30.09.26
22-ц/812/1442/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м. Миколаїв
справа №945/1630/25
провадження №22-ц/812/1442/26
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Коростієнко Н. С.,
за участі представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_3 , на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Войнарівського М. М. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним правочину та зобов`язання відновити доступ до рахунків,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним вище позовом, який обґрунтовував наступним.
Позивач вказував, що він був клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та у нього відкриті банківські рахунки, зокрема, № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .
12 червня 2025 року повідомленням № 20.1.0.0.0/7- 250612/871 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив його про те, що ним прийнято рішення від 11 червня 2025 року про відмову від підтримання ділових відносин (відмову в обслуговуванні) з ним, шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору і закриття рахунків). Внаслідок цього, його банківські рахунки були закриті, а він втратив будь-які можливості отримувати інформацію з особистого кабінету АТ КБ «ПриватБанк».
На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними і незаконними. Відповідач прийняв рішення про припинення договірних відносин в односторонньому порядку без отримання його пояснень щодо джерела походження коштів та характеру операцій, здійснюваних за його рахунком, фактично позбавив його можливості довести правомірність таких операцій та хибність висновків фінансового моніторингу. Банк не запитував у нього відомостей, які б підтверджували походження грошей. Також, будь-яких запитів від відповідача з вимогою про надання документів для здійснення перевірки на його адресу не надходило.
Позивач вказував, що грошові кошти, які зараховувалися на його рахунки є його особистими грошовими коштами, які він переводив з власних рахунків, відкритих в інших банках, на рахунки, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк».
Посилаючись на викладене вище та необґрунтованість рішення Банку, позивач просив визнати недійсним односторонній правочин про відмову від підтримання ділових відносин (відмову в обслуговуванні) позивача, шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору і закриття рахунків), що вчинений АТ КБ «ПриватБанк» на підставі рішення від 11 червня 2025 року, відповідно до повідомлення № 20.1.0.0.0/7- 250612/871 від 12 червня 2025 року, а також зобов`язати відповідача відновити доступ до рахунків, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» на його ім`я та відновити здійснення всіх операцій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2026 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що оспорюваний односторонній правочин АТ КБ «ПриватБанк» про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем відповідає приписам статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положенню про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного Банку України від 19 травня 2020 року №65 та внутрішнім документам Банку щодо фінансового моніторингу, що наділяють Банк обов`язком відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Скарга обґрунтована тим, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Однак, право банку, як суб`єкта первинного фінансового моніторингу, на розірвання ділових відносин, а також право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим, і банк, приймаючи відповідне рішення, повинен обґрунтувати його підстави та підстави встановлення високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Позивач зазначав, що судом першої інстанції проігноровано надані ним докази легальності походження коштів. На момент виникнення спірних правовідносин (травень - червень 2025 року) ТОВ «Букмекерська компанія «Фавбет» здійснювало діяльність на підставі ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності, що видана відповідно до рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей від 13 грудня 2022 року №433 (зі змінами). Таким чином, його виграші є повністю легальними доходами, отриманими від ліцензованого оператора азартних ігор.
До того ж прийняте Банком рішення про розірвання ділових відносин між сторонами, обмеження позивачу доступу до дистанційних систем обслуговування, відмову в обслуговуванні за продуктами Банку, а також відмову у наданні банківських послуг і проведенні фінансових операцій за всіма відкритими Банком рахунком, на підставі ч.1 ст.15 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення», що, зокрема, зазначено у листі від АТ КБ «ПриватБанк» 20.1.0.0.0/7- 250612/871 від 12 червня 2025 року, є необґрунтоване. Банк не надсилав жодних запитів на його адресу з вимогою надати документи для підтвердження джерел походження коштів. Тобто Банк в односторонньому порядку розірвав договір, навіть не спробувавши провести перевірку, чим позбавив його законного права довести правомірність своїх операцій.
Позивач також зауважив, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові, фактично поклав обов`язок доведення неправомірності дій Банку на позивача. Такий підхід є помилковим і прямо суперечить усталеній практиці Верховного Суду.
Доводи інших учасників справи
АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначило, що рішення суду є законним та обґрунтованим та просило апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_2 був клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», у якому йому були відкриті банківські рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . Кошти з цих рахунків після закриття були перенесені на рахунок НОМЕР_3 , з якого проводиться виплата коштів або перерахування коштів по реквізитах при зверненні клієнта.
З платіжних інструкцій та виписки по рахунках вбачається, що на перші два банківських рахунки ОСОБА_2 у АТ КБ «ПриватБанк», ним були перераховані кошти з АТ «Універсал Банк» та АТ «Акцент Банк», а саме 12 травня 2025 року 29 900,00 грн, 12 травня 2025 року 500 000,00 грн (п`ять платежів по 100 000,00 грн), 14 травня 2025 року 50 000,00 грн, 14 травня 2025 року 200 000,00 грн, 15 травня 2025 року 130 000,00 грн, 06 червня 2025 року 200 000,00 грн (два платежі по 100 000,00 грн), 08 червня 2025 року 200 000,00 грн (два платежі по 100 000,00 грн), 09 червня 2025 року 200 000,00 грн (два платежі по 100 000,00 грн), 10 червня 2025 року 100 000,00 грн, 11 червня 2025 року 113 000,00 грн, а також з ТОВ «Букмекерська компанія «Фавбет» 04 травня 2025 року - п`ять платежів на загальну суму 92 444,22 грн та 05 травня 2025 року - дев`ять платежів на загальну суму 115 208,27 грн
Відповідно до довідки ТОВ «Букмекерська компанія «Фавбет» від 18 червня 2025 року ТОВ «Букмекерська компанія «Фавбет» здійснює свою діяльність на вебсайті та діє як організатор азартних ігор на підставі ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет, що видана на підставі рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №137 від 05 квітня 2021 року та ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності, що видана на підставі рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №433 від 13 грудня 2022 року. За період з 01 січня 2025 року по 14 червня 2025 року ОСОБА_2 було виплачено виграш на суму 118 130,09 грн на банківську картку № НОМЕР_4 , утримано ПДФО 28 035,36 грн, утримано ВЗ 7787,60 грн, утримано комісію за послугу 1798,95 грн. Повернено депозитів на суму 100 174,50 грн на банківську картку № НОМЕР_4 . Виплачено виграш на суму 191 205,20 грн на банківську картку № НОМЕР_5 утримано ПДФО 45 378,00 грн, утримано ВЗ 12 605,00 грн, утримано комісію за послугу 2911,80 грн. Виплачено виграш на суму 1 127 208,13 грн на банківську картку № НОМЕР_6 , утримано ПДФО 267 516,00 грн, утримано ВЗ 74 310,00 грн, утримано комісію за послугу 17 165,87 грн. Повернено депозитів на суму 985,00 грн на банківську картку № НОМЕР_6 , утримано комісію за послугу 15,00 грн. Виплачено виграш на суму 634 974,20 грн на банківську картку № НОМЕР_7 , утримано ПДФО 150 696,00 грн, утримано ВЗ 41 860,00 грн, утримано комісію за послугу 9669,80 грн. Виплачено виграш на суму 416 768,17 грн на банківську картку № НОМЕР_8 , утримано ПДФО 98 910,00 грн, утримано ВЗ 27 475,00 грн, утримано комісію за послугу 6346,83 грн. Повернено депозитів на суму 197,00 грн на банківську картку № НОМЕР_8 , утримано комісію за послугу 3,00 грн.
У Висновку у вигляді службової записки Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «ПриватБанк» № E.17.U.0.0/4-7431884 від 11 червня 2025 року «Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин з клієнтом за результатами дослідження фінансових операцій по правилу аналіз отримувачів МСС7995-Ранговий Аналіз» проєкту «Розумний облік», розраховані алертом UU1979RА (за травень 2025 року), вказано, що щодо клієнта ОСОБА_2 виявлено обґрунтовані підозри про здійснення ним операцій ВК/ФТ, що є підставою для встановлення йому неприйнятно високого ризику ділових відносин (далі - НВР).
Підставою для встановлення НВР є: наявність критерію, визначеного ч. 6 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, здобутих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення» (далі - Закон про ПВК/ФТ), а саме неможливість банку виконувати визначені Законом про ПВК/ФТ обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з клієнтом чи фінансовою операцією; наявність критерію, визначеного пунктом 61 розділу IV Положення №65 - клієнт (особа), щодо якого у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ним (ними) операцій ВК/ФТ, інших злочинів; обґрунтування щодо підозр, відповідно до яких зазначена діяльність клієнтів сприяє ВК/ФТ або вчиненню інших злочинів - виявлення фактів багаторазового, у великих обсягах проведення фінансових операцій, щодо яких є підозри у використанні банку для ВК/ФТ чи вчинення іншого злочину, що стали наслідком невиконання заходів ПВК/ФТ, за результатами дослідження фінансових операцій по правилу «Аналіз отримувачів МСС7995 - Ранговий Аналіз» проєкту «Розумний облік» розраховані алертом UU1979RA.
За власним дослідженням Банку встановлено можливість здійснення фінансових операцій з поповнення клієнтського ігрового рахунку гравця (поповнення депозиту) за допомогою здійснення переказів від невідомих фізичних осіб (дані про відправника та власника ігрового рахунку не співпадають) щодо яких у Банка відсутня інформація/відомості наявності правових підстав співпраці з веб-ресурсами, діяльність яких полягає в організації та проведенні азартних ігор в мережі інтернет та, які не приймають участі у азартних іграх (здійснення ставок), з наступним переказом коштів на картковий рахунок фізичної особи - власника ігрового рахунку (повернення депозиту), що є маскуванням переказів з картки на картку фізичних осіб (Р2Р).
Банком був направлений запит до КРАІЛ щодо викладення вищезазначеної інформації та отримано відповідь, що КРАІЛ прийняла інформацію до відома.
З урахуванням Типологічного дослідження «Відмивання доходів від податкових злочинів», затвердженого Наказом Державної служби фінансового моніторингу України від 20.12.2022р. №95, затвердженого Наказом Державної служби фінансового моніторингу України 21.12.2020 №122 є підстави вважати використання клієнтом продуктів АТ КБ ПриватБанк (особисті картки) для проведення операцій, що мають ознаки схемності та не мають явного економічного змісту/логічних пояснень. Виникають підозри щодо вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів за результатом використання/здійснення фінансових операцій, отримання коштів від/на веб-ресурсах, діяльність яких полягає в організації та проведенні азартних ігор в мережі інтернет (КРАИЛ/Державне агентство ПлейСіті gc.gov.ua) без підтвердження джерел походження коштів.
Загальні риси фінансових операцій ОСОБА_2 за травень 2025 року: надходження на картковий рахунок здебільшого здійснюється від фінансових сервісів, мерчантів, мета та суть діяльності яких полягає в організації та проведенні азартних ігор в мережі Інтернет. Наявна інформація в реєстрах КРАИЛ/Державне агентство ПлейСіті gc.gov.ua, від 3 фізичних осіб; видаткові фінансові операції здійснюються на користь мерчантів, мета та суть діяльності яких полягає в організації та проведенні азартних ігор в мережі Інтернет (наявна інформація в реєстрах КРАИЛ/Державне агентство ПлейСіті gc.gov.ua та 3 фізичних осіб та/або зняття готівкових коштів.
Джерела походження коштів не з`ясовано. Мета та суть зазначених фінансових операцій не з`ясована. Фізичні особи, які здійснювали поповнення ігрового рахунку гравця (клієнта) не встановлені.
Обсяг коштів, отриманих від мерчантів, мета та суть діяльності яких полягає в організації та проведенні азартних ігор в мережі Інтернет, значно перевищує обсяг коштів з перерахування на користь мерчантів, мета та суть діяльності яких полягає в організації та проведенні азартних ігор в мережі Інтернет. Співвідношення отриманих та сплачених платежів становить 500%.
У Банку є підозра у ймовірному використанні ігрового рахунку в якості «Дроп», тобто для здійснення Р2Р переказів.
Критеріїв відповідно до Постанови Правління НБУ від 16.03.2023 №26 «Про розкриття інформації щодо зав`язків клієнтів із державою, що здійснює збройну агресію проти України» не встановлено.
Фінансові операції та/або дії клієнта Банк вважав підозрілими за ознакою, визначеною: ст.12 Закону про ПВК/ФТ та Додатком 6 «Посилені заходи належної перевірки клієнта» Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою (далі - Положення № 65), а саме: 1) проведені у незвичний спосіб; 2) немає очевидної економічної чи законної мети; 3) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час встановлення мети та характеру ділових відносин з ним.
Обґрунтування підозр, згідно з якими зазначена діяльність клієнта сприяє ВК/ФТ або встановлено, що характер діяльності клієнта має бути ознакою здійснення підозрілої діяльності у сфері фінансового моніторингу, відповідно до Додатка 20 «Індикатори підозрілості фінансових операцій» з «Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого постановою правління НБУ №65 від 19.05.2020 наявні індикатори, а саме: п. 12. Фінансові операції на рахунку фізичної особи не відповідають ризик-профілю клієнта (зокрема віку, професії, доходів); п. 15. Характер фінансової операції та/або обставини, за яких вона ініціюється, дають підстави вважати, що вона здійснюється від імені та/або на користь іншої сторони, особа якої не розкрита банку; п. 25. Тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій за рахунок клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів на рахунку); п. 30. Відбулися значні зміни в обсягах фінансових операцій, що здійснюються за рахунок клієнта; п. 30-2. Нетипова активність на рахунку клієнта.
Правовою підставою для відмови в підтриманні ділових відносин визначено абзац 3 частини 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ (НВР).
12 червня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслав ОСОБА_2 повідомлення №20.1.0.0.0/7-250612/871, у якому вказав, що ним 11 червня 2025 року прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин (відмову в обслуговуванні) шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору) у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману Банк.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами першою та третьою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За змістом пункту 3 частини другої статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги. Клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
28 квітня 2020 року набув чинності Закон України №361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
За приписами пункту 66 частини першої статті 1 Закону №361-ІХ фінансовий моніторинг - це сукупність заходів, що вживаються суб`єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.
У пунктах 11, 39, 41 частини першої статті 1 Закону № 361-ІХ зазначено, що високий ризик - результат оцінки ризику суб`єктом первинного фінансового моніторингу, що базується на результатах аналізу сукупності критеріїв, передбачених законодавством та внутрішніми документами суб`єкта первинного фінансового моніторингу, та який свідчить про високу ймовірність використання суб`єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення; неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; об`єкт фінансового моніторингу - це дії з активами, пов`язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.
Відповідно до статті 6 Закону № 361-ІХ відповідач, як банк, є суб`єктом первинного фінансового моніторингу.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до вимог ч.1, п.4 ч.2 ст.8 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб`єктів первинного фінансового моніторингу, що провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства, результатів національної оцінки ризиків та оцінки ризиків, притаманних його діяльності, розробляє, впроваджує та оновлює правила фінансового моніторингу, програми проведення первинного фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу і призначає працівника, відповідального за його проведення.
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.
За приписами частини шостої статті 7 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим.
Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19 травня 2020 року №65 (далі - Положення №65).
У підпункті 13 пункту 5 Положення №65 визначено, що де-рискінг - це явище, за якого суб`єкт первинного фінансового моніторингу відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними.
Пунктами 34 - 37 Положення №65 передбачено, що банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.
Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.
Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.
Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.
Пунктами 45, 46 Положення №65 визначено, що критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику.
Шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику (пункт 55 Положення №65).
Пунктом 61 положення №65 передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо: клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.
Частиною першою статті 15 Закону № 361-ІХ визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу; виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.
Правовий аналіз вказаних норм права вказує на те, що приписи Закону № 361-ІХ наділяють банк повноваженнями відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтом у разі встановлення йому неприйнятно високого ризику або ненадання ним необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей, в тому числі, шляхом розірвання договорів.
Водночас, право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з вказаних підстав за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №910/3245/19 та від 20 січня 2022 року у справі №910/18504/20, від 30 жовтня 2023 року у справі №522/14008/21.
У постанові від 09 січня 2024 у справі № 922/1253/23 Верховний Суд зазначив, що приписи статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважують банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, проте банк зобов`язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що він не довів заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Досліджені докази свідчать, що позивачу був встановлений неприйнятно високий ризик, який свідчить про високу ймовірність використання суб`єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, що є підставою для розірвання ділових відносин, закриття рахунка.
Посилання позивача на те, що Банк не підтвердив у повній мірі існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику, оскільки не провів більш ретельну перевірку, а саме не надав йому можливості довести правомірність усіх операцій, серед яких зарахування на його рахунки коштів, які є його виграшами у ТОВ «Букмекерська компанія «Фавбет», що є легальними доходами, колегія суддів вважає безпідставними.
Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що Банком було проведено дослідження фінансових операцій позивача, в результаті якого встановлено неможливість виконувати визначені Законом №361-ІХ обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією, бо Банк не має можливості з`ясувати чи на виключно власні кошти клієнт поповнював власний ігровий рахунок або поповнення здійснювалося третіми фізичними особами.
Суду доказів на спростування вказаного позивач не надав.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин та похідних від цього вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повна постанова складена 05 жовтня 2026 року.