ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року Справа №160/17211/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
УСТАНОВИВ:
19 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" до Південно-східної митниці з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2026/000035/1 від 08.04.2026 року;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2026/000120 від 08.04.2026 року (відмова у наданні тарифної преференції).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що для митного оформлення придбаного у компанії JB Trading B.V. сідлового тягача RENAULT подав усі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, його оплату та транспортні витрати і дозволяють визначити митну вартість за ціною договору. Вважає зауваження митниці необґрунтованими, оскільки передоплата передбачена контрактом, відомості про товар містяться в сукупності поданих документів, а транспортний засіб однозначно ідентифікується за VIN. Витрати на навантаження не виникали через переміщення тягача своїм ходом, страхування товару не здійснювалося. Позивач стверджує, що відповідач безпідставно застосував резервний метод, не обґрунтував неможливості застосування попередніх методів та не довів порівнянності транспортного засобу, вартість якого взято за основу коригування. Заявлену вартість додатково підтверджує експертний висновок, що враховує технічний стан, пошкодження та пробіг тягача. Щодо тарифної преференції позивач указує, що походження товару підтверджується сертифікатом EUR.1, а посилання митниці на внутрішній реєстр Держмитслужби без доказів непідтвердження походження товарів компетентним органом країни експорту та перевірки спірного сертифіката є недостатнім для відмови. Зазначення ЄС у сертифікаті та Франції в інвойсі не вважає суперечністю. Тому просить скасувати рішення про коригування митної вартості та картку відмови.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 відкрито провадження у адміністративній справі №160/17211/26; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
0707.2026 року до суду від Південно-Східної митниці надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування якої зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не підтверджують усіх складових митної вартості товару. Зокрема, інвойс не містить умов поставки, року виготовлення та пробігу тягача, а платіжна інструкція оформлена раніше за інвойс, не містить посилання на нього та необхідних банківських реквізитів, що, на думку митниці, перешкоджає ідентифікації платежу. У калькуляції транспортних витрат зазначено інше позначення моделі та відсутні відомості про витрати на навантаження, страхування й інші витрати до місця ввезення товару. Відповідач указує, що декларант не надав додаткових документів для усунення виявлених розбіжностей, тому підстав для застосування основного методу не було. Стверджує, що послідовність застосування методів визначення митної вартості дотримано, а вартість за резервним методом визначено на підставі раніше визнаної митної вартості товару за іншою митною декларацією. Щодо тарифної преференції митниця зазначає, що відомості про товар, виробника та експортера збігаються з даними Реєстру товарів, походження яких не підтверджено за результатами перевірок попередніх поставок. Тому вважає правомірним зупинення преференції відповідно до статті 281 МК України. Також повідомляє, що сертифікат EUR.1 направлено на перевірку через Держмитслужбу листом від 24.04.2026, а після підтвердження походження товару позивач матиме право на відновлення преференційного режиму та повернення сплаченого мита. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову повністю.
08.07.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив у якій зазначає, що відповідач не спростував доводів позову, а переважно повторив мотиви оскаржуваних рішень. Наголошує, що передоплата здійснена на підставі проформи-інвойсу відповідно до контракту, а платіжна інструкція містить відомості про продавця, його нідерландський рахунок, банк-кореспондент, товар і підставу платежу. Відомості, відсутні в інвойсі, містяться в інших поданих документах. Витрати на навантаження не виникали через переміщення тягача своїм ходом, а страхування цивільної відповідальності не є страхуванням товару. Позивач також указує, що митниця не обґрунтувала послідовного переходу до резервного методу та порівнянності товару, використаного для коригування. Зокрема, не враховано відмінностей у модифікації, комерційних умовах, пробігу й технічному стані транспортних засобів та не спростовано експертного висновку щодо вартості придбаного тягача. Щодо тарифної преференції позивач наголошує, що витяг із Реєстру не замінює офіційної відповіді компетентного органу країни експорту, стосується інших поставок та не підтверджує заявленого митницею збігу виробника й товару. Перевірку спірного сертифіката EUR.1 ініційовано листом від 24.04.2026, тобто після прийняття картки відмови 08.04.2026. На думку позивача, подальше направлення сертифіката на перевірку та можливість повернення мита не підтверджують правомірності відмови на момент її прийняття.
13.07.2026 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення. У додаткових поясненнях відповідач підтримує доводи відзиву та зазначає, що позивач не усунув виявлених розбіжностей і не надав додаткових документів для підтвердження всіх складових митної вартості. Повторно наголошує на недостатності реквізитів платіжної інструкції для ідентифікації оплати товару. Висновок експерта, на думку митниці, не підтверджує заявленої митної вартості, оскільки визначає ринкову вартість транспортного засобу без урахування витрат на доставку, страхування, комісійних і брокерських витрат. Щодо тарифної преференції відповідач указує, що Реєстр Держмитслужби містить зведені відомості про відповіді компетентних органів Нідерландів щодо непідтвердження походження товарів за попередніми поставками того самого експортера. Вважає, що ця інформація давала підстави зупинити преференцію на момент прийняття картки відмови, а подальше направлення сертифіката EUR.1 на перевірку листом від 24.04.2026 відповідає встановленій процедурі. Також митниця зазначає, що сама наявність сертифіката EUR.1 не є безумовною підставою для застосування преференції, а декларант відповідає за достовірність заявлених відомостей і повноту сплати митних платежів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.01.2026 між JB Trading B.V. (Нідерланди), як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фолт-Транс», як Покупцем, укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 28012026-2.
Предметом контракту є придбання транспортного засобу марки Renault T High 480 VF610A365LD022690.
Відповідно до п. 2. Контракту, поставка товару здійснюється на умовах EXW Ede (Інкотермс 2020).
Згідно з п. 3.1. Контракту ціна, кількість та асортимент товару обумовлюються сторонами та відображаються в інвойсі. 6ннн6Пункт 3.2. Контракту встановлює, що загально сума цього контракту складає 31 350 Євро (EUR).
Відповідно до пункту 4.1 контракту оплата товару здійснюється в євро шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, зазначений у контракті або у виставленому рахунку-проформі. Пунктом 4.2 передбачено можливість здійснення 100 % передплати або оплати з відстроченням за погодженням із продавцем. Платіжною інструкцією від 09.02.2026 № 23JBKLQ2 підтверджується перерахування 31 350 євро.
За митною декларацією від 08.04.2026 № 26UA11[телефон приховано]U2 позивач заявив транспортний засіб із застосуванням тарифної преференції за кодом «410» на підставі сертифіката EUR.1 від 17.02.2026 № AF01466529.
Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.04.2026 № UA110130/2026/000120 Південно-Східна митниця відмовила в митному оформленні товару за митною декларацією № 26UA11[телефон приховано]U2.
Підставами відмови митниця зазначила: у графі 34 митної декларації та сертифікаті EUR.1 від 17.02.2026 № AF01466529 країною походження зазначено Європейський Союз (EU), тоді як в електронному інвойсі країною виробництва зазначено Францію (FR), а у висновку експерта від 06.04.2026 № 78/26 за кодом виробника WMI визначено країну походження - Францію; за твердженням митниці, товар, виробник RENAULT TRUCKS, торговельна марка RENAULT та експортер JB Trading B.V. збігаються з відомостями Реєстру товарів, походження яких не підтверджено за результатами перевірок митними органами зарубіжних країн, станом на 01.04.2026.
Посилаючись на статтю 281 Митного кодексу України та пункт 4 статті 34 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, митниця зупинила надання тарифної преференції до отримання результатів перевірки походження товару. Для здійснення митного оформлення позивачу запропоновано подати нову митну декларацію зі сплатою ввізного мита за повними ставками. У картці також зазначено можливість відновлення режиму вільної торгівлі за умови отримання позитивних результатів перевірки від компетентних органів держави експорту.
Після відмови в митному оформленні товару із застосуванням тарифної преференції позивачем подано електронну митну декларацію від 08.04.2026 № 26UA11[телефон приховано]U4 без застосування тарифної преференції..
Разом із митною декларацією позивачем надано митному органу наступні документи: контракт від 28.01.2026 № 28012026-2, інвойс від 11.02.2026 № 26010333, проформу-інвойс від 03.02.2026 № 20260331, банківську платіжну інструкцію від 09.02.2026 № 23JBKLQ2, автотранспортну накладну (CMR) від 23.03.2026 № I26[телефон приховано], сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 17.02.2026 № AF01466529, калькуляцію транспортних витрат від 07.04.2026, експертний висновок про вартість від 06.04.2026 № 78/26, реєстраційні документи на транспортний засіб, сертифікат відповідності від 07.04.2026 № UA.016.0009155-26, декларацію країни відправлення від 11.02.2026 № 26NL1N5ADW27JIEDA0.
У митній декларації від 08.04.2026 № 26UA11[телефон приховано]U4 митну вартість товару визначено за основним методом у розмірі 31 788,06 євро, що становить 1 598 020,99 грн, з урахуванням ціни товару 31 350 євро та транспортних витрат до місця ввезення на митну територію України в сумі 22 022 грн.
За результатами розгляду наданих документів Південно-Східною митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 08.04.2026 №UA110130/2026/000035/1, де Південно-Східна митниця зазначила такі розбіжності та недоліки поданих документів:
- документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме: 08.04.2026 за ЕМД №26UA11[телефон приховано]U4 заявлено Товар - Сідловий тягач, для буксирування напівпричепів, що використовувався:марка - RENAULT, модель - T 480 DTi 13, відповідно до зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 28.01.2026 №28012026-1 між компанією JB Trading B. V. (Нідерланди) та покупцем ТОВ "ФОЛТ-ТРАНС" (Україна);
- наданий до митного контролю рахунок від 11.02.2026 №26010333 не містить умов поставки товару, не містить відомостей про рік випуску товару, не містить відомостей щодо його пробігу та містить посилання на інший номер контракту: 28012026-2;
- наданий до митного контролю рахунок від 11.02.2026 №26010333 на товар виписаний пізніше ніж Банківський платіжний документ від 09.02.2026 №23JBKLQ2, який надано в якості підтвердження оплати за товар. Платіжний документ, заявлений до митного контролю є платіжною інструкцією, що містить у графі «Призначення платежу» посилання лише на контракт від 28.01.2026 №28012026-2 та не містить посилання на рахунок-фактуру, згідно якого відповідно до положень договору має бути здійснено передплату за товар перед його відправленням;
- надана платіжна інструкція в іноземній валюті не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. Крім того, надана платіжна інструкція не містить даних щодо банку-кореспонденту та реквізитів сторін, в адресу якої має бути здійснено такий платіж. Обидва зазначені у платіжній інструкції рахунки є українськими рахунками, а надавач платіжних послуг платника та отримувача є АТ КБ «Приватбанк».
- до складових митної вартості декларантом заявлено вартість транспортування: 22022 грн. у підтвердження, декларантом надано калькуляцію транспортних витрат ТОВ "ФОЛТ-ТРАНС" б/н від 07.04.2026. У вищевказаній калькуляції вказано модель тягача Т 480, у митній декларації заявлено модель T 480 DTi 13;
- відсутня інформація стосовно навантаження та страхування. Вартість страхування (пункт 2.8) статті 53 Митного кодексу України) декларантом не заявлено.
Таким чином, митниця дійшла висновку, що подані документи містять розбіжності та не підтверджують усіх числових значень складових митної вартості, визначеної за основним методом.
У зв`язку із зазначеним Південно-Східна митниця запропонувала декларанту протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи:
- договір із третіми особами, пов`язаний із договором про поставку оцінюваного товару; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі передбачені умовами договору; - рахунки про сплату комісійних та посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням договору; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для його ідентифікації; - виписку з бухгалтерської документації; - страхові документи та документи про вартість страхування, якщо страхування здійснювалося.
Листом від 08.04.2026 без номера декларант повідомив, що всі наявні в імпортера документи надані в повному обсязі. Митниця зазначила, що інших додаткових документів не подано, а виявлені розбіжності документально не спростовано, у зв`язку із чим визначила митну вартість за резервним методом на рівні 39 310 євро на підставі митної декларації від 29.01.2026 № UA204020/2026/001780.
За митною декларацією від 09.04.2026 № 26UA11[телефон приховано]U4 транспортний засіб оформлено з урахуванням рішення про коригування митної вартості та без застосування тарифної преференції, зі сплатою ввізного мита за повною ставкою в сумі 199 529,70 грн.
Листом Південно-Східної митниці від 24.04.2026 № 7.5-01/15-03/4/2539 Держмитслужбу повідомлено, що сертифікат EUR.1 від 17.02.2026 № AF01466529 виданий митними органами Королівства Нідерланди експортеру Vinacles B.V. від імені JB Trading B.V., та запропоновано направити запит до митного органу Королівства Нідерланди для перевірки автентичності сертифіката і преференційного походження товару.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 ст. 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено судом, рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте митницею фактично обґрунтоване тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Таким чином, суд зазначає, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МК України у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 у справі №260/695/19.
Як визначено у ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).
У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, що давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності в призначенні платежу посилання на рахунок-фактуру. Платіжна інструкція від 09.02.2026 № 23JBKLQ2 містить посилання на контракт № 28012026-2 від 28.01.2026, найменування продавця JB Trading B.V. та товару Renault T High, а сума платежу - 31 350 євро - відповідає вартості товару за контрактом та інвойсом. Зазначені відомості в сукупності з іншими поданими документами дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в пунктах 35-38 постанови від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980.
Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що обидва рахунки, зазначені в платіжній інструкції, є українськими та обслуговуються АТ КБ «Приватбанк», як на обставину, що унеможливлює підтвердження оплати товару. У платіжній інструкції від 09.02.2026 № 23JBKLQ2 отримувачем зазначено The Bank of New York Mellon, а в призначенні платежу наведено найменування продавця JB Trading B.V., його адресу та рахунок NL59ABNA[номер приховано], який збігається з банківськими реквізитами продавця в контракті. Також зазначено товар Renault T High та контракт № 28012026-2 від 28.01.2026. Сума платежу - 31 350 євро - відповідає ціні товару за контрактом та інвойсом. Отже, сама наявність українських рахунків в окремих реквізитах платіжної інструкції не спростовує зазначеного в ній призначення платежу та його зв`язку з оцінюваним товаром.
Щодо зауважень митного органу до транспортної складової, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 зовнішньоекономічного контракту від 28.01.2026 № 28012026-2 поставка товару здійснюється на умовах EXW Ede (Інкотермс 2020).
За умовами EXW продавець виконує обов`язок із поставки, коли надає товар у розпорядження покупця на своїй території або в іншому погодженому місці. Продавець не зобов`язаний здійснювати навантаження товару на транспортний засіб, а покупець організовує його подальше транспортування власним коштом. При цьому покупець може забезпечити переміщення товару самостійно.
У цій справі придбаний сідловий тягач переміщувався до митного кордону України власним ходом, тому його навантаження на інший транспортний засіб не здійснювалося. Відповідач не надав доказів проведення навантажувальних робіт та понесення позивачем відповідних витрат.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України для підтвердження транспортних витрат подаються транспортні документи, якщо такі витрати не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість його перевезення. Таким чином, транспортні витрати можуть підтверджуватися, зокрема, калькуляцією витрат на самостійне переміщення транспортного засобу.
На підтвердження транспортних витрат позивачем подано калькуляцію транспортних витрат без номера від 07.04.2026 та автотранспортну накладну CMR від 23.03.2026 № I26[телефон приховано]. У сукупності з контрактом від 28.01.2026 № 28012026-2, інвойсом від 11.02.2026 № 26010333 та проформою-інвойсом від 03.02.2026 № 20260331 ці документи дозволяють установити зв`язок заявлених витрат із придбаним транспортним засобом. Витрати на його переміщення до місця ввезення на митну територію України в сумі 22 022 грн включено до заявленої митної вартості товару.
Враховуючи доводи та твердження митного органу, саме щодо достатності документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на підстави документів на перевезення вантажу, суд звертає увагу на таке.
У пункті 14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2, вказано, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Тому надані позивачем документи до митного оформлення про транспортні витрати та калькуляції транспортних витрат є належними та допустимими доказами понесених позивачем витрат на перевезення товару.
Таким чином, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.
Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про непідтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Беручи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
Стосовно вимог у частині визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2026/000120 від 08.04.2026 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 318 МК України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 МК України).
Згідно з частинами другою, третьою статті 318 МК України митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
За змістом статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару..
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Законом України від 16.09.2014 №1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угода про асоціацію).
Відповідно до статті 25 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.
Як обумовлено статтею 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І).
Таким чином, Угода про асоціацію з ЄС передбачає обов`язок України застосовувати преференційне мито до товарів, що походять з території інших сторін.
Як визначено у статті 1 Рішення підкомітету Україна ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 №1/2018 (далі Рішення №1/2018, застосовується з 01.01.2019) Протокол І до Угоди про асоціацію замінено текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.
Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Законом України від 17.12.2024 № 4148-IX ратифіковано Рішення № 1/2023 Спільного комітету Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 07.12.2023 щодо внесення змін до цієї Конвенції. Оновлені правила застосовуються Україною з 01.01.2025, а отже, підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у квітні 2026 року.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 17 Доповнення І до Конвенції товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, під час ввезення в іншу Договірну Сторону підпадають під дію відповідних угод за умови подання сертифіката з перевезення товарів EUR.1, зразок якого наведено в Додатку IV до цього Доповнення. Таким чином, сертифікат EUR.1 є передбаченим Конвенцією документом для підтвердження преференційного походження товару.
Згідно з пунктом 2 статті 33 Доповнення І до Конвенції Договірні Сторони через компетентні митні органи співпрацюють щодо перевірки достовірності сертифікатів EUR.1, декларацій про походження, декларацій постачальника та правильності відомостей у цих документах.
Пунктами 1-3 статті 34 Доповнення І передбачено вибіркові перевірки підтверджень походження після митного оформлення, а також перевірки за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів, походження товарів або виконання вимог Конвенції. Для перевірки митні органи Сторони-імпортера направляють відповідні документи або їх копії митним органам Сторони-експортера разом із наявною інформацією, яка обґрунтовує сумніви. Перевірку здійснюють митні органи Сторони-експортера.
Пункт 4 статті 34 допускає призупинення преференційного режиму до отримання результатів перевірки з можливістю випуску товарів із застосуванням необхідних запобіжних заходів.
За пунктами 5-6 цієї статті результати перевірки мають підтверджувати достовірність документів, походження товарів та виконання вимог Конвенції. За наявності обґрунтованих сумнівів відсутність відповіді протягом десяти місяців від направлення запиту або недостатність отриманої інформації є підставою для відмови у преференціях, крім виняткових обставин.
Отже, Конвенція розмежовує перевірку підтвердження походження, тимчасове призупинення преференційного режиму та відмову в наданні преференцій.
Частиною першою статті 281 МК України (зі змінами, внесеними Законом України від 25.03.2025 №4323-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо деяких питань адміністративної відповідальності за порушення митних правил, уточнення порядку виконання окремих митних процедур та усунення термінологічних неузгодженостей», далі Закон №4323-IX, набрав чинності 04.07.2025) передбачено, що митний орган має право зупинити надання тарифної пільги (преференції) до товарів, що походять з держави, з якою Україною укладено міжнародний договір про вільну торгівлю, поставляються одним і тим самим експортером та щодо яких компетентним органом держави експорту надано відповідь про непідтвердження їх преференційного походження за попередніми поставками за результатами перевірок, проведених за запитом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, до надходження результатів перевірки їх преференційного походження згідно з міжнародним договором про вільну торгівлю.
Товари, щодо яких здійснюється перевірка достовірності заявленого преференційного походження, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України, за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.
До товарів відновлюється режим вільної торгівлі відповідно до статті 301 цього Кодексу, за умови одержання митним органом від компетентних органів держави експорту результатів перевірки, які свідчать, що перевірені документи дійсні, підтверджують преференційне походження товарів з відповідної держави і відповідають вимогам міжнародного договору про вільну торгівлю.
З наведеного вбачається, що наявність у митного органу країни імпорту обґрунтованого сумніву в достовірності документів про походження може бути зумовлена результатами попередніх перевірок поставок на митну територію України товару, що поставляється одним і тим самим експортером, тобто коли компетентним органом країни експорту за запитом Держмитслужби не було підтверджено преференційного походження товару.
У цьому разі частина перша статті 281 МК України визначає порядок дій митного органу: надання тарифної пільги (преференції) до таких товарів зупиняється; для перевірки достовірності заявленого преференційного походження товару митний орган звертається до митних органів Договірної Сторони-експортера; товари випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України; у разі отримання позитивного результату перевірки від компетентного органу країни експорту преференційний режим товару відновлюється.
Положення статті 281 МК України, якими доповнено частину першу Законом №4323-IX, узгоджуються із нормами статті 34 Доповнення І до Конвенції.
Перелік митних формальностей, які виконуються при здійсненні митного оформлення МД, визначений у пункті 4.5 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672; далі - Порядок №631), серед них - перевірка правильності визначення країни походження товарів (підпункт 4.5.6).
За результатами здійснення відповідних митних формальностей посадовою особою митного органу (відповідно до статті 255 МК України - в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню) приймається рішення про завершення митного оформлення або, у разі наявності підстав, про відмову у здійсненні митного оформлення товарів, заявлених за митною декларацією.
Відповідно до статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
За обставин цієї справи позивач ввозив на митну територію України вживаний сідловий тягач Renault T High 480, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , придбаний у JB Trading B.V. (Нідерланди) згідно з контрактом від 28.01.2026 № 28012026-2 та інвойсом від 11.02.2026 № 26010333.
Для митного оформлення товару позивачем подано митну декларацію від 08.04.2026 № 26UA11[телефон приховано]U2 із застосуванням тарифної преференції за кодом «410» на підставі сертифіката з перевезення товару форми EUR.1 від 17.02.2026 № AF01466529, у якому зазначено походження товару з Європейського Союзу.
Під час перевірки поданих документів Південно-Східна митниця дійшла висновку про наявність сумнівів щодо преференційного походження товару. Як зазначено в картці відмови від 08.04.2026 № UA110130/2026/000120, у сертифікаті EUR.1 та митній декларації зазначено походження товару з Європейського Союзу, тоді як в інвойсі та експертному висновку наведено відомості про Францію як країну походження транспортного засобу.
Крім того, митниця послалася на відомості Реєстру товарів, походження яких не підтверджено митними органами зарубіжних країн за результатами перевірок, проведених за запитами Держмитслужби, станом на 01.04.2026. За твердженням відповідача, за результатами попередніх перевірок не підтверджено преференційне походження товарів того самого експортера, виробника та торговельної марки.
На підставі зазначеного митницею призупинено застосування тарифної преференції до отримання результатів перевірки сертифіката EUR.1 від 17.02.2026 № AF01466529 та оформлено картку відмови від 08.04.2026 № UA110130/2026/000120. Декларанту запропоновано подати нову митну декларацію зі сплатою ввізного мита за повною ставкою, з можливістю відновлення преференційного режиму в разі підтвердження походження товару.
Листом від 24.04.2026 № 7.5-01/15-03/4/2539 Південно-Східна митниця, запропонувала Держмитслужбі направити запит до митного органу Королівства Нідерланди для здійснення перевірки автентичності сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 17.02.2026 NAF01466529 та набуття в рамках Угоди преференційного статусу походження Товару, зазначеного в сертифікаті EUR.1.
Оцінюючи доводи відповідача щодо правомірності застосування статті 281 МК України, суд зазначає, що передбачене цією нормою право зупинити надання тарифної преференції має реалізовуватися за наявності визначених законом підстав та з дотриманням процедури перевірки преференційного походження товару. Саме посилання на необхідність перевірки сертифіката EUR.1 не є достатнім доказом дотримання такої процедури.
Листом від 24.04.2026 № 7.5-01/15-03/4/2539 Південно-Східна митниця запропонувала Держмитслужбі направити запит до уповноваженого митного органу Королівства Нідерланди для перевірки автентичності сертифіката EUR.1 від 17.02.2026 № AF01466529 та преференційного походження зазначеного в ньому товару. Однак цей лист підтверджує лише звернення відповідача до Держмитслужби. Матеріали справи не містять доказів фактичного направлення відповідного запиту компетентному органу держави експорту, отримання ним документів або проведення перевірки спірного сертифіката.
Відповідач повинен довести наявність законних підстав для застосування тимчасового зупинення преференції та фактичне здійснення передбачених процедурою дій. Наявність лише листа з пропозицією направити запит не дозволяє суду встановити, що перевірку компетентним органом держави експорту дійсно ініційовано.
Крім того, зазначений лист складено після прийняття оскаржуваної картки відмови від 08.04.2026, тому він не підтверджує сам по собі обґрунтованість підстав, якими митниця керувалася на момент її прийняття. Так само повідомлення про можливість подальшого відновлення преференційного режиму не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність уже прийнятого рішення.
З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що митним органом оспорюване рішення прийняте без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для його скасування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про задоволення позовної заяви.
Щодо вирішення клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач надав заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, просить відмовити у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані, зокрема, договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19, від 31.03.2020 у справі №726/549/19 та від 28.04.2021 у справі №640/13685/19.
Судом встановлено, що між ТОВ «ФОЛТ-ТРАНС» та Адвокатським об`єднанням «РАДНИК» укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №21/05/24-1 від 21.05.2024.
Відповідно до п. 5.2 Договору за надання правничої допомоги передбаченої умовами цього Договору клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у вигляді гонорару в розмірі, що погоджений окремим додатком до цього договору (актом виконаних робіт, розрахунком гонорару, погодження про розмір ставки адвокатського гонорару, рахунком тощо) протягом 2 днів після укладання Договору (або в інший термін визначений погоджений сторонами).
Відповідно до акту виконаних робіт по справі № 160/17211/26 до Договору про надання професійної правничої допомоги №21/05/24-1 від 21.05.2024 визначено вартість наданої правничої допомоги на загальну суму 12 000 грн.
На підтвердження фактичної оплати наданої правничої допомоги надано платіжну інструкцію №5842 від 09.07.2026 та про перерахування ТОВ «ФОЛТ-ТРАНС» на рахунок АО «РАДНИК» грошових коштів у розмірі 12 000 грн.
Водночас умови договору між адвокатом і клієнтом, у тому числі щодо розміру гонорару успіху, не є безумовною підставою для стягнення всієї погодженої суми з іншої сторони. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінити їх дійсність, необхідність, розумність і співмірність зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та результатами її розгляду.
Враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданої правничої допомоги, розгляд справи в порядку письмового провадження, а також критерії співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що обґрунтованим і пропорційним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 4 000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2662,50 грн, що документально підтверджується квитанцією № 5647 від 15.06.2026року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2662,40 грн. підлягає стягненню з Південно-Східної митниці.
Керуючись ст. ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" (вул. Орлівська, 21,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49011, код ЄДРПОУ 45070790) до Південно-східної митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2026/000035/1 від 08.04.2026 року;
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2026/000120 від 08.04.2026 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-східної митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолт-Транс" (вул. Орлівська, 21,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49011, код ЄДРПОУ 45070790) судові витрати у розмірі 6 662,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков