Справа № 446/2198/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2026 року м.Кам`янка-Бузька
Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Ляшко О. П.
секретар судового засідання Новосад І.В.
справа №446/2198/26
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ;
представник позивача Мельник Леся Ігорівна;
відповідач Головне управління Національної поліції
у Львівській області;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кам`янка-Бузька адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови серії ЕНА № 7723301 від 15.08.2026,
в с т а н о в и в:
Представник позивача адвокат Мельник Л.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з вказаним позовом та просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕНА №7723301 від 15.08.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляд штрафу в розмірі 340,00грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги мотивує тим, що 15.08.2026 інспектором ВнП № 1ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області Липою В.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7723301, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
З даною постаново не погоджується, оскільки така не відповідає дійсності. Пояснив, що 15.08.2026 року він рухався вищевказаною ділянкою дороги. Попереду нього у тому самому напрямку рухалися два транспортні засоби, з невисокою швидкістю та на незначній відстані один від одного. Перед початком маневру обгону він переконався у можливості його безпечного виконання та розпочав обгін у місці, де дорожня розмітка була переривчастою, що дозволяло перетинати її та здійснювати відповідний маневр. Вказує, що на момент початку маневру дорожня обстановка дозволяла безпечно здійснювати обгін. Однак під час виконання маневру дорожня ситуація раптово змінилася. Зокрема, водій першого транспортного засобу, який рухався попереду нього, не переконавшись у безпеці своїх дій та не врахувавши, що його транспортний засіб уже обганяється, сам розпочав маневр обгону другого транспортного засобу, який рухався попереду нього. У результаті зазначених дій транспортний засіб, який здійснював обгін, фактично зайняв смугу руху, якою в цей момент уже рухався під час виконання мною обгону. Таким чином, між транспортними засобами, які рухалися попереду, не залишилося достатнього безпечного інтервалу, через який я міг би безпечно повернутися на свою смугу руху. За таких обставин негайне повернення на свою смугу між вказаними транспортними засобами було неможливим, оскільки це могло створити небезпеку зіткнення та загрозу для інших учасників дорожнього руху.
У зв`язку з раптовою зміною дорожньої обстановки та з метою уникнення небезпечної ситуації я був змушений продовжити вже розпочатий маневр обгону та завершити його шляхом повернення на свою смугу руху. На момент завершення маневру мій автомобіль вже перебував на відповідній ділянці дороги, де розпочиналася суцільна лінія дорожньої розмітки 1.1. Отже, перетин суцільної лінії дорожньої розмітки відбувся не внаслідок свідомого початку маневру в забороненому місці, а в процесі завершення обгону, який був розпочатий у дозволеному для цього місці, у зв`язку з раптовою зміною дорожньої обстановки та діями іншого учасника дорожнього руху, які об`єктивно унеможливили безпечне повернення на свою смугу руху раніше.
Відтак, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушенні необхідно враховувати не лише сам факт перетину зазначеної лінії, а й обставини, за яких такий відбувся, зокрема місце та момент початку обгону, вид дорожньої розмітки на момент його початку, дорожню обстановку під час виконання маневру, наявність транспортних засобів попереду, відстань між ними та можливість безпечного повернення на свою смугу руху, оскільки різке гальмування, припинення маневру або різке повернення вправо, завершення обгону за конкретної дорожньої обстановки могло створити небезпеку дорожньо-транспортної пригоди як для мене так і для інших учасників дорожнього руху. Крім цього, відповідачем не надано відеозапис де була зафіксована дана подія у режимі фотозйомки (відеозапису), що ставить під сумнів вчинення мною даного правопорушення
Ухвалою суду від 31.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
У судове засідання позивач та його представник - Мельник Л.І. не прибули, однак надали суду фото доказ із місця події та просили розгляд справи проводити без їх участі позовні вимоги задоволити.
Представник відповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області будучи належним чином повідомлений шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді, про що в матеріалах справи наявні підтвердження, в судове засідання не прибув, про причини своєї відсутності суд не повідомляв, відзиву на позовну заяву не подавав.
За таких обставин, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.08.2026 інспектором ВнП № 1ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області Липою В.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7723301, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 15.08.2026 в с. Колоденці по вул. Т. Шевченка, водій керуючи ТЗ перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР - порушення вимог розмітки проїзної частини доріг.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно зі статтею 1 КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Приписами частин 1-3 статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 246 КУпАП).
Відповідно до приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. (частини 1, 2, 3, 4 ст.283 КУпАП).
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Матеріали справи містять фото докази із зображенням декількох ракурсів автомобіля Skoda Octavia, д.н.з НОМЕР_1 з місця події.Водночас самі по собі зазначені фотоматеріали не дають можливості достовірно встановити всі обставини події, які мають істотне значення для вирішення справи, зокрема місце та момент початку маневру обгону, характер дорожньої розмітки саме на момент його початку, положення інших транспортних засобів на проїзній частині, відстань між ними, послідовність зміни ними смуг руху, а також наявність чи відсутність у позивача об`єктивної можливості безпечно завершити маневр обгону та своєчасно повернутися на свою смугу руху.
Натомість відповідачем не надано інших доказів, які б у сукупності з наявними фотоматеріалами підтверджували обставини, викладені в оскаржуваній постанові, зокрема відеозапису, який би відображав розвиток дорожньої ситуації в динаміці.
Із наявних у матеріалах справи фотоматеріалів неможливо встановити, що позивач розпочав маневр обгону саме в місці, де перетин дорожньої розмітки 1.1 був заборонений. Так само зазначені матеріали не підтверджують, що на момент початку маневру обгону дорожня обстановка не дозволяла його безпечного виконання.
Суд бере до уваги пояснення позивача про те, що маневр обгону ним було розпочато на ділянці дороги з переривчастою лінією дорожньої розмітки, а необхідність продовження маневру та перетину суцільної лінії дорожньої розмітки виникла вже після зміни дорожньої обстановки внаслідок маневру транспортного засобу, який рухався попереду. При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені пояснення позивача та підтверджували іншу послідовність розвитку дорожньої ситуації.
Суд також враховує, що для встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, недостатньо констатувати лише факт знаходження транспортного засобу на ділянці дороги із суцільною лінією дорожньої розмітки. Необхідно встановити конкретні обставини порушення вимог Правил дорожнього руху, у тому числі момент та спосіб вчинення відповідної дії, а також довести, що така дія була вчинена саме особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, винно та за відсутності обставин, що могли впливати на характер і спосіб її дій.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тих, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, саме на відповідача покладається обов`язок надати суду належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували правомірність винесеної постанови, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також його вину у вчиненні такого правопорушення.
Однак відповідачем таких доказів суду не надано. Зокрема, матеріали справи не містять відеозапису, який би об`єктивно відображав розвиток дорожньої ситуації в динаміці та давав можливість встановити момент початку позивачем маневру обгону, характер дорожньої розмітки в цей момент, дії інших учасників дорожнього руху та можливість безпечного завершення позивачем розпочатого маневру.
Наявні у справі фотоматеріали, на яких зафіксовано транспортний засіб позивача, не спростовують його пояснень щодо обставин початку маневру та не дають можливості встановити вказані обставини з необхідною для притягнення особи до адміністративної відповідальності достовірністю.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до розгляду докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а згідно зі ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.
Отже, для висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення необхідна сукупність належних, допустимих та достатніх доказів, які б безпосередньо підтверджували не лише факт перебування транспортного засобу на ділянці дороги із суцільною лінією дорожньої розмітки, а й обставини, за яких це відбулося, та винність позивача у порушенні вимог Правил дорожнього руху.
Таких доказів відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначений конституційний принцип підлягає застосуванню і під час вирішення справ про адміністративні правопорушення. Тому за відсутності належних та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення та його вину, такі сумніви не можуть бути покладені в основу притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Суд також враховує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, за результатами розгляду справи судом не встановлено достатніх та належних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме умисно чи з необережності порушив вимоги дорожньої розмітки за обставин, викладених в оскаржуваній постанові.
Сам по собі факт наявності суцільної лінії дорожньої розмітки та перебування транспортного засобу позивача на відповідній ділянці дороги не є достатнім для безумовного висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріалами справи не доведено обставини, за яких транспортний засіб опинився на зазначеній ділянці, зокрема не спростовано доводи позивача про початок маневру обгону на ділянці з переривчастою розміткою та необхідність завершення вже розпочатого маневру внаслідок зміни дорожньої обстановки.
За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 7723301 від 15.08.2026 винесена за відсутності достатніх доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому не може вважатися законною та обґрунтованою.
Враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова серії ЕНА № 7723301 від 15.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасуванню.
Оскільки судом не встановлено достатніх доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вирішуючи питання щодо стягнення сплаченого судового збору суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи те, що за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись статтями 7, 9, 23, 245, 251, 252, 247, 280, 283 КУпАП, статтями 72-77, 90, 241-246, 286 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови серії ЕНА № 7723301 від 15.08.2026 - задоволити.
Постанову серії ЕНА № 7723301 від 15 серпня 2026 року, винесену інспектором ВнП № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області Липою В.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Повний текст постанови складений 02.10.2026
Суддя О.П. Ляшко