Справа № 344/16334/25
Провадження № 22-ц/4808/1429/26
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Луганська
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів: Девляшевського В.А., Баркова В.М.
за участю секретаря - Гудяк Х.М.
учасники справи
позивач - Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду
апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»
на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року, ухвалене в складі судді Атаманюка Б.М.,
у справі за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,
в с т а н о в и в:
У вересні 2025 року ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послугу теплопостачання для квартири АДРЕСА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 , яка належить та у якій проживають відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .
ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» визначено виконавцем послуг із центрального опалення та підігріву води для населення на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №17 від 26.01.2010 року.
Форма типового індивідуального договору на послугу з постачання теплової енергії є публічним договором приєднання, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 1022 від 08.08.2021 року.
ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» опублікувало цей договір на сайті, тому відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він вважається укладеним з 1 грудня 2021 року.
Зазначив, що між сторонами виникли та існують фактичні договірні відносини по наданню комунальних послуг з теплопостачання, і сторони, згідно ст. 7,8,9,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» набули відповідних прав і обов`язків споживача та виконавця.
Відповідачі свої зобов`язання, як споживачі не виконували належним чином, у зв`язку з чим, станом на 01.09.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 64 296,26 грн з оплати за постачання теплової енергії та гарячого водопостачання.
В листопаді 2025 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в обґрунтування якої зазначив, що згідно відповіді Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану №319/09.1-04-06 від 30.10.2025 року відповідачка ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв`язку з викладеним позивач просив суд закрити провадження у справі в частині заявлених вимог до ОСОБА_4 та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги теплопостачання в розмірі 64 296,26 грн.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2025 року закрито провадження у справі за позовом ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року позов ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задоволено частково.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 в розмірі 11 772, 31 грн.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» витрати по оплаті судового збору в розмірі 554, 43 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на те, що позивач не надав суду обґрунтованого розрахунку обсягів спожитої теплової енергії відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315. Зокрема, не надав даних для розподілу: площі для розподілення опалення, площі для розподілення функціонування внутрішньобудинкових мереж, площі для розподілення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень.
Крім того, у позовній заяві та наданому позивачем розрахунку заборгованості відсутні будь-які посилання на проектну документацію житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з цим неможливо встановити, на підставі яких саме вихідних даних позивачем визначено теплове навантаження будинку та здійснено розрахунок обсягу теплової енергії, віднесеного на квартиру відповідача.
Зазначає, що відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. Однак будь яких показань вузла розподільного обліку у розрахунку заборгованості позивачем не зазначено, а тому вважає, що такий розрахунок не може бути належним та допустимим доказом спожитої відповідачами теплової енергії.
Зазначає, що у будинку по АДРЕСА_2 відбулось втручання в схему теплопостачання, підключення додаткових приладів опалення в т.ч. встановлення радіаторів опалення власниками квартир на лоджіях. Оскільки будинок проектується як єдиний теплогідравлічний організм, заміна батареї на іншу (з вищою теплопровідністю, більшим об`ємом або без байпаса/перемички) змінює гідравлічний опір системи та відповідно впливає на об`єм спожитої теплової енергії кожним із споживачів.
Вказує, що позивачем мала бути проведена перевірка потужності приладів опалення власників квартир по АДРЕСА_2 на їх відповідність розрахунковим нормам, проведена перевірка на втручання у схему теплопостачання, проте документи про проведення таких перевірок позивачем до позову не долучено.
Також, не погоджуючись з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року, ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулось до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ДМП «ІФТКЕ» надає послуги теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 , власниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та являються споживачами послуг.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ha даний час, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 та є власниками половини квартири, тому як особи, які проживають в квартирі, в якій були отримані житлово-комунальні послуги, мали обов`язок оплатити позивачеві їхню вартість.
Зазначає, що згідно вимог чинного законодавства, ДМП «ІФТКЕ» розроблено і оприлюднено договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води, як договір приєднання. Відповідно до п. 10.1 вказаний договір є підставою для появи публічно-правових взаємовідносин ДМП «ІФТКЕ» з усіма без винятку споживачами. Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017 року, офіційно опублікований на сайті www.tke.if.ua та в газеті «Західний кур`єр» №40 (1613) від 05.10.2017 року, як договір приєднання.
Скаржник вказав, що нарахування за послуги постачання теплової енергії регламентовано Законом України «Про житлового-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII; Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 09.06.2018 № 2119-VIII; «Правилами надання послуги з постачання теплової енергії» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830; Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 .
Відповідно до п. 2 ст. 8 розділу III Закону про облік ДМП «ІФТКЕ» як виконавець, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. Для ідентифікації споживача ДМП «ІФТКЕ» використовує абонентську інформацію до якої відноситься: повна адреса місцезнаходження об`єкта теплопостачання; прізвище ім`я та по батькові споживача.
Для спрощення білінгових процесів обробки інформації та проведення нарахування комунальними підприємствами використовуються особовий рахунок, який є одним з ключових елементів абонентського обліку та поєднує в собі всю інформацію про абонента, знеособлює абонента та виступає його ідентифікатором. Особовому рахунку присвоюється номер, за яким здійснюється пошук інформації в бухгалтерських записах, документах та базах даних програмного забезпечення. Особові рахунки ДМП «ІФТКЕ» складаються з 12 цифр, які містить код вулиці, код будинку, код квартири.
Зазначає, що послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання надаються підприємством у кількісних і якісних показниках послуг згідно нормативів зазначених у Додатку до Постанови КМУ від 17 лютого 2010 року № 151. Згідно зазначених постанов споживач має право на перерахунок послуг при їх невідповідності кількісним та якісним показникам. Перерахунок проводиться на підставі акту складеного комісією.
За даною адресою такі акти не складались, тому перерахунки не проводились. Отже, оскільки єдиною підставою для несплати послуг теплопостачання є ненадання або неякісне надання послуг, але споживач, власник квартири за адресою АДРЕСА_3 жодного разу не звертались до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» з претензією. тому підстав для несплати послуг не існує.
Крім того посилається на те, що споживачами є всі особи, які зареєстровані у житлі, а не проживання особи за адресою не звільняє її від сплати за послуги теплопостачання.
Щодо строків звернення з позовом, скаржник зазначає, що звернувся до суду з позовом 09 вересня 2025 року та заявив вимогу про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги станом на 01 вересня 2025 року. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Відповідачі здійснювали періодичні оплати в більшому розмірі ніж було нараховано позивачем за послуги згідно з розрахунком боргу за теплоенергію з 02.04.2017 року по 01.09.2025 року. Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
Крім того зазначає, що позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності звернення з даними позовними вимогами до суду, оскільки на час подання позовної заяви такий строк був продовжений у зв`язку з встановленням з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався та діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023 року. Також посилається на те, що з 24 лютого 2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами).
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. На час розгляду справи в суді строк дії воєнного стану в країні триває.
Вважає, що суд безпідставно задовольнив позов лише в межах позовної давності 3 роки, оскільки згідно наданих доказів та положень статей 256, 261 ЦК України, були підстави для відмови позивачу у позові лише в частині стягнення заборгованості за період з 01.11.2012 по 02.04.2017 у зв`язку із пропуском позовної давності, а тому стягненню підлягала заборгованість, станом на 01.09.2024, яка утворилась за період з 02.04.2017 по 01.09.2025 року в сумі 49459,16 грн.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та роз`яснено позивачу право подати відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та роз`яснено відповідачу право подати відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 зазначив, що позивачем не долучено жодного документу який би підтверджував факт того, що він проводив оплату послуг за теплопостачання, а тому така позиція щодо переривання строків давності не відповідає приписам ст. 264 ЦК України. В матеріалах справи відсутні копії рахунків на оплату послуги теплопостачання, а розрахунки боргу не містять такої обов`язкової інформації як показання відповідних вузлів обліку на основі яких визначено обсяг споживання, застосоване розрахункове або середнє споживання, а також відсутня інформація про обсяги спожитої комунальної послуги по будівлі в цілому.
Квартира АДРЕСА_1 , перебувала у спільній частковій власності відповідачів, кожен із вказаних співвласників повинен брати участь у витратах відповідно до розміру своєї частки у праві власності. Оскільки частки чотирьох відповідачів є рівними (по 1/4 кожної), у зв`язку з чим заборгованість могла б бути стягнута у рівних частинах з кожного у випадку якщо б суд прийшов до переконання про необхідність її стягнення та визначив необхідну суму.
Ухвалою суду Івано-Франківського міського суду від 10.12.2025 у справі закрито провадження щодо відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , тому спірною на час розгляду справи судом першої інстанції залишалась сума 32148,13 грн, що припадала на частки відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від загальної суми позовних вимог у розмірі 64 296,26 грн.
Матеріали справи не містять даних щодо спадкування відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часток у квартирі, які належали померлим особам, а отже відповідачі у справі солідарно несуть зобов`язання по сплаті послуг з теплопостачання, яке виникло за життя вищевказаних співвласників, пропорційно до розміру їх часток, разом 1/2.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_1 в межах її доводів. Проти задоволення апеляційної скарги ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заперечували.
У судовому засіданні представник ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» підтримав свою апеляційну скаргу в межах її доводів. Проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечував.
У судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Конверт з поштовим відправленням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній», тому відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України він є такими, що отримав судову повістку-повідомлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , та сукупно володіють 1/2 часткою квартири.
Матеріали справи не містять доказів спадкування відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часток у квартирі, які належали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , тому суд першої інстанції вважав, що заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за послуги теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 солідарно повинна становити 32 148,13 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач із даним позовом до суду звернувся 11.09.2025 року з пропуском трирічного строку, та дійшов висновку про стягнення з відповідачі в солідарному порядку заборгованості за послуги теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 в розмірі 11 772, 31 грн, яка виникла за період з 01.09.2022 року по 01.09.2025 року.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності по ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №17 від 26.01.2010 року ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» визначено виконавцем послуг із центрального опалення та підігріву води для населення.
ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» опубдіковало на сайті типовий індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до розрахунку боргу за теплоенергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованість за адресою АДРЕСА_3 за період з 01.01.2012 року по 01.09.2025 року становить 64 296,26 грн.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 рокуу м.Івано-Франківську, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ум.Сарини Рівненська обл.,що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг в Україні, регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 01 травня 2019 року) далі - Закон № 1875-IV, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством (пункт 11 частини першої статті 1 Закон № 1875-IV).
Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (пункт 14 частини першої статті 1 Закон № 1875-IV).
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Частиною другою статті 32 Закону № 1875-IV передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (який набрав чинність 01 травня 2019 року), далі - Закон № 2189-VIII, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з абзацом 6 частини третьої статті 14 Закону № 2189-VIII плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України; плати за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, які забезпечують надання такої послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками.
Згідно з частиною шостою статті 19 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-IV«Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частиною першою статті 611 ЦК України).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (частина перша статті 633 ЦПК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦПК України).
Звертаючись з позовними вимогами, позивач зазначив, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №17 від 26.01.2010 року визначено виконавцем послуг із центрального опалення та підігріву води для населення.
ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги відповідачам на підставі типового індивідуального договору на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.08.2021 року, який було опубліковано на сайті ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго».
У зв`язку з неповним виконанням відповідачами обов`язку оплати грошових коштів за послуги постачання теплової енергії обраховується заборгованість у розмірі 64 296,26 грн, що підтверджується розрахунком боргу за теплоенергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 47,20 м. кв. з 01.01.2012 року по 01.09.2025 року.
При розгляді справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 заявив про застосування строку позовної давності до боргу, який виник до 01.19.2022 у розмірі 40 751,63 грн.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України відносно неустойки.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною першою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
Обставинами такого визнання можуть бути визнання претензії, односторонній правочин боржника, двосторонній договір за волевиявленням обох сторін правовідносин, часткове виконання обов`язку чи боргу із чіткою ідентифікацією самого зобов`язання тощо.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Згідно із ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом усього часу вправі заявити в суді вимоги про повернення тієї частини боргу, що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Відтак, оскільки у даних правовідносинах встановлено обов`язок відповідача сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг щомісячно на підставі показників лічильника (індивідуального чи загальнобудинкового) на кінець розрахункового періоду, тобто зі спливом кожного календарного місяця, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Як убачається з наданих позивачем довідок про нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01. 2012 по 2025 роки за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,20 кв. м, починаючи з 2012 року щомісячно здійснювалася часткова оплата наданих послуг з постачання теплової енергії, отже термін позовної давності відповідно до положень ч. 1 ст. 264 ЦПК України переривався, оскільки вказані платежі є підтвердженням факту визнання відповідачами свого обов`язку щодо здійснення оплати за надані послуги теплопостачання.
Таким чином, позовна давність для пред`явлення позовних вимог у цій справі про стягнення заборгованості за спожиті послуги теплопостачання станом на день звернення до суду не спливла.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування наслідків спливу строку позовної давності до частини боргу, який виник до 01.09.2022 року, не врахувавши положення ч. 1 ст. 264 ЦПК України та обставин щомісячного здійснення відповідачами часткової оплати послуг з постачання теплової енергії у період з 2012 по 2025 роки, що свідчить про визнання ними відповідного обов`язку по сплаті за послуги теплопостачання та є підставою для переривання перебігу позовної давності.
Крім того, судом встановлено, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності по ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ..
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Івано-Франківськ.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Сарни.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2025 року закрито провадження у справі за позовом ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Матеріали справи не містять даних щодо спадкування відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частки у квартирі, яка належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Сарни Рівненської області.
Положеннями ч. 3 ст. 1268 передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_4 , відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, то вважаються такими, що прийняли спадщину після померлої ОСОБА_4 , в тому числі на її частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що також не заперечувалось ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції.
З огляду на встановлені обставини, враховуючи, що після смерті ОСОБА_4 її 1/4 частка у праві власності на спірну квартиру увійшла до складу спадщини та була прийнята ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , у зв`язку з чим частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності на квартиру збільшилися з 1/4 до 3/8, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають нести відповідальність за зобов`язаннями, що виникли у зв`язку з утриманням спільного майна, пропорційно до розміру належних їм часток у праві власності.
Таким чином загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів складає 48222,19 грн. З урахуванням розміру часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з кожного з них підлягає стягненню заборгованість за надані послуги теплопостачання 24 111,09 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної про те, що позивачем мала бути проведена перевірка потужності приладів опалення власників квартир по АДРЕСА_2 на їх відповідність розрахунковим нормам, проведена перевірка на втручання у схему теплопостачання, оскільки з такими заявами скаржник не звертався до позивача.
Відповідно до ч.2 ст. 28 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, що надаються у багатоквартирному будинку на підставі індивідуальних договорів, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюються співвласником - стороною договору або його представником.
Разом з цим, доказів звернення ОСОБА_1 до позивача або виклику виконавця для перевірки кількості та якості наданих послуг теплопостачання, складання актів-претензій щодо втручання у схему теплопостачання, стороною скаржника не надано,тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують наувагу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у розрахунку заборгованості відсутні показання вузла розподільного обліку, а тому такий розрахунок не може бути належним доказом спожитої теплової енергії , колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг на момент виникнення спірних правовідносин регулювалися Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), які втратили чинність 1 травня 2022 року.
Згідно з пунктом 2 Правил № 630 централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Відповідно до пункту 12 Правил № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.
Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів (пункт 14 Правил № 630).
Згідно з пунктами 18, 20 Правил № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки (пункт 30 Правил № 630)
Відносини щодо надання послуги з постачання теплової енергії з 01 листопада 2021 року регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії та типовими договорами про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (далі - Правила № 830).
Відповідно до пункту 24 Правил № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315.
За положеннями розділу III Методики № 315 загальний обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії у разі його наявності, після чого відповідний обсяг розподіляється між приміщеннями будівлі у встановленому Методикою порядку.
Обсяг спожитої теплової енергії приміщеннями споживачів без засобів обліку теплової енергії зменшується на суму донарахованих обсягів теплової енергії споживачам, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, та розподіляється пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об`ємів.
Отже, за наявності засобу обліку теплової енергії оплата за надані послуги здійснюється згідно з показаннями такого засобу пропорційно опалювальній площі квартири.
Пункт 31 Правил № 830 передбачає, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії (пункт 31 Правил № 830).
Пунктом 32 Правил № 830 встановлено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів (пункт 35 правил № 830).
Відповідно до п. п. 3,4 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено умови та порядок обліку послуги, формування ціни, формування рахунку за надану послугу.
Умовами типового договору не передбачено зазначення показників вузла комерційного обліку будинку у рахунку на оплату спожитої послуги споживачу.
Належних доказів на спростування розрахунку заборгованості скаржником ОСОБА_1 суду не надано.
Враховуючи, вищевикладене апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, суд першої інстанції неповно з`ясував обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» слід задовольнити частково, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 в розмірі 24 111,09 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 в розмірі 24 111,09 грн
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що за результатом апеляційного перегляду є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.
ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн та за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 4542 грн.
Позовну заяву та апеляційну скаргу ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задоволено на 74,99 %, тому з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» слід стягнути витрати по сплаті судового за подання позовної та апеляційної скарги по 2 828,37 грн з кожного.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», код ЄДРПОУ 03346058, місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, буд. 59 «А» на рахунок IBAN: НОМЕР_5 в АТ Таскомбанк, заборгованість за послуги теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 в розмірі 24 111,09 грн
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 , на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», код ЄДРПОУ 03346058, місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, буд. 59 «А» на рахунок IBAN: НОМЕР_5 в АТ Таскомбанк, заборгованість за послуги теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 в розмірі 24 111,09 грн
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі по 2 828,37 грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.А. Девляшевський
В.М. Барков