Дата документу 28.09.2026
Справа № 195/616/26
Провадження № 2/334/4223/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
19.06.2026 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з Томаківського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В позові посилалися на те, що 26.04.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1578893 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно Розділу 1 кредитного договору ТОВ «Слон Кредит» надає позичальнику кредит у гривні в сумі 5000 грн., а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом.
ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту, що підтверджується документом ТОВ «Пейтек».
Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості (останній платіж було здійснено 26.04.2024 року у сумі 75,01 грн.).
15.07.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-23/25.
Відповідно Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1578893 від 26.04.2024 року в сумі 34424,99 грн., з яких: 4999,99 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 26925 грн. - заборгованість по відсотках; 2500 грн. - штрафи.
Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1578893 в розмірі 34424,99 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» витрати зі сплати судового збору 2662,40 грн.; здійснювати розгляд справи за відсутністю представника позивача, у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення.
23.06.2026 року ухвалою судді прийнято цивільну справу до свого провадження, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
28.09.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові прохали розглянути справу у відсутність представника.
28.09.2026 року в судове засідання відповідач не з`явився повторно, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Тому суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.
Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №2775185 від 22.05.2026 року з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.
26.04.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1578893, згідно умов якого сума кредиту - 5000 грн., строк кредиту - 360 днів, стандартна процентна ставка - 1,5% в день, періодичність сплати процентів - кожні 30 днів, штраф - 250 грн. на 4 день невиконання та/або неналежного виконання, штраф -50 грн. починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання, загальні витрати за стандартною процентною ставкою - 27000 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою - 32000 грн.
Договір підписано відповідачем в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора «К440».
Аналогічні умови зазначено у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора «Е479».
Кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 5000 грн. шляхом їх перерахування на рахунок відповідача № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», що підтверджується копією довідки ТОВ «Пейтек» від 15.08.2025 року.
15.07.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-23/25, відповідно умов якого ТОВ «Слон Кредит» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно Реєстру боржників в електронному вигляді до Договору факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1578893 від 26.04.2024 року в сумі 34424,99 грн., з яких: 4999,99 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 26925 грн. - заборгованість по відсотках; 2500 грн. - штрафи.
Відповідно розрахунку заборгованості ТОВ «Слон Кредит» за кредитним договором №1578893 від 26.04.2024 року за період з 26.04.2024 року по 21.04.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 34424,99 грн., з яких: 4999,99 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 26925 грн. - заборгованість по відсотках; 2500 грн. - штрафи; сплачено тіло кредиту - 0,01 грн., сплачено відсотків - 75 грн.
Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.
В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №1332/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».
Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.
У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1578893 від 26.04.2024 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №1332/670/19.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Слон Кредит» виконало в повному обсязі умови кредитного договору, надавши відповідачу обумовлену суму кредит 5000 грн., проте відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за кредитним договором № 1578893 від 26.04.2024 року нараховано заборгованість в розмірі 34424,99 грн., з яких: 4999,99 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 26925 грн. - заборгованість по відсотках; 2500 грн. - штрафи.
В подальшому, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34424,99 грн. на підставі Договору факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025 року, що підтверджується реєстром боржників.
Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу та за відсотками: згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за основною сумою боргу 4999,99 грн. та 26925 грн. за відсотками, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4999,99 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 26925 грн. - заборгованість за відсотками.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою: згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 нараховано до стягнення заборгованість за штрафами в сумі 2500 грн.
Однак, згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, з урахуванням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що нарахована відповідачу сума заборгованості за неустойкою в сумі 2500 грн. у період дії в Україні воєнного стану (з 24.02.2022 року) за кредитним договором підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем), оскільки відповідач, як позичальник, законом звільнений від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 31924,99 грн., з яких: 4999,99 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 26925 грн. - заборгованість по відсотках.
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).
Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, а тому суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Таким чином, за наявними матеріалами позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.
Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 34424,99 грн. задоволено вимоги на суму 31924,99 грн., тобто на 92,73 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 2468,84 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська буд.8) заборгованість за кредитним договором №1578893 від 26.04.2024 року в розмірі 31924,99 грн. (тридцять одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири гривні 99 копійок), з яких: 4999,99 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 26925 грн. - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська буд.8) витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2468,84 грн.
В задоволенні решти розміру позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.
Суддя: С.М. Телегуз