Справа № 950/2365/25
Номер провадження 2-а/950/2/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,
при секретарях судового засідання - Сивоконь А.І., Лєсній Н.В., Івановій О.І.,
за участю: представника позивача - Шудренко Т.О., представника відповідача - Бережної Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області, Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач через свого представника звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4617533 від 30.04.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вказаною постановою його визнано винуватим за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 425 грн. Сторона позивача зазначає, що при винесенні даного рішення інспектором не наведено підстав зупинки транспортного засобу та перевірки документів, не доведено вини позивача у вчиненні правопорушення; не враховано його пояснень, як такого, що свою вину не визнав, не залучено свідків, не долучено інших відомостей, необхідних для вирішення справи. Окрім того, інспектором винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням прав ОСОБА_1 , так як рішення про накладення стягнення ухвалено на місці вчинення правопорушення і за таких умов позивач не мав часу та можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою.
В наданому відзиві на позовну заяву представниця відповідачів просила у позові відмовити, зазначивши, що 30.04.2025 згідно з розстановкою сил та засобів роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Сумській області ДПП капрал поліції Артьомов Є.М. ніс службу з охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху в м. Суми. Близько 11:37 год. в місці здійснення спеціального поліцейського контролю на блокпосту з контролю в`їзду/виїзду до м. Суми, автомобільна дорога Т 19-09, км. 8, поліцейським було виявлено та зупинено транспортний засіб MAZDA CX-5, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача.
При цьому зауважує, що уповноважена особа поліції має право зупиняти транспортні засоби, зокрема, в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду виїзду, а тому зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 була на законних підставах та відповідно до чинного законодавства. В той же час відповідно до положень Закону України «Про дорожній рух» та вимог ПДР водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пред`явити поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Однак на законну вимогу поліцейського Лєвих А.Ю. не пред`явив для перевірки страховий поліс та не надав будь-яких документів або доказів наявності такого полісу.
Відповідно до постанови серії ЕНА №4617533 від 30.04.2025 інспектор визнав позивача винним за ч. 1 ст. 126 КУпАП та наклав стягнення у виді штраф у в розмірі 425 грн., оскільки встановив, що близько 11 год. 37 хв. в м. Суми, АД Т-19-09, км. 8 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAZDA CX-5, номерний знак НОМЕР_1 без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2. 1. ґ ПДР.
Вважає, що у даному випадку поліцейський діяв відповідно до положень КУпАП і мав право виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП на місці зупинки транспортного засобу та без складання протоколу.
Крім цього представниця зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, оскільки дзвінки до контактного центру системи надання безоплатної правничої допомоги зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні та їх можна здійснювати цілодобово. Позивач не був позбавлений права запросити адвоката на місце розгляду справи, не звертався до працівників поліції з клопотанням про перенесення розгляду справи на інший день щоб реалізувати своє право скористатися юридичною допомогою адвоката. Доказів протилежного до позовної заяви не надав.
В судовому засіданні представниця позивача позов підтримала, послалась на доводи, викладені в позовній заяві.
Представниця відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позов. Просить залишити оспорювану постанову в силі, а у позову заяві ОСОБА_1 - без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд зазначає наступне.
Між сторонами мають місце правовідносини з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийняте у справі про адміністративне правопорушення.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 4617533 від 30.04.2025 ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штраф у в розмірі 425 грн. (а.с. 67).
Сторона відповідачів обґрунтовує законність прийнятого рішення тим, що поліцейський установив, що близько 11 год. 37 хв. в м. Суми, АД Т-19-09, км. 8 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAZDA CX-5, номерний знак НОМЕР_1 без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2. 1. ґ ПДР.
Не оспорюючи того факту, що за вищевказаних обставин він дійсно керував транспортним засобом та був зупинений поліцейським, ОСОБА_1 не погоджується з прийнятим щодо нього рішенням, посилаючись на недоведеність його вини належними та беззаперечними доказами, а також порушення поліцейським при розгляді справи його прав, як особи, яка притягується до відповідальності, зокрема, права на захист.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пункт 2.1 ґ) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка»
Невиконання зазначеної вимоги ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Закон України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 N 580-VIII надає працівникам поліції повноваження зупинити транспортний засіб у випадках перелік яких є вичерпний та міститься у статті 35 цього Закону.
Відповідної вищезазначеної статті: поліцейський може зупиняти транспортні засоби уразі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» встановлений обов`язок для поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Крім того, згідно Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 29.12.2021 за №1455, блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Пунктом 20 Порядку передбачено такі заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах:
-перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи;
-перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо);
-проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар);
-затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів;
-тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.
З аналізу зазначених вимог закону випливає, що поліцейський не має права використовувати сам факт зупинки на блокпосту як безпідставний привід для виявлення правопорушень та складання адміністративних матеріалів, якщо водій не вчинив очевидного порушення Правил дорожнього руху. Згідно з Порядком № 1455 на блокпостах дозволено перевіряти лише: документи, що посвідчують особу (паспорт тощо); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт).
Таким чином, якщо водій під час проїзду блокпоста безпосередньо вчинив правопорушення, поліцейський має право і зобов`язаний зафіксувати це правопорушення та скласти адміністративні матеріали на місці. Якщо ж автомобіль був зупинений суто в межах режиму воєнного стану для перевірки паспорта і поліцейський вимагає водійські права чи страховку з метою знайти порушення, то такі дії є протиправними.
Судовим розглядом установлено, що транспортний засіб позивача був зупинений працівниками поліції на блокпосту, де поліцейський висловив вимогу водієві пред`явити чинний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За наведених обставин суд вважає, що працівник поліції під час зупинки транспортного засобу на блокпосту, не мав законних підстав вимагати в ОСОБА_1 пред`явити страховий поліс, а тому така вимога визнається як незаконною, так само як і всі зібрані під час такої безпідставної перевірки докази, а прийняте щодо позивача рішення є протиправним.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99),Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись принципами презумпції невинуватості, поваги до людської гідності, загальними принципами здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури, суд вважає, що наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, не доведено належними, допустимими та беззаперечними доказами.
При цьому, згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За таких обставин, спірна постанова серії ЕНА №4617533 від 30.04.2025 підлягає скасуванню, як незаконна, а провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Тому дана позовна заява підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 241-246, 286 КАС України,
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4617533 від 30.04.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.10.2026
Суддя Олександр ЧХАЙЛО