ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 380/22157/25
У Х В А Л А
про продовження строку для подання звіту про виконання судового рішення
02 жовтня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку письмового провадження заяву Військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
в с т а н о в и в :
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі № 380/22157/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність (дії) Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;
зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію та інші додаткові види забезпечення) за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 включно, а також похідних виплат (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481,00 грн) та на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, та виплатити різницю між нарахованими та виплаченими сумами;
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, при обчисленні розміру грошової компенсації за 40 днів невикористаної щорічної основної відпустки, нарахованої наказом № 219 від 28.07.2023;
зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 40 днів невикористаної щорічної основної відпустки, обчисливши її суму виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди за постановою КМУ № 168 та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати належних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III та Порядку № 159;
у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 повернуто скаржнику, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції набрало законної сили 23 лютого 2026 року.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2026 року Військовій частині НОМЕР_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою, що свідчить про остаточність судового акта та вичерпання процесуальних можливостей для його оскарження.
З огляду на тривале невиконання судового рішення боржником у добровільному порядку, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року за заявою стягувача встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення відповідно до статті 382 КАС України та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати у 30-денний строк звіт про його виконання.
Ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, 19 червня 2026 року та 13 серпня 2026 року за наслідками розгляду поданих відповідачем звітів та клопотань строк для надання остаточного звіту неодноразово продовжувався судом у зв`язку з триваючими процедурами витребування бюджетних асигнувань. Зокрема, ухвалою від 13 серпня 2026 року суд зобов`язав боржника подати остаточний звіт із долученням завірених платіжних документів про фактичне перерахування коштів стягувачу та попередив керівника про персональну відповідальність, передбачену статтею 382-3 КАС України.
10 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 надійшла заява про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання судового рішення від 31 грудня 2025 року ще на 30 календарних днів.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що фінансово-економічною службою частини в повному обсязі проведено нарахування належних ОСОБА_1 виплат за всіма складовими, визначеними судовим рішенням. Водночас на виконання Алгоритму Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 05.03.2024 № 38085/С та відомчих регламентів командуванням Військової частини НОМЕР_1 безперервно та щомісячно скеровуються заявки-розрахунки на витребування коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» до вищого довольчого органу - Військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). На підтвердження вжитих заходів до заяви долучено копії відповідних заявок за липень, серпень та вересень 2026 року.
Командир частини акцентує, що військова частина є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів нижчого (3-го) рівня, яка фінансується виключно за рахунок Державного бюджету України та в силу положень статті 51 Бюджетного кодексу України позбавлена права здійснювати видатки понад затверджені кошториси та за відсутності відкритих асигнувань. Оскільки цільові кошти за КЕКВ 2800 від вищого органу станом на 10.09.2026 на реєстраційні рахунки частини не надійшли, відповідач об`єктивно позбавлений можливості здійснити фактичну виплату, проте гарантує негайне перерахування коштів стягувачу відразу після відкриття фінансування.
Всебічно дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наведені відповідачем обставини та перевіривши надані на їх підтвердження письмові докази, суд виходить із таких мотивів та норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Основного Закону України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Обов`язковість судового рішення є однією з фундаментальних конституційних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною другою статті 14 та статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України у рішеннях від 30.06.2009 № 16-рп/2009 та від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 послідовно наголошував, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження та невіддільною складовою права кожного на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України. Невиконання остаточного рішення суду підриває довіру до системи правосуддя та засади верховенства права.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece, заява № 18357/91, пункт 40) констатував, що право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін.
Водночас у справах «Бурдов проти Росії», «Кечко проти України» та «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, пункт 46) ЄСПЛ підкреслив, що органи публічної влади не можуть виправдовувати невиконання або надмірне зволікання з виконанням судових рішень браком коштів чи складнощами фінансових процедур.
Спеціальним інститутом гарантування належного виконання судових актів в адміністративному судочинстві є судовий контроль, унормований положеннями статей 381-1- 382-3 розділу IV КАС України.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положеннями частини першої статті 382-3 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Згідно з частиною другою статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
За змістом частини третьої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання судового рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та може встановити новий строк для подання звіту.
Водночас частиною п`ятою статті 382-3 КАС України імперативно закріплено спеціальне правило пом`якшення відповідальності: якщо судове рішення стосується соціальних, пенсійних та разових грошових виплат, суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати виключно на підставі доказів, які одночасно стверджують:
відсутність відповідних бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень;
вжиття його керівником усіх необхідних заходів для отримання таких бюджетних асигнувань, які на момент розгляду звіту визнаються судом вичерпними та достатніми.
Згідно з частиною другою статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, або з власної ініціативи суду.
Оцінюючи матеріали поданого звіту та заяви від 10.09.2026, суд враховує специфіку правового статусу відповідача. Військова частина НОМЕР_1 є державною військовою установою, що входить до структури Збройних Сил України, утримується за рахунок коштів Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів нижчого (третього) рівня.
В силу вимог статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють фактичні видатки виключно в межах затвердженого фонду та фактично відкритих бюджетних асигнувань. Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 виконання судових рішень здійснюється виключно за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Здійснення таких видатків за рахунок інших кодів економічної класифікації або нецільове перерозподілення коштів чинним законодавством заборонено.
Як підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами, командуванням Військової частини НОМЕР_1 на виконання відомчих регламентів забезпечено повне математичне та бухгалтерське нарахування належних ОСОБА_1 коштів і щомісячно скеровуються заявки-розрахунки потреби на витребування фінансування за КЕКВ 2800 до забезпечувального органу вищого рівня - Військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зокрема за липень, серпень та вересень 2026 року.
Беручи до уваги особливості бюджетного процесу в умовах воєнного стану, специфіку казначейського обслуговування розпорядників 3-го рівня, реальні обставини залучення особового складу частини до захисту територіальної цілісності держави, а також документальне підтвердження відсутності відкритих лімітів за КЕКВ 2800 та вжиття керівництвом частини залежних від нього заходів щодо їх витребування, суд доходить висновку, що невиплата коштів станом на вересень-жовтень 2026 року зумовлена об`єктивними процедурами міжвідомчого проходження бюджетних коштів, а не умисним ухиленням керівника частини від виконання судового акта.
За таких обставин застосування заходів процесуального примусу у виді накладення персонального штрафу на командира Військової частини НОМЕР_1 на цьому етапі судового контролю є передчасним.
З метою забезпечення фактичного виконання судового акта, реального отримання коштів позивачем та надання боржнику додаткового часу для завершення процедур отримання фінансування від органу вищого рівня і проведення розрахунків, суд вважає за можливе задовольнити заяву Військової частини НОМЕР_1 та продовжити встановлений процесуальний строк для подання остаточного звіту про виконання судового рішення на 30 календарних днів.
Водночас суд застерігає керівника суб`єкта владних повноважень, що у разі ненадання після закінчення встановленого строку доказів реальної виплати коштів стягувачу або неподання остаточного звіту без обґрунтування поважних причин, судом буде вирішено питання про притягнення керівника до персональної відповідальності відповідно до статті 382-3 КАС України.
Керуючись статтями 121, 241- 243, 248, 256, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Заяву Військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 380/22157/25 - задовольнити.
2. Відмовити у застосуванні заходів процесуального примусу у виді накладення штрафу на командира Військової частини НОМЕР_1 .
3. Продовжити Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання остаточного звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі № 380/22157/25 на 30 (тридцять) календарних днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.
4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) у встановлений новий 30-денний строк надати до Львівського окружного адміністративного суду вичерпний письмовий звіт про повне та фактичне виконання судового рішення разом із належним чином засвідченими копіями платіжних документів (платіжних інструкцій з відміткою органу Державної казначейської служби України або банку), що беззаперечно підтверджують безпосереднє зарахування належних коштів на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).
5. Попередити командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 ), що за наслідками розгляду звіту або в разі його неподання у встановлений цією ухвалою новий строк суд на підставі статті 382-3 КАС України може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень персональний штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
6. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду звіту боржника.
Суддя О. І. Коморний