ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
УХВАЛА
02.10.2026 Справа № 917/1445/26
Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-ТРАНС ГРУПП» від 29.09.2026р. (вх.30.09.2026р. №13104) про забезпечення позову в межах справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-ТРАНС ГРУПП», 49000, м. Дніпро, вул. Добровольців, 17, кв. 4, код ЄДРПОУ 44899237,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімум Актив», 36007, м. Полтава, вул. Решетилівська, 53, код ЄДРПОУ 41130604,
про стягнення 22 971 714,20 грн
та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімум Актив», 36007, м. Полтава, вул. Решетилівська, 53, код ЄДРПОУ 41130604,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-ТРАНС ГРУПП», 49000, м. Дніпро, вул. Добровольців, 17, кв. 4, код ЄДРПОУ 44899237,
про розірвання договору
Без виклику сторін
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-ТРАНС ГРУПП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімум Актив» про стягнення 22 971 714,20 грн. та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімум Актив» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-ТРАНС ГРУПП» про розірвання договору.
Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.
30.09.2026р. до суду надійшла заява позивача (тут та далі сторони іменуються як позивач і відповідач за первісним позовом), у якій він просить вжити заходи забезпечення первісного позову: Накласти арешт у межах суми первісних позовних вимог - 22 971 714 гривень 20 копійок на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРІМУМ АКТИВ» (код ЄДРПОУ 41130604), які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі на рахунках, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, а у разі недостатності грошових коштів для забезпечення первісного позову у повному розмірі - накласти арешт на належне ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ» рухоме та нерухоме майно в межах різниці між сумою
первісних позовних вимог 22 971 714,20 грн та сумою фактично арештованих грошових коштів, із встановленням загальної межі забезпечення позову в розмірі 22 971 714,20 гривень.
01.10.2026р. від відповідача (ТОВ "Преміум Актив") надійшли заперечення проти заяви, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на її необгрунтованість; недоведеність реальних підстав та ризиків для забезпечення позову; неспівмірність та деструктивний вплив заявлених заходів на діяльність критично важливого підприємства, на якому працевлаштовано 234 працівники та яке здійснює безперервну діяльність та вионує важливі сціально-економічні завдання, має значні фінансові активи, повну платоспроможність та фінансову стійкість, що спростовує будь-які побоювання стосовно ризиків неможливості виконати рішення суду.
При вирішенні питання про забезпечення суд керується наступним:
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; (п.1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Так, вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову, суд враховує, що між сторонами існує спір щодо стягнення значної суми грошових коштів - штрафних санкцій у зв"язку з неналежним, за доводами, позивача виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №13/02/26 від 13.02.2026р. , в той же час відповідач повністю заперечує наявність заборгованості, її розмір та підстави для стягнення, та подав до суду зустрічну позовну заяву про розірвання договору, з якого виник спір. Позивач зазначає, що наразі не має інформації про достатність чи недостатність грошових коштів на рахунках для виконання майбутнього можливого рішення суду про задовлення позову; рух грошових коштів на рахунках та розпорядження іншими ліквідними активами можуть відбутися протягом короткого проміжку часу, в той час як розгляд справи та набрання рішенням законної сили об"єктивно потребують часу. При цьому, зазначає позивач, що формальне отримання ним рішення про стягнення грошових коштів, за відсутності гарантій його реального виконання, не забезпечить ефективного поновлення порушеного майнового права.
Позивач також, аналізуючи дані доступної фінансової звітності відповідача, вказує на те, що сума позову приблизно у 17 разів перевищує чистий прибуток позивача за 1 півріччя 2026р., відповідач має значний обсяг поточних зобов"язань; щодо відповідача існує інше господарське провадження про стягнення грошових коштів (справа №917/1446/26); спір між сторонами дійсно існує - відповідач категорично заперечує проти позову та подав зустрічний позов, прийнятий судом до розгляду; позивач не має доступу до інформації про фактичний залишок коштів на рахунках відповідача та не може встановити достатність таких коштів для виконання можливого рішення суду.
У запереченнях проти заяви відповідач зазначає, що заявником (позивачем) не доведено наявності реальних підстав для забезпечення позову, а рішення суду з цього питання не може грунтуватися на припущеннях.
Суд звертається до постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, у якій звернуто увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
В подальшому цей підхід підтримано і в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 17.07.2024р. у справі №904/757/24, від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
Відтак, суд погоджується з позивачем у тому, що у даному випадку для застосування заходів забезпечення позову не вимагається обов"язкового встановлення факту, що відповідач уже здійснив чи в даний час здійснює відчуження майна чи витрачання грошових коштів, і за сукупністю усіх доводів, що наведені вище, існує достатньо обгрунтований ризик того, що істотна зміна обсягу ліквідних активів ТОВ протягом розгляду справи може безпосередньо вплинути на можливість фактичного виконання рішення суду у разі майбутнього можливого задовлення позовних вимог.
За таких обставин суд доходить висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову є обґрунтованим, адекватним та співмірним, оскільки:
- відповідає предмету спору;
- спрямоване запобіганню виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позову;
- забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову.
Посилання відповідача на те, що забезпечення позову позбавить його можливості виплачувати заробітну плату та сплачувати податки, не відповідає дійсності, оскільки чинне законодавство містить відповідні запобіжники проти цих негативних наслідків. Крім того, саме по собі віднесення підприємства відповідача до переліку критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, не виключає можливості застосування заходів забезпечення позову у встановленому порядку за наявності для цього відповідних достатніх підстав.
Крім того, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Більше того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Відповідна правова позиція викладена в п. 24 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року № 905/448/22.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Застосування такого заходу забезпечення позову в даному випадку не призведе до "подвійного забезпечення", оскільки позивач правомірно просить накласти арешт на рухоме і нерухоме майно ТОВ "Прімум Актив" тільки в разі недостатності грошових коштів для забезпечення позову у повному розмірі і тільки в межах різниці між сумою заявлених позовних вимог та сумою арештованих грошових коштів, із встановленням загальної межі забезпечення позову в розмірі 22 971 714,20 грн. Об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 дійшла висновку стосовно того, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми спору доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція).
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам ЄСПЛ.
При цьому під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову не вирішується питання про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки оцінка обґрунтованості заявлених вимог, в т.ч. обгрунтованості заявленої до стягнення суми, буде здійснюватися під час розгляду справи по суті.
Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1. Заяву «АТ-ТРАНС ГРУПП» від 29.09.2026р. (вх.30.09.2026р. №13104) про забезпечення позову - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позовної заяви у справі №917/1445/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРІМУМ АКТИВ» (код ЄДРПОУ 41130604), які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, у тому числі на рахунках, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову в сумі 22 971 714,20 грн. У разі недостатності грошових коштів для забезпечення позову у повному розмірі - накласти арешт на належне ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ» ( код ЄДРПОУ 41130604) рухоме та нерухоме майно в межах різниці між сумою позовних вимог 22 971 714,20 грн та сумою фактично арештованих грошових коштів, із встановленням загальної межі забезпечення позову в розмірі 22 971 714,20 гривень.
Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ-ТРАНС ГРУПП», 49000, м. Дніпро, вул. Добровольців, 17, кв. 4, код ЄДРПОУ 44899237
Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Прімум Актив», 36007, м. Полтава, вул. Решетилівська, 53, код ЄДРПОУ 41130604
Ухвала набирає чинності з дня її постановлення.
Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвалу може бути оскаржено у апеляцйному порядку до Східного апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня її постановлення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала підписана 02.10.2026 року.
Суддя О.С.Мацко