ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 201/11705/25
провадження № 61-437св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 01 жовтня 2025 року у складі судді Наумова О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати аліментів та заборгованості по аліментах, у якому просила зменшити розмір аліментів з неї на трьох дітей до загального розміру на всіх дітей у розмірі 1/2 частини заробітної плати (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, звільнити її від сплати аліментів на трьох дітей, звільнити її від сплати заборгованості за аліментами, яка матиме місце станом на день ухвалення рішення в цій справі.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 201/4351/24, стягнуто з неї на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 12 000,00 грн на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову, а саме: з 16 квітня 2024 року до досягнення дітьми повноліття. 20 січня 2025 року державний виконавець відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення аліментів на підставі виконавчого листа, виданого на виконання судового рішення у справі № 201/4351/24.
У межах виконавчого провадження постановами державного виконавця від 07 та 13 лютого 2025 року, від 03 липня 2025 року накладено арешт на всі її кошти, все майно та додатково всі кошти на суму 400 000,00 грн.
До блокування коштів вона сплачувала аліменти, виходячи зі своїх можливостей. Проте на теперішній час усі належні їй кошти та майно арештовані, що унеможливлює здійснення будь-яких платежів. Крім того, після ухвалення судового рішення про стягнення з неї аліментів обставини її життя та рівень доходів змінилися, належне їй підприємство знищене внаслідок ракетного удару рф, що унеможливлює сплату нею аліментів у визначеному судом розмірі.
Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 01 жовтня 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Виходячи з того, що позивач не виконала вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк, не сплатила судовий збір у передбаченому законом розмірі, суд першої інстанції визнав неподаною та повернув її позовну заяву на підставі статті 185 ЦПК України.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 01 жовтня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з судовим рішеннями суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм процесуального права, вважав його законними та обґрунтованими і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при поверненні її позовної заяви.
Суди не звернули увагу на те, що відсутність коштів через різке погіршення її фінансового становища є однією з підстав її прохання про звільнення від сплати судового збору.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, передчасно прийняв рішення про повернення їй позову, не врахувавши, що її фінансовий стан не дозволяє нести неадекватний тягар аліментів та сплатити судовий збір, оскільки вона втратила фінансову спроможність через знищення її бізнесу внаслідок військових дій рф, через арешт її майна та блокування рахунків. Суди безпідставно, не врахувавши її теперішній майновий стан, відмовили у звільненні/ відстроченні/ розстроченні сплати судового збору, повернули її позовну заяву, що не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи інших учасників справи
09 та 30 вересня 2026 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі, просила її задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Соборного районного суду міста Дніпра цивільну справу № 201/11705/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати аліментів та заборгованості по аліментах.
Матеріали справи № 201/11705/25 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2026 року справу № 201/11705/25 призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у статті 175 ЦПК України, а положеннями статті 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За правилами частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 503/1904/16-ц (провадження № 61-16898св18) зазначено: «враховуючи, що подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції. Тому, апеляційний суд, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору та відмовляючи у його задоволенні повинен був діяти відповідно до вимог статті 121 ЦПК України 2004 року: продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу заявникам, адже у останніх не було можливості усунути зазначені недоліки з урахуванням прийнятого в оскаржуваному рішенні відповідного процесуального рішення за клопотанням про звільнення від сплати судового збору».
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 638/20304/21 (провадження № 61-2139св24) вказано, що «за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення заявник повинен сплатити судовий збір. Проте суд за клопотанням такого заявника може зменшити йому розмір належного до сплати судового збору або звільнити його від сплати такого збору в разі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу цього скаржника. Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан (дохід) особи закон не містить, тому суд має встановити можливість сплатити судовий збір на підставі поданих заявником доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях (заявах) мають бути достатньо аргументовані…. Крім того, визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції повторно подане ОСОБА_3 клопотання про звільнення від сплати судового збору по суті не вирішив. За таких обставин, висновок апеляційного суду про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги заявнику є передчасним».
У постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 503/1904/16-ц (провадження № 61-16898св18) Верховний Суд зазначив, що «…апеляційний суд, розглядаючи клопотання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про звільнення від сплати судового збору та відмовляючи у його задоволенні повинен був діяти відповідно до вимог статті 121 ЦПК України 2004 року: продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу заявникам, адже у останніх не було можливості усунути зазначені недоліки з урахуванням прийнятого в оскаржуваному рішенні відповідного процесуального рішення за клопотанням про звільнення від сплати судового збору».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 910/10939/22 (провадження № 12-53гс23) вказала на те, що «апеляційний суд, прийнявши рішення про відмову у звільненні позивачки від сплати судового збору, мав постановити відповідну ухвалу, направити її позивачці та переконатись, що вона отримала цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.».
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила зменшити розмір аліментів з неї на трьох дітей до загального розміру на всіх дітей 1/2 частини заробітної плати (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, звільнити її від сплати аліментів на трьох дітей, звільнити її від сплати заборгованості за аліментами, яка матиме місце станом на день ухвалення рішення в цій справі.
Також ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, а у випадку, якщо суд не знайде підстав для звільнення її від сплати судового збору, просила суд розглянути можливість відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справ, або розстрочити його оплату для можливості оформлення позики і оплати потрібної суми. Посилалась на те, що не має можливості на даний час сплатити судовий збір, оскільки все її майно перебуває під арештом державного виконавця на підставі рішення суду про стягнення аліментів.
Тобто було заявлено три клопотання: про звільнення від сплати судового збору, про відстрочення сплати судового збору або розстрочення його оплати.
Ухвалою від 25 вересня 2025 року Соборний районний суд міста Дніпра визначив суму судового збору, яка підлягає сплаті за позовну вимогу про звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам, у розмірі 4 416,00 гривень, позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для виправлення виявлених недоліків не пізніше 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Також суд не знайшов підстав для задоволення клопотання про звільнення сплати судового збору або відстрочки.
Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, відстрочення сплати судового збору, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що впродовж 2024 року позивачкою ініційовані численні апеляційні та касаційні провадження, за які вона сплачувала як судовий збір, так і мала витрати на професійну правову допомогу у справах № № 201/9187/24, 201/3322/24, 201/8220/22. Також у рішенні Соборного районного суду міста Дніпра у справі № 201/1655/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, між іншими обставинами також установлено, що згідно із протоколом проведення електронного аукціону (торгів) від 15 липня 2024 року № 616127, ОСОБА_1 є переможцем аукціону, проведеного ДП «Сетам», із придбання 1/4 частини житлової трикімнатної квартири, для участі в аукціоні слід було сплатити 51 970,00 грн (гарантійний внесок) та 1 039 400,00 грн (стартова ціна). У цій справі позивачка вказує, що орієнтовно планує понести 25 000,00 грн витрат на правову допомогу. Тому суд вважав, що позивачка не довела відсутності доходів, що унеможливлює сплатити судовий збір.
При цьому в ухвалі від 25 вересня 2025 року вирішено клопотання про звільнення та відстрочення від сплати судового збору. Проте суд не розглянув клопотання ОСОБА_1 про розстрочення оплати судового збору.
Позивачка звернулась до суду з повторним клопотанням, у якому просила про звільнення від сплати судового збору, а в разі відмови - відстрочити або розстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі через майновий стан, який не дозволяє здійснити відповідні витрати, а також через фізичну неможливість здійснювати платежі через арешт всіх її коштів і майна. Посилалась на те, що всі кошти та її майно знаходяться під арештом, а також додатково надала докази про відсутність коштів на рахунках у АТ «Сенс Банк», АТ «ПриватБанк», АТ «ПУМБ», АТ Монобанк» та АТ «Абанк».
Ухвалою від 01 жовтня 2025 року Соборний районний суд міста Дніпра визнав неподаною та повернув ОСОБА_1 її позовну заяву у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Суд не навів мотивів щодо відсутності умов для розстрочення оплати судового збору, та мотивів щодо доводів позивачки, які були наведені в її заяві, поданої на усунення недоліків позовної заяви після залишення позову без руху.
За таких обставин, суд першої інстанції, не розглянувши зазначене клопотання позивачки, зробив передчасний висновок про повернення позовної заяви.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Зазначене залишилося також поза увагою суду апеляційної інстанції, який, погодився з висновком місцевого суду про повернення позовної заяви позивачу та передчасно залишив судове рішення без змін.
Водночас Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Оскільки за результатами касаційного перегляду судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Розподіл судових витрат, у тому числі за перегляд справи судом касаційної інстанції, підлягає вирішенню тим судом, який ухвалить остаточне судове рішення.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 01 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Соборного районного суду міста Дніпра від 01 жовтня 2025 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун