ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 556/1090/24
провадження № 61-3999св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя - доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацька Оксана Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Волошина Леоніда Сергійовича, на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року, ухвалену в складі колегії суддів: Шимківа С. С., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацька О. В., про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права, припинення права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 28 лютого 2023 року державний реєстратор Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацька О. В. зареєструвала право власності на нерухоме майно (без відкриття розділу), а саме: на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1261484356208, загальна площа: 64,5 кв.м, житлова площа: 36,8 кв.м, опис: житловий будинок (А-1), прибудова (а), сарай (Б), літня кухня (В), дровітня (Г), альтанка (Д), огорожа (№1), ворота (№2), колодязь (К), вбиральня (в); адреса: АДРЕСА_1 ), та на земельну ділянку площею 0,23 га за кадастровим номером: [номер приховано]:01:001:0049 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1261460256208; адреса: АДРЕСА_1 ).
Підставою для державної реєстрації права власності стали: рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року у справі № 556/786/21, постанова Рівненського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року у справі № 556/786/21, а також ухвала Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2022 року у справі № 556/786/21.
Вважав, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами є протиправним, незаконним і таким, що суперечить нормам чинного законодавства України, у зв`язку з чим відповідні записи про проведену державну реєстрацію прав підлягають скасуванню.
23 червня 2017 року ОСОБА_1 на підставі посвідчених державним нотаріусом Володимирецької районної нотаріальної контори Килюшик А. А. договорів купівлі-продажу придбав у ОСОБА_3 об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1261484356208) та земельну ділянку за кадастровим номером: [номер приховано]:01:001:0049 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1261460256208).
Неочікувано для нього, відповідачка звернулася до Кузнецовського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Володимирецької районної державної нотаріальної контори Килюшик А. А. та приватний нотаріус Вараського міського нотаріального округу Полюхович В. А., про скасування свідоцтв про право на спадщину, визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння. Свої позовні вимоги вона обґрунтовувала тим, що ОСОБА_3 не мав права на набуття права власності на спірне майно, оскільки заповіт, на підставі якого йому було видано свідоцтва про право на спадщину, не був чинним, а тому укладені на їхній підставі договори купівлі-продажу нерухомого майна мають бути визнані недійсними, майно витребуваним.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року у справі № 556/786/21 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30 травня 2017 року (спадкова справа № 80/2013, зареєстроване в реєстрі за № 780) на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30 травня 2017 року (спадкова справа № 81/2013, зареєстроване в реєстрі за № 781) на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0049 за тією ж адресою, які були посвідчені державним нотаріусом Володимирецької районної нотаріальної контори Килюшик А. А.
та видані на ім`я ОСОБА_3 . Визнано недійсними договори купівлі-продажу від
23 червня 2017 року вказаного житлового будинку з надвірними будівлями (реєстраційний номер: 1261484356208) та земельної ділянки (кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0049), укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і посвідчені державним нотаріусом Килюшик А. А., у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності на майно скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким витребувано спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами (реєстраційний номер нерухомого майна: 1261484356208) загальною площею 64,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,23 га (цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0049) з чужого володіння ОСОБА_1 та повернуто законному володільцю ОСОБА_2 . Право приватної власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами загальною площею 64,5 кв.м та земельну ділянку площею 0,23 га за кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0049 припинено, у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 556/786/21 рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року залишено без змін.
Таким чином, право власності на нерухоме майно, яке було придбано ним на підставі договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки від 23 червня 2017 року, відповідно до зазначених вище судових рішень припинено, майно витребувано з його володіння та повернуто власниці - ОСОБА_2 .
Вважаючи себе власником придбаного нерухомого майна, він у період з червня
2017 року до серпня 2019 року збудував на території земельної ділянки об`єкти нерухомості, а саме: з тимчасового сараю побудував господарську будівлю, альтанку та дровітню, що підтверджується висновком про технічний стан об`єкта нерухомого майна від 28 серпня 2019 року.
Відповідно до технічного паспорта від 28 серпня 2019 року, сарай (Б), який знаходиться на земельній (спірній) ділянці, змінив свої ідентифікуючі ознаки з первісних після укладення договору купівлі-продажу від 23 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Тобто в період із 2017 року до 2019 року були здійснені невід`ємні поліпшення ОСОБА_1 згідно з технічним паспортом
на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 від 28 серпня 2019 року, а саме: реконструйовано старий сарай (Б) в господарську будівлю: висота 3,30 м, фундамент залізобетон, стіни бетонні блоки, покрівля металочерепиця, перекриття залізобетон, підлога бетон і плитка, присутні електрика, водопровід, каналізація, опалення пічне, в тому числі збудовано погреб і мансарду, окремо збудовано дровітню і альтанку, що не відповідає технічному паспорту на об`єкт, виданому на ім`я ОСОБА_2 від 30 грудня 2022 року на час державної реєстрації житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки в ньому вказано зовсім інші характеристики сараю (Б), а саме: висота дорівнює 3 м, площа 192,2 кв.м, фундамент дерев`яні стовпи, стіни піноблок, перекриття дерево, покрівля азбестоцементні хвилясті листи.
Відповідно до первісного технічного паспорта об`єкта від 17 травня 2017 року, виданого на ім`я ОСОБА_4 на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , характеристика сараю (Б) є такою: фундамент дерево, стіни дерево, покрівля шифер, перекриття дерево, висота 2,30 м, відсутні електрика, водопровід, каналізація, опалення.
Однак, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 березня 2023 року № 370079374, за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності, зокрема, й на ті господарські будівлі та споруди, які були збудовані ОСОБА_1 та фактично йому належать, але право власності на які ним вчасно не було зареєстровано.
ОСОБА_2 недобросовісно виконала рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 556/786/21, які набрали законної сили та не містили опису об`єкта нерухомості, у зв`язку з чим останньою самовільно, всупереч таким принципам цивільного права, як добросовісність, справедливість та розумність, було зареєстровано право власності на неналежне їй майно, яке фактично належить добросовісному набувачеві ОСОБА_1 .
Оскільки спірні об`єкти перебувають у власності ОСОБА_2 , він позбавлений можливості здійснювати заходи щодо визнання права власності на те майно, яке було збудовано ним особисто, проте не зареєстровано у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 182, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 лютого 2023 року, індексний номер 49429837, про реєстрацію права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , винесене державним реєстратором Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацькою О. В.;
- скасувати запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: номер запису про право власності: 49429837;
тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 28 лютого 2023 року 17:34:47; державний реєстратор: Чернацька О. В., Шпанівська сільська рада Рівненського району Рівненської області; підстава для державної реєстрації: рішення суду, серія та номер: 556/786/21, виданий 31 травня 2022 року, видавник: Кузнецовський міський суд Рівненської області; постанова суду, серія та номер: 556/786/21, виданий: 24 листопада 2022 року, видавник: Рівненський апеляційний суд; ухвала суду, серія та номер: 556/786/21, виданий 08 грудня 2022 року, видавник: Кузнецовський міський суд Рівненської області; розмір частки: 1; додаткові відомості про право власності: приватна; стан: зареєстровано; власники:
ОСОБА_2 ;
- припинити право власності на речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: номер запису про право власності: 49429837; тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 28 лютого 2023 року 17:34:47; державний реєстратор: Чернацька О. В., Шпанівська сільська рада Рівненського району Рівненської області; підстава для державної реєстрації: рішення суду, серія та номер: 556/786/21, виданий 31 травня 2022 року, видавник: Кузнецовський міський суд Рівненської області; постанова суду, серія та номер: 556/786/21, виданий: 24 листопада 2022 року, видавник: Рівненський апеляційний суд; ухвала суду, серія та номер: 556/786/21, виданий 08 грудня 2022 року, видавник: Кузнецовський міський суд Рівненської області; розмір частки: 1; додаткові відомості про право власності: приватна; стан: зареєстровано; власники:
ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 15 квітня
2025 року, ухваленим у складі судді Іванків О. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 28 лютого 2023 року, індексний номер 49429837, про реєстрацію права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , винесене державним реєстратором Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацькою О. В.
Скасовано запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: номер запису про право власності: 49429837; тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 28 лютого
2023 року 17:34:47; державний реєстратор: Чернацька О. В., Шпанівська сільська рада Рівненського району Рівненської області; підстава для державної реєстрації: рішення суду, серія та номер: 556/786/21, виданий 31 травня 2022 року, видавник: Кузнецовський міський суд Рівненської області; постанова суду, серія та номер: 556/786/21, виданий: 24 листопада 2022 року, видавник: Рівненський апеляційний суд; ухвала суду, серія та номер: 556/786/21, виданий 08 грудня 2022 року, видавник: Кузнецовський міський суд Рівненської області; розмір частки: 1; додаткові відомості про право власності: приватна; стан: зареєстровано; власники:
ОСОБА_2 ;
Припинено право власності на речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: номер запису про право власності: 49429837; тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 28 лютого 2023 року 17:34:47; державний реєстратор: Чернацька О. В., Шпанівська сільська рада Рівненського району Рівненської області; підстава для державної реєстрації: рішення суду, серія та номер: 556/786/21, виданий 31 травня 2022 року, видавник: Кузнецовський міський суд Рівненської області; постанова суду, серія та номер: 556/786/21, виданий: 24 листопада 2022 року, видавник: Рівненський апеляційний суд; ухвала суду, серія та номер: 556/786/21, виданий 08 грудня 2022 року, видавник: Кузнецовський міський суд Рівненської області; розмір частки: 1; додаткові відомості про право власності: приватна; стан: зареєстровано; власники:
ОСОБА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державний реєстратор здійснив державну реєстрацію права власності на житловий будинок садибного типу
з господарськими будівлями та спорудами за ОСОБА_2 на підставі судових рішень у справі №556/786/21, якими лише скасовувалися свідоцтва про право на спадщину, визнавалися недійсними договори купівлі-продажу та витребовувалося майно з чужого володіння ОСОБА_1 з припиненням його права власності. Проте ні відповідачкою, ні третьою особою не було надано суду доказів визнання права власності на спірне майно, яке не належало спадкодавцю ОСОБА_4 , що суперечить положенням пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 15 квітня 2025 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні приміщення сараю (Б), дровітні (Г) та альтанки (Д), які були зведені ОСОБА_1 як добросовісним набувачем, в період перебування садиби у його власності, складають одне ціле з належним ОСОБА_2 житловим будинком садибного типу, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд наголосив, що збільшення площі, реконструкція та добудова приміщень, у даному випадку не свідчать про створення нового об`єкта нерухомого майна, а лише надають добросовісному набувачу право відшкодувати здійснені ним витрати на реконструкцію чи будівництво в порядку частини четвертої статті 390 ЦК України.
З урахуванням того, що частиною четвертою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, спірні приміщення складають одне ціле з житловим будинком ОСОБА_2 , апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та повністю відмовив у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Волошин Л. С., через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали Верховного Суду від 14 квітня 2026 року виконано.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 556/1090/24.
29 травня 2026 року матеріали цивільної справи № 556/1090/24 надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Волошин Л. С.. просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме при вирішенні питання про залишення особі здійснених нею поліпшень майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди, та здійснення розмежування поліпшення речі і створення нового об`єкта нерухомого майна у випадку суттєвої реконструкції, що супроводжується зміною технічних, конструктивних та функціональних характеристик (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, вказує, що апеляційним судом розглянуто справу за відсутності позивача, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд формально застосував статтю 390 ЦК України, не дослідивши характер робіт і не встановивши межу між поліпшенням майна та новоствореним майном. Наголошує, що повна зміна матеріалів, конструкцій та функціонального призначення свідчить про створення фактично нового об`єкта нерухомого майна з іншими індивідуалізуючими ознаками, право власності на яке за загальними засадами виникає в особи, яка його створила.
ОСОБА_1 , як добросовісний набувач, має право залишити собі здійснені ним поліпшення, оскільки такі поліпшення є фактично відокремлюваними та мають самостійне господарське призначення, а їх відокремлення є можливим без заподіяння шкоди основному об`єкту нерухомого майна.
Зокрема, збудовані ним об`єкти (дровітня, альтанка, інші господарські споруди) є окремими конструктивно завершеними об`єктами, які: не є невід`ємною частиною житлового будинку; можуть існувати та використовуватись самостійно; не пов`язані з основним об`єктом таким чином, що їх відокремлення призведе до його знищення чи істотного пошкодження.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, з огляду на те, що 23 грудня 2025 року апеляційний суд направив йому судову повістку на наявну в матеріалах справи поштову адресу, поштове відправлення надійшло до смт Володимирець 24 грудня 2025 року і того самого дня було оформлено поштою на повернення, та 26 грудня 2025 року повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Зазначає, що працівник поштового зв`язку не дотримався вимог пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, оскільки повернення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» було здійснено передчасно - фактично в день його надходження до відділення поштового зв`язку, без дотримання передбаченого строку зберігання та без вжиття заходів щодо належного інформування адресата про надходження відправлення.
Водночас Рівненський апеляційний суд не перевірив, чи належним чином повідомлений ОСОБА_1 про розгляд справи, не надав оцінку обставинам повернення поштового відправлення та дотриманню оператором поштового зв`язку вимог законодавства
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив свій номер мобільного телефону, що свідчить про наявність у Рівненського апеляційного суду можливості використання альтернативних засобів зв`язку для належного повідомлення особи про розгляд справи, зокрема шляхом телефонного інформування чи направлення відповідних повідомлень. Однак ці засоби комунікації суд не використав.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 04 червня 2026 року, ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Мельничук С. В., заперечує проти доводів представника ОСОБА_1 - адвоката Волошина Л. С., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року - без змін.
Відзив мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції надав належну оцінку обставинам справи та обґрунтовано відмовив у позові ОСОБА_1 . Суд визначив, що реконструйований сарай (Б), дровітня (Г) та альтанка (Д) є підсобними спорудами, які становлять одне ціле з житловим будинком ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 та не підлягають окремій реєстрації. Проведені ОСОБА_1 будівельні роботи є виключно поліпшенням майна, а не створенням нової речі, що за законом дає йому право лише на грошове відшкодування витрат, але в жодному разі не дозволяє оспорювати правомірну державну реєстрацію власності за ОСОБА_2 .
Повістка на 19 лютого 2026 року надсилалася судом за адресою, яку ОСОБА_1 особисто вказав у позові. Повернення листа з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається днем належного вручення повістки. Учасник справи, який сам ініціював спір, несе ризик неотримання пошти за власною адресою.
З моменту направлення листа до судового засідання минуло майже два місяці. ОСОБА_1 та його адвокат Волошин Л. С. (який має електронний кабінет) зобов`язані були самостійно цікавитися рухом справи та датою засідання через відкритий реєстр судових рішень.
Інші процесуальні звернення
24 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Волошин Л. С., подав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі на спростування доводів відзиву ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Мельничук С. В., та на підтвердження наявності підстав для скасування постанови апеляційного суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 червня 2017 року ОСОБА_1 на підставі посвідчених державним нотаріусом Володимирецької районної нотаріальної контори Килюшик А. А. договорів купівлі-продажу придбав у ОСОБА_3 об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1261484356208), та земельну ділянку за кадастровим номером: [номер приховано]:01:001:0049 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1261460256208).
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року у справі № 556/786/21 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30 травня 2017 року (спадкова справа № 80/2013, зареєстроване в реєстрі за № 780) на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30 травня 2017 року (спадкова справа № 81/2013, зареєстроване в реєстрі за № 781) на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0049 за адресою: АДРЕСА_1 , які були посвідчені державним нотаріусом Володимирецької районної нотаріальної контори Килюшик А. А. та видані на ім`я ОСОБА_3 . Визнано недійсними договори купівлі-продажу від 23 червня 2017 року вказаного житлового будинку з надвірними будівлями (реєстраційний номер: 1261484356208) та земельної ділянки (кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0049), укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і посвідчені державним нотаріусом Килюшик А. А., у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності на майно скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким витребувано спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами (реєстраційний номер нерухомого майна: 1261484356208) загальною площею 64,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,23 га (цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0049), з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та повернуто законному володільцю ОСОБА_2 . Право приватної власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами загальною площею 64,5 кв.м та земельну ділянку площею 0,23 га за кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0049 припинено, у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 556/786/21 рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року залишено без змін.
Таким чином, право власності на нерухоме майно, яке було придбано ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки від 23 червня 2017 року, відповідно до зазначених вище судових рішень припинено, майно витребувано з його володіння та повернуто власниці - ОСОБА_2
28 лютого 2023 року державний реєстратор Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацька О. В. зареєструвала право власності на нерухоме майно (без відкриття розділу), а саме: на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1261484356208, загальна площа: 64,5 кв.м, житлова площа: 36,8 кв.м, опис: житловий будинок (А-1), прибудова (а), сарай (Б), літня кухня (В), дровітня (Г), альтанка (Д), огорожа (№1), ворота (№2), колодязь (К), вбиральня (в); адреса: АДРЕСА_1 ) та на земельну ділянку площею 0,23 га за кадастровим номером: [номер приховано]:01:001:0049 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1261460256208; адреса: АДРЕСА_1 ).
Підставою для державної реєстрації права власності стали: рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року у справі № 556/786/21, постанова Рівненського апеляційного суду від 24 листопада
2022 року у справі № 556/786/21, а також ухвала Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2022 року у справі № 556/786/21.
Відповідно до первісного технічного паспорта об`єкта від 17 травня 2017 року, виданого на ім`я ОСОБА_4 на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , характеристика сараю (Б) є такою: фундамент дерево, стіни дерево, покрівля шифер, перекриття дерево, висота 2,30 м, відсутні електрика, водопровід, каналізація, опалення.
Згідно з технічним паспортом від 28 серпня 2019 року, сарай (Б), який знаходиться на земельній (спірній) ділянці, змінив свої ідентифікуючі ознаки з первісних після укладення договору купівлі-продажу від 23 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Тобто в період із 2017 року до 2019 року були здійснені невід`ємні поліпшення ОСОБА_1 згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 від 28 серпня 2019 року, а саме: реконструйовано старий сарай (Б) в господарську будівлю: висота 3,30 м, фундамент залізобетон, стіни бетонні блоки, покрівля металочерепиця, перекриття залізобетон, підлога бетон і плитка, присутні електрика, водопровід, каналізація, опалення пічне, в тому числі збудовано погреб і мансарду, окремо збудовано дровітню і альтанку, що не відповідає технічному паспорту на об`єкт, виданому на ім`я ОСОБА_2 від 30 грудня 2022 року на час державної реєстрації житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки в ньому вказано зовсім інші характеристики сараю (Б), а саме: висота дорівнює 3 м, площа 192,2 кв.м, фундамент дерев`яні стовпи, стіни піноблок, перекриття дерево, покрівля азбестоцементні хвилясті листи.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Волошина Л. С., не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Щодо повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи
Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги, першочергово надає оцінку доводам щодо порушення судом норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що справу розглянуто судом апеляційної інстанції за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. Зазначає, що 23 грудня 2025 року апеляційний суд направив йому судову повістку на наявну в матеріалах справи поштову адресу, поштове відправлення надійшло до смт Володимирець 24 грудня 2025 року і того ж дня було оформлене поштою на повернення, та 26 грудня 2025 року повернулося до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому працівник поштового зв`язку не дотримався вимог пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, оскільки повернення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» було здійснено передчасно - фактично в день його надходження до відділення поштового зв`язку, без дотримання передбаченого строку зберігання та без вжиття заходів щодо належного інформування адресата про надходження відправлення.
Рівненський апеляційний суд не перевірив, чи належним чином повідомлений ОСОБА_1 про розгляд справи, не надав оцінки обставинам повернення поштового відправлення та дотриманню оператором поштового зв`язку вимог законодавства
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив свій номер мобільного телефону, що свідчить про наявність у Рівненського апеляційного суду можливості використання альтернативних засобів зв`язку для належного повідомлення особи про розгляд справи, зокрема шляхом телефонного інформування чи направлення відповідних повідомлень. Однак ці засоби комунікації суд не використав.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Суд апеляційної інстанції за встановлених обставин правильно визначився із формою повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною позивачем. Іншої адреси місця проживання позивача суд не мав, альтернативних адрес позивач не надав.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17 зазначив таке: «… направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18)».
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Згідно із частиною дев`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Частиною тринадцятою статті 128 ЦПК України передбачено, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Надсилання учасникам судового процесу судових повісток, повідомлень і викликів в електронній формі (далі - судові виклики) здійснюється шляхом направлення в месенджері за допомогою програмного додатка або SMS-повідомлення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду. Судовий виклик надсилається учаснику судового процесу за наявності відповідної заяви та технічної можливості. Форма заяви надається учаснику судового процесу в суді або самостійно завантажується ним з офіційної сторінки суду, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України. Така заява підписується власноруч або кваліфікованим електронним підписом учасника судового процесу та подається до суду. Заява не задовольняється за умови встановлення факту наявності в учасника судового процесу зареєстрованої офіційної електронної адреси (пункти 2, 5 і 6 Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23 січня 2023 року № 28).
Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень, однак виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 205/7595/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/15, від 04 листопада 2019 року у справі № 214/9062/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 704/435/19-ц, від 10 листопада 2022 року у справі № 440/222/19, від 24 липня 2023 року у справі № 495/6258/20 та багатьох інших.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи відповідної письмової заяви ОСОБА_1 про отримання судових викликів та повідомлень в електронній формі засобами мобільного зв`язку (SMS), суд апеляційної інстанції був позбавлений процесуальної можливості повідомляти учасника справи в такий спосіб. За цих обставин, направлення судової повістки рекомендованою кореспонденцією за єдиною відомою суду адресою місця проживання сторони є належним, достатнім та єдиним законним способом виконання судом обов`язку щодо сповіщення учасника процесу, що повністю узгоджується з нормами статті 128 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду.
Таким чином, підстав вважати, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, немає.
З урахуванням наведеного, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України не може бути підставою скасування оскаржуваної постанови.
Щодо суті спору
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).
Слід врахувати, що сама по собі кваліфікація об`єкта як нерухомої речі не є достатньою підставою для визнання його самостійним об`єктом цивільного права. Правова природа конкретного об`єкта має визначатися не лише на підставі його фізичних характеристик, але й з урахуванням його функціонального призначення та правового зв`язку з іншими об`єктами.
Відповідно до частин першої та другої статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню (стаття 187 ЦК України).
Згідно зі статтею 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 303/4772/16-ц (провадження № 61-10507св22) зазначено, що житловий будинок може складатися власне із самого будинку або з будинку та інших приміщень, що забезпечують нормальне проживання в ньому людини (наприклад, гараж, погріб, сарай, відокремлений санвузол тощо).
У цьому випадку будинок є головною річчю, а підсобні (допоміжні) приміщення розглядаються як невід`ємна частина будинку (приналежність).
Тобто головною річчю є житловий будинок, а інші складові елементи є його приналежністю. Різні господарські будівлі (літні кухні, сараї, навіси, погреби тощо) є підсобними будівлями, становлять з будинком одне ціле і не є самостійними нерухомими речами.
Отже, перехід приналежності головної речі, а саме господарських будівель та споруд, до нового власника можливий тільки разом із головною річчю, тобто будинком, квартирою в ньому.
Частиною першою статті 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж та інших складових частин меліоративної системи, складових частин меліоративної мережі.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).
Обов'язковість судового рішення належить до основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).
Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (див. постанову Верховного Суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20).
Судом апеляційної інстанції належним чином встановлено, що рішеннями судів, які набрали законної сили у справі № 556/786/21, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь законної власниці ОСОБА_2 спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що зведені та/або реконструйовані ОСОБА_1 під час перебування майна у його володінні господарсько-побутові будівлі та споруди (сарай, альтанка, дровітня) є приналежністю головної речі (житлового будинку) та не є самостійними об`єктами цивільних прав. Окрема державна реєстрація права власності на такі споруди чи виключення їх зі складу садиби чинним законодавством не передбачена.
Згідно з частиною четвертою статті 390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 766/8694/16-ц (провадження № 61-35681св18) зазначено, що з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач може заявити до власника спірного нерухомого майна позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на його повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваного майна, а у разі здійснення поліпшень цього майна, які не можна відокремити від нього без завдання йому шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість спірного нерухомого майна.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07 вересня 2016 року (провадження № 6-389цс16) та Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).
Збільшення площі, реконструкція та зміна технічних характеристик господарських будівель не приводять до створення нового об`єкта нерухомості, який міг би бути предметом окремого речового права позивача.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 , як колишній добросовісний володілець, який здійснив невіддільні поліпшення майна, має право на захист своїх майнових інтересів шляхом пред`явлення вимоги про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна (зобов`язально-правовий спосіб захисту), а не шляхом заперечення чи скасування права власності законного власника на це майно.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України його необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Волошина Леоніда Сергійовича, залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник