справа № 619/5149/26
провадження № 2-а/619/42/26
РІШЕННЯ
іменем України
05 жовтня 2026 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі головуючого - судді Болибока Є.А.
за участю секретаря судового засідання Ломанової І.О.
Справа № 619/5149/26
Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: інспектор 2 взводу 6 роти 1 батальйону УПП в Харківській області старший лейтенант поліції Босенко Наталія Сергіївна;
відповідач: Департамент патрульної поліції,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративний позов про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Стислий виклад позиції сторін.
29 липня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до інспектора Босенко Н.С., Департамента патрульної поліції, в якому після його уточнення просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7585758 від 21.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу 340 гривень. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу 340 гривень - закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову зазначив, що вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки зміст постанови не відповідає дійсним обставинам події, постанова не містить посилання на належні та допустимі докази, на основі яких інспектором 2 взводу 6 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Босенко Н.С. було встановлено наявність адміністративного правопорушення, його вину у вчиненні цього правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 21.07.2026 він круючи транспортним засобом OPEL OMEGA Д.Н.З. НОМЕР_1 в місті Харків по вулиці Шевченко, напроти будинку №137А на перехресті рухався на зелений сигнал світлофора, перетнув стоп-лінію на зелений сигнал світлофора, перед його автомобілем спереду рухався легковий автомобіль, який різко загальмував перед його автомобілем на перехресті, він змушений був загальмувати щоб уникнути ДТП в результаті двигун автомобіля заглох, поки він запускав двигун, автомобіль що рухався спереду нього, проїхав перехрестя, в його напрямку руху загорівся червоний сигнал світлофору, з правової сторони перехрестя різко почали рухатися транспортні засоби, він включив аварійну сигналізацію і щоб уникнути ДТП стояв на місці, руху інших транспортних засобів він не заважав, аварійну ситуацію своїми діями він не створював, коли загорівся зелений сигнал світлофору він закінчив маневр, справа від нього порівнявся автомобіль патрульної поліції, працівники якого, змусили зупинися. Вважає, що своїми діями він не порушив чинних вимог ПДР. В постанові зазначено, що додано до постанови відеозаписи технічних засобів, що мають функції фото - чи кінозйомки, відеозапису нагрудної (відеокамери) відео-реєстратора 470001 та відео з автомобільного відео реєстратора 70 маі. На його прохання надати копію відеозапису нагрудної (відеокамери) відео реєстратора 470001 та відео з автомобільного відео реєстратора 70 маі. - було відмовлено. Отже відеодоказ патрульної поліції, на який посилається старший лейтенант поліції Босенко Н.С. та вважає його доказом скоєння правопорушення, не може бути доказом скоєння правопорушення, оскільки відозапис був зроблений з відеореєстратора поліцейського автомобіля, що рухався позад його автомобіля на значній відстані, і сам факт перетину його автомобілем стоп-лінії на червоний сигнал світлофору не зафіксовано. Не існує підстав для визнання його причетним до вчиненого правопорушення та визнання винуватим. Таким чином, постанова не відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з численним порушенням норм КУпАП та чинного законодавства загалом, мої дії ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не мають, тому звернувся до суду із цим позовом.
У відзиві на позовну заяву представник Департаменту патрульної поліції Ільченко Є.С. просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Посилається на те, що 21.07.2026 за адресою вулиця Шевченка, буд. 137А, екіпажом управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції виявлено транспортний засіб OPEL OMEGA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого порушив вимоги дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія), перетнувши її. Дії водія об`єктивно свідчили про ознаки порушення пункту 8.5.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху). Поліцейськими встановлено особу водія, ним виявився ОСОБА_1 (далі - позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами розгляду справи інспектором винесено оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (далі - постанова), серії ЕНА № 7585758 від 21.07.2026 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень. Зазначеною постановою дії позивача кваліфіковані за ознаками частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначені відеозаписи отримані із застосуванням технічних засобів відеофіксації та додаються до відзиву як електронні докази для їх дослідження й оцінки судом відповідно до статей 73, 74 КАС України. Підставою для винесення оскаржуваної постанови стали обставини, безпосередньо встановлені інспектором під час виконання службових повноважень, а також матеріали, сформовані під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою в межах наданих їй повноважень. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, у ній зазначено відомості про технічні засоби, якими здійснено відеозапис, - бодікамера № 470001 та відеореєстратор 70 МАІ, що відповідає вимогам частини третьої статті 283 КУпАП. Як вбачається з відеозапису, під час розгляду справи позивач заявив клопотання про ознайомлення з відеозаписом. Зазначене клопотання було задоволено - відеозапис завантажено на службовий планшет та надано позивачу для перегляду. Інших клопотань щодо ознайомлення з матеріалами справи або надання їх копій позивач не заявляв.
У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що відповідач посилається на доказ скоєння адміністративне правопорушення відеозапис автомобільного відеореєстратора 70 MAI, яким зафіксовано дорожню ситуацію на перехресті вулиці Шевченка в районі буд. № 137А в м. Харкові станом на момент, зазначений у постанові. Але це твердження не відповідає дійсності, так як на відеозапису автомобільного відеореєстратора 70 MAI немає жодної фіксації порушення позивачем правил дорожнього руху на відеозаписі зафіксовано тільки рух патрульного автомобіля по вулиці Шевченко. На відеозапису «export-qhln6» із портативного відеореєстратора № 470001, дійсно зафіксовано обставини розгляду справи про адміністративне правопорушення, але чому-то відповідач не вказує, що на відеозаписі є очевидець події - ОСОБА_2 , який був свідком події з самого початку та до кінця, так як він працює на станції технічного обслуговування Range Rover, який знаходиться біля перехрестя, він пояснив працівникам поліції, що автомобіль OPEL OMEGA р/н НОМЕР_1 в місті Харків по вулиці Шевченко, напроти будинку №137А на перехресті рухався на зелений сигнал світлофора перед автомобілем OPEL OMEGA спереду рухався легковий автомобіль, який різко загальмував перед автомобілем OPEL OMEGA на перехресті, і що водій змушений був загальмувати щоб уникнути ДТП в результаті двигун автомобіля заглох, автомобіль що рухався перед автомобілем OPEL OMEGA проїхав перехрестя, потім в напрямку руху загорівся червоний сигнал світлофору, з правової сторони перехрестя різко почали рухатися транспортні засоби, водій включив аварійну сигналізацію і щоб уникнути ДТП стояв на місці, коли загорівся зелений сигнал світлофору він закінчив маневр, також сказав, що відеокамери СТО Range Rover фіксують зону перехрестя, але працівники поліції пояснення свідка, очевидця події не взяли до уваги. Відповідач у відзиві вказує, що відеозаписи отримані із застосуванням технічних засобів відеофіксації та додаються до відзиву як електронні докази для їх дослідження й оцінки судом відповідно до статей 73, 74 КАС України. Але ж електронні докази відповідача не фіксують подію порушення, мною позивачем, ПДР України а лише вводять суд в оману. Отже відео-докази патрульної поліції, на який посилається відповідач та вважає їх доказами скоєння правопорушення, не можуть бути доказом скоєння позивачем правопорушення, оскільки відеозаписи не відображають сам факт перетину моїм автомобілем стоп-лінії на червоний сигнал світлофору. Тому вважає, що відповідач у своєму відзиві не надав жодних доказів порушення Позивачем ПДР України та наявності вчинення адміністративного правопорушення, винності особи в його вчиненні.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
30 липня 2026 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
31 липня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про усунення недоліків.
03 серпня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи на 10 год 15 хв 16.09.2026. Надано відповідачу строк до 31.08.2026 для подання відзиву на позовну заяву.
27 серпня 2026 року представник Департаменту патрульної поліції Ільченко Є.С. через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву.
16 вересня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив.
16 вересня 2026 року судове засідання відкладено на 11 год 00 хв 30.09.2026.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, через систему «Електронний суд» надав до суду заяву, у якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та справу розглянути у його відсутність.
Представник Департаменту патрульної поліції Ільченко Є.С у судове засідання не з`явилася, через систему «Електронний суд» надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.
У судове засідання відповідач інспектор 2 взводу 6 роти 1 батальйону УПП в Харківській області старший лейтенант поліції Босенко Н.С. не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді на електронну адресу УПП в Харківській області, яку доставлено 18.09.2026. Причин неявки до суду не повідомила.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Підстав, визначених ст. 205 КАС України, для відкладення розгляду справи немає.
У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7585758 від 21.07.2026, винесеною інспектором 2 взводу 6 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Босенко Н.С., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн.
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» №580-VIII від 2 липня 2015 року поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху(частини перша статті 121 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за № 724/716/16-а,
Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає старший лейтенант поліції Босенко Н.С., уповноважена накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Пунктом 1 Розділу I. Загальних положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністра МВС України №1395 від 07.11.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі Інструкція) визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу III Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься без складання відповідного протоколу.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7585758 від 21.07.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд ураховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З огляду на зміст оскаржуваної постанови, 21.07.2026 о 09:40:28 у м. Харків по вул. Шевченка, 137, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «OPEL OMEGA», р/н НОМЕР_1 , порушив вимоги дорожньої розмітки 1.12 «стоп-лінія», та здійснив її перетин, чим порушив п.8.5.1 ПДР - Порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки, за вчинення якого передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП настає у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до ПДР п. 8.5.1. Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.
Згідно Розділу 34 Дорожня розмітка 1.12 Розмітка 1.12 (стоп-лінія) (стоп-лінія) - позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено" або за сигналу світлофора чи регулювальника, що забороняє рух.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує положення ч. 1 ст. 77 КАС України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач факт порушення ПДР заперечує, пояснюючи, що зміст оскаржуваної постанови не відповідає дійсним обставинам події.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем надано до суду відео з нагрудного реєстратора № 470001 та відео з автомобільного відео реєстратора 70 маі.
При відтворенні відеозапису реєстратора 70 маі вбачається, що працівниками поліції зафіксовано, як на вже червоний заборонений сигнал світлофору за розміткою «стоп лінія» стоїть з включеною аварійною світловою сигналізацією транспортний засіб позивача.
На відео з нагрудного реєстратора № 470001 зафіксовано складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивач стверджує, що він проїхав перетнувши стоп-лінію на зелений сигнал світлофора, потім змушений був загальмувати та зупинитися, щоб уникнути ДТП і не створити загрози для водіїв автомобілів, які рухалися з правої сторони від нього, продовжив рух на зелений сигнал світлофору - таке право дає йому пункт 8.5.1 ПДР України. Тому вважає, що своїми діями не порушив чинних вимог ПДР.
Так, дослідивши надані відповідачем відеозапис, суд встановив, що з його змісту не вбачається об`єктивного підтвердження факту перетину позивачем дорожньої розмітки 1.12 «стоп-лінія» на заборонений сигнал світлофора. Наданий відеоматеріал не фіксує траєкторію руху транспортного засобу в момент нібито вчинення маневру у спосіб, що дозволяла би беззаперечно констатувати порушення ПДР.
Відтак, на наданих відповідачем відео записах відсутні відеокадри, які б зафіксували невиконання позивачем вимог дорожнього знаку 2.2 чи дорожньої розмітки 1.12 під час керування транспортним засобом, марки «OPEL OMEGA» р/н НОМЕР_1 та спростували твердження останнього про те, що ним було дотримано ПДР.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" , передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів, які «поза розумним сумнівом» підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частиною 3 статті 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України не надано доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху.
У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що є підстави вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказане, узгоджується з постановою Верховного Суду від 15 листопада 2018 року (справа № 524/5536/17 провадження № К/9901/1403/17) в якій, суд касаційної інстанції погодився із тим що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові.
Отже, матеріали справи не містять достатніх доказів, які вказували б на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 (справа № 463/1352/16-а провадження № К/9901/21241/18) вказав, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП є недоведеним, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється відповідно до правил, встановлених ст. 286 КАС України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення, у зв`язку з цим постанова по справі про адміністративне правопорушення від 21.07.2026 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Щодо сплаченого позивачем судового збору.
Другий сенат Конституційного Суду України в рішенні № 10-р(ІІ)/2026 від 09.09.2026 установив, що Закон України „Про судовий збір" не передбачає сплати судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а також відповідних апеляційних скарг. Проаналізувавши структуру та зміст Закону України „Про судовий збір", суд установив, що законодавець передбачив лише один спеціальний випадок справляння судового збору у сфері адміністративної відповідальності - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Водночас Закон не встановлює окремого обов`язку сплачувати судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
Отже, судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення не сплачується.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до платіжної інструкції № 8421-9573-7011-6712 від 31.07.2026 ОСОБА_1 на рахунок № [рахунок приховано] Казначейство України був сплачений судовий збір на суму 532,48 грн.
Так як позивач сплатив судовий збір за позов, який не підлягає сплаті, то з урахуванням зазначеного суд повертає судовий збір у розмірі 532,48 грн, який був сплачений при поданні позовної заяви помилково.
Згідно зі ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Порядок повернення судового збору визначено «Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за № 1650/24182.
Згідно з ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Частинами 4 та 5 статті 250 КАС України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 5-9, 12, 77, 241-246, 255, 286, 292, 293, 295, 297 КАС України, суд
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ЕНА №7585758 від 21.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 8421-9573-7011-6712 від 31.07.2026 на рахунок № [рахунок приховано], отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Дергачі/22030101, Код отримувача 37874947, Надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України.
Роз`яснити, що заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до Дергачівського районного суду Харківської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач: інспектор 2 взводу 6 роти 1 батальйону УПП в Харківській області старший лейтенант поліції Босенко Наталія Сергіївна, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченко,315-А;
відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код 40108646.
Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року
Суддя Є. А. Болибок