ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року
справа №463/3703/26
провадження № П/380/15110/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Личаківського районного суду м. Львова із позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 44448833), в якому просить:
зобов`язати Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 26.01.2026 (реєстраційний номер Львівської міської ради № 3-Г-4462-3701).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановами Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради від 29.05.2024 серії РАП №[номер приховано], від 04.09.2024 серії РАП №[номер приховано], від 04.03.2025 серії ЛВ №00806054, від 14.03.2025 серії ЛВ №00798311, від 31.03.2025 серії ЛВ №00814174, від 31.03.2025 серії ЛВ №00814894, від 30.04.2025 серії ЛВ №00832247 громадянина ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Вказані правопорушення були зафіксовані в автоматичному режимі. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.01.2026, у якій повідомив про визнання факту вчинення вказаних адміністративних правопорушень ним самим та просив визначити його суб`єктом їх вчинення. Проте, листом від 28.01.2026 №3701-вих-11004 відповідач відмовив у прийнятті вказаної заяви позивача у зв`язку із пропуском ним 20-денного строку для звернення із відповідною заявою та відсутністю у його посадових осіб правових підстав для поновлення вказаного строку. Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 21.04.2026 відкрито провадження у справі, а ухвалою від 22.06.2026 матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради передано на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.
Матеріали справи №463/3703/26 було направлено до Львівського окружного адміністративного суду супровідним листом від 13.07.2026 та зареєстровано судом 20.07.2026.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 визначено суддю для розгляду справи - Чаплик І.Д.
Ухвалою від 27.07.2026 прийнято справу до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали - подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 20.08.2026 подав додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що законодавством передбачено процедуру встановлення інспектором з паркування відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 КУпАП, тільки за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Водночас статтею 279-3 КУпАП встановлено чіткі строки та порядок подання заяви про визнання факту адміністративного правопорушення особою, яка фактично керувала транспортним засобом. Особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, у встановлені строки не зверталася до відповідного органу із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та не надавала згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також не надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. За відсутності такої заяви у інспектора з паркування, з урахуванням положень ст.14-2 КУпАП, не було жодних підстав для прийняття постанови про притягнення до відповідальності щодо іншої особи, ніж вказаний у ЄДРТЗ відповідальний користувач.
Представник позивача 10.09.2026 подав заперечення на пояснення відповідача, у яких зазначив, що системно-правовий аналіз законодавства дає підстави робити висновок про те, що незважаючи на наявність іншої особи, відмінної від власника ТЗ, яка фактично керувала ТЗ або ж скоїла порушення ПДР, що зафіксовано в автоматичному режимі, накладення адміністративного стягнення відбувається на власника ТЗ. В той же ж час, ст. 279-3 КУпАП дає право іншому володільцю ТЗ, який фактично порушив ПДР, визнати за собою таке право, направивши відповідну заяву протягом 20 днів з моменту вчинення самого адміністративного правопорушення. Ситуація, яку розглядає суд, є класичною колізією між жорстким преклюзивним строком (строком, який усуває право на дію) та конституційними гарантіями захисту прав особи від протиправних дій. У справі позивача (не розгляд заяви через пропущений строк не з вини позивача, а через відсутність норми в КУпАП про поновлення строку) слід розглянути заяву по суті понад пропущений строк через комплекс матеріальних, конституційних та міжнародних норм.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до договору оренди транспортного засобу від 01.05.2024 №1, укладеним між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар), Орендодавець передає в строкове платне користування Орендареві транспортний засіб - BMW 3301 (2017 року випуску), номерний знак НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , колір сірий, вартістю 1 000 000 гривень.
Відповідно до акта прийому-передачі від 01.05.2024 №1, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування майно, що є об`єктом оренди - транспортний засіб - BMW 3301 (2017 року випуску), номерний знак НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , колір сірий, вартістю 1 000 000 гривень.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії РАП №[номер приховано] від 29.05.2024, складеною спеціалістом І категорії - інспектором з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії РАП №[номер приховано] від 04.09.2024, складеною спеціалістом І категорії - інспектором з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200 грн.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00806054 від 04.03.2025, складеною спеціалістом І категорії - інспектором з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400 грн.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00798311 від 14.03.2025, складеною спеціалістом І категорії - інспектором з паркування сектору тимчасового затримання транспортних засобів відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400 грн.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00814174 від 31.03.2025, складеною провідним спеціалістом - інспектором з паркування сектору тимчасового затримання транспортних засобів відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00814894 від 31.03.2025, складеною спеціалістом І категорії - інспектором з паркування сектору тимчасового затримання транспортних засобів відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00832247 від 30.04.2025, складеною спеціалістом І категорії - інспектором з паркування сектору тимчасового затримання транспортних засобів відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Вказані адміністративні правопорушення були зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) за допомогою технічних засобів.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.01.2026, у якій повідомив, що він сам був фактичним користувачем транспортного засобу, щодо якого були винесені вказані постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, проте вказані постанови про адміністративні стягнення він не отримував. У зв`язку із цим просив поновити йому строк на звернення із заявою про визнання факту вчинення ним вказаних адміністративних правопорушень у порядку, визначеному статтею 279-7 КУпАП та визнати його суб`єктом вчинення вказаних адміністративних правопорушень.
Листом від 28.01.2026 №3701-вих-11004 відповідач повідомив позивача, що вказані постанови про накладення адміністративного стягнення виконані шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу, відповідно до частини 7 статті 279-1 КУпАП, такі постанови не надсилаються відповідальній особі, зазначеній у частині 1 статті 14-2 КУпАП. Зазначене свідчить про належне інформування посадовою особою управління безпеки та вуличної інфраструктури водія транспортного засобу про вчинені ним адміністративні правопорушення, відповідно до вимог частини 3 статті 279-1 КУпАП. На підставі вищевикладеного, не вбачається правових підстав, передбачених чинним законодавством, які б наділяли посадових осіб управління безпеки та вуличної інфраструктури повноваженнями самостійно поновлювати строки розгляду справ та приймати відповідні рішення. У зв`язку з недотриманням вимог статті 279-3 КУпАП в частині подання заяви про визнання факту вчиненого адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності у встановлений двадцятиденний строк, правові підстави для розгляду та задоволення звернення позивача відсутні.
Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон №3353-ХІІ).
Відповідно до норм статті 14 Закону №3353-ХІІ, учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 53 Закону №3353-ХІІ передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Статтею 53-1 Закону №3353-ХІІ передбачено, що відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), несе фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, у разі притягнення її до відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), має право зворотної вимоги до особи, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення.
Порядок та особливості притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статтею 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі статтею 14-1 КУпАП, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з`ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 277 КУпАП передбачено, зокрема, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб`єкта цього правопорушення.
Нормами статті 297-1 КУпАП передбачено, що у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення.
Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім`ї такої особи.
У разі якщо відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в її отриманні.
У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.
Згідно зі статтею 279-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі:
абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс;
абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до частини другої статті 291 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 300-1 КУпАП, у разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або громадянином (резидентом) України, який ввіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили така постанова вважається виконаною. Постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), також вважається виконаною у разі сплати штрафу за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, залишеним уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення на лобовому склі транспортного засобу, у тому числі шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня вчинення відповідного правопорушення.
Синтаксичний розбір вищеперелічених норм КУпАП та Закону №3353-ХІІ дозволяє зробити висновок, що у разі вчинення адміністративного правопорушення у вигляді порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису), суб`єктом вчинення таких правопорушень визнається фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу. При цьому, якщо транспортним засобом на момент вчинення адміністративного правопорушення керувала інша особа, то така особа має право протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили звернутися до органу, який уповноважений розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності із наданням квитанції про сплату відповідного штрафу.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначає, що саме він був користувачем транспортного засобу, щодо якого було зафіксовано факт вчинення вищезазначених адміністративних правопорушень, але не мав змоги своєчасно повідомити про визнання факту вчинення ним вказаних адміністративних правопорушень, оскільки відповідні постанови від 29.05.2024 серії РАП №[номер приховано], від 04.09.2024 серії РАП №[номер приховано], від 04.03.2025 серії ЛВ №00806054, від 14.03.2025 серії ЛВ №00798311, від 31.03.2025 серії ЛВ №00814174, від 31.03.2025 серії ЛВ №00814894, від 30.04.2025 серії ЛВ №00832247 йому не направлялись. У зв`язку із цим позивач вважає, що встановлений статтею 297-3 КУпАП двадцятиденний строк на звернення із відповідної заявою належить обчислювати не з моменту вчинення відповідних правопорушень або з моменту набрання відповідними постановами про накладення адміністративного стягнення законної сили, а з моменту, коли позивач дізнався про їх наявність.
Суд зазначає, що згідно з релевантними нормами КУпАП, надіслання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) передбачено лише на адресу відповідальної особи, якою згідно з нормою статті 14-2 КУпАП є власник або належний користувач транспортного засобу і лише у разі, якщо така постанова не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення.
При цьому, згідно з пунктом 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 № 779 (надалі - Порядок 779), до ЄДРТЗ вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об`єкти обліку).
У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку 779, внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачою тимчасового реєстраційного талона.
Процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 №1197.
Так, згідно з пунктами 3, 24 вказаного Порядку, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.
Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження факту користування транспортним засобом на момент вчинення адміністративних правопорушень, позивачем як разом із заявою від 26.01.2026, так і до суду було подано лише договір оренди транспортного засобу від 01.05.2024 №1 та акт прийому-передачі від 01.05.2024 №1, проте доказів внесення відомостей до Реєстру про нього як про належного користувача транспортним засобом позивач не надав.
Оскільки судом не встановлено, що ОСОБА_2 як власником автомобіля вносились до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомості про зміну користувача, то у такому випадку адміністративну відповідальність повинна нести особа, за якою зареєстровано транспортний засіб. Окрім того, як зазначає відповідач у листі-відповіді позивачеві від 28.01.2026 №3701-вих-11004, вказані постанови про накладення адміністративного стягнення були виконані шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу, відповідно до частини 7 статті 279-1 КУпАП. Усі вказані факти позивачем не спростовувалась та у своїй сукупності свідчать про відсутність у відповідача обов`язку направляти постанови про адміністративне стягнення як позивачеві, так і власнику транспортного засобу.
Щодо доводів позивача про те, що водій транспортного засобу, відмінний від власника транспортного засобу може скористатися правом на подання заяви про визнання ним факту вчинення адміністративного правопорушення лише з моменту, коли факт вчинення правопорушення буде йому відомий та/або доведений до такого, тому саме з цією датою слід пов`язувати відлік двадцятиденного строку для такого звернення відповідно до статті 297-3 КУпАП суд зазначає, що нормами вказаної статті чітко визначено момент початку відліку строку на звернення до уповноваженого органу із заявою про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення, а саме, протягом двадцяти календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили. Вказана норма є чіткою та однозначною, а правової норми, яка б пов`язувала початок відліку строку на відповідне звернення у подібних правовідносинах з іншою подією, вказаний нормативний акт не містить. Вказаною статтею також не передбачено можливості поновлення строку на подання до уповноваженого органу заяви про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. Тобто у відповідача відсутні такі повноваження в силу відсутності таких норм у законі.
На думку суду, визначений законодавцем строк звернення із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення без будь якої альтернативи його продовження чи поновлення є послідовним та наслідком чітко визначених строків накладення адміністративного стягнення передбачених КУпАП, який становить два місяці з дня вчинення. Будь-яке інше тлумачення визначених КУпАП строків подання заяви про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності приводить до порушення строків накладення адміністративного стягнення, що не відповідає принципу юридичної визначеності. Подібне тлумачення статті 279-3 КУпАП, визначене позивачем надто розширює її нормативний зміст, дозволяє поширювати дію вказаної правової норми на правовідносини, які нею не охоплюються, та нівелює саму суть строкового обмеження звернення до уповноваженого органу із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Як слідує зі змісту Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Вирішуючи спори адміністративно-правового характеру, суд не підміняє собою інші державні органи, не здійснює належні останнім адміністративні функції, а лише захищає порушене чи оспорене право через реалізацію власних правомочностей. Суд лише визначає, чи порушує конкретне рішення чи дія (бездіяльність) суб`єкта права правові норми, і яка санкція за це передбачена нормою, що підлягає застосуванню. Водночас, законодавча чи виконавча влада мають можливість творчого вирішення завдань, які стоять перед ними, коли вони створюють при реалізації своїх правомочностей нові норми права чи нові управлінські дії або ж рішення. Суд лише може впливати на поведінку суб`єктів вже існуючого спірного правовідношення, припиняючи своїм рішенням спір і відновлюючи порушене право (перетворювати поведінку суб`єктів із протиправної на правомірну). При цьому, встановлюючи порушення у реалізації власної компетенції суб`єктом владних повноважень, суд оцінює чи достатньо буде обмежитися констатацією такого порушення. У тому випадку, коли визнання протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень не є достатнім для належного захисту порушених прав особи, суд може вказати яким саме способом слід керуватися відповідачу задля відновлення таких прав.
Таким чином, оскільки норми статті 279-3 КУпАП щодо визначення строку на звернення із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення є чітко визначеними, суд не вправі прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій, які не передбачені нормами чинного нормативно-правового акту.
Щодо доводів позивача про наявність колізії між преклюзивним строком на вчинення спірних дій та конституційними гарантіями захисту прав особи від протиправних дій суд зазначає таке.
У правовій доктрині розрізняють різні види конкуренції правових норм: та, що пов`язана з колізією норм у законодавстві, й та, що не пов`язана з такою колізією. Тобто категорія конкуренції різних правових норм є більш загальним поняттям.
Колізія (від лат. сollisio - зіткнення) у законодавстві - це різновид юридичних колізій, що виникають за наявності розбіжності (зокрема, суперечності) між нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють одній і ті самі суспільні відносини.
За наявності колізії зміст однієї норми права повністю чи частково заперечує зміст іншої, що призводить до ситуації, за якої правовідносини по-різному регулюються окремими нормами. Серед колізій у законодавстві розрізняють, зокрема, темпоральну (залежно від часу прийняття правової норми), ієрархічну (залежно від юридичної сили документа, в якому визначена відповідна норма) та змістову (між загальними і спеціальними нормами права) колізії.
Інший різновид конкуренції правових норм - та, що не пов`язана з колізією в законодавстві, - виникає тоді, коли норми права прямо не суперечать одна одній. Тобто така конкуренція правових норм має місце в ситуації, коли на врегулювання одного і того ж аспекту суспільних відносин претендують одночасно дві або більше правові норми, які за своїм змістом не суперечать одна одній, мають тісний взаємний зв`язок і залежність.
Суд зазначає, що пунктом 2 частини першої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Отже, вказана норма є відсильною та зобов`язує суд перевіряти оспорювані дії суб`єкта владних повноважень на відповідність норм законодавства, яке такі спірні правовідносини регулює. Такими нормативними актами за змістом спірних правовідносин є Кодекс України про адміністративні правопорушення та Закон України «Про дорожній рух». При цьому, як вже зазначалось судом, регулювання спірних суспільних відносин з боку вказаних нормативно-правових актів є однозначним, передбачуваним і чітким, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності в питанні застосування строків на подання до уповноваженого органу заяви про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.
При цьому, Велика Палата у постанові від 19.02.2026 у справі №240/7215/24 вказала, що відсутність колізії у правовому регулюванні свідчить про відсутність потреби у пошуку механізмів її подолання, оскільки наявність прямої норми закону, яка врегульовує відповідні правовідносини, виключає необхідність застосування інших норм права для їх регулювання.
У контексті цієї справи наявність імперативного припису абзацу третього частини першої цієї статті 279-3 КУпАП, який визначає темпоральні (часові) межі звернення із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, свідчить про відсутність колізії між нормами законодавства. Отже відсутні підстави для пошуку інших правових механізмів або застосування норм, що регулюють порядок такого звернення до уповноваженого органу.
Суд також враховує, що за приписами статті 279-3 КУпАП, для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), передбачено також право особи - власника транспорьного засобу протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили надати документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння або був переданий в користування іншій особі.. Водночас в спірному випадку власник транспорьного засобу будучи обізнаним про накладення адміністративного стягнення та оплативши його, не скористався таким правом, що свідчить про визнання факту вчинення вказаних адміністративних правопорушень самим власником автомобіля. Наведене також спростовує доводи позивача про порушення його конституційних гарантій захисту від протиправних дій відповідача, пов`язане із преклюзивним строком (строком, який усуває право на дію), оскільки вищевказана норма передбачає право на звернення не лише для користувача транспортного засобу, а в першу чергу для його власника, який зацікавлений у накладенні адмінстративного стягнення на належного користувача транспортного засобу, і який був своєчасно обізнаний про таке стягнення, що в свою чергу свідчить про реальну можливість у позивача бути обізнаним про наяваність такого стягнення та відповідно і можливість звернення до відповідача у встановлені законом строки.
Таким чином, суд наголошує, що не приймаючи заяву позивача про визнання ним факту вчинення адміністративного правопорушення щодо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису) та згоди на притягнення останнього до адміністративної відповідальності, відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства. Тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд,
в и р і ш и в :
у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 44448833) про зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.