УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 336/5536/25
провадження № 61-9461св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув клопотання Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення коштів, відшкодування завданих збитків,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши в подальшому його вимоги, до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Центральний ВДВС у м. Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса)) про стягнення коштів, відшкодування завданих збитків.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного МУМЮ (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 582 076,32 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок позбавлення ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно; 20 000,00 грн моральної шкоди; сплачений судовий збір у розмірі 5 161,77 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9 237,60 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2026 року (повний текст якої складено 26 червня 2026 року) апеляційну скаргу Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного МУМЮ (м. Одеса) задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року змінено, викладено другий - п`ятий абзаци резолютивної частини у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 582 076, 32 грн - матеріальну шкоду, завдану внаслідок позбавлення ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн моральної шкоди. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 161,77 грн. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 9 237,60 грн». В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року залишено без змін. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, яких вона зазнала під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000,00 грн.
14 липня 2026 року Центральний ВДВС у м. Запоріжжі Південного МУМЮ (м. Одеса) звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2026 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2026 року, витребувано з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу № 336/5536/25.
11 серпня 2026 року до Верховного Суду із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла справа № 336/5536/25 за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення коштів, відшкодування завданих збитків.
12 серпня 2026 року Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з клопотанням про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2026 року до закінчення касаційного провадження у цій справі.
Клопотання аргументовано тим, що у разі задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд, повернення вже стягнутих з Державного бюджету України значних грошових коштів у порядку поворотного виконання рішення суду буде вкрай ускладненим або неможливим. Заявник не має підтверджених відомостей про майновий стан стягувача ( ОСОБА_1 ), який гарантував би швидке повернення суми понад 600 тисяч гривень у разі скасування рішень. Списання такої суми до остаточного перегляду справи нанесе безпосередню шкоду інтересам держави.
Дослідивши матеріали клопотання та зміст оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (якщо рішення не передбачає примусового виконання).
Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення повинно бути мотивованим. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.
Отже, метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням (дією) судового рішення.
Вирішуючи клопотання про зупинення виконання судових рішень, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.
За змістом статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести і обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, суд касаційної інстанції, вирішуючи питання про зупинення виконання чи дії судового рішення, враховує необхідність у цьому, зокрема, ймовірність утруднення повороту виконання судового рішення у випадку його скасування, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.
Сама по собі наявність у суду касаційної інстанції права на зупинення виконання судового рішення та незгода учасника справи із цим рішенням не є підставою для зупинення його виконання.
Зупинення виконання (дії) рішення є винятковим заходом і повинно застосовуватися лише у випадках, коли це дійсно є необхідним для запобігання негативним наслідкам, які не можна буде виправити в майбутньому у разі скасування судового рішення.
Отже, враховуючи обов`язковість судового рішення, клопотання про зупинення його виконання або зупинення його дії має бути достатньо обґрунтованим та відповідати законодавчо закріпленим гарантіям врахування прав та інтересів усіх учасників справи, забезпечувати збалансованість їх інтересів.
Ураховуючи наведене, а також те, що оскарження судового рішення в касаційному порядку не є безумовною підставою для зупинення його виконання або зупинення його дії судом касаційної інстанції, у задоволенні клопотання Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2026 року до закінчення касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 394, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2026 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник