Справа № 289/1356/26
Номер провадження 2/289/1367/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2026 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі :
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі : секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача 01.07.2026 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , та з урахуванням уточненої позовної заяви від 03.08.2026 (а.с.100-105) просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № 00[телефон приховано] від 21.01.2020 у розмірі 9913,39 грн., судові витрати в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 21.01.2020 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00[телефон приховано] шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на виконання якого відповідачу на зазначену в договорі банківський картковий рахунок НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 3098,00 грн. на умовах, визначених в договорі, однак від суми позики зазначеної у договорі при перерахуванні знімалися комісії, як за переказ так і за зарахування коштів, відповідно відповідачу фактично зараховано на картку суму 2800,00 грн., що підтверджується випискою АТ «ПУМБ» від 13.07.2026.
Як зазначає позивач, відповідач в подальшому проводив повне або часткове погашення нарахованих процентів за користування кредитом, внаслідок чого неодноразово оформляв пролонгацію кредиту, зокрема : 21.02.2020 на 30 днів з кінцевою датою погашення кредиту 22.03.2020, 23.03.2020 на 30 днів з кінцевою датою погашення кредиту 22.04.2020, 22.04.2020 на 30 днів з кінцевою датою погашення кредиту 22.05.2020.
Відповідач не виконала свої зобов'язання, всього здійснила оплат (погашалися нараховані відсотки і незначна сума основного кредиту) на загальну суму 6429,20 грн., сума останнього платежу 1000,00 грн., дата останнього платежу - 19.06.2020 та припинила вносити платежі, що передбачені умовами договору, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 26.06.2026 становить 9913,39 грн., з яких 2800,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 296,18 грн. - залишок заборгованості за процентами за користування кредитом, 6300,00 грн. - залишок заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії договору (нараховані згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України та умов договору позики за період з 01.07.2021 по 28.09.2021), 517,21 грн. - інфляційне збільшення (нараховано згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 23.05.2020 по 23.02.2022).
30.06.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» було укладено Договір факторингу № 20210630-Ф/2, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що на неодноразові заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами відповідач кредит та відсотки за його користування не сплачує, тому товариство змушене було звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 13.07.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27.08.2026 з викликом сторін, визначено сторонам строки для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечення (а.с.57-58,88).
24.07.2026 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с.66-87), яка ухвалою суду від 27.07.2026 повернута заявнику без розгляду (а.с.89).
03.08.2026 позивач направив до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зменшено суму заявленої вимоги з позивача з 10970,67 грн. на суму 9913,39 грн. (а.с.100-121).
30.09.2026 відповідач направила до суду відзив на позовну заяву, в якому, не заперечуючи факту укладення Договору про надання позики просить перевірити, чи підтверджено належними та допустимими доказами перехід до позивача права вимоги саме за її кредитним договором, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, а в разі наявності підстав для задоволення позову просить перевірити обґрунтованість кожної складової розрахунку заборгованості, також просить провести розгляд справи без її участі по причині її неможливості прибути до суду (а.с.132).
Сторони в судове засідання не з`явилися, враховуючи їх заяви про розгляд справи без їх участі судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів у відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 21.01.2020 між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ФОРЗА» (первісний кредитор) було укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00[телефон приховано], за умовами якого відповідачкою отримано позику (кредит) у розмірі 3098,00 грн. строк дії договору з 21.01.2020 по 19.02.2020, з можливістю пролонгації (а.с.7).
Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що акцептована ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом (вчиненим одноразовим ідентифікатором с478209v) заяви-формуляра про акцептування оферти про прийняття пропозиції ТОВ «ФК «ФОРЗА»» укласти договір про надання позики на умовах фінансового кредиту на визначених умовах (а.с.8).
21.01.2020 відповідачем, шляхом підписання електронним підписом, також було підписано графік платежів, що є додатком до договору про надання позики та паспорт споживчого кредиту де викладено інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, а також інші важливі правові аспекти (а.с.9,10).
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.
Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачкою суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.
Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачкою.
Згідно інформації АТ «ПУМБ» від 13.07.2026 в банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_2 (відповідає вказаній позичальником в п. 1.6. Договору), також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачкою факт видачі первісними позикодавцем позики (кредиту) у сумі 2800,00 грн. та перерахування коштів саме у такій сумі на картковий рахунок відповідачки (а.с.63,64).
Доказів погашення відповідачкою заборгованості за договором позики перед первісним позикодавцем чи перед позивачем як новим кредитором матеріали справи не містять, відповідачкою суду не надано.
З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за договором позики у сумі 2800,00 грн. суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.
Факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки за договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.
Так, 30.06.2021 між ТОВ «ФК «ФОРЗА»» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф»» укладено договір факторингу №20210630-Ф/2, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ФОРЗА»» передає ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф»» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача За змістом п.4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору (а.с.14-20).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021, ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф»» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №00[телефон приховано] від 21.01.2020 в сумі 3425,70 грн., з яких: 3098,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 327,70 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с.20).
Суд також установив, що на поштову адресу відповідача було відправлено повідомлення про зміну Кредитора від 09.07.2021, та досудову вимогу від 13.10.2021 (а.с.22).
Із уточненого розрахунку заборгованості (а.с.107) вбачається, що станом на 26.06.2026 за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00[телефон приховано] від 21.01.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 9913,39 грн., з яких: 2800,00 грн. - залишок заборгованості за тілом кредиту; 296,18 грн. - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом; 6300,00 грн. - залишок заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01.07.2021 по 28.09.2021); 517,21 грн. - інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 23.05.2020 по 23.02.2022).
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст.ст. 1054,1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що між ТОВ «ФК «ФОРЗА», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 , 21.01.2020 укладено Договір про надання позики за умовами якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 2800,00 грн., тобто позивач свої зобов'язання за цим договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні ресурси та можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.
Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем отриманих за вказаним договором кредитних коштів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 2800,00 грн. та залишок заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 296,18 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо розміру нарахованої заборгованості по процентам суд зазначає таке.
Звертаючись до суду, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»» пред`явило вимогу до ОСОБА_1 про стягнення не лише заборгованості за тілом та відсотками за договором позики, а й інфляційних втрат та відсотків за користування кредитними коштами за межами строку дії договору, право нараховувати які передбачено ст. 625 ЦК України.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що розрахунок заборгованості у частині нарахування процентів за та інфляційного збільшення за ч. 2 ст. 625 ЦК України не у повній мірі відповідає вимогам закону, та уважає, що положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» цілком застосовні й до даного спору.
Так, у період нарахування процентів та інфляційного збільшення за ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання була розпочата та не завершена дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Водночас, Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 533-IX від 17.03.2020; із змінами, внесеними згідно із Законом № 591-IX від 13.05.2020, згідно якого «У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону».
Отже Закон України «Про споживче кредитування» звільнив споживача від відповідальності за прострочення зобов`язань за кредитним договором про споживчий кредит на період дії карантину.
Тобто у період з 23.05.2020 по 23.02.2022 (період нарахування відповідачу прострочених відсотків та суми інфляційного збільшення) споживач звільнялася законом від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення за кредитним договором/ договором позики.
Окрім того, пунктом 1 статті 1 Закону України від 16.06.2020 № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04.07.2020, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався.
Відтак суд уважає, що відповідачка на підставі п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та п. 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнялася від відповідальності перед позивачем за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту/позики; звільнялася від обов`язків сплачувати кредитодавцю проценти, нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, та інфляційні збитки у розрахований період з 23.05.2020 по 23.02.2022.
За таких обставин загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача за договором кредиту складається із заборгованості за кредитом у розмірі 2800,00 грн. та залишку заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 296,18 грн. та становить 3096,18 грн.
Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що представником «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» у цій справі був адвокат Бачинський О.М., який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 25.07.2026 (а.с.30), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001477 (а.с.29), на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав копії Договору про надання правової допомоги від 24.06.2026 № 20260624-15Ш (а.с.24-26) та розрахунок суми судових витрат у даній справі (а.с.27), згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 7 000,00 грн.
Також матеріалами справи підтверджуються витрати позивача по сплаті 2662,40 грн. судового збору (а.с.31).
Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 9913,39 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню :
- судовий збір в розмірі 831,53 грн. (3096,18 /9913,39 х 2662,40);
- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2186,26 грн. (3096,18/9913,39 х7000,00).
Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (адреса: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, офіс 54, ЄДРПОУ 42655697) заборгованість за Договором № 00[телефон приховано] від 21.01.2020 в розмірі 3096,18 грн., а також судові витрати : 831,53 грн. - сума сплаченого судового збору та 2186,26 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, а всього 6113,97 грн. (шість тисяч сто тринадцять грн. 97 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Наталія СІРЕНКО