29.09.26
22-ц/812/1984/26
Провадження №22-ц/812/1984/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
29 вересня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Колосовою О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 487/8810/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Заводський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Цуркан Романа Сергійовича у приміщенні цього суду 06 липня 2026 року, повне судове рішення складено 16 липня 2026 року, за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,
у с т а н о в и в :
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли 15/100 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 з відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових споруд та будівель. У встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини щодо майна ОСОБА_2 звернулися матір померлого - ОСОБА_3 та його син ОСОБА_1 . Інші спадкоємці від свого права на спадщину відмовилися на користь позивача, подавши відповідні заяви нотаріусу. Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини домоволодіння по АДРЕСА_2 . Згідно цього ж рішення інша частина спадщини, що в цілому становить 1/4 частина домоволодіння, отримана ОСОБА_3 та залишилася не оформленою, оскільки вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . З метою спадкування вказаної частини нерухомого майна позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса П`ятої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_3 . Постановою нотаріуса від 25 вересня 2025 року позивачу як спадкоємцю майна померлої ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що складається з 1/4 частини домоволодіння по АДРЕСА_2 , так як відсутні документи, що посвідчують право власності померлого ОСОБА_2 на таке майно. Між тим, під час розгляду в суді справи № 487/7086/23 суд встановлював підстави набуття права власності на вказаний житловий будинок ОСОБА_1 , а також те, що низка об`єктів за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 70 від 27 січня 2021 року були виділені в окремі адреси, а у власності ОСОБА_2 , фактично залишився цілий житловий будинок за вказаною адресою.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/4 частини домоволодіння по АДРЕСА_2 з відповідною часткою прилеглих до нього господарських та побутових будівель та споруд в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 06 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що звертаючись до суду із позовом, позивач просить визнати за ним право власності на 1/4 частину домоволодіння по АДРЕСА_2 з відповідною частиною господарських будівель та споруд в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , однак не зазначив опис цього домоволодіння - загальну та житлову площу, складові частини), яке, на його думку, було утворено внаслідок виділу часток співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 . Суд також вказав, що судове рішення про визнання права власності на нерухоме майно є правовстановлюючим документом та повинно бути виконуваним, тому у резолютивній частині суд зобов`язаний зазначити ідентифікуючи складові об`єкта нерухомості, що надають можливість точно визначити об`єкт нерухомості.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду в частині невідповідності змісту позовних вимог приписам статей 13, 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказує на неправильне застосування норм матеріального права, оскільки аналіз цих норм дає підстави для висновку, що під час державної реєстрації права власності, до відповідного реєстру вносяться відомості щодо об`єкта нерухомого майна, які безпосередньо містяться в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва. Вимоги до наявності відомостей про ідентифікатор об`єкта будівництва у судовому рішенні вказана норма не місить. Позивач звертає увагу на те, що ним до позовної заяви долучено технічну документацію на спірний житловий будинок, яка містить ідентифікатор об`єкта будівництва, зокрема його площу, складові частини, тощо. Зазначений технічний паспорт внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, що також має забезпечити подальшу реєстрацію права власності і відповідному реєстрі. Тому ОСОБА_1 вважає, що в даному випадку саме наявність судового рішення про визнання за позивачем права власності на спадкове майно є підставою для проведення державної реєстрації такого права шляхом отримання уповноваженою особою з питань реєстрації права власності з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відомостей про ідентифікатор об`єкта будівництва. ОСОБА_1 зазначає, що п. 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, визначає, що разі коли в документах, що подаються для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт будівництва, відсутні відомості про його технічні характеристики, державна реєстрація права власності на такий об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічні характеристики, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Враховуючи це, на думку позивача, він не мав доводити перед судом технічних характеристик закінченого будівництвом об`єкта у позовній заяві. Проте, суд не надав оцінку зібраним у справі доказам в цілому та не мотивував відхилення або врахування кожного доказу (технічного паспорту на житловий будинок), зазначивши у мотивувальній частині свого рішення про ненадання позивачем жодного доказу який вказував би на конкретний опис об`єкту нерухомого майна (загальна та житлова площа, складові частини), що був утворений внаслідок виділу часток інших співвласників житлового будинку АДРЕСА_2 .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає не повною мірою.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданим 0-8 жовтня 1985 року (а.с. 9), та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 01 червня 2019 року (11).
Відповідно до копії спадкової справи № 144/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадкоємцями, які прийняли спадщину є син спадкодавця ОСОБА_1 та його мати - ОСОБА_3 (а.с. 107-146).
16 вересня 2021 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого державний нотаріус П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори посвідчила, що спадкоємцями майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме - 3/4 часток земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер [номер приховано]:12:000:0024, є ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частку цього спадкового майна не видано.
Відповідно до копії договору дарування від 20 січня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Воробйовою Т.А., ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 49/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 84-89).
29 жовтня 2014 ОСОБА_2 подарував 34/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , про що міститься запис на договорі дарування від 20 січня 2012 року, вчинений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.О.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 вересня 2021 року (а.с. 136-140) за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 15/100 частки у праві спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 20 січня 2012 року.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 10 червня 2025 року у справі № 487/7086/23 Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третьої особи - П`ятої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом, після смерті його батька ОСОБА_2 (а.с. 13-17).
У цій справі суд встановив, зокрема, що постановою державного нотаріуса П`ятої миколаївської державної нотаріальної контори від 26 квітня 2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо спірного домоволодіння після смерті батька, у зв`язку із розбіжностями щодо частки спадкового майна у правовстановлюючому документі - договорі дарування від 20 січня 2012 року та відомостями з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також неможливостю встановити розмір частки спадкодавця, оскільки іншим співвласникам домоволодіння АДРЕСА_1 були надані нові адреси та встановлено реальний розподіл домоволодіння з усіма прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача - ОСОБА_3 , підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 від 25 квітня 2062 року (а.с. 10) та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 27 жовтня 2020 року (а.с. 12).
Згідно копії спадкової справи № 69/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 спадкоємцем, який прийняв спадщину є онук спадкодавця ОСОБА_1 (а.с. 47-73).
Постановою державного нотаріуса П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо спадкового майна ОСОБА_3 , а саме - на частку домоволодіння, з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав синові спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого фактично спадщину прийняла його мати ОСОБА_3 (1/4 частку), однак не оформила своїх спадкових прав у зв`язку зі смертю. Підставою відмови у вчиненні нотаріальної дії нотаріус вказала те, що ОСОБА_1 не надано документів, що підтверджують право власності на спадкове майно спадкодавця.
З листа Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації від 26 листопада 2025 року вбачається, що станом на 28 грудня 2012 за адресою: АДРЕСА_2 право власності на домоволодіння було зареєстровано за: ОСОБА_2 - у розмірі 49/100 часток на підставі договору дарування від 20 січня 2012 року, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - у розмірі 27/100 часток на підставі свідоцтва про право власності від 04 січня 2012 року, за ОСОБА_9 - у розмірі 17/100 часток на підставі свідоцтва про право власності від 04 січня 2012 року, за ОСОБА_10 - у розмірі 7/100 часток на підставі свідоцтва про право власності від 04 січня 2012 року (а.с. 82).
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради 27 січня 2021 року № 70 (а.с. 90-91) частинам житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 :
- літ. А-1, прим. з № 2-1 по № 2-5 заг. площею 45,4 м?, літ. Л, Ш, №№ 1, 5, 9, яка належить ОСОБА_8 , надано нову адресу - АДРЕСА_3 ;
- літ. Б-1, прим. з № 3-1 по № 3-5, заг. площ. 44,1 м?, літ. Я-2, И, №№1, 7, яка належить ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , надано нову адресу - АДРЕСА_4 ;
- літ. Б-1, прим. з № 4-1 по № 4-4, заг. площ. 30,6 м?, літ. Х, Ф, №№1, 7, яка належить ОСОБА_10 , надано нову адресу - АДРЕСА_5 ;
- літ. О-1, заг. площ. 54,1 м?, літ. Опд, №1, яка належить ОСОБА_5 , надано нову адресу - АДРЕСА_6 ;
- неперераховане майно залишене за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 листопада 2025 року (а.с. 40-44) за параметрами запиту за адресою: АДРЕСА_2 наявні такі записи:
- АДРЕСА_4 - власники по частки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02 грудня 2021 року, рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 70 від 27 січня 2021 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 січня 2021 року, опис об`єкта: літ. Б-1, заг. площ. 44,1 м?, літ. Я-2 літня кухня, літ. И сарай, №№1, 7 огорожі;
- АДРЕСА_5 - власник ОСОБА_10 на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 70 від 27 січня 2021 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 січня 2012 року, опис об`єкта: житловий будинок літ. Б-1, загальною площею 30, 6 м?, літ. У - сарай, Х - навіс, Ф - літня кухня, №№1, 7 огорожа;
- АДРЕСА_3 - власник ОСОБА_8 на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 70 від 27 січня 2021 року опис об`єкта: житловий будинок А-1, загальною площею 45,4 м?, літ. Л - літня кухня, Ш - сарай, №№ 1, 5, 9 - огорожі;
- АДРЕСА_6 - власник ОСОБА_5 на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 70 від 27 січня 2021 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 січня 2012 року, опис об`єкта: житловий будинок літ. О-1, заг. площ. 54,1 м?, літ. Опд - підвал, №1 - ворота;
- АДРЕСА_1 - власники: 3/4 частин - ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 10 червня 2025 року у справі № 487/7086/25, 1/4 - ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 20 січня 2012 року, опис об`єкта: житловий будинок А-1, загальною площею 53,8 м?, літ. Р - навіс, Ю- навіс, № 1 - ворота.
Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_3 за правом представлення за своїм батьком ОСОБА_2 , просить визнати за ним право власності на 1/4 частину у праві власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 як спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , яке остання успадкувала після смерті ОСОБА_2 , оскільки державний нотаріус не може видати йому свідоцтво про право на спадщину на таку частку через те, що існують розбіжності у розмірі часток спадкодавця ОСОБА_2 , які, на думку позивача, пов`язані із тим, що інші співвласники домоволодіння провели реальний його розподіл з присвоєнням нових адрес.
Суд, відмовляючи у позові, вважав, що відбувся виділ часток співвласників із житлового будинку АДРЕСА_2 в натурі, у зв`язку із чим частка ОСОБА_2 у житловому будинку АДРЕСА_2 змінилась та становить фактично цілий житловий будинок, вказане свідчить про те, що внаслідок виділу часток майна іншими співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2 із зміненою часткою, вник об`єкт нерухомого майна з новими характеристиками загальної та житлової площа, складовими частинами, однак позивач не довів опис такого нового об`єкту нерухомого майна.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є помилковим.
Насамперед, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а згідно із частиною 1 статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Зміст частини 4 статті 364 та частини 3 статті 367 ЦК України свідчить, що як виділ в натурі частки співвласника із нерухомого майна, так і поділ цього майна між співвласниками відбувається виключно на підставі договору між співвласниками, який укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а у разі спору - за рішенням суду.
У справі відсутні докази укладання співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2 нотаріально посвідченого договору про поділ цього майна або рішення суду про такий поділ в натурі.
Отже жодних законних підстав для висновку про те, що відбувся поділ в натурі цього об`єкту нерухомого майна між співвласниками у суду не було.
Не є такою підставою і рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради 27 січня 2021 року № 70.
Так, апеляційний суд нагадує, що адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості (частина 1 статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Присвоєння об`єкту нерухомого майна нової адреси відповідно до статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проводиться виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради у разі, зокрема, об`єднання, поділу закінчених будівництвом об`єктів, виділення частки із закінченого будівництвом об`єкта у разі надання документів, що підтверджуються такий поділ (виділ). Натомість рішення виконавчого органу місцевого самоврядування про присвоєння нової адреси не є рішенням про поділ об`єкту нерухомого майна (виділ частки співвласника).
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частинами 1, 3, 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із частиною 1 статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
За такого позивачу ОСОБА_1 як спадкоємцю ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, остання належить з дня відкриття спадщини, натомість він не може оформити спадкові права у зв`язку із державною реєстрацією іншими співвласниками зазначеного вище домоволодіння поділу в натурі житлового будинку з присвоєнням нових адрес.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 196 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, серед інших, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
Згідно з положеннями частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Зміст позовної заяви ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради свідчить про те, що він претендує на отримання у власність у порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_3 1/4 частини у праві власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 , посилаючись на неможливість оформлення спадкових прав через дії інших співвласників, в той час як Миколаївська міська рада не є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , а через наявність спадкоємця, який прийняв спадщину, відсутні підстави для вирішення питання відумерлості спадщини (статті 1277 ЦК України). Тобто у цій справі спір виник не щодо права на спадкування ОСОБА_1 , а щодо розміру частки спадкового майна у праві спільної часткової власності.
Отже, суд першої інстанції розглянув позов спадкоємця-співвласника до Миколаївської міської ради, тоді як у цій справі існує спір не між спадкоємцем та Миколаївської міською радою, а між позивачем та співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_2 .
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23)).
Оскільки в цій справі ОСОБА_1 , пред`явивши позов до Миколаївської міської ради, звернувся до неналежного відповідача, таке, а не недоведеність позовних вимог, як вважав суд першої інстанції, є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції у цій справі всупереч наведеним вище нормам процесуального права не сприяв учасникам процесу в реалізації ними їхніх процесуальних прав, не звернув уваги на те, що позов було заявлено до неналежного відповідача, при цьому не використав усіх наданих суду процесуальних можливостей для визначення складу учасників судового процесу та вирішення справи за їх участі у відповідному статусі.
Таким чином, суд фактично не виконав завдань цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Враховуючи, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення хоча і зробив правильний висновок про відмову у позові, натомість при визначенні підстави відмови у позові помилково застосував норми матеріального права та недотримався вимог процесуального закону відмови, рішення суду необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Зміна рішення суду не призвела до задоволення позову, відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат, які в цій справі покладаються на позивача.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 06 липня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
________________________________
Повна постанова складена 05 жовтня 2026 року