ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" вересня 2026 р. м. Харків Справа № 922/2488/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Лозівської окружної прокуратури (64601, Харківська область, Лозівський район, м.Лозова, вул. Богданівська, 17) в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації (61002, місто Харків, вул. Сумська, будинок 64), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601)
до 1. Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, вул. Ярослава Мудрого, будинок 1), 2. Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, вулиця Козацька, будинок 5), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Комунальне підприємство «ЕКО-САН» Лозівської міської ради Харківської області (64603, Харківська обл., м. Лозова, вул. Правди, буд. 4)
про скасування права власності та права постійного користування, скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки
за участю представників:
прокурора - Сапітон Д.В. (службове посвідчення №086205 від 13.07.2026),
позивача - Зучек Є.Н. (в порядку самопредставництва),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився,
першого відповідача - не з`явився,
другого відповідача - не з`явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - не з`явився
ВСТАНОВИВ:
Лозівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Лозівської міської ради Харківської області, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області, в якому просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034).
3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 06716633) на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 площею 15,0876 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2704878363239, запис про право власності від 10.03.2023 № 49549962, внесений державним реєстратором Виконавчого комітету Лозівської міської ради Калинченко Вікторією Вікторівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №66767929 від 14.03.2023) та право постійного користування Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 22682313) на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 площею 15,0876 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2704878363239, запис про інше речове право від 10.03.2023 № 49549995, внесений державним реєстратором Виконавчого комітету Лозівської міської ради Калинченко Вікторією Вікторівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №66767929 від 14.03.2023) та закриттям розділу № 2704878363239 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
4. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865, площею 15,0876 га з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї, в тому числі права комунальної власності Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 06716633) та права постійного користування Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 22682313) на вказану земельну ділянку.
5. Витребувати з незаконного володіння Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 06716633) та Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 22682313) на користь держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку площею 4,8324 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865, площею 15,0876 га, яка розташована на території Лозівської територіальної громади Харківської області в межах наступних координат кутів перетину: Внутрішній кут 51° 51' 53.99", Дирекційний кут 96° 58' 49.33", Відстань (м) 47.17, Координати в метрах Х 5403653.812, Координати в метрах Y 5351924.314, Внутрішній кут 195° 14' 58.85", Дирекційний кут 81° 43' 50.48", Відстань (м) 36.03, Координати в метрах Х 5403648.080, Координати в метрах Y 5351971.130, Внутрішній кут 170° 53' 37.17", Дирекційний кут 90° 50' 13.31", Відстань (м) 115.48, Координати в метрах Х 5403653.262, Координати в метрах Y 5352006.785, Внутрішній кут 171° 18' 51.08", Дирекційний кут 99° 31' 22.23", Відстань (м) 24.90, Координати в метрах Х 5403651.575, Координати в метрах Y 5352122.254, Внутрішній кут 182° 35' 31.08", Дирекційний кут 96° 55' 51.14", Відстань (м) 33.16, Координати в метрах Х 5403647.455, Координати в метрах Y 5352146.814, Внутрішній кут 181° 34' 16.48", Дирекційний кут 95° 21' 34.66", Відстань (м) 62.83, Координати в метрах Х 5403643.453, Координати в метрах Y 5352179.736, Внутрішній кут 191° 1' 53.95", Дирекційний кут 84° 19' 40.71", Відстань (м) 60.61, Координати в метрах Х 5403637.584, Координати в метрах Y 5352242.294, Внутрішній кут 173° 47' 27.17", Дирекційний кут 90° 32' 13.54", Відстань (м) 23.90, Координати в метрах Х 5403643.574, Координати в метрах Y 5352302.604, Внутрішній кут 166° 0' 06.01", Дирекційний кут 104° 32' 07.53", Відстань (м) 19.04, Координати в метрах Х 5403643.350, Координати в метрах Y 5352326.499, Внутрішній кут 175° 11' 04.45", Дирекційний кут 109° 21' 03.09", Відстань (м) 28.37, Координати в метрах Х 5403638.571, Координати в метрах Y 5352344.931, Внутрішній кут 193° 11' 46.08", Дирекційний кут 96° 9' 17.00", Відстань (м) 21.32, Координати в метрах Х 5403629.171, Координати в метрах Y 5352371.697, Внутрішній кут 188° 44' 43.30", Дирекційний кут 87° 24' 33.71", Відстань (м) 29.89, Координати в метрах Х 5403626.885, Координати в метрах Y 5352392.896, Внутрішній кут 183° 14' 59.16", Дирекційний кут 84° 9' 34.55", Відстань (м) 53.36, Координати в метрах Х 5403628.236, Координати в метрах Y 5352422.755, Внутрішній кут 185° 36' 42.75", Дирекційний кут 78° 32' 51.80", Відстань (м) 23.44, Координати в метрах Х 5403633.666, 5352475.840, Внутрішній кут 186° 47' 48.86", Дирекційний кут 71° 45' 02.93", Відстань (м) 23.70, Координати в метрах Х 5403638.321, Координати в метрах Y 5352498.818, Внутрішній кут 160° 54' 48.30", Дирекційний кут 90° 50' 14.63", Відстань (м) 34.35, Координати в метрах Х 5403645.743, Координати в метрах Y 5352521.327, Внутрішній кут 122° 9' 22.33", Дирекційний кут 148° 40' 52.30", Відстань (м) 10.54, Координати в метрах Х 5403645.241, Координати в метрах Y 5352555.672, Внутрішній кут 137° 47' 55.38", Дирекційний кут 190° 52' 56.92", Відстань (м) 4.26, Координати в метрах Х 5403636.233, Координати в метрах Y 5352561.153, Внутрішній кут 140° 23' 22.07", Дирекційний кут 230° 29' 34.85", Відстань (м) 21.40, Координати в метрах Х 5403632.051, Координати в метрах Y 5352560.349, Внутрішній кут 174° 23' 01.35", Дирекційний кут 236° 6' 33.50", Відстань (м) 24.71, Координати в метрах Х 5403618.437, Координати в метрах Y 5352543.838, Внутрішній кут 184° 14' 34.35", Дирекційний кут 231° 51' 59.15", Відстань (м) 13.60, Координати в метрах Х 5403604.657, Координати в метрах Y 5352523.324, Внутрішній кут 169° 43' 49.45", Дирекційний кут 242° 8' 09.70", Відстань (м) 29.97, Координати в метрах Х 5403596.257, Координати в метрах Y 5352512.624, Внутрішній кут 173° 25' 52.21", Дирекційний кут 248° 42' 17.48", Відстань (м) 48.72, Координати в метрах Х 5403582.251, Координати в метрах Y 5352486.131, Внутрішній кут 174° 5' 00.24", Дирекційний кут 254° 37' 17.24", Відстань (м) 17.47, Координати в метрах Х 5403564.559, Координати в метрах Y 5352440.742, Внутрішній кут 175° 9' 56.76", Дирекційний кут 259° 27' 20.48", Відстань (м) 40.36, Координати в метрах Х 5403559.927, Координати в метрах Y 5352423.901, Внутрішній кут 172° 6' 11.89", Дирекційний кут 267° 21' 08.58", Відстань (м) 94.30, Координати в метрах Х 5403552.541, Координати в метрах Y 5352384.221, Внутрішній кут 174° 43' 35.95", Дирекційний кут 272° 37' 32.63", Відстань (м) 129.36, Координати в метрах Х 5403548.185, Координати в метрах Y 5352290.022, Внутрішній кут 178° 32' 10.44", Дирекційний кут 274° 5' 22.20", Відстань (м) 211.33, Координати в метрах Х 5403554.111, Координати в метрах Y 5352160.802, Внутрішній кут 112° 13' 46.42", Дирекційний кут 341° 51' 35.77", Відстань (м) 3.32, Координати в метрах Х 5403569.182, Координати в метрах Y 5351950.009, Внутрішній кут 155° 47' 56.93", Дирекційний кут 6° 3' 38.84", Відстань (м) 7.07, Координати в метрах Х 5403572.335, Координати в метрах Y 5351948.976, Внутрішній кут 165° 47' 16.13", Дирекційний кут 20° 16' 22.71", Відстань (м) 18.41, Координати в метрах Х 5403579.361, Координати в метрах Y 5351949.722, Внутрішній кут 183° 58' 18.04", Дирекційний кут 16° 18' 04.67", Відстань (м) 6.30, Координати в метрах Х 5403596.628, Координати в метрах Y 5351956.100, Внутрішній кут 206° 31' 52.44", Дирекційний кут 349° 46' 12.23", Відстань (м) 14.16, Координати в метрах Х 5403602.677, Координати в метрах Y 5351957.869, Внутрішній кут 203° 34' 47.40", Дирекційний кут 326° 11' 24.83", Відстань (м) 15.27, Координати в метрах Х 5403616.613, Координати в метрах Y 5351955.354, Внутрішній кут 193° 18' 12.94", Дирекційний кут 312° 53' 11.89", Відстань (м) 24.05, Координати в метрах Х 5403629.298, Координати в метрах Y 5351946.859, Внутрішній кут 164° 2' 28.58", Дирекційний кут 328° 50' 43.31", Відстань (м) 9.52, Координати в метрах Х 5403645.662, Координати в метрах Y 5351929.241.
6. Судові витрати покласти на відповідачів та стягнути за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок [рахунок приховано], код класифікації видатків бюджету - 2800.
7. Про день та час розгляду справи повідомити сторони, Лозівську окружну прокуратуру Харківської області та Харківську обласну прокуратуру (вулиця Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108, номер засобу зв`язку [телефон приховано], e-mail: obl@khar.gp.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронного суду ЄСІТС).
14.07.2026 від Лозівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою (Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.07.2026, вх.№ 17143/26), в якій заявник просить суд:
1. Вжити заходів щодо забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: [номер приховано]:02:000:0865, площею 15,0876 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2704878363239), яка зареєстрована на праві комунальної власності за Лозівською міською радою Харківської області (код ЄДРПОУ 06716633) та на праві постійного користування за Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 22682313), в формі заборони реєстрації прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-яких дій (в тому числі правочинів) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь якого іншого обтяження, зміни площі та інших характеристик, частки, власника, поділу, об`єднання, та інших реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Лозівській міській раді Харківської області (код ЄДРПОУ 06716633), Управлінню житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 22682313) та будь-яким іншим особам, в тому числі які діють на користь зазначених осіб чи виконують по відношенню до неї інші зобов`язання, проводити будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні та/або інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: [номер приховано]:02:000:0865, площею 15,0876 га, пов`язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження наявних на ній лісових насаджень.
3. Судові витрати покласти на відповідачів та стягнути за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок [рахунок приховано], код класифікації видатків бюджету - 2800.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2488/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 11 серпня 2026 року об 11:30. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 заяву Лозівської окружної прокуратури про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою (Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.07.2026, вх.№ 17143/26), постановлено задовольнити частково.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили реєстрації прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-яких дій (в тому числі правочинів) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь якого іншого обтяження, зміни площі та інших характеристик, частки, власника, поділу, об`єднання, та інших реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером: [номер приховано]:02:000:0865, площею 15,0876 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2704878363239), яка зареєстрована на праві комунальної власності за Лозівською міською радою Харківської області (код ЄДРПОУ 06716633) та на праві постійного користування за Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 22682313).
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Лозівській міській раді Харківської області (код ЄДРПОУ 06716633), Управлінню житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 22682313) та будь-яким іншим особам, в тому числі які діють на користь зазначених осіб чи виконують по відношенню до неї інші зобов`язання, до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили проводити будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні та/або інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: [номер приховано]:02:000:0865, площею 15,0876 га, пов`язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження наявних на ній лісових насаджень.
В іншій частині заяви відмовлено.
30.07.2026 від Лозівської міської ради Харківської області через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 18611/26), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Лозівська міська рада вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що рішення від 22.12.2022 № 1125 саме по собі є доказом незаконного вибуття земель із державної власності, оскільки рішення було прийнято на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення під полезахисними лісосмугами. До моменту прийняття рішення земельна ділянка була сформована як окремий об`єкт, мала кадастровий номер та була відображена в Державному земельному кадастрі. Відповідач наголошує, що Лозівська міська рада діяла в межах інформації, яка містилася у відповідних державних реєстрах та землевпорядній документації, а позивач не надав доказів, що на момент прийняття рішення № 1125 Лозівська міська рада володіла достовірною інформацією про те, що конкретна частина земельної ділянки є землею державного лісового фонду, яка перебуває у постійному користуванні іншого суб`єкта. При цьому посилання на камеральні співставлення матеріалів різного походження не може замінити юридичне встановлення категорії землі та меж права постійного користування.
Скасування права комунальної власності на всю земельну ділянку площею 15,0876 га відповідач вважає передчасним, оскільки позивач стверджує про незаконність лише частини площею 4,8324 га. При цьому, скасування державної реєстрації земельної ділянки можливе лише за умови доведення того, що сформована ділянка не може існувати як об`єкт цивільних прав. Припинення права постійного користування Управління щодо всієї земельної ділянки відповідач вважає неспівмірним, якщо позивачем не доведено незаконність такого права щодо всієї площі.
30.07.2026 від Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 18675/26), де відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на законність рішення № 1125 та відповідність технічної документації Закону України «Про землеустрій». На думку відповідача, спірна земельна ділянка сформована саме як земля сільськогосподарського призначення для обслуговування лісосмуг. За твердженням відповідача, набуття права власності та права постійного користування спірною земельною ділянкою є добросовісним. Крім того, відповідач просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
03.08.2026 від Харківської обласної військової (державної) адміністрації через систему "Електронний суд" надійшли пояснення (вх.№ 18903/26), в яких позивач вказує, що лист ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17.04.2026 №214 та картографічні матеріали базового лісовпорядкування періоду 2010 року підтверджують постійне користування ДП «Ліси України» земельною ділянкою площею 4,8324 га., яка розташована на території Лозівської територіальної громади Харківської області в межах координат, зазначених у позовній заяві. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази вилучення земельної ділянки площею 4,8324 га у ДП «Ліси України» у порядку, передбаченому ст. 149 Земельного кодексу України. З урахуванням вищезазначеного, земельна ділянка площею 4,8324 га є об`єктом державної форми власності, повноваження щодо розпорядження якою належить ХОД(В)А та постійним землекористувачем за законом є ДП «Ліси України».
Позивач вважає, що рішення Лозівської міської ради від 22.12.2022 № 1125 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення під полезахисними лісосмугами (в частині інвентаризації земельної ділянки площею 4,8324 га) для іншого сільськогосподарського призначення на території Новоіванівського старостинського округу Лозівської міської територіальної громади, згідно з додатком 3; передачу Управлінню ЖКГ та будівництва Лозівської міської ради у постійне користування частини земельні ділянки частини (4,8324 га) із земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 площею 15,0876 га під полезахисними лісовими смугами (код 01.16), що розташована на території Новоіванівського старостинського округу Лозівської міської територіальної громади, згідно з додатком 3, прийняте поза межами наданих законодавством повноважень та всупереч закону.
04.08.2026 від Лозівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (вх.№ 18957/26).
04.08.2026 від Лозівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив Лозівської міської ради Харківської області (вх.№ 18959/26).
У відповідях на відзив прокурор наполягає на задоволенні позовних вимог та заперечує проти доводів відповідачів, зокрема щодо добросовісності, достатності доказів накладення та дотримання строку позовної давності.
05.08.2026 від Лозівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 19110/26).
У підготовчому засіданні 11.08.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання на 01.09.2026 на 12:00.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 11.08.2026.
13.08.2026 від Лозівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла заява про залучення третьої особи (вх.№ 19876/26), в якій прокурор просить залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Комунальне підприємство «ЕКО-САН» Лозівської міської ради Харківської області (64603, Харківська обл., м. Лозова, вул. Правди, буд. 4, тел. [номер приховано], код ЄДРПОУ 38429746, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС).
31.08.2026 від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника третьої особи (вх.№ 21350/26).
01.09.2026 від Лозівської міської ради Харківської області через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх.№ 21419/26).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.09.2026 заяву Лозівської окружної прокуратури про залучення третьої особи (вх.№ 19876/26 від 13.08.2026) постановлено задовольнити. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Комунальне підприємство «ЕКО-САН» Лозівської міської ради Харківської області (64603, Харківська обл., м. Лозова, вул. Правди, буд. 4, код ЄДРПОУ 38429746). Зобов`язано прокурора не пізніше двох днів з дня вручення цієї ухвали направити третій особі КП «ЕКО-САН» Лозівської міської ради Харківської області копію позовної заяви разом з доданими до неї документами, докази чого надати суду. Зобов`язано відповідачів не пізніше двох днів з дня вручення цієї ухвали направити третій особі КП «ЕКО-САН» Лозівської міської ради Харківської області копії відзивів на позовну заяву разом з доданими до них документами, докази чого надати суду. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15 вересня 2026 року о 12:30.
04.09.2026 від Лозівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла заява про виконання ухвали суду (вх.№ 21799/26).
10.09.2026 від Комунального підприємства «ЕКО-САН» Лозівської міської ради Харківської області через систему "Електронний суд" надійшли пояснення третьої особи (вх.№ 22304/26), в яких остання просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що Лозівська міська рада діяла на підставі землевпорядної документації та відомостей державних реєстрів, при відсутності інформації про включення до сформованої земельної ділянки земель, які нібито перебувають у державній власності та постійному користуванні іншого суб`єкта.
Ухвалами Господарського суду Харківської області від 15.09.2026 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання, призначене на 15.09.2026 на 12:30, не відбулося у зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщенні суду, про що складено відповідний акт. Наступне судове засідання відбудеться 29 вересня 2026 року о 12:30.
28.09.2026 від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника третьої особи (вх.№ 23852/26).
У судовому засіданні 29.09.2026 прокурор підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.
Присутній у судовому засіданні 29.09.2026 представник позивача підтримав позицію, викладену позивачем у письмових поясненнях.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у судове засідання 29.09.2026 не з`явився.
Представник Лозівської міської ради Харківської області в час проведення судового засідання до відеоконференції не приєднався.
Відповідач Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області свого повноважного представника для участі у судовому засіданні 29.09.2026 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином шляхом доставлення ухвал суду в електронний кабінет.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів у судове засідання 29.09.2026 свого повноважного представника не направила.
В ході розгляду справи Господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строків, встановлених ГПК України.
Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
У судовому засіданні 29.09.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено таке.
За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008).
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України надають прокурору право звертатися до суду з позов про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.
Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація інтересів держави може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).
Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).
Згідно з ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 висновувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.
У постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 906/638/22 зазначено, що прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
При цьому, при розгляді справи №4/166 «Б» у постанові від 02.10.2018 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.
Обґрунтовуючи підстави представництва у суді інтересів держави в даному випадку, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення державної власності прийнята в комунальну власність не з волі законного власника, за відсутності згоди позивача та прийнятого компетентним органом виконавчої влади рішення про її передачу в комунальну власність. Отже, порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і безумовно становить «суспільний», «публічний» інтерес.
Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліс - це тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарногігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Статтею 2 ЛК України передбачено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
У зв`язку з цим, ліс виконує екологічну, соціальну та господарську функції.
У постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, вона, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України).
Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земель (ст.18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
Таким чином, лісові екосистеми з їх багатосторонніми корисними функціями необхідно розцінювати як реальний загальносуспільний екологічний капітал і невід`ємну складову національного багатства держави.
Аналіз норм Конституції України, Земельного кодексу України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у земельних правовідносинах діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у правовідносини з юридичними та фізичними особами.
У даному випадку право розпорядження земельною ділянкою державної форми власності передано не уповноваженому суб`єкту, що може призвести до неотримання особами права на використання земельною ділянкою за цільовим призначенням.
«Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права Українського народу на землю, захист такого права можливий лише шляхом повернення у володіння держави земельної ділянки, що на даний час незаконно використовується Лозівською міською радою. Звернення прокурора з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
За таких обставин у позові «суспільним», «публічним» інтересом звернення керівника Лозівської окружної прокуратури до суду з вимогами про витребування земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - законності використання земельної ділянки державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.
Відповідно до ст. 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Водночас, згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Відповідно до частин шостої та дев`ятої статті 149 Земельного кодексу України (у редакції від 02.07.2009) обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 20 Земельного кодексу України (у редакції від 02.07.2009) зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022, яким в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.
Згідно з п. 2 до Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на базі існуючих обласних державних адміністрацій утворено відповідні обласні військові адміністрації. У зв`язку з утворенням обласних військових адміністрацій відповідні обласні державні адміністрації та голови таких адміністрацій набувають статусу відповідних обласних військових адміністрацій та начальників таких військових адміністрацій.
Отже, з 24.02.2022 і по теперішній час повноваження Харківської обласної державної адміністрації здійснює Харківська обласна військова адміністрація.
Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах як сторона договору та розпорядники коштів місцевого бюджету територіальної громади є Харківська обласна військова адміністрація.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, прокурором інформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 24.02.2026 № 61/1-706вих- 26 та запропоновано надати інформацію про те, чи планує Харківська обласна державна (військова) адміністрація звертатися до суду із позовною заявою про витребування у власність держави земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865, якщо так, - вказати орієнтовний термін такого звернення.
Однак, як зазначає прокурор, упродовж тривалого часу позивачем заходів судового вирішення даного спору не вжито, що свідчить про бездіяльність Харківської обласної державної (військової) адміністрації.
Більш того, Харківської обласна державна (військова) адміністрація листом від 24.03.2026 № 02.02-12/805 за результатами розгляду листа окружної прокуратури від 24.02.2026 № 61/1-706вих-26 повідомила, що інформація про вжиття Харківською обласною державною (військовою) адміністрацією запитуваних заходів правового реагування відсутня, документально підтверджена інформація щодо наявності підстав для вирішення зазначеного у листі органів прокуратури питання в судовому порядку, зокрема, до Юридичного департаменту Харківської обласної державної адміністрації не надходила.
У зв`язку з цим, окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо, до звернення з позовом до суду, листом №61-56-26 від 08.07.2026 письмово повідомлено Харківську обласну державну (військову) адміністрацію про наявні порушення та про намір прокурора звернутись з відповідним позовом до суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025 у справі №3-28/2024 (59/24) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
У п. 4.2. вказаного рішення Конституційний Суд України наголошує, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.
Згідно з п. 4.3. рішення Конституційний Суд України констатував, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник «виключний» означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення «у виключних випадках», яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.
Відповідно й припис «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом», який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.
Визначення таких випадків є дискрецією законодавця. Однак, на думку Конституційного Суду України, ними можуть бути, зокрема: невизначеність (відсутність) у законодавстві України суб`єкта владних повноважень, уповноваженого на захист відповідних інтересів держави; колізії повноважень кількох органів публічної влади, якщо це унеможливлює захист ними інтересів держави в межах спірної компетенції; заподіяння шкоди інтересам держави правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, якщо цивільний позов у кримінальному провадженні не був чи не міг бути поданий або залишений без розгляду; звернення до прокуратури уповноваженого на захист інтересів держави суб`єкта з клопотанням про подання позову до суду; виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням фактів порушення або загрози порушення важливих інтересів держави, що потребують належного судового захисту.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18 зазначає, що Рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Однак відповідно до пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
У мотивувальній частині цього Рішення Суд наголосив, що представництво інтересів держави суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер.
Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період.
Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.
Звернення прокурора до суду з позовом про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення є виключним випадком представництва інтересів держави, обумовленим необхідністю захисту особливо цінних земель, які перебувають під посиленою охороною держави та мають важливе екологічне, природоохоронне і суспільне значення. Незаконне вибуття земель лісового фонду з державної власності порушує інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони лісових ресурсів, а також створює загрозу збереженню навколишнього природного середовища.
Вибуття спірної земельної ділянки з державної власності фактично позбавило можливості ДП «Ліси України» використовувати земельну ділянку лісу.
Крім того, у даних правовідносинах виключність випадку для представництва прокурором інтересів держави обумовлюється, зокрема, тим, що уповноважений орган (Харківська обласна державна (військова) адміністрація) не бажає ефективно захистити інтереси держави; порушення має тривалий та незворотній характер, оскільки перебування земельної ділянки державної власності у володінні відповідача за відсутності належних правових підстав унеможливлює для Харківської обласної державної (військової) адміністрації реалізацію повноважень розпорядника земель державної власності; зволікання з судовим захистом створює ризик подальшого відчуження спірної земельної ділянки, що може розширити коло відповідачів та беззаперечно призведе, таким чином, до ускладнення поновлення прав та інтересів держави; крім того, зволікання з судовим захистом в даному випадку безпосередньо пов`язано з поступовим спливом строку позовної давності; в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період.
У зв`язку із вищевикладеним, в даному випадку вбачається виключний випадок, зазначений в рішенні КСУ від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025, на здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді шляхом звернення до суду з даним позовом.
Таким чином, прокурором дотримані процедури, передбачені законодавством України для звернення до суду в інтересах держави, так само як і обґрунтовано, в чому може полягати порушення інтересів держави, а також обґрунтовано виключність випадку. Тобто вбачаються обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави прокуратурою в особі Харківської обласної військової адміністрації.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3 рішення Лозівської міської ради від 22.12.2022 № 1125 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення під полезахисними лісосмугами для іншого сільськогосподарського призначення на території Новоіванівського старостинського округу Лозівської міської територіальної громади, згідно з Додатком 3.
Відповідно до п. 3.1. рішення Лозівської міської ради від 22.12.2022 № 1125 передано Управлінню житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області у постійне користування земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами (код 01.16), що розташовані на території Новоіванівського старостинського округу Лозівської міської територіальної громади, згідно з Додатком 3.
Відповідно до Додатку 3 до рішення Лозівської міської ради від 22.12.2022 № 1125 до переліку земельних ділянок, переданих Лозівською міською радою у постійне користування Управлінню житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області, увійшла земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 площею 15,0876 га.
Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.07.2026 № 484419943 встановлено, що 10.03.2023 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на згадану земельну ділянку у вказаному Реєстрі.
Підставою для реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 слугували Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер: 5245-VI, виданий 06.09.2012, видавник: Верховна Рада України; закон, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", серія та номер: 1423-IX, виданий 28.04.2021, видавник: Верховна Рада України; закон, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», серія та номер: 1009-IX, виданий 17.11.2020, видавник: Верховна Рада України.
Також, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.07.2026 № 484419943 встановлено, що 10.03.2023 здійснено державну реєстрацію права постійного користування Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області.
Підставою для реєстрації права постійного користування Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області на згадану земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 площею 15,0876 га стало рішення Лозівської міської ради від 22.12.2022 № 1125.
Листом філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» (далі - Філія) від 03.02.2026 №994/37-11-1-2026 на запит Лозівської окружної прокуратури від 15.01.2026 №61/1-172вих-26 повідомлено, що відповідно до оглядової схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 із зазначенням земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України», зазначена земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 площею 15,0876 га повністю накладається на квартал 7 Близнюківсько-Лозівського лісництва Зміївського надлісництва Філії, орієнтовна площа накладання становить близько 5,8 га.
Листом від 17.04.2026 № 214 ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» на запит окружної прокуратури повідомила, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 під полезахисними лісовими смугами (код КВЦПЗ 01.16), що розташована за межами населених пунктів на території Лозівської міської громади Лозівського району Харківської області (відомості Державного земельного кадастру), частково відноситься до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» Зміївське надлісництво, Близнюківсько-Лозівське лісництво, квартал 7, виділ 5 (в минулому - Близнюківське лісництво ДП «Зміївський лісгосп»), згідно планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування періоду 2010 року.
Загальна площа земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 під полезахисними лісовими смугами (код КВЦПЗ 01.16), згідно відомостей Державного земельного кадастру, складає 15,0876 га.
Встановлена площа перетину меж зазначеної земельної ділянки з землями філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» (кв. 7 Близнюківсько-Лозівського л-ва) за результатами лісовпорядних робіт 4,8324 га.
До інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17.04.2026 № 214 надано графічні зображення, а саме: Схему розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 відносно земель лісогосподарського призначення Філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» (Зміївського над лісництва, Близнюківсько-Лозівського лісництва, кв. 7) на території Лозівської міської ТГ, Лозівського району, Харківської області, а також Схему розташування земель сільськогосподарського призначення Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради на території Новоіванівського старостинського округу Лозівського району, Харківської області.
Крім того, зазначена інформація щодо площі кварталу 7, виділу 5 також підтверджується планшетом № 3 лісовпорядкування 2022 року Філії «Зміївське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Згідно із інформацією Філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 03.02.2026 № 994/37-11-1-2026 на запит Лозівської окружної прокуратури від 15.01.2026 № 61/1-172вих-26 повідомлено, що відповідно до оглядової схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 із зазначенням земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України», ця ділянка повністю накладається на квартал 7 Близнюківсько-Лозівського лісництва Зміївського надлісництва філії - орієнтовна площа накладання становить близько 5,8 га.
Також вказано, що так як пунктом 5 Перехідних положень Лісового кодексу України визначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, зокрема державними лісогосподарськими підприємствами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами.
Прокурор повідомляє, що на цей час право постійного користування державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» земельної ділянки лісогосподарського призначення - квартал 7 Близнюківсько-Лозівського лісництва Зміївського надлісництва філії «Слобожанський лісовий офіс» підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2007 року.
Відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 17.04.2026 № 214 земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 під полезахисними лісовими смугами (код КВЦПЗ 01.16), що розташована за межами населених пунктів на території Лозівської міської громади Лозівського району Харківської області (відомості Державного земельного кадастру), частково відноситься до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» Зміївське надлісництво, Близнюківсько-Лозівське лісництво, квартал 7, виділ 5 (в минулому - Близнюківське лісництво ДП «Зміївський лісгосп»), згідно планово картографічних матеріалів базового лісовпорядкування періоду 2010 року.
Встановлена площа перетину меж зазначеної земельної ділянки з землями філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» (кв. 7 Близнюківсько Лозівського л-ва) за результатами лісовпорядних робіт - 4,8324 га.
Зазначена інформація щодо площі кварталу 7, виділу 5 також підтверджується планшетом № 3 лісовпорядкування 2022 року Філії «Зміївське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 розташована на території Лозівської міської територіальної громади Харківської області, отже, вилучення спірної земельної ділянки державної власності, що відноситься до земель лісогосподарського призначення, належить до повноважень Харківської обласної державної адміністрації.
Як зазначає прокурор, враховуючи те, що Харківською обласною державною (військовою) адміністрацією рішення про передачу у комунальну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення не приймалося, перебування у комунальній власності земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865, що належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, суперечить вимогам законодавства. Відтак Лозівська міська рада не могла прийняти в комунальну власність спірну земельну ділянку, оскільки не могла набути таке право власності в силу того, що ділянка відноситься до земель державної форми власності та перебуває у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства - ДП «Ліси України».
З метою ідентифікації земельної ділянки, яка витребовується, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до державної геодезичної мережі, кваліфікованим землевпорядником ФОП Колядою Дмитром Вікторовичем шляхом оцінювання перетину - графічного співставлення за допомогою комп`ютерної програми Digitals/Delta ХЕ надано інформацію щодо координат кутів межі перетину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 із проектною земельною ділянкою лісогосподарського призначення в системі координат СК-63.
Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації та охоронюваних законом її інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією
Стаття 14 Конституції України проголошує землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і здійснюється громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина 2 статті 3 ЗК України).
За основним цільовим призначенням Земельний кодекс України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини 1 статті 19 ЗК України).
Згідно з статтею 1 Лісового кодексу (далі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно із статтями 4, 5 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 7 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Згідно з частиною 1 статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до частини 2 статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Відповідно до частини 1 статті 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.
Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до статті 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Спірну земельну ділянку в межах визначених координат поворотних точок, як складову земельної ділянки кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865, у 2022 проінвентаризовано як землі сільськогосподарського призначення. Технічна документація затверджена рішенням Лозівської міської ради №1125 від 22.12.2022 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення під полезахисними лісосмугами для іншого сільськогосподарського призначення на території старостинських округів Лозівської міської територіальної громади».
Згідно із частиною першою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).
Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України).
Статтею 48 ЛК України передбачено, що в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами.
Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Таким чином, Лісовим кодексом України передбачено, що матеріали лісовпорядкування є основою для державного обліку лісів, містять відомості про лісовий фонд та, зокрема, його межі. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14.
Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 04.08.2021 у справі № 925/889/19, від 29.03.2023 у справі № 911/164/21.
Крім того, у постановах Верховного Суду у справах № 360/1998/18 від 31.03.2021, № 380/375/17 від 06.04.2021, № 369/9900/16 від 15.07.2020, № 369/16416/18 від 09.06.2021, № 359/11910/14 від 16.06.2021, № 369/16317/18 від 24.11.2021 вказано про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами підтвердження права державної власності на землі лісогосподарського призначення (пункт 5 Прикінцевих положень ЛК України) та наявності права виключно в уповноваженого органу державної влади на розпорядження такою категорією земель.
Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (статті 16, 17 ЛК України).
Положення частини 1 статті 92 ЗК України встановлюють, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Землі, надані у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, а документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Як вже зазначалося, згідно із інформацією Філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 03.02.2026 № 994/37-11-1-2026 на запит Лозівської окружної прокуратури від 15.01.2026 № 61/1-172вих-26 повідомлено, що відповідно до оглядової схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 із зазначенням земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України», ця ділянка повністю накладається на квартал 7 Близнюківсько-Лозівського лісництва Зміївського надлісництва філії - орієнтовна площа накладання становить близько 5,8 га.
Також вказано, що так як пунктом 5 Перехідних положень Лісового кодексу України визначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, зокрема державними лісогосподарськими підприємствами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами.
Право постійного користування державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» земельної ділянки лісогосподарського призначення - квартал 7 Близнюківсько-Лозівського лісництва Зміївського надлісництва філії «Слобожанський лісовий офіс» підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2007 року.
Відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 17.04.2026 № 214 земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 під полезахисними лісовими смугами (код КВЦПЗ 01.16), що розташована за межами населених пунктів на території Лозівської міської громади Лозівського району Харківської області (відомості Державного земельного кадастру), частково відноситься до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» Зміївське надлісництво, Близнюківсько-Лозівське лісництво, квартал 7, виділ 5 (в минулому - Близнюківське лісництво ДП «Зміївський лісгосп»), згідно планово картографічних матеріалів базового лісовпорядкування періоду 2010 року.
Встановлена площа перетину меж зазначеної земельної ділянки з землями філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України» (кв. 7 Близнюківсько-Лозівського л-ва) за результатами лісовпорядних робіт - 4,8324 га.
Зазначена інформація щодо площі кварталу 7, виділу 5 також підтверджується планшетом № 3 лісовпорядкування 2022 року Філії «Зміївське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Так, Українське Державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання ВО «Укрдержліспроект» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» входить до складу ВО Укрдержліспроект.
Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО Укрдержліспроект ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (як відповідний підрозділ), окрім інших функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.
Отже, інформація, надана ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі ДП «Вовчанське лісове господарство» є належним підтвердженням вказаних обставин, надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 не погодився, зокрема, з висновками суду апеляційної інстанції в частині висновку про те, що лист ВО «Укрдержліспроект» не є належним, допустимим та достатнім доказом накладення спірної земельної ділянки на землі державного лісового фонду та вказав, що: «ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.
ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування. До листа Державного агентства лісових ресурсів України Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект», який судом апеляційної інстанції відхилено як належний, допустимий та достатній доказ, долучено додаток: фрагмент кадастрової карти України з нанесеними межами Лівобережного лісництва ДП «Вищедубечанський лісгосп», а саме меж 905 кварталу, що також дозволяє візуально визначити розташування кварталу. Цьому доказу оцінка судом апеляційної інстанції не надавалась».
Таким чином, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними доказами щодо розташування таких земельних ділянок, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Аналогічної правової позиції в подібних правовідносинах дотримується Верховний суд у постановах від 21.03.2023 у справі № 915/1165/21, від 22.11.2023 у справі № 911/2523/20, від 31.05.2023 у справі № 681/804/20.
Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень (в редакції закону від 28.09.2017).
Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.
Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власного волею.
Відповідно до ст. 166 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз. 3 п. 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абз.1 п.12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України).
Відповідно до приписів ст. 12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передання ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передання ділянок у власність визначені в ст. 122 ЗК. Так, відповідно до цієї норми сільські, селищні, міські ради передають ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громаді для всіх потреб.
Згідно з ч. 1,2 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
За змістом ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 ЗК України обласні державні адміністрації передають у користування земельні ділянки на їх території із земель державної власності у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також вилучають на їх території земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Таким чином, відповідно до положень ст. 116, 122, 149 ЗК України повноваження щодо вилучення з постійного користування земель лісогосподарського призначення державної власності, припинення права постійного користування, зміни цільового призначення цих земель та надання їх у власність або користування юридичним особам для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів належить до виключної компетенції обласних державних адміністрацій.
Отже, розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб належить до повноважень Харківської обласної державної адміністрації.
Крім того, частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства. Відповідно до частини першої цієї статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища. Аналогічне положення міститься й у статті 20 Земельного кодексу України.
Таким чином, рішення Лозівської міської ради №1125 від 22.12.2022 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення під полезахисними лісосмугами для іншого сільськогосподарського призначення на території старостинських округів Лозівської міської територіальної громади» прийнято в порушення вимог ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. 3, 12, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 149 Земельного кодексу України ,ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.
Відповідно до ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.
В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель Лозівською міською радою здійснено зміну цільового призначення та вилучення земель лісогосподарського призначення за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством, а в подальшому спірну земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 прийнято до земель комунальної власності.
Матеріали справи не містять доказів надання ДП «Ліси України» згоди на вилучення спірної земельної ділянки з його користування, так само як і доказів прийняття Харківською обласною державною адміністрацією рішень про вилучення спірних земельних ділянок для нелісогосподарських потреб.
Враховуючи викладене, перебування у комунальній власності земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865, що належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, суперечить наведеним вимогам законодавства, а зміна форми власності цієї земельної ділянки з державної на комунальну є незаконною.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Суд зазначає, якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - це можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України).
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.
У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц) сформульовано такий висновок: "Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності".
Вказану правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.
Отже, належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Суд також зазначає, що в юридичній науці існує презумпція знання законодавства, яка полягає в обов`язку кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України (стаття 68 Конституції України). Презумпція знання законодавства поширюється не тільки на закони, а й на інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, та є неспростовною.
Крім того, про обмеження в обороті предмета спору можуть свідчити його характеристики, які є у загальнодоступних даних рішеннях відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування, кадастровій карті. Обґрунтоване припущення про те, що спірне майно обмежене в обороті, навіть за відсутності спеціальних знань, можливо зробити під час візуального огляду земельної ділянки та наявних на ній об`єктів. Ознаками обмеженої оборотоздатності можуть бути суцільний лісовий масив або велика кількість дерев (землі лісогосподарського призначення).
Суд погоджується з прокурором у тому, що орган місцевого самоврядування, проявивши розумну обачність, мав можливість встановити, що спірна земельна ділянка вкрита лісовими насадженнями, тобто відповідач, у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду (наявність багаторічної лісової рослинності), знав або, проявивши розумну обачність, повинен був знати про те, що набуває землю, зайняту лісом.
Велика Палата Верховного Суду дотримується послідовної позиції, висловленої, зокрема, у постанові від 16.04.2025 у справі № 924/971/23, про те, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном, яке вона за добросовісної поведінки не могла б отримати у власність, не становить для такої особи надмірного тягаря.
Згідно зі ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем.
Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц; від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17).
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).
У пунктах 11.6, 11.7 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача.
Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.
У постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння кінцевої набувачки потрібно розглядати як віндикаційний позов, пред`явлений власником на підставі статей 387, 388 ЦК України з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію права власності на відповідну ділянку («книжкове володіння») за власником.
Також у постанові від 19.06.2024 у справі № 931/9/23 за результатами перегляду рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15.08.2023 та постанови Волинського апеляційного суду від 20.11.2023, Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц, про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.
Ураховуючи вищезазначене, витребування спірної земельної ділянки у відповідача є ефективним способом захисту порушених прав власника.
У той же час, витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення.
У постанові від 22.01.2025 року у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: «Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»)».
Тобто Велика Палата Верховного Суду констатувала, що при вирішенні подібних спорів необхідно встановити відповідну площу накладення земельних ділянок, і залежно від цього вирішувати питання про повернення (витребування) лише частини ділянки, яка накладається, а не всієї ділянки.
Як установив суд, сертифікований землевпорядник ФОП Коляда Д.В. шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до державної геодезичної мережі шляхом оцінювання перетину - графічного співставлення за допомогою комп`ютерної програми Digitals/Delta ХЕ надав інформацію щодо координат кутів межі перетину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 із проектною земельною ділянкою лісогосподарського призначення в системі координат СК-63: Внутрішній кут 51° 51' 53.99", Дирекційний кут 96° 58' 49.33", Відстань (м) 47.17, Координати в метрах Х 5403653.812, Координати в метрах Y 5351924.314, Внутрішній кут 195° 14' 58.85", Дирекційний кут 81° 43' 50.48", Відстань (м) 36.03, Координати в метрах Х 5403648.080, Координати в метрах Y 5351971.130, Внутрішній кут 170° 53' 37.17", Дирекційний кут 90° 50' 13.31", Відстань (м) 115.48, Координати в метрах Х 5403653.262, Координати в метрах Y 5352006.785, Внутрішній кут 171° 18' 51.08", Дирекційний кут 99° 31' 22.23", Відстань (м) 24.90, Координати в метрах Х 5403651.575, Координати в метрах Y 5352122.254, Внутрішній кут 182° 35' 31.08", Дирекційний кут 96° 55' 51.14", Відстань (м) 33.16, Координати в метрах Х 5403647.455, Координати в метрах Y 5352146.814, Внутрішній кут 181° 34' 16.48", Дирекційний кут 95° 21' 34.66", Відстань (м) 62.83, Координати в метрах Х 5403643.453, Координати в метрах Y 5352179.736, Внутрішній кут 191° 1' 53.95", Дирекційний кут 84° 19' 40.71", Відстань (м) 60.61, Координати в метрах Х 5403637.584, Координати в метрах Y 5352242.294, Внутрішній кут 173° 47' 27.17", Дирекційний кут 90° 32' 13.54", Відстань (м) 23.90, Координати в метрах Х 5403643.574, Координати в метрах Y 5352302.604, Внутрішній кут 166° 0' 06.01", Дирекційний кут 104° 32' 07.53", Відстань (м) 19.04, Координати в метрах Х 5403643.350, Координати в метрах Y 5352326.499, Внутрішній кут 175° 11' 04.45", Дирекційний кут 109° 21' 03.09", Відстань (м) 28.37, Координати в метрах Х 5403638.571, Координати в метрах Y 5352344.931, Внутрішній кут 193° 11' 46.08", Дирекційний кут 96° 9' 17.00", Відстань (м) 21.32, Координати в метрах Х 5403629.171, Координати в метрах Y 5352371.697, Внутрішній кут 188° 44' 43.30", Дирекційний кут 87° 24' 33.71", Відстань (м) 29.89, Координати в метрах Х 5403626.885, Координати в метрах Y 5352392.896, Внутрішній кут 183° 14' 59.16", Дирекційний кут 84° 9' 34.55", Відстань (м) 53.36, Координати в метрах Х 5403628.236, Координати в метрах Y 5352422.755, Внутрішній кут 185° 36' 42.75", Дирекційний кут 78° 32' 51.80", Відстань (м) 23.44, Координати в метрах Х 5403633.666, 5352475.840, Внутрішній кут 186° 47' 48.86", Дирекційний кут 71° 45' 02.93", Відстань (м) 23.70, Координати в метрах Х 5403638.321, Координати в метрах Y 5352498.818, Внутрішній кут 160° 54' 48.30", Дирекційний кут 90° 50' 14.63", Відстань (м) 34.35, Координати в метрах Х 5403645.743, Координати в метрах Y 5352521.327, Внутрішній кут 122° 9' 22.33", Дирекційний кут 148° 40' 52.30", Відстань (м) 10.54, Координати в метрах Х 5403645.241, Координати в метрах Y 5352555.672, Внутрішній кут 137° 47' 55.38", Дирекційний кут 190° 52' 56.92", Відстань (м) 4.26, Координати в метрах Х 5403636.233, Координати в метрах Y 5352561.153, Внутрішній кут 140° 23' 22.07", Дирекційний кут 230° 29' 34.85", Відстань (м) 21.40, Координати в метрах Х 5403632.051, Координати в метрах Y 5352560.349, Внутрішній кут 174° 23' 01.35", Дирекційний кут 236° 6' 33.50", Відстань (м) 24.71, Координати в метрах Х 5403618.437, Координати в метрах Y 5352543.838, Внутрішній кут 184° 14' 34.35", Дирекційний кут 231° 51' 59.15", Відстань (м) 13.60, Координати в метрах Х 5403604.657, Координати в метрах Y 5352523.324, Внутрішній кут 169° 43' 49.45", Дирекційний кут 242° 8' 09.70", Відстань (м) 29.97, Координати в метрах Х 5403596.257, Координати в метрах Y 5352512.624, Внутрішній кут 173° 25' 52.21", Дирекційний кут 248° 42' 17.48", Відстань (м) 48.72, Координати в метрах Х 5403582.251, Координати в метрах Y 5352486.131, Внутрішній кут 174° 5' 00.24", Дирекційний кут 254° 37' 17.24", Відстань (м) 17.47, Координати в метрах Х 5403564.559, Координати в метрах Y 5352440.742, Внутрішній кут 175° 9' 56.76", Дирекційний кут 259° 27' 20.48", Відстань (м) 40.36, Координати в метрах Х 5403559.927, Координати в метрах Y 5352423.901, Внутрішній кут 172° 6' 11.89", Дирекційний кут 267° 21' 08.58", Відстань (м) 94.30, Координати в метрах Х 5403552.541, Координати в метрах Y 5352384.221, Внутрішній кут 174° 43' 35.95", Дирекційний кут 272° 37' 32.63", Відстань (м) 129.36, Координати в метрах Х 5403548.185, Координати в метрах Y 5352290.022, Внутрішній кут 178° 32' 10.44", Дирекційний кут 274° 5' 22.20", Відстань (м) 211.33, Координати в метрах Х 5403554.111, Координати в метрах Y 5352160.802, Внутрішній кут 112° 13' 46.42", Дирекційний кут 341° 51' 35.77", Відстань (м) 3.32, Координати в метрах Х 5403569.182, Координати в метрах Y 5351950.009, Внутрішній кут 155° 47' 56.93", Дирекційний кут 6° 3' 38.84", Відстань (м) 7.07, Координати в метрах Х 5403572.335, Координати в метрах Y 5351948.976, Внутрішній кут 165° 47' 16.13", Дирекційний кут 20° 16' 22.71", Відстань (м) 18.41, Координати в метрах Х 5403579.361, Координати в метрах Y 5351949.722, Внутрішній кут 183° 58' 18.04", Дирекційний кут 16° 18' 04.67", Відстань (м) 6.30, Координати в метрах Х 5403596.628, Координати в метрах Y 5351956.100, Внутрішній кут 206° 31' 52.44", Дирекційний кут 349° 46' 12.23", Відстань (м) 14.16, Координати в метрах Х 5403602.677, Координати в метрах Y 5351957.869, Внутрішній кут 203° 34' 47.40", Дирекційний кут 326° 11' 24.83", Відстань (м) 15.27, Координати в метрах Х 5403616.613, Координати в метрах Y 5351955.354, Внутрішній кут 193° 18' 12.94", Дирекційний кут 312° 53' 11.89", Відстань (м) 24.05, Координати в метрах Х 5403629.298, Координати в метрах Y 5351946.859, Внутрішній кут 164° 2' 28.58", Дирекційний кут 328° 50' 43.31", Відстань (м) 9.52, Координати в метрах Х 5403645.662, Координати в метрах Y 5351929.241.
Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими у постанові від 22.01.2025 у справі 446/478/19, судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.
Тому належним (правомірним) способом захисту є позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування з незаконного володіння Лозівської міської ради Харківської області та Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області на користь держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації земельної ділянки площею 4,8324 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865, площею 15,0876 га, яка розташована на території Лозівської територіальної громади Харківської області в межах визначених координат кутів перетину.
Щодо наявності підстав для припинення речових прав, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та скасування державної реєстрації права власності, права постійного користування суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частина 1 статті 79 ЗК України визначає, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 13 статті 79 ЗК України, частини 10 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
У пункті 7 постанови від 03.09.2025 у вказаній справі № 911/906/23, з огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для спірних правовідносин правомірному та ефективному способу захисту відповідають вимоги позову про припинення речових прав на новоутворену (об`єднану) земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та витребування спірних земельних ділянок у координатах, межах та конфігурації, що були передані попереднім власникам.
Реалізація позовної вимоги про витребування спірних земельних ділянок, яка є основною у спірних правовідносинах, є можливою винятково за умови одночасного застосування такого способу захисту, як припинення права власності відповідача на новостворену земельну ділянку, яка набута ним з істотними вадами (дефектами), оскільки складається як із ділянок, на які відповідач має право, так і з ділянок, на які він законного права не має, що виключає можливість збереження за відповідачем права власності на цю (новостворену) ділянку цілком.
Та обставина, що новостворена земельна ділянка як окремий об`єкт цивільних прав не може правомірно належати відповідачу, має наслідком також скасування її державної реєстрації (пункт 8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 911/906/23).
Водночас витребування спірних ділянок та їх виключення зі складу новоутвореної земельної ділянки не має впливати на права відповідача на ті ділянки, які правомірно належали йому до такого протиправного об`єднання.
Припинення права власності відповідача на новоутворену (об`єднану) земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та прав на неї не позбавляє відповідача можливості зареєструвати нову земельну ділянку, щодо якої немає спору, тобто ділянку за винятком спірних ділянок (пункт 9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 911/906/23).
У пункті 136 постанови від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація основної позовної вимоги про віндикацію є можливою винятково за умови припинення права власності товариства на новостворену земельну ділянку, яка протиправно набута відповідачем з істотними вадами, оскільки складається як із ділянок, на які відповідач має право, так і з ділянок, на які він законного права не має, що виключає можливість збереження за товариством права власності на цю ділянку цілком.
При цьому у пункті 142 постанови від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що лише задоволення позовної вимоги про витребування спірної частини земельної ділянки неможливе у зв`язку з її сформованістю з іншими земельними ділянками як єдиного об`єкта цивільних прав. У такому разі віндикація може бути застосованою винятково одночасно з позовом про припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та зобов`язання скасувати її державну реєстрацію, супроводжувати його в одному позові, але аж ніяк не заміняти собою цей позов чи передувати йому.
Задоволення лише віндикаційного позову шляхом витребування спірних земельних ділянок у межах та конфігурації, визначених у наказах ГУ Держгеокадастру, не приведе до повного відновлення порушеного права законного власника цих ділянок, який не зможе вчиняти щодо свого майна будь-які дії у зв`язку з відсутністю державної реєстрації на конкретно визначене майно, а отже, не приведе до ефективного вирішення спору.
Заявлені прокурором вимоги про припинення права власності Товариства на новостворену земельну ділянку та про зобов`язання скасувати її державну реєстрацію нерозривно пов`язані з вимогою про витребування спірних земельних ділянок у межах, координатах та конфігурації до їх об`єднання. У спірних правовідносинах за жодних умов такі згадані способи захисту, як припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації, не можуть бути застосовані окремо як самостійні способи, бо їхнє призначення полягає в забезпеченні реалізації віндикації як основного способу відновлення порушеного права (пункти 143-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 911/906/23).
У пункті 146 постанови від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 Велика Палата Верховного Суду врахувала й те, що для виконання судового рішення потрібно буде внести відомості до Державного земельного кадастру про межі витребуваних земельних ділянок та здійснити державну реєстрацію цих фактично новостворених ділянок, оскільки присвоєння земельній ділянці скасованого кадастрового номера законодавством не встановлено. Тому у випадку, коли земельна ділянка включає як землі, які належать неволодіючому власнику, так і землі, що належать новому володільцю, ефективний спосіб захисту має усувати перешкоди позивачу в поновленні права володіння первісною земельною ділянкою шляхом припинення речових прав на новостворену (об`єднану) земельну ділянку, скасування її державної реєстрації та витребування спірних земельних ділянок.
Це дозволить поновити права неволодіючого власника спірних земельних ділянок, наскільки це можливо, не створюючи стан невизначеності у відносинах між сторонами спору, не вимагаючи від них надалі вчинення дій для вичерпання конфлікту та не породжуючи подальших судових спорів.
Як наслідок, у пункті 284 постанови від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, реалізація основної позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації.
Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій у справі № 911/2250/23 щодо подібних правовідносин, Верховний Суд, посилаючись на постанову ВП ВС від 03.09.2025 у справі № 911/906/23, у пункті 5.37 постанови від 25.11.2025 у справі № 911/2250/23 зазначив, що правомірними та ефективними способами захисту порушених прав законного власника земельної ділянки, що перебуває в чужому незаконному володінні іншої особи, за заявою якої проведено державну реєстрацію нової земельної ділянки, що включає в себе спірні земельні ділянки, є припинення речових прав на новоутворену (об`єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянок.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.
Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 в частині площі 4,8324 га накладається на землі державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства, то така ділянка не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація в Державному земельному кадастрі повинна бути скасована з одночасним припиненням речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Крім того, з урахування правових висновків, сформованих у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 672/386/20, витребування спірної земельної ділянки також у користувача земельної ділянки, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.
Скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням прав є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки.
На підставі вищенаведеного в сукупності, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Щодо заяви Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області про застосування наслідків пропуску строку позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 8 статті 261 Цивільного Кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, переданого з державної або комунальної власності у приватну власність, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починається від дня державної реєстрації права власності першого набувача або дати передачі першому набувачеві нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності.
Так, право комунальної власності на спірну земельну ділянку за Лозівською міською радою Харківської області зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.03.2023, номер відомостей про речове право 49549962. Право постійного користування на спірну земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 зареєстровано за Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.03.2023, номер запису про інше речове право 49549995.
Згідно з ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Таким чином, в даному випадку перебіг строку позовної давності починається розпочався з 11.03.2023.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022, яким в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.
30 січня 2024 року набув чинності Закон "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини", яким пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України викладено у наступній редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Відтак із зазначеної дати перебіг строків позовної давності, що був зупинений на період дії воєнного стану, поновлено.
У зв`язку з вищенаведеними обставинами, в даному випадку загальний трирічний строк позовної давності був перерваний з 11.03.2023 по 03.09.2025.
Отже, перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах розпочався 04.09.2025.
Враховуючи наведене, суд констатує, що строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом прокурором не пропущено.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України передбачено, що одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 42, 73, 74, 76-79, 80, 86, 123, 126, 129, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, вул. Ярослава Мудрого, будинок 1, код ЄДРПОУ 06716633) на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 площею 15,0876 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2704878363239, запис про право власності від 10.03.2023 № 49549962, внесений державним реєстратором Виконавчого комітету Лозівської міської ради Калинченко Вікторією Вікторівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №66767929 від 14.03.2023) та право постійного користування Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, вулиця Козацька, будинок 5, код ЄДРПОУ 22682313) на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865 площею 15,0876 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2704878363239, запис про інше речове право від 10.03.2023 № 49549995, внесений державним реєстратором Виконавчого комітету Лозівської міської ради Калинченко Вікторією Вікторівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №66767929 від 14.03.2023) та закриттям розділу № 2704878363239 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865, площею 15,0876 га з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї, в тому числі права комунальної власності Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, вул. Ярослава Мудрого, будинок 1, код ЄДРПОУ 06716633) та права постійного користування Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, вулиця Козацька, будинок 5, код ЄДРПОУ 22682313) на вказану земельну ділянку.
Витребувати з незаконного володіння Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, вул. Ярослава Мудрого, будинок 1, код ЄДРПОУ 06716633) та Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, вулиця Козацька, будинок 5, код ЄДРПОУ 22682313) на користь держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (61002, місто Харків, вул. Сумська, будинок 64, код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку площею 4,8324 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0865, площею 15,0876 га, яка розташована на території Лозівської територіальної громади Харківської області в межах наступних координат кутів перетину: Внутрішній кут 51° 51' 53.99", Дирекційний кут 96° 58' 49.33", Відстань (м) 47.17, Координати в метрах Х 5403653.812, Координати в метрах Y 5351924.314, Внутрішній кут 195° 14' 58.85", Дирекційний кут 81° 43' 50.48", Відстань (м) 36.03, Координати в метрах Х 5403648.080, Координати в метрах Y 5351971.130, Внутрішній кут 170° 53' 37.17", Дирекційний кут 90° 50' 13.31", Відстань (м) 115.48, Координати в метрах Х 5403653.262, Координати в метрах Y 5352006.785, Внутрішній кут 171° 18' 51.08", Дирекційний кут 99° 31' 22.23", Відстань (м) 24.90, Координати в метрах Х 5403651.575, Координати в метрах Y 5352122.254, Внутрішній кут 182° 35' 31.08", Дирекційний кут 96° 55' 51.14", Відстань (м) 33.16, Координати в метрах Х 5403647.455, Координати в метрах Y 5352146.814, Внутрішній кут 181° 34' 16.48", Дирекційний кут 95° 21' 34.66", Відстань (м) 62.83, Координати в метрах Х 5403643.453, Координати в метрах Y 5352179.736, Внутрішній кут 191° 1' 53.95", Дирекційний кут 84° 19' 40.71", Відстань (м) 60.61, Координати в метрах Х 5403637.584, Координати в метрах Y 5352242.294, Внутрішній кут 173° 47' 27.17", Дирекційний кут 90° 32' 13.54", Відстань (м) 23.90, Координати в метрах Х 5403643.574, Координати в метрах Y 5352302.604, Внутрішній кут 166° 0' 06.01", Дирекційний кут 104° 32' 07.53", Відстань (м) 19.04, Координати в метрах Х 5403643.350, Координати в метрах Y 5352326.499, Внутрішній кут 175° 11' 04.45", Дирекційний кут 109° 21' 03.09", Відстань (м) 28.37, Координати в метрах Х 5403638.571, Координати в метрах Y 5352344.931, Внутрішній кут 193° 11' 46.08", Дирекційний кут 96° 9' 17.00", Відстань (м) 21.32, Координати в метрах Х 5403629.171, Координати в метрах Y 5352371.697, Внутрішній кут 188° 44' 43.30", Дирекційний кут 87° 24' 33.71", Відстань (м) 29.89, Координати в метрах Х 5403626.885, Координати в метрах Y 5352392.896, Внутрішній кут 183° 14' 59.16", Дирекційний кут 84° 9' 34.55", Відстань (м) 53.36, Координати в метрах Х 5403628.236, Координати в метрах Y 5352422.755, Внутрішній кут 185° 36' 42.75", Дирекційний кут 78° 32' 51.80", Відстань (м) 23.44, Координати в метрах Х 5403633.666, 5352475.840, Внутрішній кут 186° 47' 48.86", Дирекційний кут 71° 45' 02.93", Відстань (м) 23.70, Координати в метрах Х 5403638.321, Координати в метрах Y 5352498.818, Внутрішній кут 160° 54' 48.30", Дирекційний кут 90° 50' 14.63", Відстань (м) 34.35, Координати в метрах Х 5403645.743, Координати в метрах Y 5352521.327, Внутрішній кут 122° 9' 22.33", Дирекційний кут 148° 40' 52.30", Відстань (м) 10.54, Координати в метрах Х 5403645.241, Координати в метрах Y 5352555.672, Внутрішній кут 137° 47' 55.38", Дирекційний кут 190° 52' 56.92", Відстань (м) 4.26, Координати в метрах Х 5403636.233, Координати в метрах Y 5352561.153, Внутрішній кут 140° 23' 22.07", Дирекційний кут 230° 29' 34.85", Відстань (м) 21.40, Координати в метрах Х 5403632.051, Координати в метрах Y 5352560.349, Внутрішній кут 174° 23' 01.35", Дирекційний кут 236° 6' 33.50", Відстань (м) 24.71, Координати в метрах Х 5403618.437, Координати в метрах Y 5352543.838, Внутрішній кут 184° 14' 34.35", Дирекційний кут 231° 51' 59.15", Відстань (м) 13.60, Координати в метрах Х 5403604.657, Координати в метрах Y 5352523.324, Внутрішній кут 169° 43' 49.45", Дирекційний кут 242° 8' 09.70", Відстань (м) 29.97, Координати в метрах Х 5403596.257, Координати в метрах Y 5352512.624, Внутрішній кут 173° 25' 52.21", Дирекційний кут 248° 42' 17.48", Відстань (м) 48.72, Координати в метрах Х 5403582.251, Координати в метрах Y 5352486.131, Внутрішній кут 174° 5' 00.24", Дирекційний кут 254° 37' 17.24", Відстань (м) 17.47, Координати в метрах Х 5403564.559, Координати в метрах Y 5352440.742, Внутрішній кут 175° 9' 56.76", Дирекційний кут 259° 27' 20.48", Відстань (м) 40.36, Координати в метрах Х 5403559.927, Координати в метрах Y 5352423.901, Внутрішній кут 172° 6' 11.89", Дирекційний кут 267° 21' 08.58", Відстань (м) 94.30, Координати в метрах Х 5403552.541, Координати в метрах Y 5352384.221, Внутрішній кут 174° 43' 35.95", Дирекційний кут 272° 37' 32.63", Відстань (м) 129.36, Координати в метрах Х 5403548.185, Координати в метрах Y 5352290.022, Внутрішній кут 178° 32' 10.44", Дирекційний кут 274° 5' 22.20", Відстань (м) 211.33, Координати в метрах Х 5403554.111, Координати в метрах Y 5352160.802, Внутрішній кут 112° 13' 46.42", Дирекційний кут 341° 51' 35.77", Відстань (м) 3.32, Координати в метрах Х 5403569.182, Координати в метрах Y 5351950.009, Внутрішній кут 155° 47' 56.93", Дирекційний кут 6° 3' 38.84", Відстань (м) 7.07, Координати в метрах Х 5403572.335, Координати в метрах Y 5351948.976, Внутрішній кут 165° 47' 16.13", Дирекційний кут 20° 16' 22.71", Відстань (м) 18.41, Координати в метрах Х 5403579.361, Координати в метрах Y 5351949.722, Внутрішній кут 183° 58' 18.04", Дирекційний кут 16° 18' 04.67", Відстань (м) 6.30, Координати в метрах Х 5403596.628, Координати в метрах Y 5351956.100, Внутрішній кут 206° 31' 52.44", Дирекційний кут 349° 46' 12.23", Відстань (м) 14.16, Координати в метрах Х 5403602.677, Координати в метрах Y 5351957.869, Внутрішній кут 203° 34' 47.40", Дирекційний кут 326° 11' 24.83", Відстань (м) 15.27, Координати в метрах Х 5403616.613, Координати в метрах Y 5351955.354, Внутрішній кут 193° 18' 12.94", Дирекційний кут 312° 53' 11.89", Відстань (м) 24.05, Координати в метрах Х 5403629.298, Координати в метрах Y 5351946.859, Внутрішній кут 164° 2' 28.58", Дирекційний кут 328° 50' 43.31", Відстань (м) 9.52, Координати в метрах Х 5403645.662, Координати в метрах Y 5351929.241.
Стягнути з Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, вул. Ярослава Мудрого, будинок 1, код ЄДРПОУ 06716633) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок [рахунок приховано], код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 4 745,71 грн.
Стягнути з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, вулиця Козацька, будинок 5, код ЄДРПОУ 22682313) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок [рахунок приховано], код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 4 745,71 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Лозівська окружна прокуратура (64601, Харківська область, Лозівський район, м.Лозова, вул. Богданівська, 17, код ЄДРПОУ/умовний код [номер приховано]).
Позивач: Харківська обласна військова (державна) адміністрація (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 64, код ЄДРПОУ 23912956).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034).
Відповідач: Лозівська міська рада Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, вул. Ярослава Мудрого, будинок 1, код ЄДРПОУ 06716633).
Відповідач: Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, вулиця Козацька, будинок 5, код ЄДРПОУ 22682313).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Комунальне підприємство «ЕКО-САН» Лозівської міської ради Харківської області (64603, Харківська обл., м. Лозова, вул. Правди, буд. 4, код ЄДРПОУ 38429746).
Повне рішення складено "05" жовтня 2026 р.
Суддя О.О. Присяжнюк