Ширяївський районний суд Одеської області
24.09.2026 Справа №: 518/922/25 Провадження № 2/518/77/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2026 року
Ширяївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Тарасенко М.С., за участю секретаря судового засідання Логвенюк О.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених коштів,-
ВСТАНОВИВ:
До Ширяївського районного суду Одеської області надійшла позовна заява від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії в сумі 260744,38 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області перебував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримував пенсію по інвалідності відповідно закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію по інвалідності ІІ групи (інвалід з дитинства) відповідачу було призначено згідно заяви з 11.08.2003 по 31.08.2004 (довідка МСЕК від 11.08.2003 серії 2-18ОБ №003086). Подовження виплати пенсії по інвалідності проводилось на підставі довідки МСЕК від 12.07.2004 серії 2-18ОБ №028595 з 12.07.2004 по 31.07.07.2005, довідки МСЕК 08.08.2005 серії 2-18ОБ №030623 з 01.08.2005 по 31.08.2006, довідки МСЕК 04.09.2006 серії 2-18ОВ №022046 з 01.09.2006 по 30.09.2007, довідки МСЕК 06.08.2007 серії 2-18ОВ №047665 з 01.09.2007 по 31.08.2008, довідки МСЕК 01.09.2008 серії 2-18ОВ № 099215 з 01.09.2008 по 31.08.2009, довідки МСЕК 18.08.2009 серії 2-18 ОД №065137 з 01.09.2010 по 30.09.2011, довідки МСЕК 05.09.2011 серії 2-18ОД 3088679 з 01.10.2011 довічно.
Відповідач мав встановлену ІІ групу інвалідності, яка давала право на вищий розмір пенсійних виплат. Після рішення експертної команди про зміну на ІІІ групу інвалідності, розмір пенсії підлягав відповідному зменшенню відповідно до чинного законодавства, зокрема до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки відповідач не пройшов повторно оцінювання повсякденного функціонування особи скасовано інвалідність з 06.08.2013, пенсію відповідачу припинено з 01.04.2025 р. У зв`язку з тим, що згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Витяг №3892 було змінено групу інвалідності з ІІ на ІІІ та скасовано інвалідність з 06.08.2013 року, утворилася сума переплати у розмірі 242687,72 грн. В результаті перерахунку пенсії у відповідача виникла переплата пенсії за період з 01.01.2015 по 31.03.2025 в сумі 260744,38 грн.
Позивач посилається на положення статей 15, 1212 ЦК України та зазначає, що вказані кошти були отримані відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню як безпідставно набуте майно. При цьому зазначає, що відповідачу було направлено пропозицію добровільно повернути надміру отримані кошти, однак станом на час звернення до суду переплата не повернута.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 260744,38 грн. надміру виплачених пенсійних коштів, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву з проханням справу розглянути у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не заявилась, надала заяву згідно якої просила розгляд справи проводити у її відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечує, просить відмовити у повному обсязі.
Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та їх заперечень, на підставі наявних у ній доказів, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області перебував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримував пенсію по інвалідності відповідно закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію по інвалідності ІІ групи (інвалід з дитинства) відповідачу було призначено згідно заяви з 11.08.2003 по 31.08.2004 (довідка МСЕК від 11.08.2003 серії 2-18ОБ №003086). Подовження виплати пенсії по інвалідності проводилось на підставі довідки МСЕК від 12.07.2004 серії 2-18ОБ №028595 з 12.07.2004 по 31.07.07.2005, довідки МСЕК 08.08.2005 серії 2-18ОБ №030623 з 01.08.2005 по 31.08.2006, довідки МСЕК 04.09.2006 серії 2-18ОВ №022046 з 01.09.2006 по 30.09.2007, довідки МСЕК 06.08.2007 серії 2-18ОВ №047665 з 01.09.2007 по 31.08.2008, довідки МСЕК 01.09.2008 серії 2-18ОВ № 099215 з 01.09.2008 по 31.08.2009, довідки МСЕК 18.08.2009 серії 2-18 ОД №065137 з 01.09.2010 по 30.09.2011, довідки МСЕК 05.09.2011 серії 2-18ОД 3088679 з 01.10.2011 довічно.
Відповідач мав встановлену ІІ групу інвалідності, яка давала право на вищий розмір пенсійних виплат. Після рішення експертної команди про зміну на ІІІ групу інвалідності, розмір пенсії підлягав відповідному зменшенню відповідно до чинного законодавства, зокрема до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки відповідач не пройшов повторно оцінювання повсякденного функціонування особи скасовано інвалідність з 06.08.2013, пенсію відповідачу припинено з 01.04.2025 р. У зв`язку з тим, що згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Витяг №3892 було змінено групу інвалідності з ІІ на ІІІ та скасовано інвалідність з 06.08.2013 року, утворилася сума переплати у розмірі 242687,72 грн. В результаті перерахунку пенсії у відповідача виникла переплата пенсії за період з 01.01.2015 по 31.03.2025 в сумі 260744,38 грн.
Головним управлінням відповідачу надіслано листа №1500-0404-8/75718 від 10.04.2025, яким повідомлено про виникнення переплати пенсії та способи її погашення. Однак, кошти на рахунок пенсійного фонду України не повернуто.
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Закону України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування ( далі - Закону №1058) , законів України « Про пенсійне забезпечення « ( далі - Закону №1788-ХІІє); "Про недержавне пенсійне забезпечення"; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону №1058).
Відповідно до ст. 9 Закону №1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б)загального захворювання ( втому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1).
У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п. 2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акту огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1).
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто законодавець чітко визначив що стягнення грошей які були набуті без достатньої правової підстави не може розповсюджуватись автоматично на випадки якщо такими грошима є, зокрема, пенсія, якщо така виплати здійснена добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Крім того, згідно ст. 50 Закону №1058, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до п. 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними, до стягнення, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Отже ст. 50 Закону №1058 встановлено лише дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.
Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.
Згідно зі ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІє, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».
Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
Зазначені у позові підстави для стягнення визначають лише сам факт встановлення у рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи що з наданих раніше до медичної установи медичної документації не вбачається наявність у особи групи інвалідності а не факт недостовірності наданих особою медичної документації або приховування цією особою будь-яких обставин.
Таким чином суд визнає що позивачем, під час розгляду справи, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання відповідачем до медичної установи або органів Пенсійного фонду України завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку відповідача, або його недобросовісності.
В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17).
Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №489/205/16-а та від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а.
Згідно матеріалів справи вбачається що навіть факт зміни відповідачу групи інвалідності з ІІ на ІІІ та скасування інвалідності Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 31.01.2025 року №ЦО-3883 визнано судом неправомірним та саме рішення скасовано, а тому відсутні і підстави для встановлення позивачем прийняття сум переплат на облік.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З урахуванням наведеного, оскільки в позові відмовлено, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених коштів.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М. Тарасенко