КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4183/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Україна" (далі - позивач) до Кропивницької митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901030/2026/000021/2 від 17.06.2026.
В обґрунтування вимог зазначено, що 17.06.2026 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA901030/2026/000021/2, яким митну вартість органічного розчинника з комерційною назвою "Destillan Universalverdunnung Plus RE-00-90-3-01" торговельної марки "Resolve", придбаного позивачем у компанії "Remondis Medison GmbH" (Німеччина), було визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Позивач вказав, що зазначений товар придбано на підставі ЗЕД від 16.01.2026 № 7074831-1/2026 за ціною 290 євро за 1 метричну тонну, а його фактична вартість за комерційним інвойсом від 02.06.2026 № A2302386 становила 6 838,20 Євро за 23,58 тонни товару. Позивач зазначив, що разом із митною декларацією від 08.06.2026 №26UA901030001075U2 ним подано документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, зокрема зовнішньоекономічний контракт, проформу-інвойс, комерційний інвойс, банківський платіжний документ та документи щодо транспортних витрат. На його думку, зазначені вище документи узгоджуються між собою, підтверджують фактичну ціну товару та числові значення складових митної вартості, а митна декларація країни відправлення від 02.06.2026 № 26DE493087503653В5 містить таку саму вартість товару, як і комерційний інвойс. Позивач також послався на те, що різниця між кількістю товару, зазначеною у проформі-інвойсі, та фактично поставленою кількістю зумовлена недоліком при наливній поставці товару. Позивач вважає, що митниця не довела наявності неповних або недостовірних відомостей про митну вартість, безпідставно відмовила у застосуванні основного методу визначення митної вартості за ціною договору та не навелп належного обґрунтування переходу до резервного методу. У зв`язку з цим просив скасувати оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару як таке, що не відповідає вимогам статей 53- 64 Митного кодексу України та Правилам заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що під час перевірки документів, поданих до митного оформлення, встановлено низку розбіжностей, які перешкоджали перевірці достовірності заявленої митної вартості. Зокрема, відповідач послався на невідповідність реквізитів додатка до контракту реквізитам ЗЕД від 16.01.2026 №7074831-1/2026, невідповідність суми попередньої оплати фактурній вартості товару, відсутність у комерційному інвойсі посилання на договір або додаток до нього, незаявлення витрат на маркування товару, ненадання заявки-замовлення на транспортно-експедиційні послуги та банківських документів про оплату таких послуг. Відповідач також зазначив, що за результатами автоматизованого порівняння заявленої митної вартості товару з даними автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" встановлено, що заявлений декларантом рівень митної вартості був нижчим за рівні митних вартостей товарів із максимально наближеними характеристиками. За твердженням відповідача, цінової інформації щодо ідентичних або подібних товарів, придатної для застосування методів визначення митної вартості за статтями 59- 61 Митного кодексу України, у митного органу не було, а необхідна інформація для застосування методів на основі віднімання та додавання вартості за статтями 62 та 63 цього Кодексу також була відсутня. У зв`язку з цим митний орган застосував резервний метод відповідно до статті 64 Митного кодексу України та визначив митну вартість на рівні 1,04 євро за кілограм, що становило 24 523,20 Євро за партію товару. Для визначення митної вартості використані відомості з МД від 14.04.2026 № 26UA901030000698U9, за якою було здійснено митне оформлення товару "Органічний розчинник на основі Етилацетату з комерційною назвою: Destillan Ethylacetat/Aceton/Benzin RE-00-40-1-11-23640 кг". Виробник: REMONDIS Medison GmbH. Країна виробництва: DE. Комерційні умови поставки FCA Брауншвейг, МВВ 6 (а.с. 42-47).
У відповідь на відзив представник позивача послався на те, що відповідач не було спростовано доводів позовної заяви щодо незаконності оскаржуваного рішення, а викладені у відзиві та самому рішенні обставини ґрунтуються на припущеннях. Представник позивача повторно зазначив, що митний орган не довів подання неповних або недостовірних відомостей про митну вартість товару та, відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, мав визнати заявлену митну вартість автоматично. Також наголошено, що рішення Кропивницької митниці від 17.06.2026 №UA901030/2026/000021/2 було прийнято з порушенням вимог статей 53- 64 Митного кодексу України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (а.с. 124-127).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
16.01.2026 між товариством з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Україна" та компанією REMONDIS Medison GmbH (Німеччина) укладено зовнішньоекономічний контракт № 7074831-1/2026, предметом якого є придбання товару на умовах та за цінами, визначеними договором та документами, оформленими на його виконання (а.с. 10-12).
29.05.2026 компанією REMONDIS Medison GmbH було виставлено проформа-інвойс №A2302386, відповідно до якого позивачу поставлявся товар - універсальний розчинник з комерційною назвою "Destillan Universalverdunnung Plus RE-00-90-3-01" у кількості 24 метричні тонни за ціною 290,00 Євро за одну метричну тонну, загальною вартістю 6 960,00 Євро (а.с. 13).
01.06.2026 позивачем здійснено 100-відсоткову передоплату за товар у розмірі 6 960,00 Євро, що підтверджується банківським платіжним документом № 109 (а.с. 14).
02.06.2026 компанією REMONDIS Medison GmbH оформлено комерційний інвойс № A2302386, відповідно до якого фактична кількість поставленого товару становила 23,58 метричної тонни, а його вартість - 6 838,20 Євро (а.с. 15-16).
Цього ж дня в Республіці Німеччина було оформлено експортну митну декларацію №26DE493087503653В5 (а.с. 17-18), у якій зазначено відомості про товар, його кількість та вартість у розмірі 6 838,20 Євро. У декларації також містяться посилання на контракт та комерційний інвойс № A2302386.
Поставка здійснювалася на умовах FCA Braunschweig. Витрати на транспортування товару до митного кордону України визначено у розмірі 104 000,00 грн, що підтверджується довідкою від 02.06.2026 №347 (а.с. 19).
З метою митного оформлення зазначеного товару 08.06.2026 позивачем подано до Кропивницької митниці митну декларацію №26UA901030001075U2, у якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (а.с. 84).
Під час митного контролю поданих документів митним органом встановлено, на його думку, розбіжності та недостатність документів для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, митний орган звернув увагу на невідповідність посилань на контракт та додатки до нього, відмінність суми попередньої оплати від вартості товару за остаточним комерційним інвойсом, відсутність у комерційному інвойсі посилання на контракт, невключення до заявленої митної вартості витрат на маркування у розмірі 60,00 Євро, а також ненадання документів щодо організації та оплати перевезення товару.
Крім того, митний орган зазначив про відсутність документів щодо страхування товару, звернув увагу на дату оформлення транспортного документа та дійшов висновку, що заявлений позивачем рівень митної вартості є нижчим за рівні митної вартості товарів із подібними характеристиками, інформація про які міститься в автоматизованій системі "Інспектор".
17.06.2026 позивач листом без номера повідомив Кропивницьку митницю, що всі наявні у нього документи були подані в електронному вигляді під час митного оформлення, а інших документів для підтвердження заявленої митної вартості надати немає можливості (а.с. 81зв.-83).
Відтак, за результатами проведення митного контролю Кропивницькою митницею 17.06.2026 прийнято рішення №UA901030/2026/000021/2 про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товару визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України (а.с. 80-81).
У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що митну вартість товару не може бути визначено за основним методом у зв`язку з наявністю розбіжностей у поданих документах та непідтвердженням заявленої митної вартості. При цьому для визначення митної вартості митним органом використано відомості митної декларації від 14.04.2026 №26UA901030000698U9, якою було оформлено товар, поставлений компанією REMONDIS Medison GmbH (Німеччина) на умовах FCA Braunschweig, у кількості 23 640 кг. На підставі зазначених відомостей визначено митну вартість товару за ставкою 1,04 євро за кілограм. Загальна митна вартість товару відповідно до оскаржуваного рішення визначена у розмірі 24 523,20 Євро.
Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товару зумовила його звернення до суду з даним позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі - МК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною першою статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Отже, митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16, від 13.09.2023 у справі №826/9931/16.
Отже, наведені вище норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Крім цього, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді (частина 5, 6 статті 55 МК України).
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.
Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).
Частинами 7, 8 статті 57 МК України визначено, що методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між митним органом та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Так, 17.06.2026 Кропивницькою митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA901030/2026/000021/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на рівні 1,04 Євро за кілограм, а загальну митну вартість партії визначено у розмірі 24 523,20 Євро.
Із змісту оскаржуваного рішення та відзиву на позов убачається, що підставами для невизнання митної вартості, заявленої позивачем за основним методом, відповідач визначив наявність розбіжностей у документах, зокрема невідповідність реквізитів специфікації реквізитам зовнішньоекономічного договору, відмінність суми попередньої оплати від вартості фактично поставленого товару, відсутність у комерційному інвойсі посилання на договір або додаток до нього, незаявлення витрат на маркування, ненадання заявки-замовлення на транспортно-експедиційні послуги та банківських документів про їх оплату, а також нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з даними автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор".
Оцінюючи довід відповідача щодо невідповідності реквізитів специфікації реквізитам зовнішньоекономічного договору, суд зазначає, що сама по собі така технічна невідповідність не свідчить про недостовірність ціни товару, якщо з інших поданих документів можливо встановити взаємозв`язок між товаром, його продавцем, покупцем, кількістю та вартістю.
У цьому випадку зовнішньоекономічний договір від 16.01.2026 № 7074831-1/2026, проформа-інвойс від 29.05.2026 №A2302386, комерційний інвойс від 02.06.2026 №A2302386 та митна декларація країни відправлення від 02.06.2026 №26DE493087503653В5 містять узгоджені відомості щодо продавця, покупця, найменування товару, його кількості та вартості. Відповідач не навів обставин, які б свідчили про те, що зазначена специфікація стосується іншої господарської операції або що комерційний інвойс №A2302386 не підтверджує вартість спірної партії товару.
За таких обставин наведена відповідачем невідповідність реквізитів сама по собі не підтверджує недостовірності заявленої митної вартості та не створює достатньої правової підстави для відмови у застосуванні основного методу.
Щодо посилання відповідача на те, що банківський платіжний документ від 01.06.2026 №109 підтверджує оплату 6 960,00 Євро, тоді як фактурна вартість фактично поставленого товару за інвойсом від 02.06.2026 №A2302386 становить 6 838,20 Євро, суд зазначає таке.
Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до проформи-інвойсу від 29.05.2026 №A2302386 позивач дійсно мав придбати 24 тонни товару загальною вартістю 6 960,00 Євро та здійснив попередню оплату саме цієї суми. Фактично поставлена кількість товару становила 23,58 тонни, а його вартість - 6 838,20 Євро. Відтак, різниця між попередньо оплаченою сумою і фактурною вартістю фактично поставленої партії становить 121,80 Євро та відповідає вартості 0,42 тонни товару, який фактично не був поставлений. Водночас митна декларація країни відправлення від 02.06.2026 № 26DE493087503653В5 містить ту саму вартість товару - 6 838,20 Євро, що й комерційний інвойс від 02.06.2026 №A2302386. Отже, матеріали справи не підтверджують висновку про те, що позивачем було заявлено до митного оформлення вартість, яка не відповідає фактично поставленому товару.
Сам факт здійснення попередньої оплати у більшому розмірі, ніж остаточна вартість фактично поставленої кількості наливного товару, за відсутності доказів того, що така різниця є прихованою частиною вартості імпортованого товару, не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості.
Посилання відповідача на те, що комерційний інвойс від 02.06.2026 №A2302386 не містить посилання на зовнішньоекономічний договір або додаток до нього, суд також не вважає достатньою підставою для коригування митної вартості.
Суд враховує, що інвойс містить № А2302386, відомості про продавця та покупця, найменування товару, його кількість та вартість, а митна декларація країни відправлення від 02.06.2026 №26DE493087503653В5 містить посилання на цей самий комерційний інвойс та номер зовнішньоекономічного договору 7074831. Отже сукупність поданих декларантом документів дає можливість ідентифікувати відповідну партію товару та її належність до зовнішньоекономічної операції. Відповідач не навів і конкретних обставин або доказів того, що інвойс номер A2302386 стосується іншої поставки чи ж іншого зовнішньоекономічного договору.
Щодо доводу про незаявлення витрат на маркування товару у розмірі 60,00 Євро суд зазначає, що відповідач не довів, що такі витрати фактично були понесені позивачем або включалися до ціни товару за відповідною зовнішньоекономічною операцією. Саме по собі посилання на умови зовнішньоекономічного договору щодо можливого включення плати за маркування до ціни товару без встановлення факту понесення відповідних витрат та їх конкретного розміру не свідчить про неправильність визначення митної вартості. Крім того, відповідач не здійснив розрахунку, який би свідчив, що неврахування зазначених 60,00 Євро призвело до недостовірності заявленої митної вартості та унеможливило її визначення за ціною договору.
Оцінюючи доводи відповідача щодо ненадання заявки-замовлення за договором транспортно-експедиційного обслуговування № 07/04/25, суд зазначає, що відповідач не обґрунтував, яким саме чином відсутність цього документа впливає на достовірність ціни товару або числове значення витрат, включених позивачем до митної вартості. Позивач подав довідку від 02.06.2026 № 347, якою підтверджено витрати на доставку товару до кордону України у розмірі 104 000 гривень. Відповідач, посилаючись на відсутність заявки-замовлення, не навів конкретних відомостей про інший розмір транспортних витрат та не здійснив розрахунку, який би свідчив про неправильність визначеної позивачем складової митної вартості. Тому неподання заявки-замовлення саме по собі не може свідчити про недостовірність заявленої позивачем митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу її визначення.
Щодо доводу відповідача про ненадання банківських платіжних документів на підтвердження оплати транспортно-експедиційних послуг суд враховує, що відповідно до пункту 3.1 договору транспортно-експедиційного обслуговування № 07/04/25 оплата таких послуг здійснюється протягом семи банківських днів після факту вивантаження. З матеріалів справи вбачається, що товар було вивантажено 09.06.2026, тоді як оскаржуване рішення прийнято 17.06.2026. Отже, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення строк для здійснення оплати транспортно-експедиційних послуг міг не сплинути. За таких обставин відсутність на цю дату банківського документа про оплату відповідних послуг сама по собі не свідчить про недостовірність відомостей щодо понесених витрат.
Щодо доводу відповідача про відсутність документів щодо страхування товару суд зазначає, що згідно до наданих матеріалів справи позивач вказував на те, що страхування товару не здійснювалося. Відповідач не навів доказів фактичного страхування товару або понесення позивачем відповідних витрат. За таких обставин вимога про подання страхових документів за відсутності встановленого факту страхування не може бути підставою для висновку про неповноту чи недостовірність заявленої митної вартості.
Необґрунтованим суд вважає і посилання відповідача на те, що довідка та рахунок-фактура Товариства з обмеженою відповідальністю "Агент Транс-1" від 02.06.2026 №347 були складені на початку перевезення та не враховували можливих додаткових витрат.
Відповідач не встановив факту понесення позивачем таких додаткових витрат, не визначив їх розміру та не навів доказів того, що вони фактично були складовою витрат на доставку оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України. При цьому припущення про можливе виникнення додаткових витрат не є доказом їх фактичного понесення та не підтверджує неправильності заявленої митної вартості.
Суд також відхиляє довід відповідача про те, що заявлений позивачем рівень митної вартості був нижчим за рівні митних вартостей товарів, оформлених митницями України у період, наближений до дати експорту. Сам по собі факт відмінності заявленої митної вартості від показників, наявних в інформаційних ресурсах митних органів, не підтверджує недостовірності відомостей, поданих конкретним декларантом. Для обґрунтування неможливості застосування першого методу митний орган повинен установити конкретні обставини, які свідчать про невідповідність заявленої декларантом вартості фактичній ціні операції.
У цьому випадку відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості конкретних зовнішньоекономічних операцій, які були б зіставними із операцією позивача за найменуванням та характеристиками товару, його виробником, торговельною маркою, кількістю, умовами поставки та іншими умовами, що могли впливати на формування ціни.
Натомість матеріалами справи підтверджено, що заявлена позивачем вартість товару узгоджується з комерційним інвойсом від 02.06.2026 №A2302386, банківським платіжним документом від 01.06.2026 №109 з урахуванням фактичної кількості поставленого товару та митною декларацією країни відправлення від 02.06.2026 №26DE493087503653В5.
Отже, наведені відповідачем розбіжності стосуються переважно окремих документів та складових витрат, однак не спростовують факту придбання товару за ціною, зазначеною у комерційному інвойсі, та фактичної оплати товару.
Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем додаткових документів на вимогу митного органу суд зазначає, що витребування додаткових документів відповідно до статті 53 Митного кодексу України повинно бути обумовлено наявністю конкретних розбіжностей, які стосуються підтвердження митної вартості. При цьому неподання додаткового документа саме по собі не створює безумовної підстави для коригування митної вартості, якщо подані декларантом документи у своїй сукупності дають можливість встановити фактичну ціну операції.
У цьому випадку позивач 17.06.2026 листом без номера повідомив митний орган, що для підтвердження заявленої митної вартості ним надано всі документи в електронному вигляді та можливості надати інші документи, крім зазначених у митній декларації, немає. Відповідач не довів, що відсутність саме додаткових документів перешкоджала встановленню фактично сплаченої ціни товару, оскільки така ціна підтверджується первинними документами, поданими разом із митною декларацією.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не довів наявності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що позивачем заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товару.
Відповідно, за відсутності доведених обставин, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, у митного органу не було правових підстав для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем за основним методом.
Оцінюючи використану відповідачем митну декларацію № 26UA901030000698U9 від 14.04.2026, як джерело для визначення митної вартості за резервним методом, суд зазначає, що за нею оформлювався органічний розчинник на основі етилацетату з комерційною назвою "Destillan Ethylacetat/Aceton/Benzin RE-00-40-1-11", виробник "REMONDIS Medison GmbH", країна виробництва - Німеччина, тоді як предметом митного оформлення позивача є інший товар. Крім того, така митна декларація була оформлена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості - методу 6.
За таких обставин зазначена митна декларація не підтверджує ціну товару, сформовану безпосередньо за відповідною зовнішньоекономічною операцією, оскільки митна вартість за нею визначена не за ціною договору, а за резервним методом. Саме посилання на таку декларацію не дає можливості встановити обґрунтованість застосування показника 1,04 Євро за кілограм до товару позивача. Відповідач також не навів належного обґрунтування зіставності товарів та умов їх поставки і не зазначив, яким саме чином із наведеної митної декларації визначено вказаний показник.
Отже, використана відповідачем митна декларація, за якою митна вартість також була визначена резервним методом, сама по собі не може бути належним джерелом для підтвердження числового значення митної вартості товару позивача. За відсутності інших належних обґрунтувань відповідач не довів правомірності визначення митної вартості на рівні 1,04 Євро за кілограм та застосування резервного методу.
Таким чином, за встановлених у справі обставин митний орган не довів наявності передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України підстав для відмови у визнанні митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом.
За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Кропивницької митниці від 17.06.2026 № UA901030/2026/000021/2 про коригування митної вартості товарів прийнято без належного правового та фактичного обґрунтування, за відсутності доведених обставин, які унеможливлювали визначення митної вартості за ціною договору, та без належного обґрунтування числового значення митної вартості, визначеної за резервним методом.
У зв`язку з цим зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2 662,40 грн (а.с. 23), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", заява №19336/04).
Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року у справі № 420/1109/20, від 29.11.2021 року у справі №420/13285/20, від 03.12.2021 року у справі № 1.380.2019.000502 вказав, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано витяг з договору про надання правової допомоги від 07.11.2024 № 1, з урахуванням змін (а.с. 129), рахунок-фактуру № 43/1/07112024 від 18.06.2026 (а.с. 130), платіжну інструкцію № 1423 від 18.06.2026 (а.с. 131) та акт наданих послуг від 10.07.2026 № 43 (а.с. 132), відповідно до яких позивач поніс витрати на правничу допомогу у сумі 4 500,00 грн.
На переконання суду, заявлені до стягнення витрати на професійну правову допомогу підтверджені документально, є співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову. Викладені представником відповідача у відзиві заперечення про нібито неспівмірність таких витрат, не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Україна" (вул. Перша Виставкова, 9, с. Нове, Кропивницький район, Кіровоградська область, 25491 ЄДРПОУ 45320719) до Кропивницької митниці Держмитслужби (вул. Лавандова, 27Б, м. Кропивницький, 25030, ЄДРПОУ 44005668) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901030/2026/000021/2 від 17.06.2026.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Україна" (ЄДРПОУ 45320719) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці (ЄДРПОУ 44005668) судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Україна" (ЄДРПОУ 45320719) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці (ЄДРПОУ 44005668) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН