ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про відмову у задоволенні подання приватного виконавця
"28" вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 916/2162/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
за участю секретаря судового засідання Ніконової Д.І.,
розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - 18008, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, 118, офіс 201/ про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, /вх. № 2-1739/26 від 04.09.2026/ у справі № 916/2162/24
за позовом: Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" /ЄДРПОУ 21650966, адреса - 65003, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр-т. Миру, 28/
до відповідачів: 1. Приватного підприємства "Фенікс і Ко" /ЄДРПОУ 35440809, адреса - 74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Мелітопольська, 21-а/;
2. ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_1 /;
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехпрогрес" /ЄДРПОУ 74800, Херсонська обл., м. Каховка (з), вул. Велика Куликовська, 110, e-mail: [пошта прихована]/;
4. Приватного підприємства "Легіон Агро" /ЄДРПОУ 74800, Херсонська обл., м. Каховка (з), вул. Велика Куликовська, 110/
про солідарне стягнення у розмірі 3 411 609,7 грн
за участі представників сторін:
приватний виконавець: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі
від позивача: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі;
від відповідачів: не з`явилися, повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Одеської області на розгляді перебувала справа №916/2162/24 за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" до відповідачів: Приватного підприємства "Фенікс і Ко", ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехпрогрес", Приватного підприємства "Легіон Агро" про солідарне стягнення у розмірі 3 411 609,7 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.03.2025 позовні вимоги Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" - задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Фенікс і Ко" /ЄДРПОУ 35440809, адреса - 74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Мелітопольська, 21-а/, ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_1 /, Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехпрогрес" /ЄДРПОУ 74800, Херсонська обл., м. Каховка (з), вул. Велика Куликовська, 110, e-mail: [пошта прихована]/, Приватного підприємства "Легіон Агро" /ЄДРПОУ 74800, Херсонська обл., м. Каховка (з), вул. Велика Куликовська, 110/ на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" /ЄДРПОУ 21650966, адреса - 65003, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр-т. Миру, 28/ заборгованість за кредитним договором № K08561/2021 від 28.04.2021 в сумі 3 411 609,70 грн /три мільйони чотириста одинадцять тисяч шістсот дев`ять гривень 70 копійок/, з яких: 2 999 203,51 грн. - основний борг, 379 406,19 грн. - проценти, 33 000,00 грн. - комісія, а також судовий збір в розмірі 40 929,32 грн /сорок тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 32 копійки/.
23.04.2025 Господарським судом Одеської області видано відповідні накази.
Постановою Південно-західного господарського апеляційного суду від 03.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Змінено резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2025 у справі №916/2162/24, виклавши її в наступній редакції:
"Позов Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" - задовольнити.
Стягнути в солідарному порядку з Приватного підприємства "Фенікс і Ко", ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" заборгованість за Кредитним договором № K08561/2021 від 28.04.2021 в сумі 3 411 609,70 грн, з яких: 2 999 203,51 грн. - основний борг, 379 406,19 грн. - проценти, 33 000,00 грн. - комісія.
Стягнути в солідарному порядку з Приватного підприємства "Фенікс і Ко", Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехпрогрес" на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" заборгованість за Кредитним договором №K08561/2021 від 28.04.2021 в сумі 3 411 609,70 грн, з яких: 2 999 203,51 грн. - основний борг, 379 406,19 грн. - проценти, 33 000,00 грн. - комісія.
Стягнути в солідарному порядку з Приватного підприємства "Фенікс і Ко", Приватного підприємства "Легіон Агро" на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" заборгованість за Кредитним договором № K08561/2021 від 28.04.2021 в сумі 3 411 609,70 грн, з яких: 2 999 203,51 грн. - основний борг, 379 406,19 грн. - проценти, 33 000,00 грн. - комісія.
Стягнути в рівних частках з Приватного підприємства "Фенікс і Ко", Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехпрогрес", ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Легіон Агро" на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" суму судового збору в розмірі 40 929,32 грн. (по 10 232,33 грн. з кожного) за подання позовної заяви."
Ухвалою суду від 13.01.2026 заяву відповідача ОСОБА_1 по справі №916/2162/24 /вх.№2-2028/25 від 25.12.2025/ про відстрочення виконання рішення суду - задоволено частково. Відстрочено на 6 місяців, з дня ухвалення, виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2025 у справі №916/2162/24, зміненого Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 у справі № 916/2162/24, в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" заборгованості за Кредитним договором № K08561/2021 від 28.04.2021 в сумі 3 411 609,70 грн, з яких: 2 999 203,51 грн - основний борг, 379 406,19 грн - проценти, 33 000,00 грн - комісія та судового збору в розмірі 10 232,33 грн.
04.09.2026 судом отримано подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, /вх. № 2-1739/26 від 04.09.2026/, згідно з яким приватний виконавець просить надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме: квартиру загальною площею 47,9 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та в якій зареєстрована неповнолітня дитина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування подання приватний виконавець посилається на те, що ним розпочато процедуру звернення стягнення на нерухоме майно належне боржникові на праві власності а саме, квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
В ході перевірки інформації щодо зареєстрованих осіб за вищевказаною адресою виконавцем було встановлено, що згідно інформації наданої Департаментом «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, лист № №16451/23098-01-21 від 13.08.2026, у вищевказаній квартирі зареєстрована малолітня дитина, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідь на вимогу від 13.08.2026щодо надання дозволу на реалізацію майна право користування яким мають діти, виконавцем отримано лист від Служби у справах дітей Черкаської міської ради від 17.08.2026 року №3137/2776-15-26 про відмову у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають малолітні діти.
26.08.2026 на адресу приватного виконавця надійшла заява від стягувача ПАТ «МТБ Банк», якою повідомлено приватного виконавця про обставини ухилення боржником ОСОБА_1 від виконання судового рішення.
Виконавець наголошує, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2026 за клопотанням ОСОБА_1 судом встановлено відстрочку виконання рішення щодо неї , на 6-ть місяців. За вказаний строк ОСОБА_1 ніяких дій щодо погашення заборгованості не здійснено.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.09.2026 для розгляду заяви визначено суддю Петренко Н.Д.
Ухвалою суду від 04.09.2026 прийнято до провадження подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, /вх.№ 2-1739/26 від 04.09.2026/ у справі № 916/2162/24; розгляд заяви призначено на 14.09.2026 на 14:20.
14.09.2026 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача /вх. № 31070/26/, в яких позивач просить задовольнити подання приватного виконавця. Позивач наголошує на врахуванні сталої судової практику Верховного суду в частині недобросовісністі дій боржника, а саме: з якого часу дитина зареєстрована в спірному приміщенні. Позивач вказує, що ОСОБА_1 з метою уникнення, можливого виконання рішення суду, у період з моменту відкриття апеляційного провадження, а саме з 18.06.2024 року, свідомо розуміючи ризики, виконання ймовірного рішення суду на користь Банку за рахунок спірної квартири, 23.07.2024 року здійснила реєстрацію місця проживання свого та дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у даній квартирі.
У судовому засіданні 14.09.2026 судом оголошено протокольну ухвалу в порядку ст.ст. 2, 114 ГПК України про проведення судового засідання протягом розумного строку та оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 28.09.2026 р. о 12:00.
28.09.2026 на адресу суду надійшли заперечення відповідача2 на подання приватного виконавця /вх. № 33036/26/, в яких відповідач2 просить відмовити у задоволенні подання. В обґрунтування своїх заперечень відповідач2 посилається на те, що фактичне знаходження та виробничі потужності боржника - ПП «ФЕНІКС І КО» перебувають на території населених пунктів Каховського району Херсонської області (розташованих на лівому березі р. Дніпро), тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації з 24.02.2022 і по даний час.
Відповідач2 вказує, що у зв`язку з форс-мажорними обставинами, господарська діяльність ПП «ФЕНІКС І КО» за рахунок якої отримувався прибуток, починаючи з 24.02.2022 унеможливлена, доступ до актів підприємства, за рахунок продажу яких можна буде погасити кредитну заборгованість відсутній.
На теперішній час єдиним майном заявника, що знаходиться на підконтрольній території України, є квартира загальною площею 47,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , яка є єдиним житлом заявника та членів його сім`ї.
Іншого нерухомого майна, окрім вказаної квартири, яка є єдиним житлом родини, та майна, що залишилось на окупованій території ОСОБА_1 у власності не має.
Право власності на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано за ОСОБА_1 17.08.2023 року, тобто в період існування шлюбу сторін.
28.09.2026 на адресу суду надійшла зава ОСОБА_3 про залучення його до участі у справі /вх. № 33037/2/.
28.09.2026 на адресу суду надійшло клопотання відповідача2 про залучення ОСОБА_3 /вх. № 33045/26/ та Служби у справах дітей Черкаської міської ради /вх. № 33041/26/ про залучення до участі у справі в якості заінтересованих осіб.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлене подання приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, та просила його задовольнити.
Інші учасники справи до судового засідання не з`явилися, повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 28.09.2026 судом оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотань відповідача2 про залучення до участі у справі в якості заінтересованих осіб ОСОБА_3 /вх. № 33045/26 від 28.09.2026/ та Служби у справах дітей Черкаської міської ради /вх. № 33041/26 від 28.09.2026/.
Дослідивши матеріали заяви, вислухавши представника позивача, господарський суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції ( ч.1 ст. 327 ГПК України).
За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
У статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 6 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно з ч.1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. В першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 3, 6, 22 частин 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5 у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду.
У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 30 розділу VIII Інструкції № 512/5).
Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених ст. ст. 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", від можливого порушення.
Отже, враховуючи вимоги Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" та положення Інструкції № 512/5 державний або приватний виконавець у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, має обов`язок отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Подібні висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 751/15667/15-ц, від 25.11.2019 у справі №718/482/15-ц).
Законодавство України не визначає порядку надання органом опіки та піклування згоди на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині.
З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмови) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом.
Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини".
Вказані висновки викладено в Постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №2-537/11.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 виснувала, зокрема, що: у вирішенні питання чи є відсутність згоди органу опіки та піклування при примусовому виконанні судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів підставою для висновку про неможливість державного або приватного виконавця вчиняти виконавчі дії щодо продажу такого майна, зазначила, зокрема, що:
"…Вимога про отримання дозволу Держвиконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитинства, статтею 12 Закону про основи созахисту, від можливого порушення.
Якщо суд приймає рішення про солідарне стягнення з боржника та його поручителя коштів у рахунок погашення їх зобов`язань перед кредитором, то суд не досліджує питання прав тих чи інших осіб, які пов`язані з можливими об`єктами жилої нерухомості, які вже сам Держвиконавець відповідно до Закону про виконавче провадження визначає до реалізації, зокрема, на відкритих торгах для забезпечення виконання цього судового рішення. А відтак проведення такої реалізації майна, в тому числі спірної квартири, не контролюється судом допоки відповідні дії Держвиконавця не оскаржуються кимось з учасників виконавчого провадження чи іншими особами відповідно до закону.
Разом з тим повноваження Держвиконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов`язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов`язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями Держвиконавця не наділяє. Також, наприклад, Держвиконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань Держвиконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.
… враховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Зазначене стосується також і дій приватних виконавців".
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду, господарський суд приходить до висновку про те, що державний чи приватний виконавець має обов`язок звернутися за дозволом до органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду.
Згідно з п.10 ч.3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Згідно приписів ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частина 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989).
Статтею 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Відповідно до частини 6 статті 17, статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" права дитини на майно та порядок їх захисту встановлюються законами України. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Відповідно до частин 1-3 статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав, інших прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
Частиною 4 статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до частини 4 статті 177 Сімейного кодексу України, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Відповідно до частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Як встановлено місцевим та підтверджується матеріалами справи, у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу2 станом на 11.08.2026 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 23.07.2024; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.07.2024.
Зареєстрована у квартирі неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою відповідача2.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2026 на адресу виконавця надійшов лист від Служби у справах дітей Черкаської міської ради від 17.08.2026 №3137/2776-15-26 про відмову у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна /квартири за адресою: АДРЕСА_2 /, право користування яким мають малолітні діти.
Пунктом 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Однак, всупереч Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, Порядку реалізації арештованого майна приватний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо майна боржника не звернувся до органу опіки та піклування за відповідним дозволом на реалізацію нерухомого майна боржника, в якому проживає та зареєстрована неповнолітня ОСОБА_2 , а помилково звернувся до Служби у справах дітей Черкаської міської ради, яка в силу своїх повноважень не наділена правом на складання відповідного дозволу.
У зв`язку з викладеним, суд дійшов до висновку, що приватний виконавець Чупис Т.П. передчасно звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, оскільки передумовою звернення до суду з даним поданням є відмова органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, яку він не отримав через помилкове звернення до Служби у справах дітей Черкаської міської ради, а не до органу опіки та піклування.
Зважаючи на відсутність відмови органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, суд вважає за недоцільним надавати оцінку добросовісністю дій відповідача2, з приводу наступних питань: з якого часу неповнолітня зареєстрована в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок її реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем його постійного проживання; чи наявне інше приміщення, як в дитини та і його батьків; який ступінь споріднення між дітьми та боржником та інші обставини.
З огляду на викладене, враховуючи, що приватним виконавцем не надано відмови органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти та матеріали подання не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він звертався з цього приводу саме до органу опіки та піклування, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, /вх. № 2-1739/26 від 04.09.2026/ у справі № 916/2162/24.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, /вх. № 2-1739/26 від 04.09.2026/ у справі № 916/2162/24 - відмовити.
Ухвала складена та підписана 05.10.2026.
Ухвала набрала законної сили 28.09.2026 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.
Суддя Н.Д. Петренко