ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року Луцьк Справа № 140/6652/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16 квітня 2026 року №UA205100/2026/000009/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 квітня 2026 року №UA205100/2026/000077 (далі - картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів).
В обґрунтування позову позивач вказав, що придбав за кордоном на підставі договору купівлі-продажу від 17 лютого 2026 року №1577/17.02.2026 транспортний засіб Volkswagen Crafter (номер кузова НОМЕР_1 ) та з метою митного оформлення до Волинської митниці 16 квітня 2026 року декларантом подано митну декларацію (далі - МД) №26UA205100002365U2 та визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту), для підтвердження якої надано передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) обов`язкові документи. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення від 16 квітня 2026 року №UA205100/2026/000077, відкоригувавши митну вартість за резервним методом на рівні 31000,00 євро, та оформив картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA205100/2026/000077.
Позивач не погоджується із рішенням про коригування митної вартості та прийнятою у зв`язку із цим карткою відмови у митному оформленні (випуску) товарів й вважає, що відповідач не обґрунтував, які складові митної вартості не підтверджені документально та чому надані документи є недостатніми для визначення митної вартості товару за обраним декларантом методом, як і не довів, що такі документи є недостовірними.
На аргументи митного органу про непідтвердження транспортних витрат позивач вказав, що відповідачу було надало калькуляцію транспортних витрат з доставки транспортного засобу Volkswagen Crafter, в якій зазначено, що транспортування здійснювалось власним ходом, а також було подано чеки на придбання пального, чек на оформлення експортної митної декларації та чеки на оплату платних доріг. При цьому, положеннями МК України не визначено конкретного переліку документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
З приводу твердження митного органу про відсутність обов`язкових реквізитів у рахунку-фактурі (не містить підпису та штампа покупця) позивач зазначив, що інвойс є документом продавця і чинне законодавство (статті 53- 54 МК України) чи міжнародна практика не вимагають обов`язкової наявності на ньому штампів чи підписів покупця. Згода покупця підтверджується договором, а не відмітками на рахунку-фактурі, тому такі доводи митниці не можуть бути підставою для коригування митної вартості.
Заперечуючи твердження митного органу у спірному рішення про невідповідність платіжної інструкції вимогам валютного законодавства, позивач вказав, що витяг із системи SWIFT є загальноприйнятим міжнародним банківським документом, що підтверджує оплату товару. Відсутність внутрішніх технічних реквізитів (ID-ключів чи підписів працівників банку) не спростовує факт платежу, адже SWIFT-повідомлення містить усі обов`язкові дані для ідентифікації платника, отримувача та суми. Крім того, документ містить як електронний підпис, так і власноручний підпис і печатку позивача, а банківський код повністю ідентифікує АТ КБ "ПриватБанк".
Висновки митниці про розбіжності між митною декларацією від 16 квітня 2026 року №26UA205100002365U2 та експортною декларацією країни відправлення від 01 квітня 2026 року № 26PL3010I0000Z2XB4 через різницю у написанні місця поставки (EXW LV Bauska та EXW EE Bauska) є безпідставними, адже в обох документах закріплено одну і ту ж базову умову - EXW та єдине географічне місце, що дозволяє безпомилково ідентифікувати місце передачі товару. Крім того, в експортній декларації чітко вказана митна вартість транспортного засобу (5000,00 євро). Поряд з тим, за своєю правовою природою експортна декларація має лише допоміжний характер і не є первинним документом для визначення митної вартості - її підтверджують контракт, інвойс та банківські платіжні документи.
Позивач вважає, що посилання митниці на результати порівняння з митною вартістю подібних товарів не є належною правовою підставою для коригування. Тим пасе, що використана митницею інформації інтернет-ресурсів лише відображає пропозиції (оголошення) про продаж, але не фактичні ціни укладених угод. Визначення вартості має здійснюватися за ціною договору (основний метод), а перехід на інші методи вимагає обґрунтування, яке митним органом наведено не було. Здійснене порівняння має лише формальний статистичний характер, оскільки митниця не врахувала індивідуальні особливості товару (технічний стан, знос, комплектацію), не довела його ідентичність та не вказала джерела інформації. Крім того, на підтвердження заявленої вартості автобуса Volkswagen позивач надав звіт незалежного оцінювача від 15 квітня 2026 року №78/26, згідно з яким ринкова вартість становить 4978,00 євро.
За таких обставин позивач просив позов задовольнити, скасувавши рішення відповідача, і як наслідок, - картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою суду від 26 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.160).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.75-84). В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару документів встановлено, що розбіжності у документах, зокрема, заявлена вартість товару є суттєво нижчою за рівень митного оформлення ідентичних товарів та на міжнародних інтернет-сайтах з продажу авто; в інвойсі від 17 лютого 2026 року №А-07-2026 відсутні підпис та штамп покупця як доказ погодження документа; SWIFT-витяг від 12 березня 2026 року №29 не містить обов`язкових банківських реквізитів (ID-ключа виконавця, коду країни отримувача, підписів уповноваженої особи, інформації, що оплата здійснюється саме за цей транспортний засіб). Крім того, наявні розбіжності в умовах поставки(в митній декларації (EXW LV Бауска) та в експортній (EXW EE BAUSKA), а наданий розрахунок транспортних витрат не містить відомостей про розмір тарифної ставки за 1 км маршруту.
Відповідач повідомив, що ФОП ОСОБА_1 надав платіжні інструкції, виписку з бухгалтерської документації, звіт про оцінку транспортного засобу. Однак надані платіжні інструкції не є платіжними інструкціями в іноземній валюті та не відповідають умовам розрахунків відповідно до пункту 2.2 контракту від 17 лютого 2026 року №5549/17.02.2026, а звіт про оцінку від 15 квітня 2026 року №78/26 складений щодо іншого транспортного засобу та у ньому відсутні роздруківки інтернет-джерел з URL-адресами для перевірки даних, а також немає викладу розрахунків, методичних підходів та цінових пропозицій. Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, то не було підстав визнавати її за основним методом визначення
Відповідач вважає, що його рішення та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів відповідає вимогам митного законодавства; у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації для визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу.
У відповіді на відзив (а.с.162-165) позивач заперечив доводи відповідача та зауважив, що подані позивачем під час митного оформлення документи дозволяли визначити митну вартість транспортного засобу, жодних розбіжностей вони не містили.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.
17 лютого 2026 року між фірмою SIA SV Pluss Latvia (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №1577/17.02.2026 купівлі-продажу купує автомобіль Volkswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_1 , дата виробництва - 06 травня 2016 року, максимальна потужність двигуна - НОМЕР_3 , тип пального - дизель, пробіг - 603966 (а.с.37-40, переклад на а.с.41-42).
Про продаж автомобіля продавець видав рахунок-фактуру від 17 лютого 2026 року №А-07-2026 на суму 5000,00 євро (а.с.19, переклад на а.с.20).
16 квітня 2026 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару - автобуса пасажирського Volkswagen Crafter, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , був у використанні, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм двигуна 1968 куб.см, маса спорядженого 3428 кг, повна маса 5500 кг, потужність - 120 кВт, календарний рік виготовлення - 03 березня 2016, модельний рік виготовлення - 2016 рік, місць для сидіння - 23 рік; автобус загального призначення для перевезення пасажирів, має дефекти: корозія на кузові, витік масла з двигуна, підвищений шум від заднього моста - декларант подав МД №26UA205100002365U2 (а.с.53). Фактурна вартість імпортованого товару становить 5000,00 євро (еквівалентно 253760,00 грн), а митна вартість - 263468,3477 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 7109,38 грн). До митної декларації додано, зокрема: договір купівлі-продажу від 17 лютого 2026 року №1577/17.02.2026 разом з актом прийому-передачі автомобіля (а.с.37-40, переклад на а.с.41-42), рахунок-фактуру від 17 лютого 2026 року №А-07-2026 (а.с.19, переклад на а.с.20), платіжну інструкцію в іноземній валюті від 12 березня 2026 року №29 (а.с.26), калькуляцію транспортних витрат від 16 квітня 2026 року №16042026/1 (а.с.27), автотранспортну накладну від 24 березня 2026 року №LV-2403 (а.с.21), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12 лютого 2026 року № НОМЕР_4 (а.с.23, переклад а.с.24), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23 березня 2026 року № НОМЕР_5 (а.с.25), довідкове повідомлення експерта автотоварознавця від 14 квітня 2026 року №211 (а.с.211), довідку щодо відповідності екологічним нормам від 16 квітня 2026 року №009949 (а.с.99 зворот), страховий поліс від 31 березня 2026 року №LT/AEE 5722233 (а.с.36), копію митної декларації країни відправлення від 01 квітня 2026 року №26PL301010000Z2XB4 (а.с.48), платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів від 14 квітня 2026 року №33 (а.с.47), фото (а.с.58).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано на наявність розбіжностей у поданих документах: 1) заявлена митна вартість - 5138,66 євро не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення ідентичних товарів на інших митницях Держмитслужби (31000,00 євро); 2) калькуляція транспортних витрат від 16 квітня 2026 року №16042026/1 не підтверджує витрати на транспортування оцінюваного товару (відсутні відомості розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту); 3) вартість подібних транспортних засобів на міжнародних сайтах продажу автомобілів з Європи в мережі інтернет значно вища в рази; 4) у рахунку-фактурі від 17 лютого 2026 року №А-07 2026 відсутні обов`язкові реквізити, передбачені формою документа, а саме: підпис та штамп покупця, що свідчить погодження даного документа сторонами; 5) платіжна інструкція (витяг SWIFT) від 12 березня 2026 року №29 оформлена з порушеннями чинного законодавства, зокрема, документ не містить ID-ключа виконавця банку, коду країни отримувача, необхідних підписів або коду автентифікації, а також інформації для ідентифікації транспортного засобу (VIN-коду, номера рахунку-фактури чи контракту); 6) умови поставки товару відповідно графи 20 ЕМД №26UA205100002365U2 -EXW LV Бауска, в у митній декларації країни експорту від 01 квітня 2026 року №26PL301010000Z2XB4 - EXW EE BAUSKA. Одночасно запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.89 зворот-90).
У відповідь на електронне повідомлення митниці позивач надав платіжні інструкції від 12 березня 2026 року №Q0312DQ5C2 та №Q0312DQG5X (а.с.104 зворот-105), виписку з бухгалтерської документації від 29 березня 2026 року (а.с.34), звіт про оцінку транспортного засобу від 15 квітня 2026 року №78/26 (а.с.107-108).
16 квітня 2026 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2026/000009/2 (а.с.17-18). Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності (ті, про які йшлося в повідомленні декларанту). Окрім того зазначено: 1) платіжні інструкції від 12 березня 2026 року №Q0312DQ5C2 та №Q0312DQG5X не є платіжними інструкціями в іноземній валюті та не відповідають умовам розрахунків відповідно до пункту 2.2 контракту від 17 лютого 2026 року №5549/17.02.2026; звіт про оцінку транспортного засобу від 15 квітня 2026 року №78/26 стосується іншого автомобіля (автобуса Volkswagen Crafter), а не об`єкта митного оформлення та містить порушення законодавства: посилання на інтернет-сайт mobile.de без обов`язкових роздруківок, точних URL-адрес та дат; відсутні цінові пропозиції, додатки, а також виклад методичних підходів і детальні розрахунки, що робить неможливим перевірку достовірності та об`єктивності визначеної вартості. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу - МД №26UA205050004968U8 від 17 лютого 2026 року, на рівні 31000,00 євро. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено, - такого, що був у використанні автобуса пасажирського марка згідно з довідником - Volkswagen; модель згідно з довідником - Crafter; номер кузова (шасі) - НОМЕР_6 ; загальна кількість місць, включаючи водія - 21, призначення - для перевезення людей дорогами загального користування, тип палива - дизель; об`єм двигуна - 1968 куб.см; потужність двигуна - 120 кВт; колісна формула - 4х2; календарний рік виготовлення - 2016; модельний рік виготовлення - 2016; повна маса - 5000 кг; власна маса - 3470 кг; торговельна марка - Volkswagen; виробник Volkswagen; країна виробник - Німеччина, який ввозився з Литви на умовах поставки DAP.
Також 16 квітня 2026 року Волинська митниця сформувала картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA205100/2026/000077 (а.с.16).
Товар було випущено у вільний обіг за МД №26UA205100002388U9 від 17 квітня 2026 року (а.с.59).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: договір купівлі-продажу від 17 лютого 2026 року №1577/17.02.2026 разом з актом прийому-передачі автомобіля (а.с.37-40, переклад на а.с.41-42), рахунок-фактуру від 17 лютого 2026 року №А-07-2026 (а.с.19, переклад на а.с.20), платіжну інструкцію в іноземній валюті від 12 березня 2026 року №29 (а.с.26), калькуляцію транспортних витрат від 16 квітня 2026 року №16042026/1 (а.с.27).
Разом із цими документами було надано автотранспортну накладну від 24 березня 2026 року №LV-2403 (а.с.21), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12 лютого 2026 року № НОМЕР_4 (а.с.23, переклад а.с.24), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23 березня 2026 року № НОМЕР_5 (а.с.25), довідкове повідомлення експерта автотоварознавця від 14 квітня 2026 року №211 (а.с.211), довідку щодо відповідності КТЗ екологічним нормам від 16 квітня 2026 року №009949 (а.с.99 зворот), страховий поліс від 31 березня 2026 року №LT/AEE 5722233 (а.с.36), копію митної декларації країни відправлення від 01 квітня 2026 року №26PL301010000Z2XB4 (а.с.48), платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів від 14 квітня 2026 року №33 (а.с.47), фото (а.с.58).
Так договором купівлі-продажу від 17 лютого 2026 року №1577/17.02.2026 визначено предмет - автомобіль VW Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_1 , дата виробництва - 06 травня 2016 року, максимальна потужність двигуна - 120 кВт, тип пального - дизель, пробіг - 603966, вартістю 5000,00 євро без врахування податку на додану вартість (пункти 1.1, 2.1 договору).
Відповідно до рахунка-фактури від 17 лютого 2026 року №А-07-2026 вартість товару становить 5000,00 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару (у т.ч. дефекти), ціну, кінцеву дату оплати - 27 березня 2026 року.
Стосовно тверджень відповідача про відсутність на інвойсі підпису й штампа покупця суд зазначає, що цей документ формується продавцем. Водночас МК України не вимагає обов`язкової наявності підписів чи штампів покупця на рахунку-фактурі для того, щоб його можна було використати для підтвердження митної вартості.
Ціна товару в рахунку-фактурі від 17 лютого 2026 року №А-07-2026 (5000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №26UA205100002365U2 від 16 квітня 2026 року (графа 22).
Пунктом 3.1 договору обумовлено, що покупець набуває право власності після сплати ціни продавцю.
Пунктом 2.2 договору сторонами погоджено оплату товару шляхом банківського переказу за реквізитами згідно з виставленим рахунком протягом десяти днів.
В контексті наведеного строки оплати на митну вартість не впливають, а мають значення лише для визначення набуття покупцем права власності на транспортний засіб.
До митної декларації надано банківський документ від 12 березня 2026 року №(MUR)29 про перерахування коштів на рахунок продавця у сумі 5000,00 євро (а.с.26).
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 12 березня 2026 року №(MUR)29 не може бути підтвердженням оплати за товар.
Так у платіжній інструкції вказано призначення платежу - передоплата за автомобіль VW Crafter згідно з інвойсом від 17 лютого 2026 року №А-07-2026. Платіж здійснено на рахунок продавця - компанії SIA SV Pluss Latvia, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті.
З приводу тверджень відповідача про відсутність у платіжній інструкції в іноземній валюті обов`язкових реквізитів, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, а також відомостей про виконавця надавача платіжних послуг, суд зазначає, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT. У цьому документі у призначенні платежу є реквізити рахунка-фактури - від 17 лютого 2026 року №А-07-2026.
Також на підтвердження розрахунків за придбаний транспортний засіб позивач додатково надавав митному органу копії платіжних інструкції від 12 березня 2026 року №Q0312DQ5C2 та №Q0312DQG5X (а.с.104 зворот-105), виписку про банківські операції за 12 - 13 березня 2026 року про валютно-обмінні операції та міжнародний переказ банком на суму 5000,00 євро (а.с.34).
Вказані документи (пункт 2.1 зовнішньоекономічного контракту від 17 лютого 2026 року №1577/17.02.2026, рахунок-фактура від 17 лютого 2026 року №А-07-2026, платіжна інструкція в іноземній валюті від 12 березня 2026 року №(MUR)29) та виписка про банківські операції за 12 - 13 березня 2026 року підтверджують вартість оцінюваного товару - 5000,00 євро; будь-які розбіжності щодо фактурної вартості відсутні.
Актом приймання-передачі автомобіля від 17 лютого 2026 року - додаток 1 до договору купівлі-продажу автомобіля №1577/17.02.2026 (надавався з поясненнями на повідомлення митниці) сторони зовнішньоекономічного контракту засвідчили, що продавець продав і передав у власність покупцеві транспортний засіб VW Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_1 (а.с.42).
Пунктом 2.5 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2026 року №1577/17.02.2026 визначено, що поставка здійснюється на умовах EXW, Бауска (Латвія).
Умови поставки EXW означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Покупець повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори.
Пунктами 5, 6, 7 частини десятої статті 58 МК України обумовлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Митна вартість розрахована декларантом з урахуванням транспортних витрат та страхування у сумі 7109,38 грн.
Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі №520/6058/24.
ФОП ОСОБА_1 , який оформив картку транзитного номера від 23 березня 2026 року №TR170306 (а.с.25) терміном дії до 22 квітня 2026 року, надав відповідачу для підтвердження понесених витрат на транспортування калькуляцію транспортних витрат від 16 квітня 2026 року №16042026/1 (а.с.27), відповідно до якої його транспорті витрати (власним ходом) за маршрутом місто Бауска (Латвія) - митний пост Ягодин (Україна) становлять 7109,38 грн (за курсом валют станом на 16 квітня 2026 року 51,2718 грн за 1 євро), а саме: витрати на паливо 850 км - 4937,61 грн (72,48 євро та 101,03 злотих), страхування - 1281,80 грн, плата за дороги - 769,08 грн, оформлення експертної декларації - 120,89 грн.
Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296) затверджені Правила заповнення декларації митної вартості. Ці Правила в частині заповнення графи 20 роз`яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відомості, зазначені у калькуляції транспортних витрат від 16 квітня 2026 року №16042026/1, надають можливість визначити розмір транспортних витрат (чеки на а.с.30) та не мають суперечностей. Сплату витрат за дороги у сумі 15 євро (769,08 грн) підтверджено квитанцією від 31 березня 2026 року (а.с.28), а оформлення митної декларації у сумі 100,00 злотих (120,89) - квитанцією від 01 квітня 2026 року (а.с.29).
Окрім вказаних, інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає із досліджених документів). Тому безпідставною є вимога митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.
Відповідач у повідомленні декларанту покликався на розбіжності щодо умов поставки в ЕМД №26UA205100002365U2 (EXW, Бауска) та в митній декларації країни відправлення від 01 квітня 2026 року №26PL301010000Z2XB4 (EXW EE BAUSKA) (а.с.48).
Суд повторює, що умови поставки зазначені в МД №26UA205100002365U2 від 16 квітня 2025 року відповідають умовам, зазначеним у договорі купівлі-продажу автомобіля від 17 лютого 2026 року №1577/17.02.2026 та в рахунку-фактурі від 17 лютого 2026 року №А-07-2026. Натомість митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів (відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням) та вона підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення. Умови поставки за обома документами є тими ж EXW; назва місця передачі товару також збігається (Бауска).
Суд не заперечує, що митний орган має повноваження упевнюватися в достовірності документів, поданих до митного оформлення товару, однак наголошує, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленнях декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
На думку суду, необґрунтованою є вимога про надання виписки з бухгалтерської документації, бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
За обставин цієї справ митним органом не доведено відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
Витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він може підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Водночас декларант при митному оформленні надав довідкове повідомлення експерта автотоварознавця від 14 квітня 2026 року №211 (а.с.35), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12 лютого 2026 року № НОМЕР_4 (а.с.23, переклад а.с.24), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23 березня 2026 року № НОМЕР_5 (а.с.25), за якими можна перевірити основні технічні характеристики оцінюваного товару та його ідентифікаційні ознаки; на вимогу митного органу надано ще й звіт про оцінку транспортного засобу від 15 квітня 2026 року №78/26 (а.с.107-108).
Стосовно твердження митного органу про те, що висновок від 15 квітня 2026 року №78/26 не може бути використано як документ, що підтверджує заявлену митну, то суд зазначає, що відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, встановлюється не у висновках експерта, а безпосередньо в рахунку-фактурі (у цьому разі - від 17 лютого 2026 року №А-07-2026) та в договорі купівлі-продажу від №1577/17.02.2026.
Експертний висновок носить консультаційний характер та по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару з урахуванням того, що розбіжностей з іншими документами, наданими при розмитненні, висновки експерта не містять.
У постановах від 25 серпня 2023 року у справі №810/693/17, від 25 серпня 2023 року у справі №826/3098/16, від 16 червня 2023 року у справі №825/2410/16, від 31 липня 2024 року у справі №815/2564/18 Верховний Суд дотримується такої ж позиції.
Отже, наданий декларантом до митного органу висновок експерта не є документом, що підтверджує митну вартість у розумінні частини другої статті 53 МК України, а є додатковим документом на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товарів, проте дослідження відповідачем нечислових значень свідчить про вихід за межі предмета контролю та намагання також ще й виконати функцію експерта.
Також безпідставною є вимога митного органу надати транспортні та страхові документи, оскільки як було встановлено судом, під час митного оформлення товару декларантом позивача було надано документи, які дозволяли встановити вартість понесених позивачем витрат на перевезення товару та його страхування.
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеним. При цьому відповідач не вказав у рішенні на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене вказує на те, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару та фактів, які вплинули на таке коригування.
Із тексту спірного рішення слідує, що митним органом коригування митної вартості товару було здійснено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 31000,00 євро - МД №26UA205050004968U8 від 17 лютого 2026 року, яку суду не надано.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 16 квітня 2026 року №UA205100/2026/000009/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості (постанови Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №520/3246/20, від 19 серпня 2020 року у справі №140/754/19).
Оскільки картка відмови в митному оформленні (випуску) товару від 16 квітня 2026 року №UA205100/2026/000077 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 16 квітня 2026 року №UA205100/2026/000009/2, яке судом визнано протиправним і скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Як передбачено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 7594,66 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03 червня 2026 року №2242 (а.с.67), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.70).
У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 7594,66 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 16 квітня 2026 року №UA205100/2026/000009/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 квітня 2026 року №UA205100/2026/000077.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 7594,66 грн (сім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири грн 66 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк