Справа № 308/2102/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ставичний Петро Ігорович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року, ухвалене головуючим суддею Бедьо В.І., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У лютому 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 24.03.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний Договір №102279316 про надання споживчого кредиту у розмірі 6 000,00 гривень строком на 360 днів, однак відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
28.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №28072025, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТОВ «МІЛОАН» Права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №102279316 від 24.03.2025.
Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором №102279316 від 24.03.2025 в розмірі 19 429,66 грн., з яких 6 000,00 грн. - за тілом кредиту; 3 300,87 грн. - сума заборгованості за відсотками; 7 188,79 грн. - сума заборгованості за неустойкою; 2 940,00 грн. - комісія за обслуговування кредиту; 2 662,40 грн. - судовий збір.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №102279316 від 24.03.2025 в розмірі 9 300,87 гривень, з яких 6 000,00 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 3 300,87 гривень - сума заборгованості за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір у розмірі 1 274,49 гривень.
В іншій частині позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ставичний П.І., подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що він не укладав кредитний договір з позивачем, не отримував кредитні кошти, не оформляв на своє ім`я кредитні правовідносини, згоду на такі не давав.
Зазначає, що звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою, оскільки такі ситуації мають непоодинокий характер.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки такі не спростовують законного та обґрунтованого судового рішення.
Кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем укладено відповідно до вимог чинного законодавства. Такий не міг бути не укладений без прямого волевиявлення відповідача, без проходження процедури ідентифікації на сайті, без підписання договору та додатків одноразовим цифровим ідентифікатором, що свідчить про укладеність правочину.
На підтвердження факту вчинення проти відповідача кримінального правопорушення, ОСОБА_1 не надав суду доказів, які свідчать про проведення слідчих дій чи встановлення винної особи, відкриття виконавчого провадження.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу адвокат Ставичний П.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , вказує на безпідставність доводів відзиву та, що такі не спростовують апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Апеляційним судом встановлено, що 24.03.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №102279316 (далі, - Договір), за умовами якого Відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається загальним строком на 360 днів. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3.65% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220.00% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.
Договір та всі додатки до нього підписано одноразовим цифровим ідентифікатором 357336.
Паспорт споживчого кредиту та графік платежів підписано одноразовим цифровим ідентифікатором 166144.
Згідно платіжного доручення №101847316 від 24.03.2025 ТОВ «Мілоан» здійснило перерахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 6 000,00 гривень. У призначенні платежу вказано: кошти згідно договору 102279316.
28.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір Факторингу №28072025, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТОВ «МІЛОАН» Права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
28.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників №3, де під номером 2639 зазначений ОСОБА_1 .
Відповідно до платіжної інструкції №745 від 31.07.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» оплатило суму 9 070 320,30 гривень за відступлення права вимоги згідно договору Факторингу №28072025 від 28.07.2025.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, відмовив у стягненні неустойки в розмірі 7 188,79 гривень посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та у стягненні комісії 2 940,00 гривень за обслуговування кредиту у зв`язку з недоведеністю надання таких послуг.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до заперечення укладення кредитних правовідносин з первісним кредитором, заперечення факту отримання кредитних коштів та посилання на шахрайські дії.
Колегія суддів проаналізувавши доводи апеляційної скарги, приходить до обґрунтованого висновку щодо безпідставності таких з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №102279316 (далі, - Договір), за умовами якого Відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Згідно п. 1.2.-1.3. Договору, відповідачу надано суму 6 000,00 гривень строком на 360 днів.
Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 9 240,00 грн., що нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (п.1.5.2. Договору).
Пунктами 1.5.3.-1.5.4. Договору визначено, що проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3.65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з
другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.
Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_2 (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору, У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.
Порядок укладення кредитного договору детально описано у розділі 6 Договору.
24.03.2025 ОСОБА_1 зареєструвавшись на сайті кредитодавця, пройшовши ідентифікацію здійснив ініціалізацію підписання кредитного договору шляхом надіслання заяви на отримання кредиту №102279316, в якій зазначив особисті контактні дані, такі як: номер мобільного телефону, паспорт, адресу реєстрації, соціальний статус, щомісячний дохід, номер платіжної картки на яку має бути перераховано кредитні кошти, тощо.
Надіслання даної заяви є офертою на укладення кредитного договору після якого товариство надало згоду споживачу на укладення Договору та погодило суму кредитування та всі істотні умови.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08.04.2026 у справі №705/1938/25 виснував, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
ОСОБА_1 підписав Договір та всі додатки до нього одноразовим цифровим ідентифікатором 357336.
Паспорт споживчого кредиту та графік платежів підписано споживачем одноразовим цифровим ідентифікатором 166144.
Перед наданням дозволу на підписання кредитного договору товариство здійснює ідентифікацію клієнта, оскільки такий самостійно вводить свої контактні дані, зокрема РНОКПП, паспорт громадянина України, ПІБ, місце проживання та номер платіжної картки на яку буде здійснено перерахування коштів.
Номер РНОКПП, адреса реєстрації та номер мобільного телефону збігається з тими, які зазначені відповідачем під час укладення Договору з тими, які зазначені у поданих представником відповідача процесуальних документах.
Тому, до доводів відповідача щодо неукладеності ним кредитного договору без його волевиявлення слід поставитись критично, оскільки процедура оформлення електронного кредитного договору передбачає як ідентифікацію особи, яка ініціює отримання кредитних коштів так і особливу процедуру підписання такого кредитного договору за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора, який є аналогом власноручного підпису.
Згідно платіжного доручення №101847316 від 24.03.2025 ТОВ «Мілоан» здійснило перерахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 6 000,00 гривень. У призначенні платежу вказано: кошти згідно договору 102279316.
Номер платіжної картки № НОМЕР_1 збігається з тим, який зазначений ОСОБА_2 під час оформлення кредитних правовідносин, а тому така належить відповідачеві.
ОСОБА_2 уклав кредитний договір з ТОВ «Мілоан», отримав кредитні кошти та користувався такими, що слідує з наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості. Відповідач не здійснював погашень заборгованості.
Право вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало від ТОВ «Мілоан» 28.07.2025 з моменту укладення договору Факторингу №28072025 та підписання акту прийому-передачі реєстру прав вимог.
Водночас, ОСОБА_2 повністю заперечує укладення кредитного договору з ТОВ «Мілоан», отримання кредитних коштів та посилається на те, що кредитні кошти отримали треті особи шахрайським шляхом, оскільки він жодних кредитів не отримував.
Згідно загальновідомого принципу цивільного судочинства - доказування не може базуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.06.2026 у справі №755/460/24 зазначається, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Змагальність цивільного процесу забезпечується шляхом наведення сторонами аргументів та підкріплення таких доказовою базою, тобто недостатньо звичайного твердження або запевнення, що певні події мали/не мали місце, оскільки саме доказування є тією основою на підставі якої суд приймає обґрунтоване та законне рішення.
В своїй постанові Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №760/9533/22 виснував, що для практичної реалізації конституційної засади змагальності сторін законом гарантуються однакові можливості сторонам в усьому, що стосується їх прав, оскільки дійсна змагальність буде можлива лише за умови дотримання рівних можливостей у збиранні, наданні та дослідженні доказів.
ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення у справі «Харченко проти України», заява № 37666/13, від 03 жовтня 2019 року).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Водночас, ОСОБА_1 не надано суду доказів його звернення до правоохоронних органів щодо вчинення шахрайських дій, зокрема оформлення кредитного договору №102279316 та отримання таких коштів третіми особами. Також не було надано й ухвали суду чи будь-якого процесуального документу щодо проведення слідчих дій, встановлення винних осіб чи проведення розслідування з приводу даної події. Відповідач не звертався до банку на який було перераховано кредитні кошти з метою заблокування його карткового рахунку та проведення розслідування, однак таких доказів ОСОБА_1 надано не було.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2024 у справі №757/57816/20-ц).
ТОВ «ФК «ЄАПБ», на противагу відповідачу, надало суду всі належні докази підписання кредитного договору ОСОБА_1 , отримання ним кредитних коштів, користування такими коштами, утворення кредитної заборгованості у відповідача та факту неповернення ним кредитних коштів.
У доводах апеляційної скарги відповідач не оспорює суму нарахованого боргу та факт переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача, а тому апеляційний суд керуючись ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не надає детальну оцінку таким обставинам.
Таким чином, доводи відповідача не спростовують законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Отже, апеляційний суд керуючись ст. 375 ЦПК України, залишає подану ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ставичний П.І., апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року - без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ставичний Петро Ігорович, залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач:
Судді: