Справа № 289/854/26
Номер провадження 2-а/289/13/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2026 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі судді Сіренко Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ :
До суду звернувся представник заявника ОСОБА_1 адвокат Вдовиченко Б.В. з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7013629 від 12.04.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування заявленого позову зазначає, що 12.04.2026 командиром роти 2 УПП в Житомирській області ДПП майором поліції Линником М.І. протиправно та в порушення чинного законодавства винесено постанову відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 3400,00 грн.
Позивач стверджує, що поліцейський безпідставно звинуватив ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП з огляду на наступне : поліцейським порушено вимоги ст. 278 КУпАП, оскільки підготовка до розгляду справи взагалі не проводилася, поліцейським не повідомлено про початок розгляду справи, не повідомлено, ким саме буде здійснено її розгляд, хто притягується до адміністративної відповідальності, не роз'яснив Бубенкову А.Г. його права та обов'язки, розглянув справу за відсутності останнього, порушивши його право заявляти клопотання, досліджувати докази, користуватися правовою допомогою та інші, порушивши таким чином права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про керування позивачем транспортним засобом не маючи права керування ним, тобто порушення вимог п. 2.1. а) ПДР України, наведене свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірність прийнятого рішення. У оскаржуваній постанові не вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото- чи відеозапис порушення. Позивач стверджує, що станом на 12.04.2026 мав та на час подання позовної заяви має дійсне посвідчення водія серії НОМЕР_1 категорії «А,А1,В,С», отримане 02.08.2014, яке також відображається в застосунку «Дія», у разі позбавлення права керування за рішенням суду посвідчення водія не відображається в застосунку «Дія».
Просить поновити строк оскарження постанови серії ЕНА №7013629 від 12.04.2026 з посиланням на те, що про прийняття оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо 28.04.2026 під час ознайомлення стороною захисту із матеріалами судових справ № 295/6688/26 та 295/6693/26, а тому позовна заява подається у межах 10-денного строку.
Положеннями ч. 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
В оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7013629 від 12.04.2026 в п. 9. про отримання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності підпис відсутній з записом «відмовився»; копію постанови надіслано рекомендованим листом №4559 від 13.04.2025, а із трекінгу відправлення поштового відправлення вбачається, що поштове відправлення, яке було відправлене ОСОБА_1 за адресою: м. Радомишль, вул. Свободи, 6 (а.с.78-79) не було вручене адресату та 14.04.2026 повернуто за закінченням терміну зберігання (а.с.77).
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБА_1 оскаржуваної постанови, водночас матеріалами справи підтверджуються доводи представника позивача адвоката Вдовиченка Б.В. про те, що копію постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7013629 від 12.04.2026 було отримано ним після ознайомлення із матеріалами справ №295/6688/26 та №295/6693/26 28.04.2026 (а.с.9,10,11), відтак відсутні підстави для поновлення строку, який не пропущений.
Ухвалою від 17.09.2026, після задоволення самовідводу попереднім головуючим, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а також строк позивачу для подання відповіді на відзив (а.с.116).
24.09.2026 від представника Департаменту патрульної поліції надійшло клопотання, в якому відповідач повідомив суд про те, що 18.05.2026 ним було подано відзив на позовну заяву, а також направлено засобами поштового зв'язку до суду клопотання про долучення до матеріалів справи диск із відеозаписами з нагрудних відеокамер працівників поліції, які мають безпосереднє значення для правильного вирішення справи, оскільки підтверджують обставини винесення оскаржуваної постанови, дії працівників поліції в цей час, тому просить суд дослідити долучені відеозаписи та надати їм оцінку під час вирішення справи, а також врахувати відзив відповідача від 18.05.2026. В задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі (а.с.118-122).
У відзиві на позовну заяву від 18.05.2026 заперечуючи вимоги позову, представник відповідача зазначає, що позивач керував транспортним засобом, не маючи права керування ним, зокрема, після позбавлення його права керування транспортними засобами не склав відповідний іспит в сервісному центрі для керування авто відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Вказане правопорушення було зафіксоване на портативний нагрудний відеореєстратор поліцейського. Оскаржувану постанову представник відповідача вважає законною та обґрунтованою. Позивач відмовився від отримання оскаржуваної постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення, копію постанови позивачу було надіслано рекомендованим листом. На відеозаписах із нагрудних портативних відеореєстраторів поліцейських зафіксовано, що після отримання інформації від свідка ДТП за участі т.з. КІА Optima н.з. НОМЕР_2 , водій якого не впоравшись з керуванням в'їхав в дерево, поліцейські оперативно встановили місце знаходження вказаного транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , який під час спілкування пред'явив посвідчення водія на право керування т.з. НОМЕР_1 від 02.08.2014 в застосунку «ДІЯ». Під час оформлення матеріалів за ст. 124 та за ст. 130 КУпАП та перевірки документів по базі ІПНП будо достовірно встановлено, що позивач не має права керування вищевказаним транспортним засобом, так як постановою суду від 22.12.2021 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП позивач був позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік, після спливу якого позивачем не було виконано вимоги чинного законодавства щодо поновлення права керування транспортними засобами. За таких обставин поліцейський, встановивши факт порушення п.2.1.а ПДР, діяв у межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений законом. На підставі наведеного представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити (а.с.61-80).
Дослідивши наявні в справі докази, враховуючи доводи та аргументи сторін, суд установив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7013629 від 12.04.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу 3400,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП за наступних обставин: 12.04.2026 18:49:53 в м. Житомир по проспекту Незалежності, 37, гр. ОСОБА_1 керував автомобілем не маючи права керування вказаним автомобілем (будучи позбавленим права керування), чим порушив п. 2.1. а. ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ. В п. 7. «До постанови додаються» - відомості відсутні; п. 8. - підпис особи про роз`яснення прав за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП з записом «відмовився» (а.с.11).
На підтвердження доводів того, що станом на 12.04.2026, а також на дату подання позову позивач мав дійсне посвідчення водія серії НОМЕР_1 категорії «А, А1, В, С» позивачем долучено копію посвідчення водія НОМЕР_1 , видане 02.08.2014 Центром ДАІ 1808 на ім'я « ОСОБА_1 » (а.с.12), а також роздруківку вказаного посвідчення із застосунку «Дія» (а.с.13).
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Після закінчення зазначеного річного строку на який позивач був позбавлений права керування, він керував транспортним засобом, вважаючи що має на це право. Відповідач, же вважає, що позивач не має права керувати транспортним засобом поки не складе іспити в ТСЦ після позбавлення права керування.
Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовано положеннями Законів України «Про національну поліцію», «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, а також нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесені до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Правилами Дорожнього Руху (ПДР) України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, ст. 14 вказаного Закону зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.1 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а згідно з п 1.3 вказаних Правил учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1 а ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 126 КУпАП).
За приписами п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 2 ст. 126 КУпАП, а відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частинами першою, другою і четвертою статті 126, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскаржувану постанову серії ЕНА №7013629 від 12.04.2026 винесено у відповідності до положень ст. 222 КУпАП уповноваженою особою - командиром 2 роти 1 батальйон Полк-1 УПП в Житомирській області майором поліції Линником М.І.
Щодо тверджень позивача про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та відсутність доказів вчинення 12.04.2026 ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху відповідними доказами, подавши суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
До суду відповідачем надано відзив на позовну заяву з додатками які були дослідженні судом, зокрема оглянуто відеозапис з нагрудної камери поліцейського. З вказаного відеозапису встановлено, що працівники поліції відпрацьовуючи отримане повідомлення про ДТП та отримавши інформацію про те, що водій автомобіля не впоравшись з керуванням в'їхав в дерево, візуально оглянули пошкоджене дерево та виявили номерний знак транспортного засобу, який лежав поряд, після чого встановили місце знаходження транспортного засобу з відсутнім переднім номерним знаком та пошкодженим переднім бампером, що безпосередньо вказувало на причетність даного транспортного засобу до ДТП. Вказаний транспортний засіб стояв на зупинці неподалік місця ДТП, за кермом перебував ОСОБА_1 , який заперечував факт керування транспортним засобом та після сперечань виконав законну вимогу поліцейського та надав документи для перевірки - пред'явив посвідчення водія на право керування транспортними засобами в застосунку «ДІЯ». Працівник поліції, встановивши факт вчинення адміністративних правопорушень, повідомив водія про складання матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 та 130 КУпАП, та під час перевірки документів по базі встановив, що ОСОБА_1 не має права керування транспортним засобом, оскільки він був позбавлений цього права судовим рішенням.
Поліцейський повідомив водію про подальше винесення постанови про адміністративне правопорушення, роз'яснив його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про право на захист, а також у разі незгоди із винесеною відносно нього постановою про адміністративне правопорушення щодо її подальшого оскарження.
У даному випадку суд приймає у якості належного та допустимого доказу відео з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського, оскільки відеозапис було застосовано у відповідності до положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», здійснено безперервно, зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Щодо не зазначення в оскаржуваній постанові поліцейського про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в графі 7 відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, то таке порушення оцінюється судом як процедурний недолік оформлення постанови, однак з урахуванням приписів статей 72, 77 КАС України не може автоматично мати наслідком позбавлення такого відеозапису доказового значення без дослідження його змісту та встановлення обставин, які він підтверджує, в сукупності з іншими доказами, зібраними у справі.
Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої окремі недоліки оформлення адміністративного акта не можуть бути самостійною підставою для визнання його протиправним, якщо такі недоліки не вплинули на правильність вирішення справи по суті. Формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення, якщо за умови додержання відповідної процедури зміст такого рішення не був би іншим.
Не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення (постанова ВС ).
Отже, сам по собі факт не зазначення у постанові відомостей про технічний засіб фіксації не позбавляє такий відеозапис статусу належного та допустимого доказу, оскільки його оцінка має здійснюватися судом з урахуванням змісту, способу отримання та взаємозв'язку з іншими доказами у справі.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
За принципами, що сповідує Європейський суд з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу «правової визначеності» лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки, чого в даному випадку не встановлено.
Зокрема, у рішеннях у справах «Walchli v. France» та «ТОВ "Фріда" проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що надмірний формалізм у застосуванні процесуальних норм може призвести до порушення принципу справедливого судового розгляду.
Стосовно доводів позивача щодо порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення суд враховує, що позивачем не було долучено до постанови відповідача жодних письмових клопотань, зауважень та заяв; стосовно дій поліцейських ним не подавалися будь-які скарги в органи Національної поліції або прокуратури.
Окрім цього, процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.
У той же час, як станом на час звернення з даним адміністративним позовом до суду, так і на час розгляду справи у суді і вирішення справи по суті, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на спростування обставин щодо правомірності дій та наявності повноважень у відповідної особи при розгляді справи про правопорушення у галузі безпеки дорожнього руху.
Отже, доводи позивача про порушення працівником поліції вимоги ст. 278 КУпАП та п. 6 Розділу ІV Інструкції під час розгляду справи, належними та допустимими доказами не підтверджені.
Судом встановлено, що постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 22.12.2021 у справі №289/2484/21 позивача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушеннях передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (а.с.75-76). Постанова набрала законної сили 04.01.2022, а відтак з цієї дати підлягала до виконання.
Обов'язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.
Водночас, із доданої відповідачем до відзиву інформації із ІП «Адмінпрактика» вбачається, що судове рішення в частині накладення штрафу в розмірі 17000,00 грн. не виконано (а.с.73).
Згідно ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В абзацах 4 та 5 пункту 6 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1086, передбачено, що тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві : після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв`язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування); у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з п. 20 розділу Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМ України № 340 від 08.05.1993 (із відповідними змінами та доповненнями), позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.
Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.
Повернення посвідчення водія, отриманого вперше, особі, позбавленій права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), не здійснюється. У такому випадку після набрання чинності рішенням суду про позбавлення особи права на керування транспортними засобами посвідчення водія вважається недійсним, про що вноситься відповідна інформація до Єдиного державного реєстру МВС або підлягає вилученню та передається для знищення до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні. Для отримання права на керування транспортними засобами така особа після закінчення строку, на який її позбавлено такого права, проходить позачерговий медичний огляд, повторну підготовку в закладі та складає теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС, після чого отримує посвідчення водія, яке вважається отриманим вперше.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства в особи, позбавленої права керування транспортним засобом, за рішенням суду виникає обов'язок негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
Суд наголошує, що позивач такого зобов'язання не виконав, посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції не здав, у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії не складав, призначений постановою суду від 22.12.2021 штраф не сплатив, тобто на момент винесення спірної постанови від 12.04.2026 позивач не мав права керування транспортними засобами.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки позивач не мав права на таке керування, тому його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАСУ обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Статтею 106 КАСУ встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази.
Усупереч викладеному, позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження вказаних у позовній заяві обставин щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ним постанови, а долучені позивачем копія посвідчення водія НОМЕР_1 від 02.08.2014 та роздруківка посвідчення водія із застосунку «Дія» (а.с.12,13) суд не може прийняти як належні докази на доведення заявлених в позові обставин та не спростовують встановлені судом фактичні обставини.
Суд звертає увагу на те, згідно з сталою практикою ЄСПЛ, незгода позивача з поставленим йому в провину порушенням ПДР України не звільняє його від обов'язку виконувати вимоги правил дорожнього руху.
Так у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи, викладені в позовній заяві, не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, дії працівника поліції відповідали вимогам Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена повноважною особою, за своєю формою і змістом в цілому відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП, відтак постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7013629 від 12.04.2026, якою на позивача накладено штраф у розмірі 3400,00 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП не являється протиправною та не підлягає скасуванню, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст.2, 5-10, 72-77, 90, 242-246, 255, 257, 268-272, 286 КАС України,
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: 10031, м. Житомир, вул. Покровська, 96, код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Наталія СІРЕНКО