Дата документу 05.10.2026 Справа № 552/327/26
Провадження № 2-а/554/68/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Троцької А.І.,
при секретарі - Мороз Ю.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії ЕНА №6498022 від 11.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив: скасувати постанову серії ЕНА №6498022 від 11.01.2026 року про накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 гривень.
Позов обґрунтовано тим, що постановою інспектора 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Жданова Є.В. ЕНА №6498022 від 11.01.2026 року було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 121-3 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 гривень за порушення п.2.9.в ПДР України, а саме за керуванням транспортним засобом з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим. Вказує, що перед виїздом він перевірив та забезпечив технічно справний стан і укомплектованість автомобіля «Dacia Logan», н.з. НОМЕР_1 , в тому числі його зовнішніх світлових приладів, чим виконав вимогу п.2.3.а ПДР України. Під час руху по вул. Решетилівська в м.Полтава поблизу зупинки громадського транспорту «м-н Браїлки» його наздогнав та в подальшому рухався за ним транспортний засіб патрульної поліції. Під час руху вказаний транспортний засіб вимкнув ближнє світло фар, що є порушенням п.19.1.а ПДР України. Якщо вимкнення фар ближнього світла було здійснене з метою збору доказів, то такі докази не можуть бути прийнятими судом, оскільки зібрані з порушенням законодавства. При під`їзді до автозаправної станції «Автотранс» по вул. ОУН, 15, він помітив проблискові маячки та зупинився. Поліцейський повідомив, що у нього не працює освітлення номерного знаку. Інспектор не повідомив йому причину зупинки та перевірки документів, не надав доказів відсутності освітлення номерних знаків. В подальшому позивач повідомив поліцейському, що виїжджав на справному автомобілі, а в разі якщо сталась така технічна несправність, то він може вжити заходи для її усунення та просив обмежитись попередженням, усним зауваженням. Інспектор повідомив, що така можливість не передбачена. Якщо несправність ламп освітлення виникла по дорозі, водію про це не було відомо та водій має змогу на місці зупинки усунути цю несправність, то це не є адміністративним правопорушенням, як визначено ст. 9 КУпАП. Оскільки подія та склад адміністративного правопорушення відсутні, то провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю відповідно до ст. 247 КУпАП. Також вказував, що інспектор розглядав справу не в його присутності, а в службовому автомобілі, чим позбавив його права заявляти клопотання та користуватись правовою допомогою, не з`ясував обставин відповідно до ст. 280 КУпАП, невірно вказав у постанові кваліфікацію правопорушення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2026 року адміністративний позов було передано у провадження судді Сініцину Е.М.
Ухвалою судді від 15.05.2026 року за адміністративним позовом було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розпорядженням керівника апарату суду №900 від 27 липня 2026 року, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 30.06.2026 № 1314/0/15-26 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області (відряджений до Шевченківського районного суду міста Полтави) у зв`язку з поданням заяви про відставку", справу передано до канцелярії суду для повторного автоматичного розподілу справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 року вищевказану справу передано до провадження судді Троцької А.І.
Ухвалою від 12 серпня 2026 року адміністративний позов прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
27 серпня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідачів, в якому просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що дії позивача були вірно кваліфіковані, оскільки згідно п.2.9.в ПДР України, водієві забороняється, зокрема, керувати транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений у темну пору доби. Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачена, зокрема, за керування або експлуатацію транспортного засобу з неосвітленим номерним знаком. Санкція вказаної статті передбачає штраф в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До оскаржуваної постанови додається відео з бодікамери та з реєстратора, на якому зафіксовано факт порушення позивачем п. 2.9.в ПДР України, що на номерному знаку не працювали лампи, які мають освітлювати номерний знак. Вказаного доказу є достатньо для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом». 11.01.2026 року, після зупинки транспортного засобу, позивачу було на місці повідомлено причину зупинки, ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу, про що свідчить підпис позивача у постанові. Поліцейським Ждановим Є. було проведено розгляд справи на місці, ознайомлено позивача зі змістом постанови, роз`яснено положення статей 289, 307, 308 КУпАП, про що свідчить підпис позивача у відповідних графах постанові. Отже, при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення дотримані всі вимоги чинного законодавства України, порушень прав позивача не допущено.
З урахуванням ч.4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема,: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлені наступні обставини.
11 січня 2026 року інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Ждановим Є.В. винесено постанову серії ЕНА №6498022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
З постанови слідує, що ОСОБА_1 , 11.01.2026 року о 21 годині 57 хвилин в м.Полтава по вул. Героїв ОУН, 15, керував транспортним засобом «Dacia Logan», н.з. НОМЕР_1 , в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п. 2.9.в ПДР України.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 121-3 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 510 гривень.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.
На підтвердження викладеного у оспорюваній постанові відповідачі у відзиві та в п.7 постанови посилаються на відеозаписи з бодікамери та відеореєстратора.
Судом досліджені відеозаписи, надані позивачем та відповідачами. На вказаних відеозаписах зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Dacia Logan», н.з. НОМЕР_1 . Номерний знак є чистим, буквенно - чисельна комбінація є розрізненою. Під відеофіксацію о 22.01 годині, ще до початку розгляду справи, позивач зазначає, що зараз може на заправці купити лампочку і усунути несправність, вона могла перегоріти по дорозі через мороз, він про це не знав, бо до початку руху вона горіла. Поліцейський повідомляє, що усунути несправність його обов`язок, оскільки подальший рух з неосвітленими номерними знаками заборонений. Адміністративне правопорушення вчинено з необережності. Позивач запитує, чи в такому разу поліцейський може обмежитись «усним попередженням». Поліцейський повідомляє, що за вказане правопорушення передбачено штраф. Роз`яснює позивачу права, запитує адресу проживання та прямує до службового автомобіля, де складає постанову. О 22.07 годині поліцейський знову підходить до позивача, запитує чи буде той підписувати постанову та оголошує її.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).
Зі змісту ст.14 Закону України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ, зокрема, слідує, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п. 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Згідно з п. 2.9 в) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).
Отже суб`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.121-3 КУпАП, характеризується виною у формі умислу. Тобто, для притягнення особи до відповідальності уповноважений орган повинен довести, що водій усвідомлював факт керування транспортним засобом із несправним освітленням номерного знаку та свідомо продовжував рух.
Суд враховує, що позивач був зупинений працівниками поліції, які повідомили про правопорушення, а саме про відсутність освітлення номерного знаку. Позивач зазначив поліцейському, що на момент виїзду все було справним, і можливо лампочка перегоріла в ході руху та що він може усунути несправність на місці. Однак поліцейський не дочекався надав йому можливості усунути несправність, склав постанову про правопорушення.
Жодної оцінки поясненням позивача в оскаржуваній постанові поліцейським не надано, що ставить під сумнів в її обґрунтованості. Пояснення особи письмово поліцейським не зафіксовані, або в разі ненадання пояснень особою поліцейським не зафіксовано відмову від надання особою таких пояснень.
Викладене виключає наявність у позивача прямого умислу, що позивач усвідомлював факт керування транспортним засобом із несправним освітленням номерного знаку до зупинки його працівниками поліції.
Відповідачами не надано суду будь-яких доказів та не спростовано пояснень позивача, що він перед виїздом перевірив та впевнився у технічній справності свого автомобіля. В разі виникнення несправності освітлення номера під час руху, водій про це об`єктивно міг не знати.
Вказана несправність може бути усунена на місці зупинки або на найближчій АЗС шляхом купівлі та установки нової лампочки, що і було запропоновано позивачем ще до винесення постанови та підтверджується відеозаписами події.
Таким чином, викладені в оспорюваній постанові обставини ґрунтуються виключно на припущеннях інспекторів і будь-яких доказів умисних дій позивача суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 липня 2020 року, справі №463/1352/16-а .
Відсутність доказів не може тлумачитись на користь органу, що склав постанову, а сама постанова не може розглядатись як доказ вини. Це свідчить про необґрунтованість і незаконність винесеного рішення та підтверджує наявність підстав для його скасування.
Викладене свідчить, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, не підтверджено належними та допустимими доказами, а усі зазначені вище обставини свідчать про відсутність у діях позивача складу вказаного правопорушення.
Таким чином відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, на яких в даному випадку покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст. 9 КУпАП обставин, то суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5-9, 19, 211, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд,
У Х В А Л И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії ЕНА №6498022 від 11.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА №6498022 від 11.01.2026 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , провадження у справі закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в десятиденний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;
-відповідач Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул.. Федора Ернста, 3, м.Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646;
- відповідач Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул.Кременчуцька, 2-В, с.Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 37950, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Троцька А.І.