ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
30.09.2026 Справа № 910/7977/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Яременок О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Праведників світу, 4-А, каб.311, ідентифікаційний код 43079409)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-БУД-ЛОГІСТИК» (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 16, к.4, ідентифікаційний код 45323505)
про стягнення 3 537 098, 00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Кургаєв Д.М.
від відповідача: не з`явилися
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-БУД-ЛОГІСТИК» (далі - відповідач) про стягнення 3 537 098, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №1/12-25 від 08.12.2025 року в частині повної та своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим у відповідача утворився обов`язок повернути позивачу різницю між передоплатою та вартістю фактично поставленого товару, а саме 2 289 626, 00 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача пеню у розмірі 797 871, 00 грн, штраф у розмірі 316 160, 00 грн та інфляційні втрати у розмірі 133 441, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7977/26, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.08.2026.
04.08.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у якій представник позивача просить суд забезпечити участь останнього у підготовчому засіданні, призначеному на 05.08.2026 та у всіх наступних судових засіданнях у даній справі, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через підсистему відеоконференцзв`язку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 05.08.2026 та у всіх наступних судових засіданнях у справі № 910/7977/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Протокольною ухвалою від 05.08.2026 відкладено підготовче засідання на 02.09.2026.
У судовому засіданні 02.09.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.09.2026.
14.09.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у якій представник позивача просить суд забезпечити участь останнього у підготовчому засіданні, призначеному на 16.09.2026, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через підсистему відеоконференцзв`язку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
16.09.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» подано клопотання про долучення до матеріалів справи видаткові накладні. Зокрема позивач вказує, що у позовній заяві зазначено про поставку відповідачем у період з 08.12.2025 по 29.12.2025 блоки ЛБ 24.6.6 в кількості 131 штук. Однак, як вказує позивач, вказані блоки фактично не були прийняті останнім, оскільки вони не відповідають якісним характеристикам, про що свідчить відсутність підпису та печатки отримувача на видаткових накладних, які позивач просить долучити до матеріалів справи. Разом із тим, як зазначає позивач, до предмету доказування у даній справі не входить дослідження питання якості товару, що був вивантажений відповідачем, спір щодо якості поставленого товару буде предметом окремого судового провадження між сторонами.
У підготовчому засіданні 16.09.2026 за результатами розгляду клопотання позивача було проголошено протокольні ухвали про задоволення клопотання позивача та долучення до матеріалів справи видаткові накладні, та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні на 30.09.2026.
У судовому засіданні 30.09.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити, у повному обсязі.
Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 30.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
08.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» (надалі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-БУД-ЛОГІСТИК» (надалі - постачальник/відповідач) було укладено договір поставки № 1/12-25 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передавати у власність (здійснювати поставку) у зумовлені строки покупцеві Блоки бетонні модульні «Lego» (євростандарт): довжиною 2,4м (ЛБ 24.6.6.) (ФБ 24.6.6.-М2) та довжиною 1,2м (ЛБ 12.6.6.) (ФБ 24.6.6.-М2) - (далі також - Товар), а покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару.
Асортимент Товару, строк поставки, умови оплати та інші необхідні умови погоджуються сторонами в Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2. договору).
Як вбачається із матеріалів справи, 08.12.2025 сторони на виконання умов договору підписали Специфікацію, якою передбачили поставку наступних бетонних модульних блоків «Lego»:
1. Блоки бетонні модульні «Lego» (євростандарт) довжиною 2.4 м. ЛБ 24.6.6. (ФБ 24.6.6. - М2) в кількості 258 штук, строк поставки - 25.12.2025, вартістю 1 960 800,00 грн.
2. Блоки бетонні модульні «Lego» (євростандарт) довжиною 1.2 м. ЛБ 12.6.6. (ФБ 12.6.6.-М2) в кількості 162 штуки, строк поставки - 22.12.2025, вартістю 686 880,00 грн.
3. Блоки бетонні модульні «Lego» (євростандарт) довжиною 2.4 м. ЛБ 24.6.6. (ФБ 24.6.6. - М2) в кількості 258 штук, строк поставки - 25.12.2025, вартістю 2 167 200 грн.
4. Блоки бетонні модульні «Lego» (євростандарт) довжиною 1.2 м. ЛБ 12.6.6. (ФБ 12.6.6.-М2) в кількості 162 штуки, строк поставки - 22.12.2025 вартістю 753 300, 00 грн.
Всього на суму 5 584 740,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 4.1.1. договору поставка Товару здійснюється на умовах DAP: місце поставки склад покупця за адресою, яка зазначається покупцем або за адресою, погодженою сторонами окремо.
Згідно із п. 4.1.3. договору доказом поставки Товару (його партії) є примірник видаткової (та товарно-транспортної) накладної, скріплений підписами печатками (за наявності) сторін.
У п. 4.3. договору визначено, що строк поставки партії Товару може бути визначений сторонами в Специфікаціях, чи у складеному спільно сторонами графіку поставок. При відсутності строку поставки в Специфікаціях чи при відсутності специфікацій Товар за цим Договором повинен бути поставлений не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дати оплати (відповідно до п. 6.2.1.) відповідного рахунку, наданого постачальником.
У абз. 2 п. 1 Специфікації визначено місце поставки товару: м. Одеса, м. Болград (на умовах EXW/DAP згідно Інкотермс ред. 2020 р.)
У п. 6.2. договору сторонами узгоджено наступний порядок оплати товару:
- 59% вартості замовленого Товару сплачується покупцем протягом 3 календарних днів з дати підписання відповідної специфікації та/або виставлення відповідного рахунку на оплату;
- остаточний розрахунок за поставлений Товар здійснюється покупцем протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання видаткової накладної.
Даний договір, відповідно до п. 11.1., вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
За доводами позивача, на виконання умов договору, постачальник 09.12.2025 виставив рахунок на оплату № 117 на загальну суму 5 568 180,00 грн, з ПДВ.
Позивачем на виконання умов договору та відповідно до виставленого рахунку, здійснено авансовий платіж у розмірі 59% від загальної вартості виставленого рахунку у сумі 3 285 226,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15676 від 10.12.2025.
Як вказує позивач, відповідачем в період з 08.12.2025 по 29.12.2025 в місце поставки товару: м. Одеса поставлено лише блоки ЛБ 24.6.6 в кількості 136 штук та блок ЛБ 12.6.6 в кількості 1 штука, проте, станом на дату складення даної позовної заяви відповідачем не поставлено Товар у визначені строки, зокрема:
Блоки бетонні модульні «Lego» (євростандарт) довжиною 2.4 м. ЛБ 24.6.6. (ФБ 24.6.6. - М2) в кількості 122 штуки - термін прострочення складає - 174 календарних днів;
Блоки бетонні модульні «Lego» (євростандарт) довжиною 1.2 м. ЛБ 12.6.6. (ФБ 12.6.6.-М2) в кількості 161 штуки термін прострочення складає - 177 календарних днів.
Блоки бетонні модульні «Lego» (євростандарт) довжиною 2.4 м. ЛБ 24.6.6. (ФБ 24.6.6. - М2) в кількості 258 штук термін прострочення складає - 174 календарних днів;
Блоки бетонні модульні «Lego» (євростандарт) довжиною 1.2 м. ЛБ 12.6.6. (ФБ 12.6.6.-М2) в кількості 162 штуки термін прострочення складає - 177 календарних днів.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензією №П-01-26 від 21.01.2026, в якій просив повернути суму попередньої оплати, сплаченої покупцем, у розмірі 3 285 226,20 грн та сплатити штрафні санкції, передбачені умовами договору, за порушення строків поставки Товару.
Вказана претензія, як зазначає позивач, отримана відповідачем 29.01.2026, що підтверджується трекінгом відправлення «Укрпошта», проте залишена без відповіді, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір є договором поставки.
Водночас суд зазначає, що статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження розірвання, визнання недійсним повністю чи частково договору, у зв`язку з чим суд виходить з принципу правомірності цього правочину.
Відповідно до частин першої-другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Згідно зі статтею 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Нормами статті 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Згідно зі статтею 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (частина перша статті 693 ЦК України).
За приписами частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням.
Попередня оплата товару здійснюється на виконання умов договору до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачена повна вартість товару або її частина, однак, у разі нездійснення поставки, правова природа сплаченої суми не змінюється і покупець має право на її повернення.
У цій справі спір з повернення попередньої оплати виник з приводу дій постачальника спрямованих на зупинення виконання зобов`язань по договору поставки в частині поставки товару (вугілля).
Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Оскільки закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, зобов`язання сторін, передбачені договором в частині розрахунків не є припиненими.
Прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати не пов`язано з датою закінчення строку дії договору, оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання обов`язку повернути суму попередньої оплати.
Отже, суд зауважує, що частина перша статті 631 ЦК України визначають, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. При цьому варто розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним. Оскільки факт закінчення строку дії двостороннього договору, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не є підставою для припинення зобов`язальних правовідносин сторін цього договору (тому що згідно зі статтею 599 ЦК України) такою підставою є виконання, проведене належним чином) і не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.
Однак, в кожному конкретному випадку необхідно брати до уваги зміст умов конкретного договору, його предмет та основні положення, які визначають зобов`язання сторін та обставини виконання ними умов договору, а також положення договору, які встановлюють наслідки закінчення строку виконання зобов`язань або строку дії договору, з урахуванням положень норм законодавства.
За умовами пунктів 4.3., 2.2. договору та Специфікації від 08.12.2025 продавець зобов`язується передати у власність покупця Товар, а саме:
1. Блоки бетонні модульні «Lego» (євростандарт) довжиною 2.4 м. ЛБ 24.6.6. (ФБ 24.6.6. - М2) в кількості 258 штук, строк поставки - 25.12.2025, вартістю 1 960 800,00 грн.
2. Блоки бетонні модульні «Lego» (євростандарт) довжиною 1.2 м. ЛБ 12.6.6. (ФБ 12.6.6.-М2) в кількості 162 штуки, строк поставки - 22.12.2025, вартістю 686 880,00 грн.
3. Блоки бетонні модульні «Lego» (євростандарт) довжиною 2.4 м. ЛБ 24.6.6. (ФБ 24.6.6. - М2) в кількості 258 штук, строк поставки - 25.12.2025, вартістю 2 167 200 грн.
4. Блоки бетонні модульні «Lego» (євростандарт) довжиною 1.2 м. ЛБ 12.6.6. (ФБ 12.6.6.-М2) в кількості 162 штуки, строк поставки - 22.12.2025, вартістю 753 300, 00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем здійснено попередню оплату за поставку Товару за договором у сумі 3 285 226,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15676 від 10.12.2025.
Відповідачем, в свою чергу, як вказує позивач, частково посталено продукцію на загальну суму 995 600,00 грн, згідно видатковими накладними №183 від 15.12.2025 на суму 83 600,00 грн, № 184 від 16.12.2025 на суму 228 000,00 грн, № 188 від 17.12.2025 на суму 228 000, 00 грн, № 198 від 23.12.2025 на суму 152 000,00 грн, № 199 від 24.12.2025 на суму 76 000,00 грн та № 200 від 29.12.2025 на суму 228 00,00 грн.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У Специфікації до договору торони визначили Товар, який поставляється відповідно до умов договору, погодили кількість товару, його ціну, загальну вартість, а також встановили строк поставки товару, зокрема 22.12.2025 та 25.12.2025.
Відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що Товар, обсяг якого погоджений сторонами, на суму попередньої оплати 3 285 226,20 грн у визначені строки поставлений не був.
Доказів виконання обов`язку за договором з поставки Товару у повному обсязі відповідачем суду не надано.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача з претензією №П-01-26 від 21.01.2026 про повернення суми попередньої оплати за несвоєчасно поставлений товар та сплату нарахованих штрафних санкцій у строк 7 календарних днів з дня отримання претензії.
Факт не поставки товару за договором, як і повернення попередньої оплати відповідачем не спростовано, в тому числі, станом на момент вирішення спору по суті.
Разом з тим, судом встановлено, що сума попередньої оплати складала 3 285 226,20 грн, а вартість поставленого товару - 995 600,00 грн, відтак сума попередньої оплати, яка підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду складає - 2 289 626, 20 грн, однак приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума у заявленому позивачем розмірі.
За таких обставин, позовна вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 2 289 626,00 грн підлягає задоволенню повністю.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідачів пені у розмірі 797 871,00 грн та штрафу у розмірі 316 160,00 грн.
Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно частино 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
У п. 6.4. договору сторонами визначено, що в разі порушення постачальником строків поставки партії Товару, погодженої сторонами, постачальник на письмову вимогу покупця сплачує останньому неустойку в розмірі 0,1% від вартості не поставленого в строк Товару за кожний день порушення.
Згідно з п. 7.4. договору, у випадку порушення постачальником строків поставки більше ніж на 15 (п`ятнадцять) днів, постачальник на письмову вимогу покупця додатково сплачує останньому штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого у строк товару. Вказані штрафні санкції сплачуються постачальником протягом 5 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги покупця. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань з поставки Товару.
Перевіривши наданий позивачем розрахунки пені та штрафу, суд встановив, що розмір пені та штрафу становить суму більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума пені та штрафу у заявленому позивачем розмірі, а саме пені у розмірі 797 871,00 грн та штрафу у розмірі 316 160,00 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 133 441,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Варто зауважити, що у договорі сторонами не було передбачено обов`язок продавця із повернення суми попередньої оплати.
Крім того, частиною 3 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Таким чином, у зв`язку із реалізацією покупцем свого передбаченого статтею 693 ЦК України права вимоги повернення суми попередньої оплати від продавця, у відповідача, як постачальника, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором поставки, припинилось зобов`язання з поставки товару та виникло грошове зобов`язання перед позивачем, як покупцем, щодо повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача у встановлений строк.
Тобто з моменту правомірної відмови покупця від поставки товару шляхом повідомлення про це продавця негрошове зобов`язання продавця (з поставки товару) припиняється та у останнього виникає грошове зобов`язання перед покупцем (з повернення суми попередньої оплати).
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши наданий позивачем розрахунки інфляційних втрат суд встановив, що позивачем не вірно розрахований початок періоду прострочення з обов`язку повернення попередньої оплати, зокрема не враховано приписи статті 693 ЦК України та строки, визначені у претензії від 22.01.2026.
Суд прийшов до висновку, що прострочення виконання обов`язку відповідача з повернення попередньої оплати (з урахуванням строків визначених у претензії від 22.01.2026) розпочалося з 06.02.2026. Відтак за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 116 597,68 грн. В іншій частині слід відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов`язку чи відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення грошових коштів.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-БУД-ЛОГІСТИК» (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 16, к.4, ідентифікаційний код 45323505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Автострада» (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Праведників світу, 4-А, каб.311, ідентифікаційний код 43079409) суму попередньої оплати у розмірі 2 289 626 грн 00 коп., пеню у розмірі 797 871 грн 00 коп., штраф у розмірі 316 160 грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 116 597 грн 68 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 42 243 грн 06 коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.10.2026
Суддя Л. Г. Пукшин