Справа № 182/2772/26
Провадження № 2/0182/4670/2026
У Х В А Л А
Іменем України
05.10.2026 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши заяву Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради та Національної служби здоров`я України, про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради та Національної служби здоров`я України, до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство «Нікопольська міська лікарня № 4» Нікопольської міської ради, про стягнення грошових коштів -
В С Т А Н О В И В :
До Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради та Національної служби здоров`я України, до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство «Нікопольська міська лікарня № 4» Нікопольської міської ради, про стягнення грошових коштів.
Дана позовна заява була прийнята в провадження суду і призначена до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін.
22 вересня 2026 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради та Національної служби здоров`я України, надійшла заява про забезпечення позову, яка мотивована наступним.
Так, матеріально-правова вимога, відповідно до позовної заяви, полягає у стягненні з ОСОБА_1 на користь Нікопольської міської ради грошових коштів, що витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 1 478 гривень 40 копійок та стягненні з ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров`я України грошових коштів, що витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 19 995 гривень 80 копійок. При цьому, заявник зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Верховного Суду України від 15.01.2020 року у справі № 915/1912/19). Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що, зрештою, дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Таким чином, предметом спору у даній справі, як вже зазначалося, є стягнення з ОСОБА_1 на користь Нікопольської міської ради та Національної служби здоров`я України грошових коштів в загальному розмірі 21 474 грн. 20 копійок, а отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому, на підставі викладеного, заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову у розмірі 21 474 грн. 20 коп.
Суд, розглянувши зазначену заяву, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, дійшов наступних висновків.
Так, відповідно до ст.149 ЦПК України, суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Пунктам 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчинення певних дій.
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами, дійсно, виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, забезпечення позову застосовується з метою гарантування виконання рішення суду у справі і повинно прийматись лише у разі необхідності, бути співмірним із заявленими вимогами, оскільки необґрунтоване забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно ч.2 ст.150 ЦПК України, суд може застосовувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами, дійсно, виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно ч.3 ст.154 ЦПК України.
При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.
Як вбачається з вимог, заявлених в заяві про забезпечення позову, заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу ОСОБА_1 та знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих рахунках, які будуть відкриті після винесення ухвали, і у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову у розмірі 21 474 грн. 20 коп.
Суддя вважає за необхідне зазначити, що подання заявником відповідної заяви в порядку ст.153 ЦПК України є правом особи, яка вважає, що наявні підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. При цьому, накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських установах або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.
Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (Постанова Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18).
Банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (пункт 9 частина перша статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).
З 05 серпня 2019 року в Україні запроваджено міжнародний номер банківського рахунку (IBAN), що складається з 29 символів, в той же час, представником позивача не зазначено банківських рахунків відповідача в розумінні вимог пункту 9 частини першої статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», як і не зазначено і самих банківських або інших фінансово-кредитних установ, в яких у відповідача є рахунки, що, в даному випадку, позбавляє суд застосувати обраний заявником спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти, які обліковуються на рахунках відповідача та дає суду підстави дійти висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити, оскільки викладенні обставини та вимоги в заяві про забезпечення позову не може бути підставою для ухвалення рішення у відповідності до ст.150 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В:
В задоволенні заяви Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради та Національної служби здоров`я України, про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Нікопольської міської ради та Національної служби здоров`я України, до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство «Нікопольська міська лікарня № 4» Нікопольської міської ради, - відмовити.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал