ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. [телефон приховано], е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2026 р. Справа № 911/2416/26
Господарський суд Київської області у складі судді Фурсової С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» (03057, місто Київ, вулиця Гетьмана Вадима, будинок №1-А, офіс 1021; код ЄДРПОУ 41323370)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Глоріос» (08200, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Сингаївського Миколи, будинок №2п, офіс 43; код ЄДРПОУ 43272805)
про стягнення 285 846,00 гривень,
без повідомлення (виклику) сторін
Р У Х С П Р А В И
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Глоріос» про стягнення 285 846,00 гривень, з яких: 218 420,00 гривень основний борг, 1 117,00 гривень 3% річних, 783,00 гривень пеня та 65 526,00 гривень 30% штрафу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026 справу № 911/2416/26 передано на розгляд судді Фурсової С.М.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2026 постановлено: позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі №911/2416/26; справу визнати малозначною, розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи, доказів.
Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 242 ГПК України).
Пунктом 2 частини шостої статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Позивач у даній справі та його представник мають зареєстровані Електронні кабінети в системі «Електронний суд» ЄСІТС, а тому ухвала суду від 13.08.2026 про відкриття провадження у справі № 911/2416/26 доставлена до їх Електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд», про що свідчать відомості автоматизованої системи документообігу суду.
Своєю чергою, відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується відомостями автоматизованої системи документообігу суду, внаслідок чого копія ухвали суду від 13.08.2026 про відкриття провадження у справі направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал Глоріос» засобами поштового зв`язку за адресою: 08200, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Сингаївського Миколи, будинок №2п, офіс 43; код ЄДРПОУ 43272805 (трекінг відправлення R067255111741).
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Поштове відправлення з копією вказаної ухвали суду повернуто на адресу суду з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».
Частинами третьою та сьомою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначений статтею 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Згідно з положеннями пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну юридичну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулись до суду з відміткою про неможливість вручення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2021 у справі № 914/1191/20, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.
Факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду, у тому числі, у зв`язку із закінчення встановленого терміну зберігання поштового відправлення, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Таким чином, судом вжито всі необхідні та можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи, а тому він є таким, що належним чином повідомлений про наявність даного спору.
Своєю чергою, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень».
Статтями 2, 4 вказаного Закону встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Суд звертає увагу на те, що ухвала Господарського суду Київської області від 13.08.2026 у справі №911/2416/26 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України офіційного веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет (посилання: https://reyestr.court.gov.ua/) та є загальнодоступною для ознайомлення.
Згідно з частиною дев`ятою статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга статті 178 ГПК України).
За змістом положень статей 248, 252 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В С Т А Н О В И В
31.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» (постачальник та/або виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Глоріос» (покупець) в електронній формі укладено договір № 43272805 поставки товару та надання послуг (відстрочка платежу) (далі - Договір) на таких умовах:
- в порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві, автомобільні товари (далі - товар) за номенклатурою, в строки та на умовах відповідно до специфікацій, приймає на себе виконання шиномонтажних послуг по обслуговуванню шин покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар та надані послуги (пункт 1.1 розділу 1 Договору);
- поставка товару на підставі цього Договору здійснюється окремими партіями, відповідно до заявок покупця, видаткових накладних до цього Договору, оформлених на підставі поданих покупцем заявок (пункт 1.2 розділу 1 Договору);
- розрахунок за кожну поставлену партію товару чи надані послуги здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 2.1 розділу 2 Договору);
- строк оплати товару становить протягом 14 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (пункт 2.2 розділу 2 Договору);
- розрахунок за надані послуги проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання сторонами акту надання послуг шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця замовником суми, зазначеної в рахунку (пункт 2.3 розділу 2 Договору);
- покупець, в залежності від власних потреб, надає постачальнику замовлення у письмовій формі чи іншим способом. Замовлення повинно містити чітко сформульовані вимоги (асортимент та кількість) (пункт 3.1 розділу 3 Договору);
- отримавши замовлення, постачальник не пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин приймає його і надає покупцю рахунок-фактуру для проведення оплати, а покупець погоджується з ним або відмовляється від нього і надає покупцю обґрунтовану відповідь. Постачальник поставляє товар окремими партіями у відповідності до заявок покупця, не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання покупцем підтвердження на виконання заявки, в окремих випадках строк поставки може бути змінено (пункт 3.2 розділу 3 Договору);
- датою відвантаження є дата, вказана в видатковій накладній (пункт 3.3 розділу 3 Договору);
- місце поставки, строки, ціна, кількість та асортимент товару у відповідності з правилами «Інкотермс 2010» вказується у заявках на кожну партію продукції (пункт 3.5 розділу 3 Договору);
- товар вважається прийнятим з моменту підписання видаткової накладної представником покупця. У випадку доставки товару у пункт, призначений покупцем, покупець зобов`язаний передати кур`єром або надіслати поштою підписану видаткову накладну та оригінал довіреності на отримання товару або підтвердити електронну видаткову накладну відповідно до розділу 8 (пункт 3.7 розділу 3 Договору);
- покупець зобов`язується дотримуватись умов цього Договору та своєчасно здійснювати необхідні розрахунки з постачальником (підпункти 5.4.1, 5.4.2 пункту 5.4 розділу 5 Договору);
- за затримку платежів у відповідності до розділу 2 цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення оплати від загальної суми заборгованості (пункт 6.2 розділу 6 Договору);
- за затримку платежів у відповідності до розділу 2 цього Договору більше ніж на 60 календарних днів після закінчення строку оплати покупець сплачує штраф у розмірі 30% від простроченої суми на підставі письмової вимоги постачальника (пункт 6.3 розділу 6 Договору);
- з метою оптимізації документообігу між сторонами, підвищення рівня збереження та захисту переданих документів та інформації, що міститься в них, а також заміни паперових юридично значущих первинних документів, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення на електронні документи (далі -ЕД), сторони домовились здійснювати документообіг в електронному вигляді та обмін первинними документами (рахунки, видаткові накладні, акти виконаних робіт, наряди, акти звірки взаємних розрахунків, заявки, специфікації, додаткові угоди) у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) засобами телекомунікаційного зв`язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу. У разі використання сторонами різних систем електронного документообігу або ЕЦП різних Центрів сертифікації ключів - зазначені системи або ЕЦП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним (пункт 8.1 розділу 8 Договору);
- формування документів здійснюється із застосуванням положень чинного законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 8.2 розділу 8 Договору);
- кожна сторона зобов`язана слідкувати за надходженням ЕД та своєчасно здійснювати його приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій стороні. Сторона, яка здійснює надсилання ЕД, вважається стороною-відправником, а сторона, яка здійснює отримання ЕД, вважається стороною-одержувачем (пункт 8.3 розділу 8 Договору);
- у випадку, коли чинним законодавством або у договорі не встановлено строків підписання конкретних ЕД, сторони погодили, що строк підписання таких документів з використанням сторонами КЕП становить 15 (п`ятнадцять) календарних днів з дати отримання ЕД. Мотивована відмова від підписання ЕД може надсилатися через систему, через механізм відхилення ЕД з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини відхилення. Якщо протягом передбаченого Договором строку, сторона-одержувач не підписала ЕД та не надіслала стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання ЕД вважаються підписаними і набирають чинності. Розірвання (скасування) ЕД, підписаного обома сторонами з використанням КЕП/ЕЦП здійснюється виключно шляхом складення та підписання сторонами акта про анулювання ЕД (пункт 8.4 розділу 8 Договору);
- при використанні електронного документообігу датою здійснення господарської операції при виконанні умов укладених правочинів (договорів) буде вважатися дата складання первинного документа (дата, зазначена на самому документі як його обов`язковий реквізит), незалежно від дати накладання КЕП/ЕЦП сторонами (пункт 8.5 розділу 8 Договору);
- сторони домовились, що ЕД, який відправлений, підписаний КЕП/ЕЦП, має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для сторін, може бути представлений до суду в якості належного доказу та визнається рівнозначним документу на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими представниками сторін і не вимагає додаткового доказування. ЕД, підписаний стороною з використанням КЕП/ЕЦП і внесений в систему (переданий стороні-одержувачу) вважатиметься в усіх випадках підписаним уповноваженим представником сторони-відправника, в межах наданих повноважень, що не потребуватиме щоразу перевірки документів на представництво. Сторони підтверджують, що всі КЕП/ЕЦП, які використовуються ними для підписання ЕД, належать їх уповноваженим представникам та неправомірне чи помилкове накладання КЕП/ЕЦП на ЕД одною із сторін, не може бути підставою для не визнання/оспорювання/невиконання нею таких підписаних ЕД, що відправлені іншій стороні по системі. Всі ризики негативних наслідків неправомірного/помилкового накладання КЕП/ЕЦП на ЕД однієї із сторін, покладаються на цю сторону (пункт 8.7 розділу 8 Договору);
- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2027, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір уважається автоматично пролонгованим на наступний рік, якщо сторони за 15 календарних днів до моменту припинення його дії не мають наміру розірвати цей Договір (пункт 9.1 розділу 9 Договору).
Договір підписано сторонами в електронній формі шляхом накладання електронного підпису сторін та печатки позивача.
Одним з основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України), який в силу положень статті 629 вказаного Кодексу є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою та п`ятою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить як зобов`язання з поставки товару, так і зобов`язання із надання певних послуг шиномонтажу.
Отже, фактично такий договір містить елементи, характерні для договорів поставки та надання послуг.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
На виконання взятих на себе зобов`язань позивач (постачальник) поставив з 04.05.2026 по 27.05.2026, а відповідач (покупець) прийняв товар на загальну суму 347 610,00 гривень з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами в електронній формі видатковими накладними, а саме:
- № 2178 від 04.05.2026 на суму 57 200,00 гривень;
- № 2204 від 04.05.2026 на суму 39 250,00 гривень;
- № 2400 від 13.05.2026 на суму 55 160,00 гривень;
- № 2407 від 14.05.2026 на суму 13 800,00 гривень;
- № 2423 від 14.05.2026 на суму 66 900,00 гривень;
- № 2592 від 22.05.2026 на суму 11 300,00 гривень;
- № 2597 від 22.05.2026 на суму 45 200,00 гривень;
- № 2682 від 27.05.2026 на суму 37 000,00 гривень;
- № 2692 від 27.05.2026 на суму 21 800,00 гривень.
У цій частині відносини сторін є поставкою, а тому суд застосовує до спірних правовідносин законодавство, яке регулює договір поставки (частина друга статті 628 ЦК України).
Для оплати переданого товару позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату: № 3957 від 01.05.2026 на суму 57 200,00 гривень; № 3997 від 04.05.2026 на суму 39 250,00 гривень; № 4336 від 13.05.2026 на суму 68 960,00 гривень; № 4364 від 14.05.2026 на суму 66 900,00 гривень; № 4613 від 21.05.2026 на суму 56 500,00 гривень; № 4804 від 27.05.2026 на суму 37 000,00 гривень; № 4805 від 27.05.2026 на суму 21 800,00 гривень.
Відповідач зобов`язання з оплати переданого товару за вказаними видатковими накладними виконав частково, сплативши 129 190,00 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті, а саме: № 31 від 13.05.2026 на суму 39 250,00 гривень; № 55 від 26.05.2026 на суму 7 200,00 гривень; № 63 від 28.05.2026 на суму 10 000,00 гривень; № 76 від 22.06.2026 на суму 4 500,00 гривень; № 2364 від 01.06.2026 на суму 68 240,00 гривень.
Частиною першою статті 691, частинами першою та другою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами у пункті 2.2 Договору погоджено, що строк оплати товару становить 14 календарний день з моменту підписання видаткової накладної.
Суд зазначає, що спірні видаткові накладні підписані за допомогою електронних цифрових підписів сторін, при цьому із протоколів перевірки таких підписів слідує, що дата документів та дата накладання на них електронних підписів відрізняються.
Водночас пунктами 3.3, 8.5 Договору сторони визначили, що датою відвантаження є дата, вказана в видатковій накладній. При використанні електронного документообігу датою здійснення господарської операції при виконанні умов укладених правочинів (договорів) буде вважатися дата складання первинного документа (дата, зазначена на самому документі як його обов`язковий реквізит), незалежно від дати накладання КЕП/ЕЦП сторонами.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Враховуючи умови Договору та виконання позивачем обов`язку з передачі товару, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок (розрахуватися) за переданий товар протягом 14 календарних днів з дати, зазначеній на видатковій накладній, а саме:
- за видатковою накладною № 2400 від 13.05.2026 до 27.05.2026 включно;
- за видатковою накладною № 2407 від 14.05.2026 до 28.05.2026 включно;
- за видатковою накладною № 2423 від 14.05.2026 до 28.05.2026 включно;
- за видатковою накладною № 2592 від 22.05.2026 до 05.06.2026 включно;
- за видатковою накладною № 2597 від 22.05.2026 до 05.06.2026 включно;
- за видатковою накладною № 2682 від 27.05.2026 до 10.06.2026 включно;
- за видатковою накладною № 2692 від 27.05.2026 до 10.06.2026 включно.
Між тим, відповідач лише розрахувався за товар, переданий йому за видатковими накладними № 2178 від 04.05.2026 та № 2204 від 04.05.2026, а також частково за видатковою накладною № 2400 від 13.05.2026.
За таких обставин, видаткові накладні № 2178 від 04.05.2026 та № 2204 від 04.05.2026 не є спірними, оскільки заборгованість за ними відсутня.
Доказів оплати інших видаткових накладних матеріали справи не містять. Тобто, неоплаченим залишився товар на суму 218 420,00 гривень, який був поставлений за видатковими накладними № 2400 від 13.05.2026, № 2407 від 14.05.2026, № 2423 від 14.05.2026, № 2592 від 22.05.2026, № 2597 від 22.05.2026, № 2682 від 27.05.2026 та № 2692 від 27.05.2026.
Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів повернення переданого товару або доказів його оплати у повному обсязі.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару у встановлений строк, визначений Договором, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки товару та надання послуг (відстрочка платежу) від 31.03.2026 № 43272805, враховуючи те, що сума заборгованості відповідача становить 218 420,00 гривень, і відповідач, на момент ухвалення судового рішення, не надав доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем чи спростовували їх заявлений розмір, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позивач за прострочення строків оплати за товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 1 117,00 гривень 3% річних.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.
У розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.
Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати отриманого товару, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням процентів є обґрунтованими.
З огляду на вимоги частин першої та другої статті 2, частини п`ятої статті 236 ГПК України суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням зобов`язань, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем, суд встановив, що розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить більше, ніж 1 117,00 гривень.
Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 117,00 гривень підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 783,00 гривень пені та 65 526,00 гривень штрафу, який нарахований на загальний боргу розмірі 218 420,00 гривень.
Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).
Правовими наслідками порушення зобов`язання, встановленого договором або законом є сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
За умовами пунктів 6.2, 6.3 Договору за затримку платежів у відповідності до розділу 2 цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення оплати від загальної суми заборгованості.
За затримку платежів у відповідності до розділу 2 цього Договору більше ніж на 60 календарних днів після закінчення строку оплати покупець сплачує штраф у розмірі 30% від простроченої суми на підставі письмової вимоги постачальника.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
03.08.2026 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 03.08.2026 за вихідним № 1, в якій просив сплатити борг за переданий товар у розмірі 218 420,00 гривень, 3% річних за весь час прострочення, інфляційні втрати, пеню та 30% річних.
На підтвердження направлення вказаної вимоги відповідачу надано: поштову накладну № 0407900347920 від 03.08.2026; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною та фіскальний чек від 03.08.2026 щодо оплати послуг пересилання відправлення.
Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.
Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язань у вигляді прострочення оплати переданого товару, позивач набув права вимагати сплати пені та 30% штрафу, передбачених пунктами 6.2, 6.3 Договору.
Здійснивши власний розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем, суд встановив, що розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить більше, ніж 783,00 гривень.
Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 783,00 гривень підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
Перевіривши правильність розрахунку штрафу, суд встановив, що такий розрахунок є арифметично правильним, внаслідок чого вимога про стягнення 65 526,00 гривень штрафу підлягає задоволенню.
У даній справі відповідач не надав ані власного контррозрахунку сум 3% річних, пені та 30% штрафу, ані заяв про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій (штрафу та пені), та/або доказів на підтвердження існування обставин, що могли бути підставою для цього.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
За змістом статей 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» повністю та ухвалює рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Глоріос» 218 420,00 гривень основного боргу, 1 117,00 гривень 3% річних, 783,00 гривень пені та 65 526,00 гривень 30% штрафу.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 123, частини другої статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою та другою статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 16 ГПК України.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Так, відповідно до статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності). Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро (частини третя статті 4 та частина п`ята статті 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За змістом пунктів 4, 6, 9 частини першої статті 1 вказаного Закону:
- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
- інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, відшкодування судових витрат сторони забезпечує можливість ефективно захищати свої права в суді, а також стимулювати сторін до досудового вирішення спору.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
На підтвердження розміру витрат на правничу представником позивача подано до суду: договір № 2002-1/2025 про надання правничої допомоги від 20.02.2025 з додатком № 1 до нього; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.07.2026; рахунок-фактуру № 27/07/2-26 від 27.07.2026 на суму 8 000,00 гривень; платіжну інструкцію в національній валюті № 2572 від 27.07.2026 на суму 8 000,00 гривень; довіреність № 1 від 25.05.2026; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1349 від 15.02.2018.
За умовами укладеного між фізичною особою-підприємцем Кушнір Романом Юхимовичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» (замовник) був укладений договір № 2002-1/2025 про надання правничої допомоги:
- замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов`язання про надання замовнику за плату юридичних послуг, в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором (пункт 1.1 розділу 1);
- виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання замовникові наступних послуг: правової допомоги у формах консультацій, нормативно-правового обґрунтування позиції замовника, підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів, представництво інтересів в судах України та підставі замовлення визначеного додатковою угодою (пункт 1.2 розділу 1);
- вартість наданих послуг за договором становить вартість визначену додатками до договору та актами виконаних робіт (пункт 4.1 розділу 4);
- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2025 (пункт 7.1 розділу 7).
Одночасно із вказаним договором сторонами підписали додаток № 1, за яким замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання щодо надання клієнту правничої допомоги щодо стягнення заборгованості в судовому порядку за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Глоріос» за неналежне виконання договору № 43272805 від 31.03.2026 поставки товару та надання послуг (відстрочка платежу).
Вказаним додатком сторони визначили перелік послуг, які будуть надані, а саме:
Пункт 1.1: ознайомлення з документами, вивчення матеріалів справи та, за необхідності, чинного законодавства, судової практики з аналогічних спорів та аналіз справи на предмет визначення її судової перспективи. Надання консультацій та роз`яснень клієнту щодо шляхів вирішення питання. Визначення орієнтованої вартості послуг та підготовка договору про надання правничої (правової) допомоги. Підготовка позовної заяви та інших процесуальних документів. Орієнтовні витрати часу - 3 години, вартість 8 000,00 гривень.
Пункт 1.2: представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції (включаючи відеоконференцію). Орієнтовні витрати часу - 1 година, вартість 1 500,00 гривень.
27.07.2026 сторони погодили та підписали акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), за яким виконавець надав замовникові послуги з правової допомоги у формах консультацій, нормативно-правового обґрунтування позиції замовника, підготовка позовної заяви, подача документів до господарського суду від імені замовника до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Глоріос» про стягнення основного боргу, пені та штрафу.
Вартість наданих послуг становить 8 000,00 гривень.
Адвокатом Кушнір Р.Ю. позивачу був виставлений рахунок-фактуру № 27/07/2-26 від 27.07.2026 на суму 8 000,00 гривень за підготовку та подачу до господарського суду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Глоріос» за неналежне виконання договору № 43272805 від 31.03.2026.
27.07.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» за платіжною інструкцією № 2572 оплатило надані адвокатом Кушнір Р.Ю. послуги з правничої допомоги у розмірі 8 000,00 гривень з призначанням платежу: підготовка позовної заяви щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Глоріос», рахунок № 27/07/2-26 від 27.07.2026.
Суд враховує, що при вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень (заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу), наданих протилежною стороною.
Адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).
При цьому, відповідачем не доведено неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які фактично сплачено позивачем. Відповідного клопотання суду відповідачем не заявлялось, внаслідок чого не спростовано доводів позивача в цій частині.
При здійсненні розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом, обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 ГПК України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати (або очікує їх понести) на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням) клієнту рахунків на оплату таких послуг та їх сплатою тощо.
Підсумовуючи викладене, дослідивши надані заявником документи в їх сукупності, враховуючи результати розгляду даної справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень, оскільки заявлений розмір є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підтверджений (доведений) матеріалами справи.
З огляду на викладене, суд включає до судових витрат по справі витрати позивача на правову допомогу у розмірі 8 000,00 гривень та покладає на відповідача відшкодування позивачу вказаних витрат повністю.
Щодо розподілу судового збору.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За змістом пункту 1 частини другої, частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання до господарського суду даного позову становив 3 430,15 гривень з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 (оскільки позов подано через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС).
На підставі платіжної інструкції № 2788 від 11.08.2026 за подання цього позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 430,20 гривень.
За приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд зазначає, що позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України судового збору в частині сплаченого ним в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме в сумі 0,05 гривень.
Таким чином, відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 430,15 гривень покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Глоріос» про стягнення 285 846,00 гривень задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Глоріос» (08200, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Сингаївського Миколи, будинок №2п, офіс 43; код ЄДРПОУ 43272805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» (03057, місто Київ, вулиця Гетьмана Вадима, будинок №1-А, офіс 1021; код ЄДРПОУ 41323370) 218 420,00 гривень основного боргу, 1 117,00 гривень 3% річних, 783,00 гривень пені, 65 526,00 гривень 30% штрафу, 3 430,15 гривень судового збору та 8 000,00 гривень витрат на правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано 05.10.2026.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Дакота» (03057, місто Київ, вулиця Гетьмана Вадима, будинок №1-А, офіс 1021; код ЄДРПОУ 41323370)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Глоріос» (08200, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Сингаївського Миколи, будинок №2п, офіс 43; код ЄДРПОУ 43272805)
Суддя С.М. Фурсова