ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2026 р. м. Харків Справа № 922/2722/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, м.Київ в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України, м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс`Смарт", м.Харків
про стягнення 107447,20 грн
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
31.07.2026 року керівник Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс`Смарт" про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору поставки речового майна №65РС/УТЗ від 26.02.2026 року в розмірі 107447,20 грн, з яких: 11512,20 грн - пеня та 95935,00 грн - штраф.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2722/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
18.08.2026 року представник відповідача надав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№20258).
19.08.2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№20389), в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, у разі неврахування судом заперечень проти позову, які викладені у відзиві на позовну заяву, просить задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % та зменшити розмір штрафних санкцій на 99 %.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що умовами контракту розмежовано відповідальність за прострочення виконання зобов`язання та за його невиконання у зв`язку із невідповідністю технічним вимогам товару Замовника.
Відповідач вважає, що підстави для застосування пені, передбаченої п. 8.3 Договору, відсутні, оскільки договір був розірваний в односторонньому порядку за ініціативною замовника у зв`язку з із невідповідністю технічним вимогам товару Замовника, а застосування пені, передбаченої п. 8.3. Договору можливо лише у разі поставки товару із порушенням установленого договором строк, однак в даному випадку поставка товару взагалі не відбулась, що свідчить про відсутність підстав для застосування п.8.3 Договору.
Крім того, відповідач зауважував, що з 03.04.2026 позивач мав право розірвати договір, однак надіслав повідомлення про односторонню відмову від договору лише 07.04.2026. Зволікання останнього на вчинення дій не свідчить про порушення строку поставки з боку відповідача до 08.04.2026, оскільки 03.04.2026 позивачу вже було відомо, що відповідно до протоколу випробувань від 03.04.2026 №261:026, виданого АДВЛ «Текстиль-ТЕСТ», встановлено, що досліджені зразки Товару (другий-сьомий), мають показники, які не відповідали вимогам, які встановлені в Роз`ясненнях, отже розрахунок пені до 08.04.2026 є безпідставним.
Щодо стягнення штрафу у розмірі 95935,00 грн відповідач зазначав, що вимоги до координат кольору не віднесені умовами договору до критеріїв якості товару, не є стандартами (у визначенні п. 20, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про стандартизацію") та не відносяться до технічної документації виробника (яким є ТОВ "СЕНС СМАРТ"). Отже відповідність товару вимогам до координат кольору чи роз`ясненням до вимог координат кольору № 9 не передбачена Розділом 2 договору № 65 РС/УТЗ від 26.02.2026 року або іншими його умовами.
Враховуючи наведене, відповідач стверджує, що з боку ТОВ "СЕНС СМАРТ" відсутні порушення зобов`язань за договором № 65 РС/У13 від 26.02.2026 року, а одностороння відмова Головного управління Національної гвардії України від договору № 65 РС/УТЗ від 26.02.2026 року не відповідає п. 8.13 цього договору, іншим його умовам оскільки є безпідставною, незаконною, такою що спричиняє матеріальну шкоду інтересам ТОВ "СЕНС СМАРТ".
У зв`язку із викладеним, відповідач запропонував переглянути рішення про односторонню відмова Головного управління Національної гвардії України від договору № 65 РС/УТЗ від 26.02.2026 року та повідомив про готовність ТОВ "СЕНС СМАРТ" до належного, в повному обсязі виконання умов зазначеного договору.
В разі залишення чинним рішення про односторонню відмова Головного управління Національної гвардії України від договору № 65 РС/УТЗ від 26.02.2026 року, повідомив про необхідність повернення Головним управлінням НГУ грошових коштів отриманих від ТОВ "СЕНС СМАРТ".
Отже даним листом відповідач висловив незгоду у розірванні договору з підстав невідповідності кольору, оскільки на його думку, такі умови не були передбачені договором, а тому стягнення штрафу на підставі п.8.14 Договору є в даному випадку також безпідставним, оскільки Товар який був наданий на перевірку відповідав вимогам, а Роз`яснення № 9 не входили в обов`язкову умову якості товару, що свідчить про протиправне повідомлення про розірвання договору позивачем в односторонньому порядку та стягнення штрафу у розмірі 5 % від ціни Товару.
При цьому, Відповідач звертає увагу суду на існування забезпечення виконання Договору, яке на його переконання має бути враховано при застосуванні заходів відповідальності.
Крім того, відповідач зазначав, що у разі неврахування судом вищенаведеного, відповідач заявляє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 %.
24.08.2026 року прокурор надав до суду відповідь на відзив (вх.№20750), в якій позові вимоги підтримував у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, у спірних правовідносинах Відповідач був зобов`язаний не просто поставити Товар у майбутньому, а здійснити поставку саме у строк, погоджений сторонами у Договорі. Відсутність факту поставки Товару після спливу встановленого сторонами строку є саме невиконанням зобов`язання, а не обставиною, яка виключає виникнення прострочення. Прокурор зазначає, що Відповідач не виконав передбачене Договором зобов`язання з поставки Товару у погоджений сторонами строк.
Відтак посилання Відповідача на те, що прострочення нібито не могло виникнути через те, що Товар взагалі не був поставлений, є юридично помилковим та фактично ґрунтується на неправильному тлумаченні статті 612 ЦК України.
Прокурор зауважував, що сторонами встановлено конкретний строк виконання зобов`язання, а боржник не виконав його до спливу такого строку, то з наступного дня виникає стан прострочення, який тягне передбачені договором або законом правові наслідки.
Також, у відповіді на відзив прокурор наголошував на тому, що у спірних правовідносинах Відповідач добровільно уклав із Головним управлінням Національної гвардії України Договір № 65 РС/УТЗ від 26.02.2026, погодивши його істотні та інші умови, у тому числі предмет договору, кількість Товару, його технічні та якісні характеристики, строк поставки та відповідальність за порушення договірних зобов`язань. Отже, відповідач, як професійний суб`єкт підприємницької діяльності, до моменту укладення Договору мав можливість оцінити власні виробничі та організаційні можливості, необхідні для його належного виконання, у тому числі можливість забезпечити виготовлення та поставку Товару у встановлений Договором строк.
Крім того, прокурор заперечував проти зменшення штрафних санкцій на 99%, оскільки ТОВ «СЕНС`СМАРТ» не надано доказів і не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.
27.08.2026 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№21042), в яких зазначав, що відповідач вже поніс витрати та збитковість за договором №65 РС/УТЗ про централізовану закупівлю речового майна від 26.02.2026 у розмірі 149 681, 70 грн. Отже у разі задоволення позовних вимог в повному обсязі витрати відповідача складуть 257 128, 90 грн., а тому покладення на відповідача штрафних санкцій у заявленому до стягнення розмірі у даному випадку набуває ознак каральної функції та має бути розцінений як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану, в тому числі співпрацює задля виконання завдань забезпечення обороноздатності держави України.
Щодо погодження сторонами у договорі саме визначених ним санкцій, зазначав, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у договорі сторонами не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності. Право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Щодо відсутності підстав у стягненні пені, відповідач зазначав, що зі застосуванням логічного та системно-структурного способу, буквальний вид тлумачення змісту, відповідно до п.8.3 Договору сторони пов`язали застосування пені та штрафу виключно з порушенням строків поставки товару, тобто з простроченням виконання зобов`язання. При цьому, базою для її нарахування визначено вартість несвоєчасно поставленої партії товару, що свідчить про застосування такого виду відповідальності лише у разі поставки товару із порушенням установленого договором строку.
Натомість умовами пункту 8.14 контракту сторони визначили, що у випадку ненадання Постачальником зразків товару в порядку та строки що передбачені пунктом 6.4 Договору або у кількості що визначена відповідною лабораторією, або, якщо зразки Товару, що надані Постачальником для проведення випробувань відповідно до пункту 6.4 Договору, за результатами двох лабораторних випробувань (досліджень, експертизи) виявляться такими, що не відповідають технічним вимогам Замовника, наведеним в додатку № 2 до Договору, в Оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, пропозиції переможця спрощеної закупівлі (Постачальника), на підставі яких укладений даний Договір, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 5% від ціни Договору. В такому випадку не застосовується відповідальність визначена пунктом 8.6. Договору.
Тобто, на переконання відповідача, вищевказаним пунктом контракту окремо передбачена відповідальність виконавця у вигляді штрафу за невідповідність технічним вимогам Товару. Отже, умовами контракту розмежовано відповідальність за ПРОСТРОЧЕННЯ виконання зобов`язання та за його НЕВИКОНАННЯ у зв`язку із невідповідністю технічним вимогам товару Замовника.
Отже на думку відповідача, підстави для застосування пені, передбаченої п. 8.3 Договору, відсутні, оскільки договір був розірваний в односторонньому порядку за ініціативною замовника у зв`язку з із невідповідністю технічним вимогам товару Замовника, а застосування пені, передбаченої п. 8.3. Договору можливо лише У РАЗІ ПОСТАВКИ товару із порушенням установленого договором строк, однак в даному випадку поставка товару взагалі не відбулась, що свідчить про відсутність підстав для застосування п.8.3 Договору. При цьому, позивач мав право розірвати договір з 03.04.2026, а тому нарахування пені до 08.04.2026 є неправомірним.
Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У разі неврахування судом заперечень проти позову, які викладені у відзиві на позовну заяву, просив задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % та зменшити розмір штрафних санкцій на 99 %.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26.02.2026 року між Головним управлінням Національної гвардії України (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНС`СМАРТ» (далі - ТОВ «СЕНС`СМАРТ», Постачальник, Відповідач) укладено договір №65 РС/УТЗ щодо поставки речового майна (далі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Постачальник зобов`язується поставити Замовнику якісні Товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити такі Товари, а саме: Панама літня польова (далі - Товар). Код ДК 021:2015:18440000-5 - Капелюхи та головні убори.
Згідно з п. 1.2. Договору найменування, кількість та ціна за одиницю товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору.
Найменування товару, згідно Додатку № 1 до Договору (Специфікація) - Панама літня польова, місце поставки - DDP за Інкотермс-2020 - місто Київ та/або Київська область, термін поставки до 01.04.2026, ціна за одиницю товару - за 1 штуку 191,87 грн, кількість Товару - 10 000 шт., загальна сума договору з ПДВ - 1918700,00грн.
Згідно з п. 2.1. Договору якість Товару, що поставляється Постачальником повинна відповідати Технічним вимогам (Додаток № 2 до цього Договору», в частині зазначених розмірних параметрів: зріст, розмір тощо, враховуючи вимоги встановлені для цього Товару стандартами, технічній документації виробника та умовами цього Договору. Товар, який Постачальник зобов`язується передати Замовнику в особі Товароодержувача, має відповідати вимогам до його якості на момент його передачі Замовнику в особі Товароодержувача, а також протягом строку його придатності.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що контроль за станом виконання договірних зобов`язань Постачальником здійснюють Замовник та Товароодержувачі.
Відповідно до п. 4.1 Договору ціна його складає 1 918 700,00 (один мільйон дев`ятсот вісімнадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок) грн 00 коп., в тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) 20 % - 319 783,33 гривень (триста дев`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят три гривні 33 копійки).
Згідно з п. 6.1. Договору постачальник письмово повідомляє Замовника та Товароодержувача не менш ніж за 3 (три) робочі дні про готовність Товару до здійснення приймання-передачі та контролю.
У Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) зазначається найменування товару, місце та строки поставки Товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки Товару.
Пунктом 6.2. Договору сторони узгодили, що передача (приймання - здача) Товару здійснюється: в пунктах відвантаження Товароодержувача.
Пунктом 6.3. Договору зазначено, що поставка Товару здійснюється Постачальником власними силами та засобами.
Згідно з п. 6.8. Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Замовника після прийняття товару на склад Товароодержувача, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Постачальника та Товароодержувача на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару Товароодержувачем вважається дата, вказана представниками Товароодержувача на видатковій накладній та акту приймання-передачі.
Відповідно до пункту 7.2. Договору у випадку порушення Постачальником своїх зобов`язань щодо порядку постачання Товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні Постачальником в односторонньому порядку умов Договору чи відмови від повного або часткового виконання Договору, відмови Постачальника від зміни на обґрунтовану вимогу Замовника істотних умов Договору, Замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього Договору у повному обсязі або частково.
Про односторонню відмову від Договору у повному обсязі або частково Замовник повідомляє Постачальника рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі, за 5 (п`ять) календарних днів до дати розірвання цього Договору. У таких випадках Договір вважається відповідно зміненим або розірваним згідно з умовами викладеними в письмовому повідомленні Замовника, надісланому на адресу Постачальника.
Згідно з пунктами 11.1. та 11.5. Договору у разі виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів, консультацій та пред`явлення претензій. У разі недосягнення Сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.
Відповідно до п. 12.1. Договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2026 року, а в частині оплати за поставлений Товар - до повного виконання Сторонами узятих на себе зобов`язань.
Згідно з п. 6.4. Договору Постачальник у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дати укладення договору повинен надати Товароодержувачу, що визначений Замовником кількість одиниць Товару, необхідну для проведення двох лабораторних досліджень даного виду Товару, та одну одиницю в якості контрольного зранку, за яким посадовими особами Товароодержувача буде здійснюватися органолептичний аналіз якості Товару під час його приймання.
Постачальник надав товароодержувачу (військовій частині НОМЕР_1 НГУ) 14 одиниць товару, 7 із яких відповідно до акта № 4 від 06.03.2026 відбору зразків (проб) було направлено до ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» для проведення досліджень на відповідність технічним умовам (специфікаціям, вимогам, описам) згідно з Переліком від 31.01.2025 № 25 лабораторних випробувань для перевірки предметів речового майна на відповідність вимогам нормативної або технічної документації, затвердженим командувачем Національної гвардії України (далі - Перелік).
Відповідно до висновку протоколу вимірювань координат кольору та кольорових відмінностей від 19.03.2026 №37-0225-26, складеного ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», надані постачальником зразки товару не відповідають вимогам пункту 1 Роз`яснень від 28.06.2024 № 9 до вимог координат кольору матеріалу згідно з Переліком (показник АЕстс усіх досліджених 7 зразків товару відносно зразка-еталона становить 1,69; 2,62; 2,19; 3,55; 2,77; 3,93 та 3,19, за норми не більше 1,5).
На підставі звернення постачальника від 30.03.2026 № 30/03-01 відповідно до акта від 31.03.2026 № 13 відбору зразків (проб) 7 одиниць товару було направлено до АДВЛ «ТЕКСТИЛЬ-ТЕКСТ» для проведення повторних досліджень на відповідність вимогам пункту 1 Роз`яснень від 28.06.2024 № 9 до вимог координат кольору матеріалу відповідно до Переліку.
Відповідно до висновку протоколу випробувань від 03.04.2026 № 261:026, складеного АДВЛ «ТЕКСТИЛЬ-ТЕСТ», надані постачальником зразки товару не відповідають вимогам пункту 1 Роз`яснень від 28.06.2024 № 9 до вимог координат кольору матеріалу відповідно до Переліку (показник АЕстс 6 зразків товару із досліджених 7 відносно зразка-еталона становить 3,71; 2,07; 3,63; 2,48; 4,56 та 3,68, за норми не більше 1,5).
Згідно з п. 8.3. Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого Товару.
Відповідно до п. 8.13. Договору в разі якщо Постачальник протягом 10 календарних днів з дати укладення Договору не надав необхідної кількості одиниць Товару, або надані одиниці Товару виявилися такими, що не відповідають технічним вимогам Замовника, факт чого підтверджується протоколами випробувань (досліджень) та/або експертними висновками, виданими акредитованими лабораторіями, Замовник має право розірвати даний договір в односторонньому порядку. В такому випадку Договір вважається розірваними з наступного календарного дня після надсилання Замовником Постачальнику повідомлення на електронну адресу зазначену у розділі 15 Договору та/або засобами поштового зв`язку (цінним листом з описом вкладення або рекомендованим листом).
Головне управління Національної гвардії України листом від 07.04.2026 №27/21/3-22633-2026 повідомило постачальника про односторонню відмову від договору повністю з 08.04.2026.
Згідно з п. 8.14. Договору у випадку ненадання Постачальником зразків товару в порядку та строки що передбачені пунктом 6.4 Договору або у кількості що визначена відповідною лабораторією, або, якщо зразки Товару, що надані Постачальником для проведення випробувань відповідно до пункту 6.4 Договору, за результатами двох лабораторних випробувань (досліджень, експертизи) ви являться такими, що не відповідають технічним вимогам Замовника, наведеним в додатку № 2 до Договору, в Оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, пропозиції переможця спрощеної закупівлі (Постачальника), на підставі яких укладений даний Договір, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 5% від ціни Договору. В такому випадку не застосовується відповідальність визначена пунктом 8.6. Договору.
Головне Управління Національної гвардії України пред`явило постачальнику претензію від 08.04.2026 № 27/21/3-22862-2026 про сплату пені за порушення строку (терміну) поставки товару в розмірі 11512,20 грн та штрафу за надання для проведення випробувань зразків товару, які не відповідають технічним вимогам Головного управління Національної гвардії України, в розмірі 95 935,00 грн.
Прокурор вказує, що обґрунтовані вимоги претензії залишено без задоволення, нарахованих санкцій не сплачено.
Так, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань законодавством передбачено застосування штрафних санкцій.
Як вказано у позовній заяві, відповідно до вимог п. 8.3. Договору, Замовником нараховано Постачальнику пеню у розмірі 11512,20 грн за порушення строків поставки, визначених Специфікацією до Договору.
Розрахунок пені за порушення строку поставки Товару здійснюється за формулою: 0,1% ціни непоставленого Товару * кількість днів прострочення.
Отже за розрахунком, який наведений у позовній заяві, загальний розмір пені за порушення Відповідачем строків поставки Товару становить 11 512,20 грн.
Розрахунок штрафу за невідповідність наданих зразків технічним вимогам Замовника відповідно до пункту 8.14 Договору здійснюється за формулою: 5 % від ціни Договору.
Отже за розрахунком, який наведений у позовній заяві, загальний розмір штрафу за невідповідність наданих зразків технічним вимогам Замовника відповідно до пункту 8.14. Договору становить 95 935,00 грн.
З урахуванням викладеного, як зазначено прокурором у позовній заяві, за непоставку Товару у строки, визначені Договором, відповідач повинен сплатити Головному Управлінню Національної гвардії України пеню у розмірі 11512,20 грн та за надання для проведення випробувань зразків товару, які не відповідають технічним вимогам штраф у розмірі 95 935,00 грн, а всього до стягнення з відповідача підлягає 107 447,20 грн штрафних санкцій.
Прокурор у позовній заяві зазначав, що порушення зобов`язань з поставки товару для речового забезпечення особового складу негативно впливає на стан військових підрозділів, що безпосередньо є шкодою інтересам держави.
Необхідність захисту інтересів держави обґрунтовується потребою у ефективному використанні коштів держави, у тому числі стягнення грошових коштів через недотримання умов Договору.
З огляду на викладене, на переконання прокурора, наразі виникла необхідність представництва у господарському суді інтересів держави в особі Головного управління Національної гвардії України у формі звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного субєкта владних повноважень.
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Таким чином, підставою для представництва прокурором інтересів держави є, зокрема, наявність порушення або загрози порушення таких інтересів та нездійснення або неналежне здійснення їх захисту компетентним органом.
При цьому, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу має місце у випадку, коли такий орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав відповідні повноваження для їх захисту, однак протягом розумного строку не звернувся до суду з відповідним позовом.
При цьому звернення прокурора до компетентного органу до подання позову фактично надає останньому можливість самостійно відреагувати на виявлене порушення інтересів держави, у тому числі шляхом звернення до суду.
Як встановлено судом, Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону листом № 4009вих-26 від 27.05.2026 повідомила Головне управління Національної гвардії України про встановлені порушення вимог законодавства та про намір звернутися до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС`СМАРТ» штрафних санкцій за договором № 65РС/УТЗ від 26.02.2026.
Отже Головне управління Національної гвардії України було обізнане як про факт неналежного виконання відповідачем умов договору, так і про необхідність захисту інтересів держави шляхом стягнення передбачених договором штрафних санкцій.
Разом з тим, станом на час звернення прокурора до суду Головне управління Національної гвардії України самостійно з позовом про стягнення штрафних санкцій до суду не звернулося.
Зазначена обставина підтверджується листом Головного управління Національної гвардії України, долученим до позовної заяви. Крім того, листами №27/12/4-36802-2026 від 29.05.2026 та № 27/12/4/02-48931-2026 від 13.07.2027 Головне управління Національної гвардії України повідомило про відсутність заперечень щодо подання прокуратурою позову в його інтересах про стягнення штрафних санкцій за договором № 65РС/УТЗ від 26.02.2026.
Таким чином, компетентний орган, будучи обізнаним про порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, самостійно не звернувся до суду з відповідним позовом.
При цьому суд враховує, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з неналежним виконанням договору, укладеного для забезпечення потреб Національної гвардії України, а предметом позову є стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем договірних зобов`язань.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, призначеним, зокрема, для захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави, а також забезпечення державної безпеки.
Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про Національну гвардію України» матеріально-технічне забезпечення органів військового управління, військових частин та інших відповідних структур Національної гвардії України здійснюється головним органом військового управління Національної гвардії України та іншими органами виконавчої влади через відповідні військові частини Національної гвардії України в межах коштів, передбачених на зазначені цілі.
Пунктом 1 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28.03.2014 №346/2014, визначено, що головним органом військового управління Національної гвардії України є Головне управління Національної гвардії України.
Отже саме Головне управління Національної гвардії України є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах та захищати майнові інтереси держави, пов`язані з виконанням укладеного ним договору.
Суд також враховує, що неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань призвело до непоставки товару, призначеного для речового забезпечення особового складу Національної гвардії України, а відтак стосується належного забезпечення відповідних військових підрозділів та ефективного використання коштів державного бюджету.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах наявний державний інтерес, який потребує судового захисту, а Головне управління Національної гвардії України, будучи компетентним органом та обізнаним про порушення, протягом розумного строку самостійно такого захисту не здійснило.
Таким чином, прокурором дотримано передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку звернення до суду, зокрема попередньо повідомлено компетентний орган про встановлене порушення та намір звернутися до суду, тоді як компетентний орган, маючи можливість самостійно захистити інтереси держави, відповідного позову не подав.
З огляду на викладене, суд вважає доведеними передбачені законом підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Головного управління Національної гвардії України та визнає звернення прокурора з даним позовом належним способом реалізації наданих йому законом повноважень.
Щодо суті спору.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже за змістом наведених норм законодавства для встановлення факту прострочення виконання договірного зобов`язання визначальним є встановлення погодженого сторонами строку його виконання та факту невиконання такого зобов`язання у встановлений строк.
Як встановлено судом, 26.02.2026 між Головним управлінням Національної гвардії України та ТОВ «СЕНС`СМАРТ» укладено договір № 65 РС/УТЗ щодо поставки речового майна, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити позивачу якісний товар - панаму літню польову у кількості 10 000 штук загальною вартістю 1 918 700,00 грн.
При цьому сторонами у Специфікації до договору прямо погоджено строк поставки товару - до 01.04.2026.
Таким чином, саме 01.04.2026 є останнім днем, у який відповідач повинен був виконати свій обов`язок щодо поставки погодженої сторонами кількості товару.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що у встановлений договором строк відповідач товар у кількості 10 000 штук не поставив.
За таких обставин суд дійшов висновку, що з 02.04.2026 відповідач прострочив виконання договірного зобов`язання.
Посилання відповідача на те, що оскільки товар взагалі не був поставлений, а не поставлений з порушенням строку, підстави для нарахування пені відсутні, суд вважає безпідставними.
Таке твердження не відповідає змісту статті 612 ЦК України, відповідно до якої прострочення має місце як у разі невиконання зобов`язання у встановлений строк, так і у разі неналежного його виконання.
Інше тлумачення фактично призводило б до необґрунтованого звільнення боржника від відповідальності саме у випадку повного невиконання ним зобов`язання, тоді як більш тяжке порушення договірного зобов`язання - повна непоставка товару - не може породжувати для боржника більш сприятливі наслідки, ніж прострочення його виконання.
Крім того, сторони безпосередньо передбачили у пункті 8.3 Договору відповідальність за порушення строку поставки товару, встановленого Специфікацією, у вигляді пені у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.
Таким чином, умовами договору сторони пов`язали виникнення права на пеню саме з порушенням встановленого строку поставки, а не виключно з фактом подальшого прийняття товару після такого прострочення.
Відтак невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару у встановлений строк є порушенням договірного зобов`язання у розумінні статей 610, 612 ЦК України та відповідно до пункту 8.3 Договору є підставою для застосування передбаченої договором пені.
Суд також відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності нарахування пені до 08.04.2026.
Як встановлено судом, пунктом 8.13 Договору передбачено право Замовника на одностороннє розірвання договору у випадку, якщо Постачальник протягом 10 календарних днів з дати укладення договору не надав необхідної кількості одиниць товару або надані одиниці товару виявилися такими, що не відповідають технічним вимогам Замовника, що підтверджується відповідними протоколами випробувань та/або експертними висновками акредитованих лабораторій.
Листом від 07.04.2026 № 27/21/3-22633-2026 Головне управління Національної гвардії України повідомило відповідача про односторонню відмову від договору повністю з 08.04.2026.
При цьому заявлений до стягнення розмір пені 11512,20 грн відповідає нарахуванню за шість днів прострочення, виходячи із погодженої сторонами вартості товару 1 918 700,00 грн та передбаченої пунктом 8.3 Договору ставки 0,1 % за кожний день прострочення.
Отже фактично пеню нараховано за період з 02.04.2026 по 07.04.2026 включно, тобто за період до припинення договірних відносин з 08.04.2026.
Таким чином, доводи відповідача про нарахування пені після припинення договору не відповідають фактичним обставинам та розрахунку, заявленому прокурором до стягнення.
При цьому суд враховує, що припинення договору з 08.04.2026 не усуває факту допущеного відповідачем до цього моменту порушення зобов`язання та не звільняє його від відповідальності за таке порушення.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених умовами договору.
Отже, оскільки відповідач не виконав свого обов`язку щодо поставки товару у визначений договором строк, а доказів належного виконання цього обов`язку матеріали справи не містять, суд вважає вимогу про стягнення пені у розмірі 11512,20 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо штрафу за невідповідність зразків товару технічним вимогам.
Як вже зазначалося судом, відповідно до пункту 2.1 Договору якість товару, що поставляється Постачальником, повинна відповідати Технічним вимогам (Додаток №2 до Договору), у частині зазначених розмірних параметрів та іншим установленим вимогам. Товар, який Постачальник зобов`язується передати Замовнику, має відповідати вимогам до його якості на момент його передачі Замовнику, а також протягом строку його придатності.
Таким чином, обов`язок відповідача полягав не лише у передачі певної кількості товару, а у поставці товару, який відповідає погодженим сторонами вимогам щодо його якості.
При цьому пунктом 6.4 Договору на Постачальника покладено обов`язок у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дати укладення договору, надати необхідну кількість одиниць товару для проведення лабораторних досліджень, а також одну одиницю як контрольний зразок.
На виконання зазначеного пункту Договору відповідач надав військовій частині НОМЕР_1 НГУ 14 одиниць товару, з яких 7 одиниць відповідно до акта відбору зразків від 06.03.2026 № 4 було направлено до ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» для проведення відповідних досліджень.
За результатами першого лабораторного дослідження, проведеного ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», згідно з протоколом вимірювань координат кольору та кольорових відмінностей від 19.03.2026 № 37-0225-26 встановлено невідповідність наданих відповідачем зразків вимогам пункту 1 Роз`яснень від 28.06.2024 № 9 до вимог координат кольору матеріалу відповідно до Переліку. Показники АЕстс усіх семи досліджених зразків перевищували допустиму норму 1,5.
За зверненням відповідача було проведено повторне дослідження.
Відповідно до протоколу випробувань від 03.04.2026 № 261:026, складеного АДВЛ «ТЕКСТИЛЬ-ТЕСТ», за результатами повторного лабораторного дослідження встановлено, що шість із семи досліджених зразків товару також не відповідають вимогам пункту 1 Роз`яснень від 28.06.2024 № 9 до вимог координат кольору матеріалу, оскільки відповідні показники перевищують установлену норму не більше 1,5.
Таким чином, невідповідність зразків товару встановлена двома лабораторними дослідженнями, проведеними різними лабораторіями, причому результати повторного дослідження не спростували, а підтвердили наявність невідповідності товару встановленим технічним вимогам.
За таких обставин суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що вимоги щодо координат кольору не є частиною погоджених сторонами вимог до якості товару.
Такі доводи спростовуються, насамперед, самим змістом Договору.
Пунктом 2.1 Договору сторони прямо передбачили, що якість товару повинна відповідати Технічним вимогам, визначеним Додатком № 2 до Договору.
Так, у п.3. технічних вимог зазначено наступне:
Технічні вимоги Замовника згідно яких виготовляються/постачаються товари: Технічна специфікація А01ХТ00893-491:2023, тканина ТВ від 29.12.2022 № 89 тип 8, клас 14, особливості застосування № 19, роз`яснення до вимог координат кольору №9.
Крім того, пунктом 8.14 Договору сторони прямо передбачили відповідальність Постачальника у випадку, якщо зразки товару, надані для проведення випробувань відповідно до пункту 6.4 Договору, за результатами двох лабораторних випробувань виявляться такими, що не відповідають технічним вимогам Замовника, наведеним, зокрема, у додатку № 2 до Договору, в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі та пропозиції переможця спрощеної закупівлі (Постачальника), на підставі яких укладено Договір.
Отже сама конструкція пункту 8.14 Договору свідчить про те, що сторони погодили обов`язковість дотримання Постачальником технічних вимог до товару, а також заздалегідь визначили наслідки їх недотримання.
При цьому відповідач, підписавши Договір, погодився не лише з його ціною та кількістю товару, а й з установленими вимогами до якості та порядком контролю відповідності товару таким вимогам.
Суд зазначає, що відповідач як професійний учасник господарського обороту до укладення Договору мав можливість ознайомитися з його умовами, технічними вимогами та вимогами до товару, оцінити можливість їх виконання та лише після цього прийняти на себе відповідні договірні зобов`язання.
Посилання відповідача на те, що відповідні вимоги до координат кольору не є стандартами або технічною документацією виробника, не спростовують обов`язку відповідача виконати саме ті вимоги до товару, які сторони погодили у Договорі та документах, що є підставою його укладення.
Для вирішення цього спору визначальним є не те, чи є конкретна вимога стандартом у розумінні Закону України «Про стандартизацію», а те, чи була вона включена до погоджених сторонами вимог щодо якості та технічних характеристик товару.
Як встановлено судом, договором передбачено відповідність товару технічним вимогам Замовника, а пунктом 8.14 Договору прямо встановлено відповідальність за встановлену двома лабораторними дослідженнями невідповідність таким вимогам.
Отже суд вважає доводи відповідача про відсутність у нього договірного обов`язку щодо дотримання вимог до координат кольору необґрунтованими.
Щодо правомірності застосування штрафу
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих порушенням зобов`язання.
Відповідно до пункту 8.14 Договору у випадку, якщо зразки товару, надані Постачальником для проведення випробувань відповідно до пункту 6.4 Договору, за результатами двох лабораторних випробувань виявляться такими, що не відповідають технічним вимогам Замовника, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 5 % від ціни Договору.
Судом встановлено, що передбачена пунктом 8.14 Договору умова відповідальності настала, оскільки: відповідач надав зразки товару для проведення лабораторних випробувань; за результатами першого лабораторного дослідження встановлено невідповідність усіх семи досліджених зразків; за результатами повторного лабораторного дослідження встановлено невідповідність шести із семи досліджених зразків; за результатами двох досліджень встановлено невідповідність товару погодженим технічним вимогам.
Отже наявні всі передбачені пунктом 8.14 Договору юридично значущі обставини для застосування до відповідача штрафу.
Розмір такого штрафу сторонами визначено у розмірі 5 % ціни Договору.
Враховуючи, що ціна Договору становить 1 918 700,00 грн, розмір штрафу становить: 1 918 700,00 грн * 5 % = 95 935,00 грн.
Таким чином, розрахунок штрафу є арифметично правильним та відповідає погодженим сторонами умовам Договору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 95 935,00 грн.
Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки товару та його якості, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 11512,20 грн та штрафу в сумі 95 935,00 грн.
Щодо доводів відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідач у відзиві та запереченнях просив, у разі незадоволення його основних заперечень, зменшити розмір штрафних санкцій на 99 %, посилаючись, зокрема, на понесені ним витрати у розмірі 149681,70 грн, збитковість виконання договору, а також на здійснення діяльності в умовах воєнного стану.
Крім того, в обґрунтування підстав для зменшення суми штрафних санкцій відповідач вказує про недоведення позивачем розміру збитків, понесених під час виконання спірного Договору, необхідність дотримання принципів розумності, добросовісності та справедливості при застосуванні штрафних санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення неустойки, суд враховує, що таке зменшення є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, принципів справедливості, добросовісності та розумності, а також необхідності забезпечення балансу інтересів сторін. При цьому суд має оцінити ступінь виконання боржником зобов`язання, причини його неналежного виконання, тривалість прострочення, поведінку сторін, наслідки порушення зобов`язання, співвідношення розміру неустойки з такими наслідками та інші обставини, що мають істотне значення.
Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що як обставини, які є підставою для застосування неустойки, так і обставини, які можуть бути підставою для її зменшення, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Відповідно, і розмір, до якого суд зменшує неустойку, визначається судом з урахуванням установлених у конкретній справі обставин.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається, зокрема, на понесення ним витрат у розмірі 149681,70 грн, пов`язаних із виконанням договору, на відсутність у позивача, на його думку, негативних майнових наслідків у зв`язку з невиконанням договору, а також на здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану. Крім того, відповідач зазначає, що предметом договору була закупівля речового майна для потреб Національної гвардії України, а тому сам по собі оборонний характер закупівлі не може виключати можливість зменшення неустойки.
Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що саме по собі понесення відповідачем витрат, пов`язаних із виконанням договору, не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірного зобов`язання. Водночас такі витрати, підтверджені належними доказами, можуть бути враховані судом у сукупності з іншими обставинами справи при вирішенні питання про розмір неустойки, що підлягає стягненню.
Суд також враховує, що відповідно до умов пункту 5.1 договору оплата здійснюється за фактично поставлений товар з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної. Отже матеріалами справи не встановлено фактичного перерахування позивачем відповідачу грошових коштів за товар, який є предметом спору.
Разом з тим наведена обставина не свідчить про відсутність порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань та не позбавляє позивача права на передбачену договором неустойку. Право на неустойку виникає у зв`язку з порушенням зобов`язання та не ставиться у залежність від факту понесення кредитором збитків.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що технічні вимоги щодо координат кольору матеріалу не були належним чином погоджені сторонами договору. Як встановлено судом, відповідно до пункту 2.1 договору якість товару повинна відповідати Технічним вимогам, наведеним у Додатку № 2 до договору, а результати проведених лабораторних досліджень підтвердили невідповідність наданих відповідачем зразків установленим вимогам. При цьому невідповідність була встановлена за результатами двох лабораторних досліджень, що відповідає умовам пункту 8.14 договору та стало підставою для застосування передбаченого ним штрафу.
Водночас суд враховує, що відповідачем на виконання пункту 6.4 договору було надано зразки товару для проведення лабораторних досліджень, тобто ним вчинялися певні дії, спрямовані на виконання взятих на себе договірних зобов`язань. Крім того, пеня нарахована за шість днів прострочення поставки товару, а її розмір становить 11 512,20 грн при загальній ціні договору 1 918 700,00 грн.
Суд бере до уваги і те, що відповідач посилається на понесені ним витрати у розмірі 149681,70 грн, пов`язані з виконанням договору, а також на об`єктивні складнощі здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану. Наведені обставини самі по собі не звільняють відповідача від відповідальності та не свідчать про відсутність його вини у порушенні договірного зобов`язання, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами справи мають істотне значення для визначення співмірного розміру неустойки.
Разом з тим суд не погоджується з доводами відповідача про те, що порушення умов договору не могло вплинути на інтереси позивача та забезпечення потреб Національної гвардії України лише з огляду на укладення інших договорів на поставку аналогічного товару. Сам факт наявності інших договорів не спростовує порушення відповідачем власного договірного зобов`язання та не позбавляє позивача права вимагати передбачену договором відповідальність.
Водночас суд враховує, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем конкретних майнових збитків у визначеному розмірі саме внаслідок порушення відповідачем строку поставки. Зазначене саме по собі не усуває права позивача на стягнення неустойки, однак є однією з обставин, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про її розмір.
Таким чином, судом встановлено як обставини, що свідчать про обґрунтованість застосування до відповідача договірної відповідальності, так і обставини, які дають підстави для коригування її розміру.
При цьому суд враховує характер допущеного відповідачем порушення, невиконання ним обов`язку щодо поставки товару у встановлений договором строк, результати двох лабораторних досліджень, якими підтверджено невідповідність наданих зразків технічним вимогам, а також вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на виконання договору, понесення ним витрат, пов`язаних із його виконанням, нетривалий період прострочення, співвідношення розміру нарахованої пені із ціною договору та відсутність доказів понесення позивачем конкретних майнових збитків унаслідок прострочення поставки.
Оцінивши зазначені обставини у їх сукупності, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, а також необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу на 30 відсотків.
При цьому суд вважає, що саме зменшення на 30 відсотків є достатнім та співмірним установленим у справі обставинам, оскільки дозволяє врахувати наведені відповідачем обставини, водночас не нівелюючи правового значення договірної відповідальності та не звільняючи відповідача від обов`язку понести майнові наслідки порушення договірного зобов`язання.
Підстав для зменшення неустойки у заявленому відповідачем розмірі до 99%, суд не вбачає, оскільки таке зменшення за встановлених у цій справі обставин призвело б до надмірного послаблення відповідальності відповідача за істотне порушення договірних зобов`язань та не забезпечило б належного балансу інтересів сторін.
Отже з заявленої до стягнення пені у розмірі 11512,20 грн підлягає стягненню 70%, що становить 8058,54 грн.
Із заявленого до стягнення штрафу у розмірі 95935,00 грн підлягає стягненню 70%, що становить 67154,50 грн.
Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача, становить 75213,04 грн, з яких 8058,54 грн пені та 67154,50 грн штрафу.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення неустойки суд відмовляє.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України передбачено, що одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 3328,00 грн покладається на відповідача.
Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 238-242, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс`Смарт" (адреса: 61140, м.Харків, просп. Аерокосмічний, буд.98, прим.1; код ЄДРПОУ 38494841) на користь Головного Управління Національної гвардії України (адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А, код ЄДРПОУ 08803498) штрафні санкції у розмірі 75213,04 грн, з яких: пеня - 8058,54 грн та штраф - 67154,50 грн за договором № 65 РС/УТЗ від 26.02.2026.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс`Смарт" (адреса: 61140, м.Харків, просп. Аерокосмічний, буд. 98, прим.1; код ЄДРПОУ 38494841) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (адреса: вул. Петра Болбочана, 8-А, м.Київ, 01104; код ЄДРПОУ 38347014; [рахунок приховано], МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "05" жовтня 2026 р.
Суддя К.В. Аріт