виконання рішення суду вчинено не було, на момент звернення представника боржника до суду з даною заявою декларацію про доходи приватному виконавцю так і не надано, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснено.
Встановлено, що ОСОБА_2 обізнана про відкрите відносно неї виконавче провадження .
Між тим протягом перебування виконавчих листів, виданих на примусове виконання не здійснила жодних дій щодо погашення заборгованості.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29.01.2015 року, яким стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL2590 від 26.03.2008 року та Додатковою угодою № ВL3147/K-1 від 26.03.2008 року в межах строків позовної давності станом на 30.10.2014р. в сумі 255 063, 47 доларів США та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1798,50 грн. та яке набрало законної сили 20.05.2015 року, до теперішнього часу боржником не виконано, сума заборгованості не зменшилась.
Твердження представника боржника про те, що заборона у виїзді боржника за кордон буде порушенням його прав, суд визнає такими, що не заслуговують на увагу, остільки суд наділений правом скасувати обмеження у праві виїзду особи за кордон лише за умови, коли відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування такого обмеження.
З огляду на викладене, суд приходить висновку про відмову в задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про скасування тимчасового обмеження у прав виїзду за межі України
Відповідно до ч. 8 ст. 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Керуючись ст.ст. 81, 441 Цивільного процесуального кодексу, Законом України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження» суд,
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Повний текст виготовлено 05.10.2026.
Суддя Бобровська І. В