ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2026 року м.Дніпро Справа № 908/3692/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Кощеєва І.М.,
при секретарі судового засідання: Жолудєві А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці
на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Азізбекян Т.А.) від 18.08.2026р. у справі № 908/3692/25
за позовом Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г) в особі Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, 12)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінокс Трейд" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Лук`яненка Левка, будинок 11а)
про зобов`язання повернути товар, -
ВСТАНОВИВ:
Запорізька митниця звернулась до Господарського суду Запорізької області із заявою в порядку ст. 331 ГПК України, в якій просила суд змінити спосіб та порядок виконання судового рішення у справі № 908/3692/25, а саме: стягнути з ТОВ "Мінокс Трейд" вартість товару "легкий дистилянт-рідина, що складається з нафтопродуктів більше 70% в якості основного складового та кісневмісної сполуки (ізо-бутанол) у кількості 22030 кг" з урахуванням всіх митних платежів, що повинно було сплачено даним підприємством при митному оформленні товару у сумі 1 581 739,09 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.08.2026р. у справі № 908/3692/25:
- заяву Запорізької митниці про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.03.2026 у справі № 908/3692/25 - задоволено частково;
- змінено спосіб виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 11.03.2026 у справі № 908/3692/25, а саме: стягнуто з підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінокс Трейд" вартість товару "легкий дистилянт-рідина, що складається з нафтопродуктів більше 70% в якості основного складового та кісневмісної сполуки (ізо-бутанол) у кількості 22030 кг" у сумі 462630 грн 00 коп. на користь Державної митної служби України в особі Запорізькій митниці.
Оскаржувана ухвала мотивована тими обставинами, що судове рішення є обов`язковим, а його невиконання боржником ТОВ "Мінокс Трейд" та закінчення виконавчого провадження через неможливість вилучення майна в натурі є підставою для зміни способу виконання, а саме з обов`язку передати майно на стягнення його грошової вартості. Суд виходив з того, що вартість майна (462 630,00 грн) була чітко зафіксована у первинних матеріалах справи та акті прийому-передачі 2019 року. Тоді як включення до суми стягнення ввізного мита, ПДВ, акцизу чи курсових/інфляційних втрат є протиправним, оскільки суд не має права здійснювати нове нарахування податкових зобов`язань, які не були предметом розгляду справи по суті. Стягнення таких платежів можливе лише в межах окремого судового розгляду.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Запорізька митниця, в якій просить:
- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.08.2026р. у справі № 908/3692/25 в частині відмови стягнення суми митних платежів, що підлягають нарахуванню від вартості майна, якого не вистачає;
- змінити судове рішення та стягнути з ТОВ "Мінокс Трейд" вартість товару "легкий дистилянт-рідина, що складається з нафтопродуктів більше 70% в якості основного складового та кісневмісної сполуки (ізо-бутанол)" у кількості 22030 кг з урахуванням всіх митних платежів у сумі 811 669,25 грн. на наступні реквізити: Р/р: [рахунок приховано]; Код ЄДРПОУ: 44005647; Одержувач: Запорізька митниця, Банк одержувача: Казначейство України.
За доводами апелянта, суд обмежився стягненням лише первинної вартості товару 462 630,00 грн, безпідставно відмовивши у стягненні митних платежів.
Згідно з пп. 2.1.5 та пп. 5.2.1 Договору від 16.07.2019 № 13, у разі втрати/неповернення майна ТОВ "Мінокс Трейд" (зберігач) зобов`язаний відшкодувати збитки у розмірі вартості майна та митних платежів, що підлягають нарахуванню від цієї вартості.
Реальна вартість втраченого майна складається з ціни придбання товару 462 630,00 грн та митних платежів, які підлягали сплаті при його оформленні 349 039,25 грн - ввізне мито, акцизний податок та ПДВ.
Оскільки товар не повернуто, сума відшкодування під час зміни способу виконання має дорівнювати повній вартості майна з урахуванням обов`язкових платежів і становити 811 669,25 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач), суддів: Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, її розгляд призначено в судове засідання на 01.10.2026 о 15:30 год.
30.09.2026 у зв`язку з перебуванням у відрядженні судді Мороза В.Ф., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Кощеєва І.М.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи; його неявка не перешкоджає апеляційному перегляду.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.2026, яке набрало законної сили 07.04.2026, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінокс Трейд" передати Державній митній службі України в особі Запорізькій митниці товар "легкий дистилят - рідина, що складається з нафтопродуктів більше 70%, в якості основного складового та кісневмісної сполуки (ізо-бутанол) у кількості 22 030 кг.".
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.03.2026 № 908/3692/25 видано наказ від 10.04.2026.
Постановою Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.05.2026 відкрито виконавче провадження № 80925841 та зобов`язано Товариство з обмеженої відповідальністю "Мінокс Трейд" виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Постановою Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.05.2026 за невиконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/3692/25 від 10.04.2026 на ТОВ "Мінокс Трейд" накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Зобов`язано ТОВ "Мінокс Трейд" виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Постановою Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.06.2026 за повторне невиконання без поважних причин наказу Господарського суду Запорізької області № 908/3692/25 від 10.04.2026 на ТОВ "Мінокс Трейд" накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.
Також, постановою Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.06.2026 закінчено виконавче провадження у зв`язку з невиконанням підприємством рішення Господарського суду Запорізької області (п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").
У зв`язку з невиконанням рішення Господарського суду Запорізької області з передачі ТОВ "Мінокс Трейд" Державній митній службі України в особі Запорізької митниці товару "легкий дистилянт-рідина, що складається з нафтопродуктів більше 70% в якості основного складового та кісневмісної сполуки (ізо-бутанол) у кількості 22030 кг", позивач звернувся з даною заявою до суду про стягнення з ТОВ "Мінокс Трейд" вартості товару "легкий дистилянт-рідина, що складається з нафтопродуктів більше 70% в якості основного складового та кісневмісної сполуки (ізо-бутанол) у кількості 22030 кг" з урахуванням всіх митних платежів, що повинно було сплачено даним підприємством.
В заяві зазначено, що вартість даного товару при ввезені його на митну територію 05.07.2019 складала 15916,68 EUR (гр.22 ЕМД № UA112080/2019/019420, рахунок-фактура (invoice) від 02.07.2019 № 1). З урахуванням офіційного курсу валют НБУ на 25.06.2026 1EUR=50,88090000 грн. за інформацією Мінфіна України (сайт minfin.com.ua):
- вартість товару "легкий дистилят - рідина, що складається з нафтопродуктів більше 70%, в якості основного складового та кісневмісної сполуки (ізо-бутанол) у кількості 22030 кг" у сумі 809855,00 грн. (15916,68*50,88090000).
Станом на 25.06.2026 сума обов`язкових до сплати ТОВ "Мінокс Трейд" до Держбюджету митних платежів становить:
- ввізне мито 48591,30 грн. (809855,00*6%) відповідно до Закону України від 19.10.2022 № 2697 "Про митний тариф України";
- акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України 459669,61 грн. (30,034*300,8EUR*50,88090000) відповідно до Закону України від 18.07.2024 № 3878-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації положень актів права Європейського Союзу щодо акцизного податку" акцизний податок - 300,8 EUR за 1000 літрів при t=15C, відповідно до рішення щодо класифікації товарів від 11.07.2019 № KT-UA112080-0080-2019 густина товару становить 733,5 кг/м.куб або 0,7335 кг/л, тоді 22030кг буде дорівнювати 30034,08л (22030кг:0,7335кг/л);
- податок на додану вартість з товарів 263623,18 грн. (48591,30+459669,61 +8098555,00)*20%) відповідно до Податкового кодексу України;
Отже, загальна сума обов`язкових митних платежів становить 771884,09 грн.
Таким чином, за доводами позивача, загальна сума, що підлягає стягненню, становить 1 581 739,09 грн. (771884,09+809855,00).
Як вказано вище, оскаржуваною ухвалою від 18.08.2026р. заяву Запорізької митниці про зміну способу та порядку виконання рішення задоволено частково та стягнуто лише вартість товару у сумі 462 630,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.03.2026 у справі № 908/3692/25, встановлено, що між Запорізькою митницею ДФС та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінокс Трєйд" укладено договір зберігання № 13 від 16.07.2019, згідно з яким Запорізька митниця ДФС передає, а ТОВ "Мінокс Трейд" приймає на зберігання товар, що був вилучений в справі про порушення митних правил, який перебуває під митним контролем, а саме: "легкий дистилят - рідина, що складається з нафтопродуктів більше 70%, в якості основного складового та кісневмісної сполуки (ізо-бутанол)" у кількості 22 030 кг за ціною 462 630,00 грн та складено Акт прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 16.07.2019.
Зазначена ухвала від 18.08.2026р. оскаржується позивачем лише в частині відмовлених вимог за заявою щодо митних платежів у сумі 349 093,25 грн. станом на 16.07.2019, а саме:
- ввізне мито 27 757,80 грн. (462 630,00*6%) відповідно до Закону України від 19.09.2013 № 584-VII "Про митний тариф України" (чинного на день укладення Договору);
- акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України 186 003,24 грн. (30,034*213,5EUR*29,00744300) відповідно до Податкового кодексу України;
- податок на додану вартість 135 278,21 грн. (462630,00+27757,80+186003,24)*20%) відповідно до Податкового кодексу України.
Як у статті 129 Конституції України, так і в частині третій статті 2 ГПК України передбачено таку засаду судочинства (господарського судочинства), як забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У цьому контексті диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та в яких межах.
Так само суд апеляційної інстанції не може вийти і за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника (позивача, який подав апеляційну скаргу). Зазначене узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще із часів римського права та існував у зв`язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги".
За викладеного та незважаючи на закінчення виконавчого провадження, апеляційний суд переглядає ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.08.2026р. у справі лише в частині, яку оскаржує позивач та в межах його доводів.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (частина 1 статті 129-1 Конституції України).
Частиною 1 статті 18, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі.
Відповідно до вимог частин 1 статті 331 ГПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.
Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом (схожі за змістом усталені висновки викладено в постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №456/953/15-а, від 17.07.2019 у справі №748/2827/16-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15, від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та в постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №179/1341/15-ц, від 01.08.2019 у справі №759/10301/15-ц, від 09.12.2020 у справі №464/6966/16-ц).
Задоволення позову про повернення майна, у випадку встановлення його фактичної відсутності або невиконання відповідачем обов`язку з повернення, надає право змінити спосіб виконання судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що встановлення чи зміна способу виконання судового рішення є процесуальним механізмом забезпечення його виконання у випадках, передбачених законом. При цьому під час вирішення питання про зміну способу виконання рішення суд не вправі змінювати зміст судового рішення, визначені ним права та обов`язки сторін або вирішувати питання, які не були предметом судового розгляду.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації вже ухваленого рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Запорізької області ТОВ "Мінокс Трейд" було зобов`язано передати Державній митній службі України в особі Запорізької митниці товар - легкий дистилят у кількості 22 030 кг. Також під час розгляду справи було встановлено, що відповідно до договору зберігання № 13 від 16.07.2019 та акта приймання-передачі цей товар був переданий відповідачу на відповідальне зберігання за ціною 462 630,00 грн.
Оскільки виконавче провадження, відкрите на виконання зазначеного рішення, було закінчено у зв`язку з його невиконанням, суд першої інстанції обґрунтовано визнав наявними підстави для заміни обов`язку передати майно в натурі на стягнення його вартості, визначеної матеріалами справи та первісним судовим рішенням, - 462 630,00 грн.
Разом з тим предметом апеляційного перегляду є висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для включення до цієї суми митних платежів.
Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до підпункту 2.1.5 договору зберігання зберігач у разі втрати або пошкодження майна зобов`язаний відшкодувати поклажодавцю збитки відповідно до пункту 5.2 договору, а згідно з підпунктом 5.2.1 збитки, заподіяні втратою (нестачею) майна, відшкодовуються у розмірі його вартості та митних платежів, що підлягають нарахуванню від вартості майна, якого не вистачає. На підставі цих положень договору позивач в апеляційній скарзі визначив розмір митних платежів та просить фактично їх стягнути з ТОВ "Мінокс Трейд".
Однак апеляційний суд вбачає такі доводи та вимоги скаржника безпідставними та неправомірними.
Так, предметом розглянутого позову та визначеного судом способу захисту було зобов`язання відповідача повернути конкретне майно, а не стягнення з нього збитків у зв`язку з втратою чи нестачею цього майна.
Посилання апелянта на положення договору щодо відповідальності зберігача не може змінювати предмету та змісту судового рішення, яке підлягає виконанню.
Передбачений договором обов`язок зберігача відшкодувати у разі втрати (нестачі) майна збитки у визначеному договором розмірі є самостійною матеріально-правовою вимогою, правомірність та розмір якої мають встановлюватися під час вирішення відповідного спору, а не на стадії виконання даного судового рішення.
Стаття 331 ГПК України не надає суду під час зміни способу виконання рішення повноважень додатково вирішувати невирішений у справі спір про обсяг договірної відповідальності боржника.
Включення до стягуваної суми митних платежів змінює обсяг присудженого за рішенням та призводить до фактичного задоволення нової майнової вимоги без її розгляду у позовному провадженні.
Апелянт помилково ототожнює вартість майна (ціну товару), передача якого присуджена судовим рішенням, та збитки, спричинені його втратою чи нестачею.
У цій справі вартість майна у розмірі 462 630,00 грн була встановлена під час вирішення спору та безпосередньо випливає з договору зберігання і акта приймання-передачі. Тому заміна передачі цього майна в натурі на стягнення його грошового еквівалента не змінює суті первісного рішення.
Натомість митні платежі не є складовою зафіксованої в первісному рішенні вартості переданого на зберігання майна у сумі 462 630,00 грн. Підставою для їх включення апелянт визначає пункт 5.2 договору про відшкодування збитків, тобто інший обов`язок відповідача.
Митні платежі за своєю правовою природою є обов`язковими платежами, справляння яких пов`язане з переміщенням товарів через митний кордон України, та не є вартістю самого майна.
Колегія суддів також враховує, що необхідність вирішення такого питання в межах окремого спору підтверджується розрахунками самого заявника.
Так, первісно у заяві про зміну способу та порядку виконання рішення митниця просила стягнути 1 581 739,09 грн, визначивши вартість товару за валютним курсом станом на 25.06.2026 та митні платежі за відповідними показниками, застосованими станом на дату звернення. Надалі позицію було змінено і в апеляційній скарзі митниця просить стягнути вже 811 669,25 грн, виходячи з вартості товару 462 630,00 грн та розрахунку митних платежів станом на 2019 рік.
Вказане свідчить про неможливість сприйняття заявлених митницею платежів як безспірних та безумовних.
Наведене узгоджується із застосованим у судовій практиці підходом, відповідно до якого визначення під час розгляду заяви за статтею 331 ГПК України додаткових сум, які не були предметом первісного судового розгляду, фактично є заявленням нових майнових вимог і виходить за межі механізму зміни способу виконання рішення. А їх включення є покладенням нового грошового обов`язку на відповідача, питання про який судом під час розгляду спору по суті не вирішувалося.
При цьому відмова у включенні митних платежів до суми, що стягується внаслідок зміни способу виконання рішення, не позбавляє Запорізьку митницю права за наявності передбачених законом та договором підстав захищати відповідне майнове право шляхом пред`явлення самостійної вимоги про відшкодування збитків, у межах розгляду якої суд може надати оцінку положенням пункту 5.2 договору, підставам відповідальності зберігача та належності й правильності розрахунку кожної складової заявлених збитків.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду в оскаржуваній частині.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала в оскаржуваній частині зміні або скасуванню.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Запорізької митниці на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.08.2026р. у справі № 908/3692/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.08.2026р. у справі № 908/3692/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повна постанова складена та підписана 05.10.2026 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя І.С. Кощеєв