?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3177/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Підприємства об`єднання громадян "Грантсервіс" Харківського обласного об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська Єдність" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 (колегія суддів: Гетьман Р. А., Склярук О. І., Хачатрян В. С.) та рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 (суддя Аюпова Р. М.) у справі
за позовом Підприємства об`єднання громадян "Грантсервіс" Харківського обласного об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська Єдність" до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області про стягнення 10 538,40 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Підприємство об`єднання громадян "Грантсервіс" громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська єдність" (далі - ПОГ "Грантсервіс") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (далі - ГУ ДПС України у Харківській області), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь за рахунок коштів державного бюджету відшкодування шкоди на суму 6000,00 грн, 720,00 грн - 3 % річних та 3818,40 грн - інфляційних втрат.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що останньому було завдано шкоди шляхом несвоєчасного внесення відповідачем даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та порушенням строків повернення сум бюджетного відшкодування. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом про відшкодування шкоди у розмірі 6000,00 грн на підставі статей 114 та 128 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Судами встановлено, що ПОГ "Грантсервіс" подало податкову декларацію з ПДВ за травень 2021 року, в якій заявило про суму відшкодування ПДВ в розмірі 94 316,00 грн. ГУ ДПС України у Харківській області вказана декларація була прийнята 20.06.2021 за № [номер приховано].
4. Як заявляє позивач, подана заява в автоматичному режимі вноситься до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ.
5. Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України для узгодження суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, проводиться камеральна перевірка даних податкової декларації, за результатами якої і відбувається узгодження заявленої платником податків до відшкодування суми. Строк проведення такої перевірки становить 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації. Після узгодження суми, яка підлягає відшкодуванню, інформація про це повинна вноситися до Реєстру. Наступного операційного дня після відображення в Реєстрі узгоджена сума стає доступною Казначейству, а протягом наступних 5 операційних днів повинна бути перерахована Казначейством.
6. Таким чином, заявлена сума бюджетного відшкодування мала бути виплачена позивачу в термін не пізніше 38 календарних днів, а саме 28.07.2021.
7. Проте відповідач на підставі акту перевірки від 20.07.2021 № 12532/20-40-18-06-08 відмовив позивачу в узгоджені суми податкового відшкодування та 13.08.2021 виніс податкове повідомлення рішення від 13.08.2021 за № 00[телефон приховано].
8. Позивач, не погодившись з таким рішенням відповідача, звернувся зі скаргою до ДПС України. Рішенням ДПС України від 01.11.2021 № 24540/6/99-00-06-01-05-06 вищезазначене податкове повідомлення рішення від 13.08.2021 за № 00[телефон приховано] скасовано.
9. Відшкодування заявленої суми ПДВ за травень 2021 року було здійснено позивачу 16.11.2021.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2026, у задоволенні позову відмовлено.
11. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів всіх елементів деліктної цивільно-правової відповідальності в сукупності згідно з статтями 22, 1166, 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
12. Зокрема, позивач не звертався до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними рішень/дій контролюючих органів, оскільки у результаті адміністративного оскарження 16.11.2021 отримав бюджетне відшкодування ПДВ по податковій декларації за травень 2021 року у розмірі 96 431,00 грн. Позивачем також не наведено та не надано доказів, які б свідчили про заподіяння позивачу неправомірними діями відповідача збитків та в чому конкретно вони полягали.
13. Суди дійшли висновку про відсутність таких елементів делікту, як невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, що свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди, як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки.
14. За висновками судів, позивачем не доведено складу податкового порушення, передбаченого пунктом 128.2.2 статті 128 ПК України, а, отже, відсутня й наявність права позивача на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, передбаченої статтею 114 ПК України.
15. Суди вказали, що рішення Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення не є судовим рішенням і не має преюдиційної сили, тому воно не звільняє позивача від обов`язку доказувати повний склад правопорушення.
16. Суди відмовили у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки такі вимоги є похідними від основної вимоги про стягнення збитків, у задоволенні якої судом було відмовлено.
Короткий зміст касаційної скарги
17. ПОГ "Грантсервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
18. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
19. На обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.04.2026 у справі № 922/3178/25 та від 15.04.2026 у справі № 922/3177/25 про те, що пред`явлення позову про відшкодування шкоди на підставі статті 128 ПК України звільняє позивача від обов`язку доводити точний розмір збитків, оскільки такий розмір презюмується.
20. Крім того, скаржник вважає, що на даний момент відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 114, 128 ПК України та статті 1173 ЦК України в контексті того, чи повинні застосовуватися вимоги про необхідність доведення наявності усіх чотирьох ознак нанесення збитків (протиправність, наслідки, причинно-наслідковий зв`язок, вина) у випадку подання позову на підставі норм статей 114, 128 ПК України; чи відноситься до порушення прав платника податків винесення незаконного рішення податковим органом, що у підсумку призвело до порушення строків відшкодування; чи застосовується у такому випадку норма статті 1173 ЦК України та у якій частині.
21. Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що апеляційний суд помилково застосував загальні норми ЦК України щодо відшкодування шкоди замість спеціальних норм ПК України (статті 114, 128), які передбачають спрощений порядок стягнення шкоди у фіксованому розмірі лише за умови доведення протиправності рішень чи дій. Скаржник вважає хибним висновок суду про те, що винесення податковим органом незаконного рішення є лише частиною передбаченої законом процедури узгодження. Скаржник наголошує, що існує прямий причинно-наслідковий зв`язок між незаконною відмовою в узгодженні своєчасного відшкодування шляхом винесення незаконного податкового повідомлення-рішення та порушенням строків виплати.
22. Суд не врахував положення пункту 200.12 статті 200 ПК України та не визначив, що сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою саме з дня скасування незаконного податкового повідомлення-рішення (01.11.2021). Суд не встановив фактичних обставин щодо дати отримання рішення Державної податкової служби та факту порушення відповідачем одноденного строку для внесення даних до Реєстру після набрання рішенням законної сили.
23. Апеляційний суд проігнорував практику ЄСПЛ (справа "Рисовський проти України"), відповідно до якої державний орган має нести негативні наслідки за свої помилки, і ці помилки не можуть виправлятися за рахунок особи.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
24. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС України у Харківській області просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на тому, що ГУ ДПС не вчиняло податкове правопорушення, а також останнім не було порушено передбачені законом стоки відшкодування ПДВ. Відповідач стверджує, що суму ПДВ було правомірно відшкодовано 16.11.2021, у зв`язку з чим несвоєчасне внесення сум до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування відсутнє. При цьому відповідач зазначає, що позивач не надав доказів, які б свідчили про заподіяння його неправомірними діями відповідача збитків та в чому конкретно вони полягали.
25. Відповідач також не погоджується із заявленим позивачем розміром судових витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 4000,00 грн.
Позиція Верховного Суду
26. Предметом позову у цій справі є вимоги про відшкодування шкоди, завданої позивачеві протиправною бездіяльністю податкового органу, яка мала місце під час здійснення відповідачем владних повноважень, а саме: несвоєчасне внесення відповідачем даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та порушення строків повернення сум бюджетного відшкодування.
27. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що позивачем не доведено всіх елементів деліктної цивільно-правової відповідальності, передбачених статтями 22, 1166, 1173 ЦК України, зокрема, наявності збитків та їх точного розміру. При цьому суди констатували відсутність складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 128.2.2 статті 128 ПК України.
28. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
29. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
30. Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
31. Загальні підстави відповідальності держави за завдану шкоду закріплені в частині першій статті 1173 ЦК України, яка встановлює, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
32. Водночас ПК України містить спеціальні норми, які безпосередньо регулюють питання відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів.
33. Наявність спеціального нормативного регулювання виключає можливість одночасного застосування загальних норм деліктного права (ЦК України), якщо спеціальний закон (ПК України) встановлює інший алгоритм, розмір або умови настання відповідальності. Тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягає принцип "спеціальний закон скасовує дію загального", а отже, положення ПК України мають пріоритет.
34. Відповідно до пункту 114.2 статті 114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.
35. Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.
36. У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає.
37. Отже, зазначена норма пункту 114.2 статті 114 ПК України містить імперативне застереження про необхідність доведення лише факту протиправності рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів стосовно особи.
38. Пункт 128.2 статті 128 ПК України встановлює, що податковими правопорушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з пунктом 114.2 статті 114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення, є, зокрема:
- прийняття незаконного рішення, а так само вчинення незаконних діянь (дій або бездіяльності) контролюючим органом та/або його посадовими (службовими) особами, що призвели до безпідставної відмови в набутті, а так само до безпідставної втрати особою статусу платника податку або платника одного з податків, набуття та/або анулювання (втрата) якого відбувається за рішенням контролюючого органу (пункт 128.2.1);
- невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, передбаченої пунктом 200.10 статті 200 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу, - перевірки, зазначеної у такому пункті, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування (пункт 128.2.2).
39. Системний аналіз цих норм вказує на те, що законодавець встановив спрощений порядок притягнення держави до майнової відповідальності у чітко визначених податкових правовідносинах, у зв`язку з чим висновки судів про необхідність доведення позивачем повного складу цивільного правопорушення, включаючи наявність збитків та причинно-наслідкового зв`язку у їх класичному розумінні (за статтями 22, 1166 ЦК України), є помилковими.
40. Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.04.2026 у справі № 922/3177/25 та у постанові від 15.04.2026 у справі № 922/3178/25, де Суд вже наголошував на тому, що у випадках, визначених пунктом 128.2 статті 128 ПК України, доведенню підлягає виключно протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи. У вказаних справах Верховний Суд сформулював чіткий правовий висновок про те, що встановлення у ПК України конкретного розміру шкоди повністю звільняє позивача від обов`язку доводити точний розмір збитків. У разі пред`явлення позову про відшкодування шкоди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, такий розмір шкоди презюмується та додатковому доведенню не підлягає.
41. Оскільки у спірних правовідносинах застосуванню підлягали спеціальні норми статей 114, 128 ПК України, які встановлюють спрощений порядок стягнення шкоди у фіксованому розмірі, суди попередніх інстанцій помилково застосували загальні норми ЦК України та поклали на позивача тягар доведення точного розміру збитків та повного складу правопорушення.
42. Водночас суди констатували відсутність складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 128.2.2 статті 128 ПК України. Зокрема, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення ДПС України про скасування незаконного податкового повідомлення-рішення не має преюдиційної сили в розумінні статті 75 ГПК України, оскільки не є судовим рішенням, а винесення скасованого податковим органом рішення є лише частиною передбаченої законом процедури узгодження.
43. Як зазначалось раніше, згідно з приписами пункту 114.2 статті 114 ПК України, обов`язковому доведенню підлягає факт протиправності (незаконності) рішення контролюючого органу, що може підтверджуватися не лише судовим рішенням.
44. Відповідно до положень ГПК України, чинне законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади. Господарський суд, розглядаючи спір про відшкодування шкоди, наділений компетенцією та зобов`язаний самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного правопорушення (у цьому випадку - податкового, визначеного статтею 128 ПК України) шляхом всебічної, повної та об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів.
45. Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
46. Пунктом 56.17 статті 56 ПК України передбачено, що процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги (пункт 56.17.2). День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (пункт 56.17.5).
47. Отже, якщо за результатами розгляду скарги контролюючий орган вищого рівня скасовує рішення органу нижчого рівня, він констатує незаконність та протиправність такого рішення. Таким чином, ухвалення ДПС України рішення від 01.11.2021 про скасування ППР є юридичним фактом, який офіційно від імені держави встановлює протиправність прийнятого територіальним податковим органом акта.
48. У цьому випадку рішення ДПС виступає не як преюдиційне судове рішення, а як належний, допустимий і достовірний письмовий доказ (статті 76- 78 ГПК України), який безпосередньо підтверджує наявність обов`язкового елемента відповідальності за пунктом 114.2 статті 114 ПК України - протиправність рішення суб`єкта владних повноважень.
49. У разі, якщо держава в особі податкового органу вищого рівня сама визнала рішення територіального органу незаконним, вимагати від позивача додаткового підтвердження цієї протиправності в судовому порядку є порушенням принципу належного урядування, згідно з яким ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу.
50. У постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18, пункт 5.30) Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
51. У постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи позов про стягнення збитків внаслідок дій та бездіяльності державного виконавця на підставі статей 1166, 1173, 1174 ЦК України, дійшла висновку про те, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов`язковим для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів (пункт 9.9).
52. З наведеного вбачається, що господарський або цивільний суд має повну компетенцію самостійно встановлювати факт протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) суб`єкта владних повноважень як обов`язкового елемента складу цивільного правопорушення (делікту).
53. Тому для підтвердження факту протиправності рішення суб`єкта владних повноважень в межах спору про відшкодування шкоди на підставі статей 114, 128 ПК України наявність преюдиційного рішення суду не є обов`язковою вимогою законодавства.
Щодо неповного з`ясування фактичних обставин справи
54. Як обґрунтовано вказує скаржник у касаційній скарзі, суди попередніх інстанцій не врахували норми пункту 200.12 статті 200 ПК України, згідно з якими зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та / або скасування податкового повідомлення-рішення.
55. За приписами пункта 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
56. Тобто скасування рішенням ДПС від 01.11.2021 податкового повідомлення-рішення є тим юридичним фактом, з яким податкове законодавство пов`язує безумовний обов`язок контролюючого органу вчинити активні дії - внести відповідні дані до Реєстру у встановлений строк.
57. У касаційній скарзі позивач наполягає, що рішення ДПС набрало чинності 01.11.2021, відповідно дані мали бути внесені відповідачем до Реєстру заяв не пізніше 02.11.2021, тоді як фактично це відбулося пізніше. Таким чином, контролюючий орган порушив встановлений законодавством одноденний строк для внесення відомостей до Реєстру після набрання рішенням ДПС законної сили.
58. В свою чергу відповідач наполягає на тому, що рішення ДПС від 01.11.2021 було отримано платником 05.11.2021 (у п`ятницю), у зв`язку з чим скасування податкового повідомлення-рішення було відображено в інтегрованій картці платника податку на наступний робочий день, тобто 08.11.2021 (у понеділок), довідку про підтвердження сум бюджетного відшкодування складено 09.11.2021, а фактичне перерахування коштів відбулося 16.11.2021.
59. Згідно з підпунктом 128.2.2 статті 128 ПК України несвоєчасне внесення даних до Реєстру є самостійним податковим правопорушенням.
60. Проте судами попередніх інстанцій не було належним чином перевірено доводи позивача щодо порушення контролюючим органом строків внесення даних до Реєстру вже після завершення процедури адміністративного оскарження.
61. Зокрема, суди не встановили: дату фактичного отримання відповідачем (ГУ ДПС у Харківській області) рішення ДПС України від 01.11.2021 засобами електронного зв`язку, не з`ясували, з якого моменту в контролюючого органу виник передбачений пунктом 200.15 статті 200 ПК України обов`язок внести дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування до відповідного Реєстру, та не перевірили, чи виправдовують наведені відповідачем внутрішні процедури (відображення інформації в інтегрованій картці платника податків 08.11.2021 та складання довідки 09.11.2021) можливе недотримання нормативно встановлених строків внесення інформації саме до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
62. З огляду на передчасні висновки про відсутність підстав для задоволення основної вимоги про стягнення шкоди, суди попередніх інстанцій взагалі не розглянули по суті та не надали жодної правової оцінки похідним позовним вимогам позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу на підставі статті 625 ЦК України.
63. Суди не перевірили надані позивачем розрахунки цих сум, не встановили періоди прострочення грошового зобов`язання держави з відшкодування шкоди та не дослідили правомірність застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин, чим допустили неповне з`ясування обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
64. Відсутність у Верховного Суду в силу приписів статті 300 ГПК України процесуальної можливості з`ясовувати та встановлювати фактичні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
65. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити обставини справи, пов`язані з датою набрання чинності рішенням ДПС та датою фактичного внесення відповідачем даних до Реєстру, встановити період затримки відшкодування, та, застосувавши відповідні спеціальні норми ПК України щодо презумпції розміру шкоди, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
67. Пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Розподіл судових витрат
68. Відповідно до приписів частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Підприємства об`єднання громадян "Грантсервіс" Харківського обласного об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська Єдність" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 скасувати, а справу № 922/3177/25 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач