30.09.26
22-ц/812/1348/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м. Миколаїв
справа №490/6021/21
провадження №22-ц/812/1348/26
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Коростієнко Н. С.,
за участі відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Саламатіна О. В. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 , 2014 року народження, разом із нею, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказувала, що вона з 07 липня 2007 року по 29 вересня 2017 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від цього шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина проживає разом із нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги не надавав, тому вона вимушена була поставити питання про стягнення аліментів у судовому порядку.
Відповідно до судового наказу Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2021 року у справі №490/3593/21 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 17 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вона, як матір дитини, повністю опікується її інтересами і потребами, займається вихованням, слідкує за її розвитком та здоров`ям, має всі умови для того, щоб дитина повноцінно розвивалася, зростала та навчалася.
Також, позивач зазначала, що вона за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, з сусідами підтримує нормальні відносини, не зловживає алкогольними напоями та наркотичними речовинами, не веде антисоціального способу життя, не підтримує відносин з особами подібного способу життя.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила про задоволення її позову.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ОСОБА_2 про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 разом із ним за адресою: АДРЕСА_2 .
Він вказував, що ОСОБА_2 разом з дитиною проживає у орендованому житлі, яке неодноразово змінювала. Житло, яке він вказав у позові, є власністю родини, а тому доньці буде комфортніше проживати у ньому.
ОСОБА_1 вказував, що має психологічний зв`язок з дитиною. Він опікувався її вихованням, розвитком, здоров`ям, проводив з нею вільний час, за клопотанням матері дитини надавав дозвіл на виїзд доньки за кордон.
Однак з грудня 2020 року він з донькою не зустрічається та не спілкується через заборону позивачки.
Посилаючись на вказані обставини, відповідач просив про задоволення його позову.
10 квітня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмету зустрічного позову, в якій він просив:
1) зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) визначити наступні способи його участі у вихованні доньки:
- щотижня кожного місяця, починаючи з 07 год 00 хв понеділка та закінчуючи 20 год 00 хв середи проводити час з донькою цілодобово без присутності матері з можливістю залишатися дитині за місцем проживання батька, з обов`язком батька супроводжувати дитину до школи, на позакласні гуртки, секції, навчально-виховні дитячі заклади, правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, враховуючи погодні умови, стан здоров`я, потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини, не порушуючи режиму дня;
- кожної першої та третьої суботи місяця з 09 год 00 хв до 20 год 00 хв проводить час з донькою без присутності матері;
- кожної другої неділі місяця з 09 год 00 хв до 20 год 00 хв проводить час з донькою без присутності матері;
- двічі у літній період, по 14 днів поспіль, проводити спільно з донькою відпочинок без присутності матері;
- проводити спільне святкування разом з дитиною її дня народження з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька;
- необмежене спілкування батька з донькою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншими засобами зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною, з урахуванням режиму дня дитини;
3) зобов`язати ОСОБА_2 заздалегідь, але не пізніше двох годин до зустрічі батька з донькою, надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування дитини, а у випадках пов`язаних із станом здоров`я доньки повідомляти про це негайно з моменту настання таких обставин.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 жовтня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини було прийнято до розгляду та об`єднано з первісним позовом.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 серпня 2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову, подану ним 10 квітня 2023 року.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визначено місце проживання дитини сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що належними і допустимими доказами доведено, що проживання доньки сторін разом з матір`ю буде відповідати найвищім інтересам дитини, її безпеці, нормальному фізичному та психічному стану, всебічному розвитку, оскільки її матір`ю створені належні умови для проживання дитини та її розвитку, дитина тривалий час проживає за місцем проживання матері, де має стійкі соціальні зв`язки. Суд врахував, що донька сторін ОСОБА_3 виявила бажання проживати разом із матір`ю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити та ухвалити нове рішення, яким розглянути по суті та задовольнити його заяву про зміну предмету позову від 10 квітня 2023 року.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач вказував, що змінив предмет зустрічного позову у зв`язку з наявністю висновку органу опіки та піклування від 10 лютого 2022 року про доцільність проживання дитини з матір`ю. Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва у складі судді Шолох Л. М. від 02 серпня 2023 року йому було відмовлено у прийняті до розгляду заяви про зміну предмету зустрічного позову. Ухвалою від 18 березня 2025 року суддею Шолох Л. М. було задоволено самовідвід. Суд самостійно визнав неможливим здійснювати розгляд справи через необхідність уникнення будь-яких сумнівів у учасників судового розгляду та у будь-якого іншого стороннього спостерігача в об`єктивності та неупередженості судді Шолох Л. М. при розгляді цієї справи. Але ж, новий склад суду не повернувся до розгляду його заяви про зміну предмета позову.
З урахуванням викладеного та балансу інтересів сторін у такій категорії справ, заявник просив задовольнити його апеляційну скаргу.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
ОСОБА_2 вказувала, що фактично всі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з ухвалою суду від 02 серпня 2023 року про відмову у прийнятті заяви про зміну предмета зустрічного позову, а не законності та обґрунтованості рішення суду щодо предмета спору, який розглядався судом першої інстанції.
ОСОБА_2 зазначала, що на її думку вказана вище ухвала суду є законною та обґрунтованою. Викладені ОСОБА_1 в заяві про зміну предмету позову вимоги є окремим самостійним способом захисту сімейних прав та можуть бути предметом окремого позову, але не можуть підміняти собою спір про визначення місця проживання дитини. За такого суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у прийнятті такої заяви та продовжив розгляд справи в межах заявлених сторонами позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 липня 2007 року.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2017 року, яке набрало законної сили 10 жовтня 2017 року, їх шлюб розірвано.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.05.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 17 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (КВЕД код 96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси).
З трудової книжки ОСОБА_1 станом на листопад 2021 року випливає, що останнім записом відомостей про роботу за номером 11 від 25.04.2015 є припинення виплати допомоги по безробіттю.
З копій паспортів сторін станом на липень 2021 року вбачається, що їх зареєстрованим місцем проживання вказана квартира АДРЕСА_3 . Однак вони у ній не проживають.
З дублікату договору купівлі-продажу від 10 червня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Поліщук Л. В., зареєстрованого в реєстрі за №714, вбачається, що ОСОБА_2 за письмової згоди чоловіка ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_4 .
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2022 року, яке набрало чинності 15 лютого 2022 року, визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на частину (за кожним) вказаної квартири, загальною площею 70,6 кв. м, житловою площею 44,6 кв. м.
З акту про проживання від 05 травня 2021 року, складеного ПП «Управляюча компанія ЖЕД №10», засвідченого мешканцями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , вбачається, що ОСОБА_2 та її малолітня донька ОСОБА_9 проживали у квартирі АДРЕСА_5 .
Відповідно до довідок дошкільного навчального закладу №148 від 08 липня 2021 року №14/02-23 та від 09 липня 2021 року №15/02-23 ОСОБА_9 на час видачі цих довідок відвідувала старшу групу №5 санаторного типу. З грудня 2020 року дитину постійно приводила та забирала мати або бабуся ОСОБА_10 . Оплату харчування дитини здійснювала мати.
Згідно із педагогічною характеристикою дошкільного навчального закладу №148 від 07 липня 2021 року дитина ОСОБА_9 характеризується як активна, ініціативна, самостійна дитина, яка легко йде на контакт та проявляє лідерські якості.
З 01 вересня 2021 року ОСОБА_9 навчається в Миколаївській загальноосвітній школі №53, де характеризується позитивно. У характеристиці також вказано, що мати дитини відповідально ставиться до її виховання, бере участь в житті дитини та класу, реагує на пропозиції та рекомендації вчителя. У дитини з матір`ю довірливі стосунки, що корисно впливає на її емоційний стан. До школи дитину приводить мати, іноді бабуся.
Довідкою директора ДЮСШ №3 від 15 вересня 2021 року №29/2021 підтверджується, що ОСОБА_9 займалася у дитячо-юнацькій спортивній школі №3 на відділенні художньої гімнастики у 2020/2021 навчальному році. Її батько брав активну участь у вихованні доньки, а саме був ініціатором вступу доньки до спортивної школи, приводив та забирав її з занять.
Згідно з характеристиками релігійної громади УПЦ м.Миколаєва та Єврейської релігійної общини «Хабад» м.Первомайська Миколаївської області за 2021 рік ОСОБА_1 характеризувався позитивно.
Зі змісту грамот, подяк та звернень випливає, що ОСОБА_1 у 2019-2021 роках займався активною громадською діяльністю, спрямованою на поліпшення умов перебування дітей у дошкільних навчальних закладах; приймав участь у спортивних змаганнях.
У 2019 та 2020 роках ОСОБА_1 надавав нотаріально засвідчену згоду на тимчасовий виїзд доньки до Турецької Республіки у супроводі матері.
Як мати, так і батько ОСОБА_4 опікувалися її здоров`ям, про що свідчать медичні документи.
З квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» за 2021 рік випливає, що ОСОБА_1 сплачував на ім`я доньки аліменти на платіжну карту.
Відповідно до акту обстеження умов проживання у квартирі АДРЕСА_4 від 03.12.2021 у цій квартирі проживає ОСОБА_1 . Квартира має три кімнати. Дитяча кімната площею 12,8 кв.м, облаштована меблями.
Згідно з довідкою КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради від 22 жовтня 2021 року №397, ОСОБА_2 на наркологічному обліку не перебуває.
Відповідно до довідок КНП «Миколаївський центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради від 13 січня 2022 року №10 та №16 ОСОБА_1 на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 03 грудня 2021 року №325 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Заводського ВДВС у м.Миколаєві, випливає, що у ОСОБА_1 станом на 30 вересня 2025 року наявна заборгованість по аліментах у сумі 184 909,12 грн.
З висновку виконкому Миколаївської міської ради від 16 лютого 2022 року №1235/02.02.01-22/03/14/22 про визначення місця проживання дитини вбачається, що діючи в інтересах дитини, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .
У вказаному висновку зазначено, що дитина проживає з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 . Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради та Миколаївського міського центру соціальних служб, мати створила належні умови для проживання дитини: малолітня ОСОБА_3 має окрему кімнату, спальне та робоче місця, забезпечена одягом по сезону, шкільним приладдям та іграшками. У помешканні сучасний ремонт, є необхідні меблі, предмети домашнього вжитку, побутова техніка, мати належно забезпечує потреби дитини.
В ході перевірки родини проведено бесіду з ОСОБА_11 . Дитина повідомила, що їй комфортно проживати з матір`ю, між ними довірливі та близькі стосунки, категорично заперечила проти зміни місця проживання. На момент бесіди з дитиною ОСОБА_3 повідомила, що з батьком тривалий час не спілкується. Дитині було роз`яснено про її право на спілкування з батьком.
Службою у справах дітей адміністрації Заводського району перевірено стан виконання батьками батьківських обов`язків щодо забезпечення прав дитини на належне медичне обслуговування, освіту та виховання.
Відповідно до інформації КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» від 15 листопада 2021 року ОСОБА_9 у Центрі спостерігалася з народження, практично не хворіла, на усі огляди дитину супроводжували і батько, і мати. На цей час дитина перебуває під наглядом ЦПМСД №3, їй змінено сімейного лікаря.
Відповідно до інформації Миколаївського міського центру соціальних служб від 10 листопада 2021 року та 06 грудня 2021 року і мати, і батько здатні виконувати обов`язки щодо виховання та догляду за дитиною.
За результатом перевірки місця проживання батька ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , що є спільною сумісною власністю обох батьків, встановлено, що умови проживання відповідають інтересам дитини, квартира з усіма зручностями та сучасним ремонтом. Для малолітньої ОСОБА_3 облаштовано окрему кімнату, де розташовано спальне місце, спортивний куточок, шафа для речей та деякі особисті речі.
На підтвердження можливості матеріально утримувати дитину ОСОБА_1 надав виписку з банківського рахунку про надходження коштів на банківському картку, без вказування їх походження.
Питання визначення місця проживання дитини розглядалося на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини 23 грудня 2021 року, 13 січня 2022 року, 27 січня 2022 року, 10 лютого 2022 року. Члени комісії дійшли висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю.
Відповідно до висновку виконкому Миколаївської міської ради від 22 грудня 2023 року за №5544/02.02.01-22/03/14/23 орган опіки та піклування визнав недоцільним визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , враховуючи те, що матеріали справи не містили доказів того, що подальше проживання дитини з матір`ю буде суперечити її інтересам, та дитина висловила думку щодо неприпустимості зміни місця проживання.
В судовому засіданні суду першої інстанції донька сторін ОСОБА_9 висловила бажання проживати з матір`ю. Вона повідомила, що у 7 років перестала спілкуватися з батьком за власним бажанням, мати вплив не здійснювала.
Зі звернень ОСОБА_1 до поліції та служби у справах дітей у травні 2026 року вбачається, що він просив встановити фактичне місце проживання його доньки та провести профілактичні заходи з ОСОБА_2 щодо неприпустимості створення йому перешкод у спілкуванні з донькою/приховування місця проживання доньки від нього/неповідомлення йому засобів зв`язку доньки/ неповідомлення його про стан здоров`я доньки.
Служба у справах дітей Миколаївської міської ради повідомила ОСОБА_1 , що бесіда з матір`ю дитини була проведена. Вона відмовилася надати адресу фактичного проживання дитини, посилаючись на побоювання за власну безпеку та безпеку дитини. Заявнику було рекомендовано звернутися до суду для врегулювання питання щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
Головне управління Національної поліції в Миколаївській області довело до відома заявника, що малолітня дитина перебуває у безпеці, забезпечена усім необхідним для проживання та розвитку. Повідомити про місцезнаходження дитини та її матері не було можливості, оскільки така інформація належить до категорії персональних даних. Запропоновано заявнику звернутися до суду для вирішення ситуації.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 та його пояснення суду апеляційної інстанції зводяться до того, що він не оскаржує рішення суду в частині задоволення первісного позову. Він вважав, що суд першої інстанції в складі судді Саламатіна О. В. після самовідводу судді Шолох Л. М. безпідставно не розглянув його заяву про зміну предмету зустрічного позову, а тому просив суд апеляційної інстанції постановити нове рішення, яким розглянути по суті і задовольнити його заяву від 10 квітня 2023 року про зміну предмету зустрічного позову.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц зазначила, що в разі надходження до суду такої заяви суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у вересні 2021 року подав зустрічний позов до ОСОБА_2 про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 разом із ним за адресою: АДРЕСА_2 .
Він вказував, що ОСОБА_2 разом з дитиною проживає у орендованому житлі, яке неодноразово змінювала. Житло, яке він вказав у позові, є власністю родини, а тому доньці буде комфортніше проживати у ньому. ОСОБА_1 зазначав, що має психологічний зв`язок з дитиною. Він опікувався її вихованням, розвитком, здоров`ям, проводив з нею вільний час. З грудня 2020 року він з донькою не зустрічається та не спілкується через заборону позивачки.
Посилаючись на вказані обставини, відповідач просив про задоволення його позову.
10 квітня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмету зустрічного позову, в якій він просив:
1) зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) визначити наступні способи його участі у вихованні доньки:
- щотижня кожного місяця, починаючи з 07 год 00 хв понеділка та закінчуючи 20 год 00 хв середи проводити час з донькою цілодобово без присутності матері з можливістю залишатися дитині за місцем проживання батька, з обов`язком батька супроводжувати дитину до школи, на позакласні гуртки, секції, навчально-виховні дитячі заклади, правом прогулянок по місту, відвідування дитячих розважальних закладів, враховуючи погодні умови, стан здоров`я, потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини, не порушуючи режиму дня;
- кожної першої та третьої суботи місяця з 09 год 00 хв до 20 год 00 хв проводить час з донькою без присутності матері;
- кожної другої неділі місяця з 09 год 00 хв до 20 год 00 хв проводить час з донькою без присутності матері;
- двічі у літній період, по 14 днів поспіль, проводити спільно з донькою відпочинок без присутності матері;
- проводити спільне святкування разом з дитиною її дня народження з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька;
- необмежене спілкування батька з донькою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншими засобами зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною, з урахуванням режиму дня дитини;
3) зобов`язати ОСОБА_2 заздалегідь, але не пізніше двох годин до зустрічі батька з донькою, надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування дитини, а у випадках пов`язаних із станом здоров`я доньки повідомляти про це негайно з моменту настання таких обставин.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 жовтня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини було прийнято до розгляду та об`єднано з первісним позовом.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 серпня 2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову, подану ним 10 квітня 2023 року, оскільки суд вважав, що подана ним заява є одночасно заявою про зміну підстав та предмета зустрічного позову.
Вказана ухвала в апеляційному порядку оскаржена не була.
За такого колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не була взята до уваги заява ОСОБА_1 про зміну предмета зустрічного позову, оскільки у прийнятті її до розгляду було відмовлено, а отже суд мав розглядати первісний зустрічний позов ОСОБА_1 .
Посилання заявника на те, що склад суду, який постановив ухвалу про відмову у прийнятті до розгляду його заяви у подальшому постановив ухвалу про самовідвід, на правильність висновків суду першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, не впливає, бо вказана ухвала набрала законної сили і повинна була бути врахована судом першої інстанції під час розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч.6 ст.367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.
Щодо судових витрат
Закон України «Про судовий збір» визначає, що за подання до суду заяв справляється судовий збір.
Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Матеріали справи свідчать, що за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 мав сплатити до Державного бюджету України 1362,00 грн судового збору.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 04 червня 2026 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, йому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, то він має сплатити до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1362,00 грн.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2026 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1362,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.