УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 644/9584/24
провадження № 61-12325ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бабенком Сергієм Сергійовичем, на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 10 вересня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Четверта Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, визнання факту спільного проживання, визнання недійсною відмови від спадщини,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Четверта Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, визнання факту спільного проживання, визнання недійсною відмови від спадщини.
Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 7 877,87 грн.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 10 вересня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 266,67 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді.
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Додаткове рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 10 вересня 2025 року змінено, зменшено розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 20 266,67 грн до 3 500 грн.
У вересні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бабенком С. С., на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 10 вересня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2026 року, з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки сформована у системі «Електронний суд» 24 вересня 2026 року.
Заявниця просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної постанови отримала лише 28 серпня 2026 року безпосередньо у приміщенні суду.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
До касаційної скарги заявницею не додано доказів, що підтверджують дату отримання нею копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно із частинами першою-п`ятою статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.
У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Заявницею не надано доказів на підтвердження того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії судового рішення, передбачений
статтею 272 ЦПК України, та про обставини, що об`єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк, з огляду на тривалість пропущеного строку та те, що заявник є позивачем у справі.
Верховний Суд наголошує, що сам по собі факт отримання заявницею копії оскаржуваного рішення поза межами встановленого законом строку без наведення об`єктивних причин з наданням відповідних доказів неможливості отримання оскаржуваного рішення протягом цього періоду не може свідчити про безумовне підтвердження наявності цих причин та визнання їх поважними.
Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною сьомою статті 272 ЦПК України врегульовано, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Верховний Суд враховує, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції в судовому засіданні була присутня представник позивача - адвокат
Жарова-Тітарьова Л. М., як наслідок сторона позивача була обізнана про ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови.
Також Верховним Судом враховано, що повний текст постанови Харківського апеляційного суду від 02 липня 2026 року складено 06 липня 2026 року та оприлюднено на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 07 липня 2026 року.
Отже, заявнику необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути супровідний лист з оригіналом поштового конверту (зі штрихкодовим ідентифікатором для відстеження поштового відправлення), розписки, довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої
статті 394 цього Кодексу.
Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Сплата судового збору, як одна з умов доступу до суду, не суперечить суті права на судовий захист, гарантованого частиною першою статті 55 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктами 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Позивач звернулась до суду з позовом у листопаді 2024 року та заявляла дві позовні вимоги немайнового характеру та позовну вимогу майнового характеру (визнання права власності на квартиру).
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Згідно частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на зміст касаційної скарги, заявницею оскаржується рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини та визнання права власності на квартиру у порядку спадкування за законом.
З огляду на зазначене, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір:
- за вимогу немайнового характеру у розмірі 1 937,92 грн (1 211,20 грн * 200% * 0,8);
- за вимогу майнового характеру у розмірі 1 % ціни спірної квартири станом на дату поданя позову, помноженого на 200 % та помноженого на коефіцієнт 0,8.
Ураховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду, заявниця зобов`язана самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимоги майнового характеру з наданням відповідних доказів.
Отже, заявниці необхідно самостійно визначити і у разі необхідності доплатити судовий збір за подання касаційної скарги або обґрунтувати суму вже сплаченого судового збору у розмірі 10 396,00 грн, квитанцію про що долучено до скарги.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.
р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Згідно з вимогами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Визнати наведені ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бабенко Сергій Сергійович, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бабенком Сергієм Сергійовичем, на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 10 вересня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець