Справа № 732/974/26
Провадження № 2/732/590/26
УХВАЛА
про закриття підготовчого судового засідання
і призначення справи до судового розгляду
05 жовтня 2026 року місто Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Бойко А. О.,
у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,
за участю:
представника позивача - адвоката Цимбалюка А. С. (приймав участь у режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідачів: 1. Департаменту патрульної поліції, 2. ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів державної влади,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через адвоката Паламарчука Дмитра Валерійовича звернувся до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до Департаменту патрульної поліції та ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому представник позивача просив стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача майнову шкоду в розмірі 1297,17 грн та моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. Крім цього, представник позивача просив стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.
Ухвалою судді від 25 червня 2026 року прийнята позовна заява до розгляду, відкрите провадження у справі та призначена справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 31.08.2026 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Цимбалюка А. С. про заміну неналежного відповідача задоволене. Суд замінив неналежного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 належним відповідачем 2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У підготовче засідання позивач не з`явився, про дату час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні позову.
У підготовче засідання відповідачі не з`явилися, уповноважених представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів до електронних кабінетів відповідачів (а. с. 125-126).
29.06.20266 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 - Департаменту Патрульної поліції Люблінського Р. М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача 1 вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Представник відповідача 1 звертає увагу, що судом першої та судом апеляційної інстанції постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не визнані протиправними, суди лише вказали на недостатність належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №312/262/18 колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду наголосила, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
Виходячи з положень ст. 19, 20 ЦПК України та ст. 19 КАС України, вирішення питання щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності службових або посадових осіб органів державної влади віднесено до компетенції адміністративних судів, а тому суд в порядку цивільного судочинства не може визнати правомірними чи неправомірними дії або бездіяльність службових або посадових осіб органів державної влади, як суб`єктів владних повноважень.
Оскільки рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб вважаються правомірними, поки не встановлено протилежного, а такий факт може бути встановлений лише в порядку адміністративного судочинства, суд загальної юрисдикції не може робити висновків щодо неправомірності чи протиправності дій або бездіяльності органів державної влади стосовно винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди представник відповідача 1 зазначає, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно із ч. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність моральної шкоди; протиправність діяння її заподіювача: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; наявність вини останнього в заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.
Разом з тим, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Натомість, позивач не зазначив, у чому саме полягає завдана йому моральна шкода та яким чином вона проявляється. Крім того, позивач не надав суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача, неправомірності таких дій, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між заявленою шкодою та діями відповідача. Відтак твердження позивача про заподіяння йому моральної шкоди та визначення її розміру у сумі 20000 грн є необґрунтованими, ґрунтується виключно на припущеннях, і за відсутності належних доказів, не можуть бути взяті судом до уваги як підтвердження факту заподіяння такої шкоди.
Також, на думку представника відповідача 1, окремої уваги суду заслуговує те, що порядок відшкодування шкоди, завданої відповідно до ст. 1176 ЦК України, врегульований Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», яким містить виключний перелік протиправних дій, за наявності яких настає відповідальність, передбачена цим Законом.
У випадках, зазначених у частині 1 статті 1 цього Закону, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Отже, ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» містять вичерпний перелік протиправних діянь, за наявності яких настає відповідальність,
передбачена цим Законом, та вичерпний перелік органів, які вчинили такі діяння.
Втім, Департамент патрульної поліції і його посадові особи територіального (відокремленого) підрозділу Управління патрульної поліції в Чернігівській області ДПП, не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування, а, отже, не можуть бути суб`єктом відповідальності в рамках даних правовідносин.
Крім цього, представник відповідача 1 зазначає про безпідставність позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди. Так, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21, відповідно до якої Велика Палата звернула увагу на те, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у постанові. Надалі, з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.
Велика Палата Верховного Суду вважала, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються в бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (правовий висновок, викладений у постановах від 21.08.2019 у справі №911/3681/17; від 15.10.2019 у справі 911/3749/17; від 22.01.2020 у справі№910/809/18; від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.
За змістом глав 82 та 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як кондиційних зобов`язаннях вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписи ЦК України про відшкодування шкоди, на ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України.
Крім цього, представник відповідача 1 зауважує, що отримувачем коштів, сплачених позивачем у вигляді адміністративних штрафів, є Державна казначейська служба України, тоді як Департамент патрульної поліції не є розпорядником коштів державного бюджету та не здійснює їх облік чи повернення.
З врахуванням вищевикладеного, представник відповідача 1 вважає, що у даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 1 на користь позивача суми сплачених штрафів у якості відшкодування матеріальної шкоди, а тому адміністративний позов у цій частині вимог задоволенню не підлягає, та в цілому, представник Департаменту Патрульної поліції просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім цього, у поданому відзиві представник відповідача 1 просив провести розгляд справи за відсутності представника Департаменту патрульної поліції (а. с. 69-76).
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Клопотання представника відповідача 1 про розгляд справи за його відсутності задоволене судом.
Відповідач 2 відзиву на позов не надав, заяв чи клопотань також не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
19.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Цимбалюка А. С. надійшла відповідь на відзив відповідача 1, яка мотивована тим, що твердження представника Департаменту патрульної поліції про те, що оскаржені постанови ні судом першої
інстанції, ні апеляційної інстанції не визнані протиправними, а суд лише вказав на недостатність доказів вчинення позивачем правопорушення, не відповідає дійсності. Оскільки у рішенні Городнянського районного суду Чернігівської області від 08.10.2025 у справі № 748/1234/25, яке набрало законної сили 21.01.2026, у мотивувальній частині суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувані постанови у справах про адміністративні правопорушення від 12.04.2025 серії ЕНА №4486965, серії ЕНА №4487015 та серії ЕНА №4487047 підлягають скасуванню, а справи про адміністративні правопорушення - закриттю.
Те, що резолютивна частина рішення не містить окремого пункту про визнання постанов протиправними пояснюється виключно процесуальними обмеженнями повноважень суду за ч. 3 ст. 286 КАС України. По суті встановлення факту протиправності є необхідною матеріально-правовою підставою для скасування постанови та закриття провадження, до якого суд і дійшов.
Крім того, суд установив, що відповідачем 1 не доведено правомірності зупинки транспортного засобу та правомірності складення оскаржуваних постанов, а також виявив суттєві розбіжності між часом, вказаним у постановах, та часом фактичного початку відео фіксації працівниками поліції.
Представник позивача зазначає, що відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями посадових чи службових осіб органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, регулюються спеціальною нормою - ст. 1174 ЦК України, в якій зазначено, що така шкода відшкодовуються державою незалежно від вини посадової чи службової особи.
На переконання представника позивача правильною правовою підставою позовних вимог є саме стаття 1174 ЦК України, що не змінює предмета та підстав позову, викладених у позовній заяві, а лише уточнює її юридичну кваліфікацію.
Крім цього, відповідач 1 посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 1340/4056/28, згідно з якою доказами наявності моральної шкоди можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги. Представник позивача звертає увагу, що наведений перелік доказів є приладовим, а не вичерпним.
Як зазначено у постанові КАС ВС від 30.09.2020 у справі № 815/2707/18, на яку посилається сам відповідач 1, оцінка того, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, здійснюється судом з урахуванням усіх обставин справи - мотивів протиправних дій, їх інтенсивності, тривалості та повторюваності.
З урахуванням викладеного, представник позивача вказує, що доводи відзиву не спростовують позовних вимог по суті. Факт протиправного притягнення позивача до адміністративної відповідальності встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили, та має приюдиційне значення для справи. Право позивача на повернення сплачених за скасованими постановами коштів відповідач 1 фактично не заперечує. Обставини справи в сукупності підтверджують заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача 1 (а. с. 88-91).
Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Під час підготовчого судового засідання, вивчивши матеріали справи, встановивши остаточне визначення предмета спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; з`ясувавши зміст відзиву; визначивши обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; визначивши порядок розгляду справи; вчинивши організаційні дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд визнає підготовчі дії по справі закінченими.
Провівши підготовче засідання, з`ясувавши питання та виконавши вимоги ст. 197 ЦПК України, суд вважає, що за результатами підготовчого засідання необхідно закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
На підставі викладеного та керуючись статтями 189, 196-198, 200, 247, 259-260 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: 1. Департаменту патрульної поліції, 2. ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів державної влади, закрити.
2. Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідачів: 1. Департаменту патрульної поліції, 2. ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів державної влади, призначити до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 28 жовтня 2026 року на 14 год 00 хв, у приміщенні Городнянського районного суду Чернігівської області за адресою: 15100, Чернігівська область, Чернігівський район, м. Городня, вул. Троїцька, 10.
3. Розгляд справи проводити одноособово.
4. Про дату, час та місце судового розгляду справи по суті повідомити учасників справи.
5. Встановити наступний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті: заслуховування пояснень сторін та дослідження письмових доказів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя А. О. Бойко