ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 487/4070/24
провадження № 61-1643св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Воробйової І. А, Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом заступника керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання знесення житлового будинку
за касаційною скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року заступник керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просив усунути Миколаївській міській раді перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду площею 423,00 кв. м з кадастровим номером [номер приховано]:12:001:0029 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести (демонтувати) житловий будинок «літ. А-2», огорожі та споруди № 3, 4, 5, 6, 7, 8 на АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що прокуратура виявила порушення інтересів держави під час незаконної забудови земельної ділянки прибережної захисної смуги Бузького лиману в Заводському районі міста Миколаєва.
Установлено, що пунктами 51, 51.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 04 вересня 2009 року № 36/61 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 847 кв. м за рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївбудпроект» з її віднесенням до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_2 .
На підставі вказаного рішення міської ради Карповій К. Б. видано 01 грудня 2009 року державний акт про право власності серії ЯИ № 140150 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:12:001:0019.
За договором купівлі-продажу від 14 грудня 2012 року № 1321 ОСОБА_2 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частинах.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22 листопада 2013 року № 1105 земельній ділянці площею 423 кв. м з кадастровим номером [номер приховано]:12:001:0029 надано нову адресу: АДРЕСА_1 .
На підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2012 року № 1321 та поділу земельної ділянки ОСОБА_1 23 травня 2014 року отримала свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 .
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 вересня 2018 року у справі № 487/10126/14-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року, рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 29 жовтня 2015 року скасовано та постановлено нове про часткове задоволення позовних вимог Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Миколаївської міської ради, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта та договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки. Визнано незаконним і скасовано пункти 51, 51.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 04 вересня 2009 року № 36/61 про надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, визнано недійсними договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 14 грудня 2012року № 1321 і державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 жовтня 2009 року серії ЯИ № 140150 із записом про перехід права власності в рівних частках до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .
Отже, судовим рішенням у справі № 487/10126/14-ц встановлено приналежність ділянки площею 847 кв. м з кадастровим номером [номер приховано]:12:001:0019 до земель водного фонду та незаконність її відведення у приватну власність ОСОБА_2 для індивідуального житлового будівництва, продаж ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і неможливість будівництва індивідуального житла на цій ділянці.
Всупереч цьому ОСОБА_1 23 січня 2018 року зареєструвала в управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт № МК 061180231648, а 20 серпня 2018 року - декларацію № МК 141182321542 про готовність до експлуатації об`єкта - індивідуального житлового будинку з вбудованим гаражем на АДРЕСА_1 .
На підставі технічного паспорта від 05 квітня 2018 року, декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 20 серпня 2018 року № МК 141182321542 за ОСОБА_1 зареєстровано 03 вересня 2018 року право власності на житловий будинок загальною площею 299,8 кв. м, житловою площею 71,4 кв. м на АДРЕСА_1 з описом: житловий будинок літ. А-2, огорожі та споруди № 3, 4, 5, 6, 7, 8.
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 423 кв.м з кадастровим номером [номер приховано]:12:001:0029 і розташований на ній житловий будинок прокурор оскаржував у судовому порядку. Так, постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 487/5737/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року, рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 14 вересня 2021 року скасовано та постановлено нове про часткове задоволення позовних вимог. Зазначеною постановою апеляційного суду вирішено усунути перешкоди Миколаївській міській раді у володінні і користуванні земельною ділянкою площею 423 кв. м з кадастровим номером [номер приховано]:12:001:0029 на АДРЕСА_1 , які чиняться ОСОБА_1 , шляхом повернення її у комунальну власність територіальної громади м. Миколаєва, а також визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 від 23 травня 2014 року № 22038777 на цю земельну ділянку.
Отже, рішеннями судів, які набрали законної сили, у справі № 487/5737/19 ділянку площею 423,00 кв. м з кадастровим номером [номер приховано]:12:001:0029 повернуто у комунальну власність з огляду на встановлення факту її приналежності до земель водного фонду та території зелених насаджень загального користування, що спричиняє незаконність використання для індивідуального житлового будівництва.
Зазраз вживаються заходи для державної реєстрації права власності за територіальною громадою м. Миколаєва на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:12:001:0029.
Водночас суди відмовилив скасуванні запису від 03 вересня 2018 року за № 27779942 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок на АДРЕСА_1 та його знесенні.
Як встановив суд у справах № 487/5737/19, №487/10126/14-ц, спірна земельна ділянка, на якій ОСОБА_1 побудувала об`єкти, є землею водного фонду, що не може використовуватись для індивідуального житлового будівництва.
Згідно з актом обстеження вказаної земельної ділянки, складеним 22 січня 2024 року посадовою особою Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, на ній розташована будівля, а ділянка огороджена парканом.
Тобто, недобросовісні дії ОСОБА_1 під час будівництва та оформлення права власності на будинок були спрямовані на притримання за собою за будь-яких умов спірної земельної ділянки з метою унеможливлення виконання судового рішення.
Зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді міста Миколаєва, шляхом знесення (демонтажу) житлового будинку та прибудинкових споруд не порушуватиме принцип пропорційності втручання у її право власності та право на повагу до житла, оскільки ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_3 .
У зв`язку з цим прокурор просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заводський районний суд м. Миколаєва рішенням від 27 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 20 січня 2026 року зупинив провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справи № 487/2593/20.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, є подібними до правовідносин у справі № 487/2593/20. З метою правильного, всебічного та справедливого вирішення цього спору необхідно зупинити апеляційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судових рішень у справі № 487/2593/20.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У лютому 2026 року заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2026 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що справа, до закінчення розгляду якої в касаційному порядку зупинено провадження в цій справі, перебуває на розгляді Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, тоді як відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може зупинити провадження у справі лише у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
26 лютого 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
У статті 252 ЦПК України визначено випадки, у яких суд має право зупинити провадження у справі. Так, відповідно до пункту до пункту 10 частини 1 статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Тлумачення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об`єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду, та прийняття ними справи до свого провадження.
Така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).
Такий висновок зроблений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 354/971/21.
На час постановлення оскаржуваної ухвали справа № 487/2593/20, до закінчення касаційного перегляду судових рішень у якій апеляційний суд зупинив провадження у справі, що переглядається, після самовідводів суддів, перебувала на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Проте суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не врахував, що справа № 487/2593/20 переглядалася в касаційному порядку у складі колегії суддів, а не в складі палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим помилково зупинив провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судових рішень у справі № 487/2593/20.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене ухвалу суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 20 січня 2026 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко
В. М. Коротун