ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/2050/26 Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/5856/25 Категорія: 305010400 Крива Ю.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири,-
в с т а н о в и в :
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідачів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 , яка розташована на четвертому поверсі дев`ятиповерхового житлового будинку.
У цьому ж будинку над її квартирою на п`ятому поверсі розташована квартира відповідачів АДРЕСА_2 .
Їй було відомо, що мешканці квартири АДРЕСА_3 , яка розташована над її квартирою, робили ремонт та періодично зі стелі її ванної кімнати поступала вода (з`являлася мокра пляма), що призвело до утворення плісняви на стелі.
11 грудня 2024 року, прийшовши з роботи у свою квартиру та зайшовши до ванної кімнати, позивач побачила свіжу мокру пляму на стелі та стіні, яка поширювалася до низу кімнати і залишилися затікші сліди води жовтуватого кольору.
Звернувшись в черговий раз до мешканців квартир АДРЕСА_3 , яка над нею, вони не відчинили двері. Тоді вона звернулася до ОСББ, щоб останні зафіксували актом факт залиття її квартири.
Слюсарями з ОСББ «Каштан» було виявлено, що у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_3 , яка розташована на п`ятому поверсі над її квартирою, що у них є душова кабіна у ванній кімнаті та при користуванні водою, вода стікає по стіні і далі попадає по стіні у її ванну кімнату. За результатами огляду працівниками ОСББ «Каштан» складено акт, в якому зазначено, що у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_1 виявлено помокріння стелі, а при обстеженні квартир АДРЕСА_3 , розташованої на поверх вище від квартири АДРЕСА_4 , у ванній кімнаті знаходиться душова кабіна. Душова кабіна встановлена таким чином, що при користування нею, вода стікає по стінці ванної кімнати і тече на підлогу, а далі в квартиру АДРЕСА_4 . Мешканцям квартири АДРЕСА_3 необхідно загерметизувати щілини між душовою кабіною та стіною ванної кімнати.
Для встановлення фактичних збитків, заподіяних залиттям ванної кімнати, позивач звернулася до ТОВ «ГІСМАП». За висновком експерта № 2504/25, складеного 25 квітня 2025 року, вартість ремонтно-будівельних робіт, будівельних матеріалів машин та механізмів, необхідних для відновлення конструктивних елементів у приміщенні ванної кімнати площею 3,4 кв.м., в квартирі АДРЕСА_1 становить 28 789,00 грн.
Керуючись такими доводами, позивач просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь 28 789,00 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири, а також витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, за проведення експертизи та на правничу допомогу.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення суд виснував, що в даному спорі суду не надано доказів, що саме з вини відповідачів у справі сталося залиття належної позивачам квартири АДРЕСА_1 за обставин, вказаних у позові. Суд, врахувавши встановлені обставини та надані позивачем докази, невідповідність акту від 12.12.2024 вимогам Правил та відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт завдання шкоди саме відповідачами, на яких, у разі доведеності такого факту, законом покладено обов`язок відшкодувати шкоду, вважав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, суд врахував, що позивачем не надано доказів за результатом її звернення в комунальні та аварійні служби, які усувають аварії і несправності в житлових будинках, щодо виявлення причин залиття квартири з вини відповідачів, що також на переконання суду першої інстанції, викликає обґрунтовані сумніви залиття квартири позивачки 11.12.2024 саме відповідачами, на чому в позові наполягає позивачка.
Окрім того, з показів свідків суд встановив, що і у квартирі АДРЕСА_3 і у інших квартирах, розташованих поверхами вище неодноразово відбувалися факти залиття у ванних кімнатах у зв`язку з виходом із ладу каналізаційних стояків, після заміни яких такі залиття (помокріння) припинилися.
Будь-яких інших доказів про звернення позивача до відповідачів та до ОСББ з приводу залиття квартири позивачкою до матеріалів справи не додано.
Судом також надано оцінку висновку експерта № 2504/25 від 25.04.2025 щодо визначення вартості матеріальної шкоди, внаслідок залиття рідиною конструктивних елементів та їх оздоблювальних покриттів приміщення ванної кімнати та вартості ремонтно-будівельних робіт, будівельних матеріалів, машин та механізмів, необхідних для відновлення конструктивних елементів у приміщенні ванної кімнати. Судом вказано на те, що до розрахунку вартості включені роботи, які не мають причинно-наслідкового зв`язку із залиття квартири позивачки. Крім того, судом враховано дату укладення договору для проведення експертного дослідження, визначені строки для його проведення, фактичне складення висновку, проте не встановлено коли саме проведений огляд, тому у сукупності цих обставин суд вважав, що висновок експерта не є належним доказом факту залиття квартири позивачки.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність рішення суду засадам верховенства права, його незаконність та необгрунтованість, ухвалення з порушенням норм матеріально права та недотримання норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача 28 789, 00 у рахунок відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири. Стягнути в рівних частках із відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір на суму 1211,20, за експертизу на суму 13 252, 40 грн та понесені витрати на правничу допомогу.
Доводи скарги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що в рішенні суду фактично відхилені докази на підтвердження заподіяння позивачу матеріальної шкоди з вини відповідача. Зазначає, що складення акту про залиття покладається на житлово-експлуатаційну організацію, а позивач не несе відповідальність щодо правильності його складення. Більш того, акт про залиття від 12.12.2024 містить інформацію про залиття квартири, причину залиття та рекомендації їх усунення.
Також скаржник акцентує увагу апеляційного суду на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо причини помокріння стелі та стін у квартирі позивача, непов`язаність затоплення квартири із будинковими мережами, а також того, що при обстеженні квартири АДРЕСА_4 проблем по мережевим трубам будинку виявлено не було. Ремонт мережевних труб проводився.
Щодо наданої судом оцінки висновку експерта скаржник вказує, що експертом визначено, що характер пошкоджень приміщення ванної кімнати та їх місце розташування свідчить про порушення вимог розділу 3 ДСТУ-Н Б А.3.1-23:2013 «Настанов щодо проведення робіт з улаштування ізоляційних, оздоблювальних, захисних покриттів стін, підлог і покрівель будівель і споруд» і відносяться до дефектів обробки покриттів і конструктивних елементів, які могли виникнути у результаті дії рідини (змокання). Тобто експертом у висновку фактично наводиться обставина, що патьоки, плями жовто-коричневого кольору, сліди плісняви на поверхні стелі, біля лінії спряження міжповерхневого перекриття з внутрішніми стінами та перегородками, пошкодження шару штукатурки та тріщини, відлущування шару пофарбування водними сумішами, є свідченням дії рідини.
Скаржник наполягає на тому, що факт залиття приміщення ванної кімнати належної їй квартири підтверджується показами свідків та даними висновку експерта, які в сукупності є належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування, а розмір матеріальної шкоди, який визначений у висновку експерта, підлягає стягненню з відповідачів, оскільки про те, що шкода завдана внаслідок неналежного утримання ОСББ «Каштан» водопровідної та каналізаційної мережі будинку, доказів відповідачами не надано.
У відзиві на скаргу відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2026 року залишити без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Вказане рішення вважають законним та мотивованим згідно чинного законодавства, а також справедливим по суті. Наголошують на тому, що до розрахунку вартості в експертизі включені роботи, які не мають причинно-наслідкового зв`язку із залиттям квартири позивачки, тому такий висновок вважають неналежним доказом. Зазначають, що як свідок ОСОБА_7 так і сама позивачка пояснили, що у будинку був несправний каналізаційний стояк, що був замінений працівниками ОСББ у квітні 2025 року, і саме внаслідок тріщин у такій каналізаційній трубі у мешканців були помокріння стель та біля унітазів у ванній кімнаті. Тому, відповідачі не можуть бути винними у пошкодженому роками каналізаційному стояку, що мав бути замінений вчасно. Також відповідачі не можуть бути винними у відсутності капітального ремонту з часу здачі в експлуатацію житлового будинку ванної кімнати у кв. АДРЕСА_4 , що належить позивачці.
За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 28 789,00 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17, постанові від 18 березня 2026 року у справі №521/21656/19.
У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 369/8038/17 вказано:
«доводи касаційної скарги, що акт від 05 травня 2017 року не є належним та допустимим доказом у справі, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанцій. Разом з цим слід вважати, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах.
Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
За таких обставин, встановивши, що позивач довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, врахувавши акт про залиття квартири та висновок експерта, обставини та тривалість часу, протягом якого позивач вживає заходи для відновлення своїх порушених прав, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявив та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди».
У постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16 зроблено висновок про те, що:
«факт залиття квартири, власником якої є позивач, з вини відповідачів підтверджується актом залиття від 04 квітня 2016 року, затвердженого начальником ЖЕК № 1 ОСОБА_5 Актом встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулось внаслідок витоку теплоносія на крані випуску повітря опалення (батареї), що у квартирі АДРЕСА_3 за цією ж адресою, власниками якої є відповідачі. Зазначений акт у силу статей 58, 59 ЦПК України 2004 року є належним і допустимим доказом, яким спростовуються відповідні посилання касаційної скарги.
Разом з цим вину у завданні шкоди позивачу відповідачами не спростовано. Доводи касаційної скарги, що акт від 04 квітня 2016 року не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки складений зі слів невідомих осіб та на підставі незрозумілих документів, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанцій».
У постанові Верховного від 22 лютого 2023 року у справі № 263/14437/19 вказано, що «суди не врахували, що за встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину. Доказів на спростування відсутності протиправності та вини, а також розміру завданої позивачу майнової шкоди ККП «Маріупольтепломережа» не надало, правом на призначення у справі судових будівельно-технічної та оціночної експертизи не скористалося; помилковим є висновки суду першої інстанції, що надані позивачем акти не відповідають Додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, а тому є недопустимими доказами, оскільки наявність шкоди та причинний зв`язок позивач може доводити будь-якими засобами доказування. Зазначені Правила не передбачають можливість встановлення вказаних обставин виключно актом, складеним за формою Додатку 4, а в пункті 2.3.6. Правил передбачено лише можливість складення такого акту у разі залиття, аварії квартир».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
За матеріалами даної справи встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що вбачається із договору купівлі-продажу квартири, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічного паспорту на квартиру.
Власниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що встановлено з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
Згідно з актом про залиття квартири, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 12 грудня 2024 року, складеного та підписаного за участі голови комісії ОСОБА_8 (управитель будинку), членами комісії ОСОБА_9 (головний інженер) та ОСОБА_5 (слюсар-сантехнік) при огляді квартири АДРЕСА_1 , було встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 , у ванній кімнаті знаходиться душова кабіна. Душова кабіна встановлена таким чином, що при користуванні нею, вода стікає по стінці ванної кімнати і тече на підлогу, а далі в квартиру АДРЕСА_4 . Висновок: мешканцям квартири АДРЕСА_3 потрібно загерметизувати щілини між душовою кабіною та стіною ванної кімнати (а.с. 16).
Отже, у вказаному комісійному акті міститься дата його складення, прізвища та ініціали, посади членів комісії, дані власника квартири, яка зазнала шкоди, характер залиття квартири - помокріння стелі у ванній кімнаті, причину залиття - щілини між душовою кабіною та стіною у квартирі АДРЕСА_3 не загерметизовані, вода стікає по стіні, стікає на підлогу і далі у квартиру позивача АДРЕСА_4 , у висновку зазначено про необхіднісь мешканцям квартири АДРЕСА_3 загерметизувати такі щілини.
Таким чином, зміст акту дає можливість достовірно встановити вину відповідачів у залитті квартири, власником якої є позивач, оскільки актом встановлено, що помокріння стелі у ванній кімнаті ОСОБА_1 відбулося внаслідок стікання води із квартири відповідачів через незагерметезовані щілини між душовою кабіною та стіною. Зазначений акт у силу ст.ст. 77 - 80 ЦПК України є належним і допустимим доказом наявності вини відповідачів у залитті квартири позивача.
Відсутність у акті буквальної вказівки на вину відповідачів не спростовує засвідчення в акті факту залиття та причин такого залиття, і відповідно вини відповідачів у протиправності їх бездіяльності щодо належного утримання та користування душової кабіною, що спричинило затоплення квартири поверхом нижче.
На підтвердження розміру завданої шкоди за зверненням ОСОБА_1 було проведено експертне будівельно-технічне дослідження, а перед експертом на вирішення ставилися питання щодо розміру завданої матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири та вартості ремонтно-будівельних робіт.
За результатами дослідження складено висновок № 2504/25 від 25.04.2025, виготовленого ТОВ «ГІСМАП» визначений розмір завданої матеріальної шкоди внаслідок залиття рідиною конструктивних елементів та їх оздоблювальних покриттів приміщення ванної кімнати, площею 3,4 кв.м. в квартирі АДРЕСА_5 на момент дослідження, який складає 22 688, 70 грн. Вартість ремонтно-будівельних робіт, будівельних матеріалів та механізмів, необхідних для відновлення конструктивних елементів у приміщенні ванної кімнати становить 28 789,00 грн. (а.с. 17-29).
У висновку міститься інформація щодо дати огляду та фотофіксації об`єкту - 27 грудня 2024 року. Експертом зазначено, що при проведенні обстеження приміщення ванної кімнати встановлено, що на поверхні стіни спостерігаються забруднення (патьоки, плями жовто-коричневого кольору), а також сліди плісняви; на поверхні стелі, біля лінії спряження міжповерхового перекриття з внутрішніми стінами та перегородками, спостерігаються численні забруднення (плями жовто-коричневого кольору), сліди плісняви; на поверхні стелі спостерігається пошкодження шару штукатурки, а також тріщини: на поверхні стелі та стін відлущування шару пофарбування водними сумішами; каналізаційний стояк повністю покритий слідами корозії. Експертом зазначено, що інші наявні в приміщенні ванної кімнати пошкодження оздоблювальних покриттів конструктивних елементів могли виникнути в процесі експлуатації приміщення ванної кімнати після проведення в ній останнього ремонту, внаслідок перевищення граничного строку експлуатації зазначених оздоблювальних покриттів до їх ремонту або заміни, внаслідок неякісного виконання робіт по улаштуванню оздоблювальних покриттів.
За виконання експертного дослідження позивачем сплачено 13 252,40 грн згідно з квитанцією №2804/25-3 від 25 квітня 2025 року (а.с. 48).
Також експерт зазначив, що визначити дати і кількість залиттів або дату виникнення встановлених пошкоджень конструктивних елементів та оздоблювальних покриттів в приміщенні ванної кімнати не вбачається можливим у зв`язку із відсутністю відповідної науково розробленої судово-експертної методики.
Апеляційний суд зауважує, що за встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину.
Доказів на спростування відсутності протиправності та вини, а також розміру завданої позивачу майнової шкоди, яка відповідно до висновку експерта № 2504/25 від 25.04.2025 складає 28 789,00 грн відповідачі не надали, правом на призначення у справі судових будівельно-технічної та оціночної експертизи щодо причини залиття квартири (в тому числі щодо неналежного утримання каналізаційного стояка), характеру її пошкодження внаслідок залиття та вартості відновного ремонту не скористалися.
Натомість суд першої інстанції помилково поклав тягар доказування вини та протиправності бездіяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо належної експлуатації душової кабіни на позивача у справі, вказавши, що в даному спорі суду не надано доказів, що саме з вини відповідачів у справі сталося залиття належної позивачам квартири АДРЕСА_1 за обставин, вказаних у позові.
Більш того, суд вважав недостатнім доказом фіксації факту залиття кварти позивача відповідачами у акті затоплення від 12.12.2024 та зауважив на необхідності надання позивачем доказів за результатом її звернення в комунальні та аварійні служби, які усувають аварії і несправності в житлових будинках, щодо виявлення причин залиття квартири з вини відповідачів. Проте, такі висновки є помилковими, оскільки акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах.
Заперечення відповідачами власної вини у затопленні квартири позивача, а також посилання на несправність каналізаційного стояка у будинку та його належного утримання управителем будинку, що також могло спричинити затоплення квартири, та завдання шкоди не з їхньої вини, апеляційним судом відхиляються як такі, що ґрунтуються на припущеннях та на посиланнях на факти затоплення інших квартир на вищих поверхах, проте не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема щодо несправності вертикальної каналізаційної труби внутрішньо будинкової системи, необхідності її ремонту, підтвердження виявлених пошкоджень саме внаслідок несправності каналізаційної труби.
Крім того, наданий позивачем висновок експерта щодо визначення розміру матеріальної шкоди апеляційний суд вважає належним доказом такої шкоди, що не спростований відповідачами. Технологічні процеси капітального або відновлювального ремонту при залитті санвузлів (особливо при пошкодженні міжповерхових перекриттів, стін та комунікацій) за будівельними нормами та правилами (ДСТУ, ДБН) часто об`єктивно вимагають демонтажу та наступного монтажу сантехнічних приладів (унітазів, раковин), а також ревізії чи заміни пошкоджених ділянок труб для забезпечення доступу до поверхонь, гідроізоляції та відновлення цілісності приміщення.
Суд не має спеціальних знань у сфері будівельних технологій, щодо самостійного визначення, які саме роботи є очевидно не пов`язаними із залиттям квартири ОСОБА_1 відповідачами. Належних та достатніх доказів, окрім припущень, на спростування визначеної експертом шкоди відповідачами не надано, будь-яких додаткових висновків спеціалістів щодо обсягу необхідних будівельних робіт та необхідних матеріалів для усунення спричинених пошкоджень не надано, питання призначення експертизи не ставилося, інших доказів щодо розміру спричиненої майнової шкоди відповідачами не надано, що є їх процесуальним обов`язком.
За приписами ст. ст. 356, 357 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Оскільки співвласниками квартири АДРЕСА_3 , з якої сталося залиття квартири позивача, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 15), які всупереч вимогам частини 3 статті 12, статті 81 ЦПК України не спростували свою вину та розміру збитку, визначеного експертом, не скористались своїм правом та не заявили суду клопотання про проведення експертизи з метою спростування визначеної в акті причини залиття та розміру збитку, завданого внаслідок залиття квартири, суд апеляційної інстанції, на підставі оцінки наведених аргументів і наданих доказів, дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок залиття квартири, в загальному розмірі 28 789,00 грн, яку слід стягнути солідарно із відповідачів.
За вказаних обставин апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
Оскільки позов та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на її користь підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 1211,20 грн. та апеляційної скарги в розмірі 1 816,8 грн., а всього 3 028, 00 грн., - по 1 514 грн. з кожної.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 28 789,00 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, та 13 252,40 грн витрат за проведення експертизи щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику нерухомого майна, а всього 42 041,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову в розмірі 1211,20 грн та апеляційної скарги в розмірі 1 816,8 грн, а всього 3 028, 00 грн, тобто по 1 514 грн з кожної.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді: