Справа № 395/1432/26 Провадження № 2/395/788/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Забуранного Р.А.
при секретарі Романенко О.В.
за участю: представника відповідача Олексієнка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» про стягнення моральної шкоди, завданої порушенням прав споживача,-
ВСТАНОВИВ:
21 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» про стягнення моральної шкоди, завданої порушенням прав споживача, у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго», на користь ОСОБА_1 , моральку шкоду в розмірі 300000 (триста тисяч) гривень 00 копійок, завдану тривалим незаконним припиненням електропостачання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач - ПрАТ „Кіровоградобленерго" є постачальником послуг з розподілу електричної енергії. Рішенням Маловисківського районного суду від 14.11.2022р. у справі № 395/872/20, яке набрало законної сили, ПрАТ „Кіровоградобленерго" відмовлено в позові про виселення. 08.01.2025р. працівники відповідача без жодних законних підстав та без попередження незаконно відключили житлове приміщення ОСОБА_1 у будинку № 6 від електропостачання. Факт незаконності дій відповідача та необхідність відновлення підключення вже встановлені судом в межах Ухвали про забезпечення позову у справі № 395/285/26, яка була залишена в силі постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 квітня 2026р.
Тобто судовим рішенням, яке набрало законної сили, дії ПрАТ „Кіровоградобленерго" щодо відключення житлового приміщення ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 від електромережі визнано незаконними.
Внаслідок протиправних дій відповідача, ОСОБА_1 була позбавлена електропостачання протягом 540 днів. Позбавлення базового блага на такий тривалий термін повністю зруйнувало нормальний уклад життя ОСОБА_1 , спричинило тривалий психологічний стрес, подвійні незручності (тепла взимку, неможливість приготування їжі, зберігання продуктів, прання, належної гігієни) та завдало ОСОБА_1 глибоких моральних страждань. Окрім загальних побутових проблем, ситуація загіршилась надзвичайними сімейними обставинами. 29.12.2025р. сусідним ТЦК викрадено було непридатного сина ОСОБА_1 , щоб його в хаті не було незаконно, під виглядом мобілізації у в/ч НОМЕР_1 , де 11.03.2026р. він під час виконання бойового завдання отримав мінно-вибухове поранення (МВТ), пов`язане з захистом Батьківщини ( (форма №5, форма № 100, моя діагнози: F-11.22, ст. 15а, гепатит С, перебуває в лікарні на замісно-підтримувальній терапії (ЗПТ).
Дії відповідача спровокували депресію, панічні атаки та різке загострення психічного стану, без можливості належної реабілітації, це завдало ОСОБА_1 та її сину невимовних, глибоких моральних та фізичних страждань.
Дії обленерго є свідомим тиском з метою вижити ОСОБА_1 з оселі, після того як відповідач програвв суд про виселення у справі № 395/872/20.
Завдану моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у 300000 грн.
04.08.2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ознайомившись із позовною заявою, Товариство вважає її необґрунтованою і такою, що не підтверджена належними і допустимими доказами та не може бути задоволена, у зв`язку з чим представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» в повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з`явилася, проте разом із позовною заявою подала клопотання, у якому просила розглядати справу за її відсутності на підставі наявних матеріалів, позовні вимоги вона підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача в судовому засіданні категорично заперечував щодо задоволення позову.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, згідно із частинами 2 - 4 статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Частиною 3 статті 16 ЦК України встановлено, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.
Правові засади розподілу електричної енергії регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії» (надалі Закон №2019-VIII) та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. за №312 (надалі Правила).
Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
При цьому, ч.2 ст.2 Закону №2019-VIII визначено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, правилами роздрібного ринку (п.5 цієї частини статті 2 Закону №2019-VIII).
Згідно із ч.1 ст.4 Закону №2019-VIII, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг розподілу.
Пунктом 2.1.2 Правил визначено, що не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем.
Так, пунктом 7.1 Правил встановлено, що електрична енергія споживачу, який не допускає порушень своїх договірних зобов`язань перед оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу та електропостачальником, постачається безперервно, крім випадків, передбачених умовами договорів, укладених споживачами з електропостачальником та оператором системи, та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами.
Судом встановлено, що відповідачем було відключено будинок за адресою АДРЕСА_1 , про про незаконність дій Відповідача на думку Позивача свідчить ухвала Новомиргородського районного суду Кіровоградської області про забезпечення позову від 19.02.2026 по справі № 395/285/26.
Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19.02.2026 у справі № 395/285/26 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго», про визнання незаконним відключення від електричної мережі, зобов`язання відновити електропостачання та стягнення моральної шкоди, задоволено та постановлено забезпечити позов шляхом відновлення електропостачання домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду.
Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 18.06.2026 по справі № 395/285/26, було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» про визнання незаконним відключення від електричної мережі, зобов`язання відновити електропостачання та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14.07.2026 про повернення апеляційної скарги по справі № 395/285/26, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 18 червня 2026 року повернено особі, яка її подала.
Відповідно до ч. 2 ст. 273 Цивільного процесуального кодексу України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Отже, посилання ОСОБА_1 , про нібито встановлення судовим рішенням, а саме ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19.02.2026 у справі № 395/285/26, незаконності дій Товариства - не відповідає дійсності. Вказана ухвала суду діяла до дня набрання законної сили ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14.07.2026 про повернення апеляційної скарги по справі № 395/285/26, та не встановлює і не встановлювала жодних незаконних дій Відповідача.
Приватне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго», яке було правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградобленерго», що було засноване шляхом перетворення Державного енергопостачального підприємства «Кіровоградобленерго» у Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Кіровоградобленерго».
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 17.11.2014 та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 29592532) Товариство є власником комплексу будівель, які знаходяться на території підстанції ПС 154-110/35/10 «Новомиргород» за адресою: АДРЕСА_1 .
На території зазначеного комплексу будівель розташований житловий будинок загальною площею 122,1 м?.
В кінці 1990 року частину цього будинку було надано Товариством в користування Позивачу - ОСОБА_1 та її дітям ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Станом на липень 2026 року, ОСОБА_1 не проживає у зазначеному будинку близько останніх 6 років. ОСОБА_1 не виявляє жодного інтересу до зазначеного будинку, не піклується про його стан, та не сплачує жодних комунальних платежів.
18.11.2024 ОСОБА_1 листом було надіслано заяву про припинення дії договору № 113/05/60 від 18.11.2024 за адресою об`єкта Споживача: АДРЕСА_1 .
У вказаній заяві було зазначено, що керуючись п. 11.1 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 158816057 від 01.01.2019 р., ПАТ «Кіровоградобленерго» (далі Товариство) про припинення дії вказаного договору з 01.01.2025.
Враховуючи вищевикладене, Товариство правомірно скористалося наданим йому безумовним правом сторони відмовитися від продовження дії Договору, передбаченим п. 11.1 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, так і п. 11.1 укладеного Договору.
Відповідно до копії листа НКРЕКП № 4360/20.2/9-25 від 20.03.2025 року, ОСОБА_1 було роз`яснено, що у разі надання нею до Товариства та постачальника універсальних послуг копії документа, яким підтверджено її право власності чи користування на об`єкт (разом з іншими документами, визначеними ПРРЕЕ), Товариство та ТОВ «КОЕК» мають укласти із нею відповідні договори щодо розподілу та постачання електричної енергії на об`єкт.
Проте, ОСОБА_1 не надала вказаних документів Товариству та ТОВ «КОЕК». Таким чином, вказаний доказ підтверджує, що Товариством не було порушено жодних прав ОСОБА_1 , відповідно позовні вимоги є необґрунтованими.
Таким чином, припинення розподілу електричної енергії ОСОБА_1 , було здійснено у відповідності з діючим законодавством, тобто протягом 5 робочих днів з дати розірвання договору. Відповідно жодних незаконних дій Товариство, чи його структурні підрозділи не вчинили.
Таким чином, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт порушення прав ОСОБА_1 за сторони Відповідача.
Крім цього, між Позивачем ОСОБА_1 та Товариством укладено договір про користування електричною енергією № 158811209 від 28.05.2014 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 . Даний договір втратив чинність у зв`язку з укладенням між ОСОБА_1 та Товариством за цією ж адресою договору про розподіл електричної енергії з 01.01.2019.
Представником Товариства було направлено адвокатський запит від 17.10.2024 до обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації» щодо надання інформації, стосовно того, чи дійсно ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 . У відповідь на цей адвокатський запит, ОКП «КООБТІ» надіслало лист «Щодо надання інформації» від 21.10.2024 № 1044-17/20 в якому підтвердило, що станом на 01.01.2013 ОСОБА_1 є власником вказаного житлового будинку.
Відповідно до інформації з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна № 398609232 від 10.10.2024, відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження відсутні на нерухоме майно за даною адресою.
З 1 січня 2013 року в Україні запроваджено єдину державну інформаційну систему з відомостями про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти/суб`єкти цих прав - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Оскільки функціонування даних реєстрів розпочалося лише 01.01.2013, це однозначно свідчить про той факт, що Відповідач - ОСОБА_1 станом на даний час є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , адже жодних відчужень даного майна з 01.01.2013 не відбувалося.
ОСОБА_1 постійно споживає електричну енергію за зазначеною вище адресою, про що свідчать дані про щомісячне споживання електричної енергії, відображені у роздруківках з електронної бази Товариства «Укр-білінг» за вищезазначеною адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 16.10.2020 по справі № 910/12787/17 зазначено: «Оскільки відсутність порушення прав і законних інтересів позивача спірними договорами в оспорюваній частині є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, доводи, викладені у касаційній скарзі відповідача, та аргументи позивача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням пояснень, які стосуються суті спору (відповідності/невідповідності окремих умов оспорюваних правочинів вимогам законодавства), об`єднана палата не бере до уваги.»
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 по справі № 925/642/19 вказано: «42. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
43. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.».
В постанові Касаційного адміністративного суд Верховного Суду від 11.11.2021 по справі № 640/13941/20 зазначено: «23. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
24. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
25. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
26. Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
27. Колегія суддів зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
28. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
29. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.»
Зважаючи на вище вказане, вимога ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди також є недоведеною та неправомірною, оскільки згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За змістом ст. 175 ЦПК України у позовній заяві має бути зазначено спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість Позивачем взагалі не додано будь-яких доказів, що підтверджують зазначені вимоги.
До того ж, згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в України, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року в справі № 761/24143/19 (провадження N 61-17538св20).
Отже, моральна шкода є похідною від факту порушення прав та інтересів потерпілого. Моральна шкода не може стягуватися сама по собі, не будучи наслідком порушення права чи інтересу позивача. Іншими словами, якщо право, за захистом якого подано позов, не порушено, то і підстав для відшкодування моральної шкоди (похідна вимога) немає (КЦС ВС від 18.03.2020 № 460/2545/17).
Аналіз вищевказаних, беззаперечно встановлених у ході судового розгляду обставин, беззаперечно переконують суд, що вимога ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди є недоведеною, оскільки не твстановоено, що Товариство вчинило будь-які протиправні дії щодо ОСОБА_1 .. Посилання ОСОБА_1 про протиправне позбавлення її електропостачання за адресою будинку: АДРЕСА_1 , є необґрунтованим. Будь-яких належних та допустимих доказів протиправності дій Товариства щодо ОСОБА_1 до суду не надано.
Крім цього, ОСОБА_1 на підтвердження понесення нею моральної шкоди вказує на обставини мобілізації її сина та в подальшому отримання ним поранення, під час виконання бойового завдання. Проте, ОСОБА_1 взагалі не обґрунтувала, яке відношення має Товариство до даних подій, пов`язаних з мобілізацією та проходженням військової служби її сином та яким є причинно-наслідковий зв`язок, з діями Товариства.
Отже, щодо стягнення моральної шкоди, суд не знаходить підстав для задоволення вказаної вимоги виходячи з того, що відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. А законодавством у сфері електроенергетики не передбачено відшкодування моральної шкоди за припинення постачання (розподілу) електричної енергії.
Таким чином, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» про стягнення моральної шкоди, завданої порушенням прав споживача - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Р. А. Забуранний
Повний текст судового рішення виготовлений 05 жовтня 2026 року.