УХВАЛА
про повернення зустрічного позову
05 жовтня 2026 року Справа № 495/498/22
Номер провадження 2/495/4202/2026
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Волкової Ю.Ф.,
із участю секретаря судових засідань Мартиненко Т.А.,
відповідачів ОСОБА_1 ,
розглянувши питання про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення правовідношення між сторонами для спільного розгляду із позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
за первісним позовом ухвалою судді від 28.01.2022 було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 10.02.2022 між сторонами було затверджено мирову угоду; провадження у цивільній справі закрито.
Постановою Одеського апеляційного суду від 09.06.2026 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 скасовано ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.02.2022, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою від 29.06.2026 справу прийнято до провадження судом першої інстанції; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк на подачу відзиву на позов.
Копію ухвали від 29.06.2026 відповідач отримав 29.07.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
У підготовче засідання 28.07.2026, 27.08.2026 учасники справи не прибули, про поважність причин неявки, відкладення підготовчого засідання не заявили; були належно повідомлені про дату, час, місце судового розгляду, що підтверджується довідками про доставку електронного документа в електронний кабінет учасників.
Ухвалою суду від 27.08.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 29.09.2026.
28.08.2026 ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про припинення правовідношення між сторонами для спільного розгляду із позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики.
Також 28.08.2026 ОСОБА_1 подав до суду клопотання про визнання зустрічного позову поданим у межах процесуального строку. Клопотання мотивоване тим, що, на думку ОСОБА_1 , у справі відсутні докази про отримання ним ухвали суду від 29.06.2026.
Мотиви суду.
Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (частина перша статті 193 ЦПК).
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК).
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194 ЦПК).
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК).
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Зв`язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).
У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
Застосовуючи зазначені підходи, Верховний Суд у постановах від 4 липня 2018 року у справі №369/1923/15-ц та від 26 вересня 2018 року у справі №346/2946/16-ц виходив також з того, що одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (п.п. 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року); ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін; у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» (заява №38789/04) наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом; у розумінні «справедливого балансу» кожній стороні повинна надаватися розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення у справі «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., заява №17748/91 п. 38).
Суд також неодноразово наголошував на тому, що право на змагальні провадження повинно надаватись у задовільних умовах: сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді, і коментувати їх та достовірність у належній формі у встановлений час (Krиmбш and Others v. the Czech Republic (Kртсмар та інші проти Чеської Республіки), 35376/97 § 42; Immeubles Groupe Kosser v. France (Іммебль Груп Коссер проти Франції), 38748/97 § 26). Право на змагальні провадження фактично означає можливість сторін бути обізнаними щодо усіх представлених доказів, а також наданих до них коментарів та спостережень, у тому числі представлених незалежним представником національних юридичних послуг, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду (Ruiz-Mateos v. Spain (Руїз Матеос проти Іспанії), заява №12952/87, п. 63; McMichael v. the United Kingdom (МакМайкл проти Сполученого Королівства), заява №16424/90, п. 80; Vermeulen v. Belgium (Вермюлен проти Бельгії), заява №19075/91, п. 33; Kress v. France (Кресс проти Франції), заява №39594/98, п. 74). При цьому за необхідності отримати належні докази суд має відкласти розгляд справи (Yvon v. France (Івон проти Франції), №44962/98 § 39), оскільки сторонам повинна бути надана можливість повідомити про будь-які докази, необхідні для успіху їх справи (Clinique des Acacias and Others v. France (Клінік дез Акація та інші проти Франції), заява №65407/01, п. 37).
Європейський суд з прав людини у справі "Мельник проти України", заява № 23436/03, рішення від 28 березня 2006 року, зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Отже, дотримання сторонами строків (звернення до суду із заявами, клопотаннями) є обов`язковою умовою реалізації права на судовий захист, а його пропуск тягне наслідки, встановлені процесуальним законодавством. Поновлення пропущеного строку допускається лише як виняток - за наявності підтверджених належними доказами об`єктивних і непереборних обставин, що не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне звернення до суду. Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд ураховує тривалість пропуску, поведінку заявника, достатність доказів і наслідки поновлення строку для інших осіб.
Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду та не може розцінюватись як надмірний формалізм та/або порушення права на доступ до суду.
У межах розгляду справи, що розглядається, встановлено, що копію ухвали від 29.06.2026, якою визначено строк для подачі відзиву, відповідач ОСОБА_1 отримав 29.07.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Отже строк, встановлений судом ОСОБА_1 для подачі відзиву, а також для пред`явлення зустрічного позову, сплив 13.08.2026.
Із зустрічним позовом ОСОБА_1 звернувся 28.08.2026. Питання про поновлення пропущеного строку для подачі зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 не ініціював.
Отже встановлено, що зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 подав з порушенням вимог частини першої статті 193 ЦПК - поза межами строку для її пред`явлення.
Керуючись наведеним, суд дійшов висновку про повернення ОСОБА_1 зустрічної позовної заяви у цій справі.
Разом з тим повернення зустрічного позову на підставі частини третьої статті 194 ЦПК не позбавляє відповідача права звернутися до суду з окремим позовом про захист своїх порушених прав.
Керуючись статями 12, 13, 193, 194, 353 ЦПК України, суд
постановив:
зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення правовідношення між сторонами, подану у межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики, повернути ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення; ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцятиденного строку з дня її проголошення.
Суддя Ю.Ф. Волкова